Рішення № 58467990, 16.06.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/6153/15-ц

Провадження № 2/362/434/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Кравченко Л.М.,

при секретарі - Яренко Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: Державна реєстраційна служба України, реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 30.04.2010 р. виконавчим комітетом Васильківської міської ради було прийнято рішення № 153 «Про надання службового житла» в частині надання службової 2-кімнатної квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та її чоловіку ОСОБА_123.06.2010 р. виконавчим комітетом Васильківської міської ради було прийнято рішення № 260 «Про видачу ордерів на службове житло по АДРЕСА_1 в частині видачі ордерів на службові квартири по АДРЕСА_1 на службову 2-кімнатну квартиру житловою площею 70,10 кв.м №105 в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 з сім'єю у складі 2-х осіб (вона, чоловік - ОСОБА_1)29.10.2010 р. ОСОБА_3 набуто право власності на квартиру АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно та витягу про державну реєстрацію прав від 10.01.2011 р. Право власності на квартиру АДРЕСА_1 спочатку належало Васильківській міській раді, а потім ОСОБА_3 В подальшому ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розлучились. В зв'язку з цим рішенням Ленінського районного суду м. Полтава 11.11.2013 р. було повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл спільного майна, а саме - визнано право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 та в цілях забезпечення позову 30.09.2013 р. було накладено арешт на дану квартиру. Однак, як стверджує позивач, існує свідоцтво про право власності на вищезазначене нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_1 від 27.01.2014 р., відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2, а тому його право власності на спірну квартиру порушено та він змушений звернутися до суду.

Позивач в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи судом повідомлений належно. До суду подав заяву про слухання справи за його відсутності, позов підтримує.

Представник позивача та третя особа на боці позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримала.

Відповідач, третя особа на боці позивача ОСОБА_4, представник третьої особа без самостійних вимог Державної реєстраційної служби України в судове засідання не з'явилися, про день, час і місце слухання справи судом повідомлені належно.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, вважаючи вимоги позову незаконними та необґрунтованими.

Представник третьої особа без самостійних вимог реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області в судове засідання не з'явився, про день, час і місце слухання справи судом повідомлений належно. До суду подав заяву про слухання справи за відсутності представника.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши письмові матеріали, дійшов до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.ст. 1 та 3 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, за захистом яких кожна особа має право звернутися до суду.

Ч. 1 ст. 11 ЦПК України встановлено, що суд розглядає цивільну справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

07.05.2012 р. Васильківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення у цивільній справі № 2-118/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Васильківської міської ради Київської області, третя особа: ОСОБА_6 про визнання права власності на нерухоме майно, визнання недійсними свідоцтв про право власності на нерухоме майно від 05.07.2010 р. та 29.10.2010 р. Зазначеним рішенням було: визнано недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно видане 05.07.2010 р. Васильківською міською радою Київської області на ім'я територіальної громади м. Василькова в особі Васильківської міської ради; визнано недійсними свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане 29.10.2010 р. Васильківською міською радою Київської області на ім'я ОСОБА_3.

Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 20.09.2012 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2012 р. залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 17.04.2013 р. касаційну скаргу ОСОБА_3 було відхилено, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2012 р. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 20.09.2012 р. залишено без змін.

Вищезазначеними судовими рішеннями були встановлені наступні обставини, які слугували для задоволення позову ОСОБА_2, а саме: 30.09.2004 р. між Васильківською міською радою та ТОВ «Гараздінвестбуд» укладено договір №1, за умовами якого Васильківська міська рада передала ТОВ «Гараздінвестбуд» земельну ділянку у м. Васильків по вул. Сонячній для будівництва будинку, а ТОВ «Гараздінвестбуд» зобов'язлося здійснювати будівництва дев'ятиповерхового житлового будинку, після закінчення якого передати Васильківській міській раді житло в розмірі 12% від загальної площі збудованого житла.

Підставою для задоволення позову в частині визнання недійсним свідоцтв на право власності на квартиру стало те, що квартира № 105 забудовником ТОВ «Гараздінвестбуд» Васильківській міській раді не передавалась та за нею не закріплювалась, Васильківська міська рада діяла на власний розсуд та на підставі власних рішень передчасно видала свідоцтва на право власності на квартири, зокрема АДРЕСА_1

Ч. 2 ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З наведеного вбачається, що судом в 2012 р. була встановлена незаконність набуття у власність квартири Васильківською міською радою та ОСОБА_3

Крім того, судом було встановлено, що 02.03.2009 р. між ОСОБА_2 та ТОВ «ГАРАЗД ФІНАНСИ» був укладений Договір № 152-І про участь у Фонді фінансування будівництва виду «А» житлового будинку АДРЕСА_1 (надалі - Договір № 152-І), згідно п. 1.1. якого Позивач передав ТОВ «ГАРАЗД ФІНАНСИ» на певний строк гроші в управління, а ТОВ «ГАРАЗД ФІНАНСИ» зобов'язався за плату здійснювати від свого імені управління цими грошовими коштами в інтересах Позивача з метою фінансування будівництва об'єкта фінансування в складі об'єкта будівництва за адресою: АДРЕСА_1, будівництво якого організовує ТОВ «Гараздінвестбуд».

Згідно додатку № 1 до Договору № 152-І об'єктом інвестування за цим договором є двокімнатна квартира АДРЕСА_1

29.09.2010 р. ОСОБА_2 отримала від ТОВ «ГАРАЗД ФІНАНСИ» довідку, що підтверджує право інвестора на отримання у власність об'єкта інвестування. Згідно цієї довідки ОСОБА_2 внесла до Фонду фінансування будівництва 337 014,00 гривень, що становить 100 % фінансування фактичної загальної площі об'єкта інвестування по Договору № 152-І. Ця довідка є підставою для подальшого оформлення правовстановлюючих документів на вказаний об'єкт інвестування.

02.11.2010 р. ТОВ «ГАРАЗД ФІНАНСИ» та ТОВ «Гараздінвестбуд» передали, а Позивач прийняв об'єкт інвестування - двокімнатну квартиру АДРЕСА_1

Підставою для відмови у задоволенні позову в частині визнання права власності на квартиру стало те, що відповідно до п.6.5. договору № 152-І про участь у ФФБ - оформлення права власності на житло здійснюється забудовником своїми силами та за свій рахунок.

Тобто, після визнання незаконними свідоцтв на право власності на нерухоме майно, жодних перешкод у забудовника оформити право власності на житло своїми силами та за свій рахунок на ім'я ОСОБА_2 не існувало, а вимоги ОСОБА_2 були передчасними.

З наведеного вбачається, що Васильківська міська рада Київської області незаконно на підставі своїх рішень оформила право власності на квартиру № 105 спочатку на ім'я територіальної громади м. Василькова, а потім на ім'я ОСОБА_3

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги саме на ці незаконні рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради Київської області від 30.04.2009 р. № 194 про включення до числа службових окремих квартир в будинку АДРЕСА_1 та рішення Васильківської міської ради Київської області від 30.04.2010 року № 153 про надання службового житла в будинку АДРЕСА_1 - посилається ОСОБА_1 як на підставу своїх вимог.

Рішення міської ради визнані незаконними, що підтверджується постановою Київського Окружного адміністративного суду від 28.02.2011 р. у справі № 2а-9931/10/1070, суд дійшов висновку, що при прийнятті рішень від 30.04.2009 р. № 194 та від 30.04.2010 р. № 153 Виконавчий комітет Васильківської міської ради Київської області вийшов за межі своїх повноважень, бо на момент прийняття зазначених рішень не був власником майна яким розпоряджався.

Що стосується рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області у адміністративній справі № 2-а18/12 від 25.12.2012 р. про скасування рішення, то суду звернулася третя особа ОСОБА_3 із позовом про скасування рішення Васильківської міської ради від 05.05.2011 р. про розгляд депутатського запиту ОСОБА_7 та скасування рішень виконавчого комітету Васильківської міської ради та розпоряджень міського голови.

Підставою задоволення позову ОСОБА_3 стало те, що рішенням Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 19, ст. 144 Конституції України», ст. 25, ч. 14 ст. 46, ч. 1, 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 16.04.2009 р., а саме його мотивувальною частиною, якою визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.»

П. 5 рішення № 7-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Суд, задовольняючи вимоги ОСОБА_3, зазначив, що після видачі їй ордеру та реєстрації права власності рішення виконавчого комітету Васильківської міської ради вичерпали свою дію фактом виконання, тобто оформленням свідоцтва на право власності, яке за рішенням суду є скасованим.

Проте, постановою Київського Окружного адміністративного суду від 28.02.2011 р. у справі № 2а-9931/10/1070 та рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 07.05.2012 р. у цивільній справі № 2-118/12, було встановлено як протиправність рішень виконавчого комітету Васильківської міської ради так і незаконність набуття у власність квартири № 105.

Щодо рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11.11.2013 р. у цивільній справі № 553/2723/13-ц за позовомОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, за яким Позивач фактично набув право власності на квартиру АДРЕСА_1, то заочним рішенням від 11.11.2013 р. Ленінського районного суду м. Полтави у справі за позовом ОСОБА_1 було припинено право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та визнано за ОСОБА_1 право власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1.

Апеляційним судом Полтавської області було постановлено ухвалу про відкриття провадження по справі № 553/2723/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2

У зв'язку із тим, що ОСОБА_2 не була стороною по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, їй не було відомо про її розгляд, а тому ОСОБА_2 не могла надати до суду відповідні докази, що на момент ухвалення заочного рішення від 11.11.2013 р., право власності за ОСОБА_3 вже було припинено та остання не була власником квартири з 2012 р., як зазначено вище, а отже і ОСОБА_1 не міг набути у власність спірну квартиру.

Так, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 21.07.2015 р. апеляційну скаргу ОСОБА_2 було задоволено та рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 11.11.2013 р. в частині припинення права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та визнанння за ОСОБА_1 права власності на двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 - скасовано та в цій частині ОСОБА_1 відмовлено в задоволені позовних вимог.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Так, виконавчим комітетом Васильківської міської ради 15.10.2012 р. за № 442 було прийнято рішення про оформлення права власності на квартиру № 105 на ім'я ОСОБА_2.

На спірну квартиру було накладено арешти, ОСОБА_2 звернулася з відповідним позовом про звільнення квартири з-під арешту до Васильківського міськрайонного суду Київської області, справа № 362/1635/14-ц.

Крім, того Васильківським міськрайонним судом Київської області 12.09.2013 р. у справі № 362/3907/13-ц вже було знято арешт з квартири № 105, накладеного на підставі постанови державного виконавця відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції у Київській області 14.06.2012 р. Рішення суду набрало законної сили на підставі ухвали Апеляційного суду Київської області від 02.12.2013 р. по справі № 22-ц/780/6130/2013.

Апеляційний суд Полтавської області підтвердив, що Позивач незаконно набув у власність квартиру, а тому його права на даний час не є порушеними.

Відповідно до п. 11 постанови пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. про судове рішення у цивільній справі, оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав,свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.10.2010 р., ОСОБА_3 є власником квартири АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_1 від 27.01.2014 р., власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2

Постановою Київського окружного адміністративного суду №810/7052/14 від 30.03.2015 р., яку ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2015 р. залишено без змін, скасовано державну реєстрацію права власності на ім'я ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 27 січня 2014 року (номер запису про право власності 4419540).

Вищезазначений факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 27.01.2014 р. (номер запису про право власності 4419540), що виникло у останньої на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_1 від 27.01.2014 р. - скасовано. Крім того це підтверджується копією Інформаційниї довідки № 45392130 від 09.10.2015 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про права власності, НОМЕР_2 від 29.10. 2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Положенням ч. 4 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державній реєстрації підлягають виключно заявлені права за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

В п.27 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 р. "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз'яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ'я сторін та враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Як зазначається в ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1)визнання права; 2)визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5)примусове виконання обов'язку в натурі; 6)зміна правовідношення; 7)припинення правовідношення; 8)відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9)відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10)визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої ст. 13 цього Кодексу.

Таким чином, в судовому засіданні не було встановлено порушення прав позивача, право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 від 27.01.2014 р. (номер запису про право власності 4419540), що виникло у останньої на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер НОМЕР_1 від 27.01.2014 р. - скасовано, тобто відсутній спір між сторонами, тому у відповідності до ст. 16 ЦК України позивачем невірно було обрано спосіб захисту своїх прав та інтересів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 9, 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. 203, 215 ЦК України, ст..ст. 10, 16, 57, 60, 88, 212-215, 294, 367 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи на стороні позивача: ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи без самостійних вимог: державна реєстраційна служба України, реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Васильківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Кравченко Л.М.