Рішення № 58465945, 22.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Осаулов А.А.

№22-ц/796/7210/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/32537/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів Качана В.Я., Шиманського В.Й.,

за участю секретаря Дуки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року у справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2013 року ОСББ «Каштан» звернулося до суду із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з оплати-житлово-комунальних послуг за період з 01.01.2011 р. по 1.04.2013 p. у сумі 66 373 грн. 15 коп. та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилалося на те, що відповідач користується в повному обсязі житлово-комунальними послугами, плату за утримання житла та за користування комунальними послугами не вносить, у зв'язку з чим утворилась заборгованість.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року у задоволенні позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, не з'ясувавши дійсні обставини спору.

Вказує, що особа, яка підписала позовну заяву (без проставлення дати), згідно повного тексту протоколу загальних зборів ОСББ «Каштан» №6 від 29.12.2010р. не був наділений повноваженнями виконувати обов'язки Голови правління ОСББ «Каштан», однак суду був наданий так званий «витяг» з протоколу, який не містить повної інформації про рішення, які приймалися на загальних зборах (а.с.9).

Крім того, суд першої інстанції взяв до уваги недостовірну інформацію, що нібито ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1. Зокрема Довідка Ф3 носить неправдиву інформацію, що в подальшому було спростовано ВАДР ГУ ДМС України в м. Києві (а.с.20). Відповідач проживає в м. Генічеську, що підтверджується довідкою Виконкому Генічеської міської ради Херсонської області.

Вважає, що підробка підпису на поштовому повідомленні це неодноразова практика так званого ОСББ «Каштан», який умисне в будинку АДРЕСА_1 зняв в під'їзді поштові скриньки , оскільки керівництво в будинку незаконно облаштувало готель «Kiev- Inn» (про що можна переконатись в пошуковій системі Інтернет) і в під'їзді незаконно обладнало «ресепшен» готелю, працівники якого незаконно отримують поштову кореспонденцію, якою розпоряджаються саме так, як їм наказувало керівництво готелю- керівництво ОСББ.

Зазначив, що суд першої інстанції не врахувавши порушення ОСББ «Каштан» вимог ст.119 ЦПК України та не застосувавши вимоги ст. 121 ЦПК України, умисне не прийняв рішення про залишення «позовної заяви» без руху та не надав строк для усунення недоліків, продовжив розгляд справи з метою винести рішення на користь позивача.

Судом не було враховано, що в так званій довідці Ф3 інформація про загальну і житлову площу квартири АДРЕСА_1 не відповідає площі квартири, яка зазначена в Технічному паспорті на квартиру, який знаходиться в Київському міському бюро технічної інвентаризації. Зокрема, згідно довідки ФЗ (а.с.34) загальна і житлова площа вказана 182,46 кв.м. (що є вже сумнівним, оскільки житлова площа завжди відрізняється від загальної), а згідно технічного паспорту загальна площа квартири становить 181,6 кв.м.

Суд не обґрунтував своєї позиції чому він дійшов висновку, що при постійному так званому тарифі 9 грн. 87 коп за 1 кв.м. і при постійній складовій квадратних метрів (площі) квартири АДРЕСА_1 щомісячна оплата є різною за кожен місяць протягом січня 2011року по квітень 2013 року. Таким чином є підстави вважати, що суд не встановив, на якій підставі позивачем був здійснений розрахунок так званої заборгованості та правомірності стягнення саме суми, яка була заявлена позивачем.

Крім того, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 20 червня 2013 р. встановлено, що для вказаного будинку АДРЕСА_1 для ociб, які не є членами ОСББ «Каштан», повинні застосовуватися тарифи, встановлені розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №1221 від 29 грудня 2010 p. «Про встановлення тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та їх структури», зокрема 3,34 грн. за 1 м. кв. в разі оплати пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим і 3, 03 грн. за 1 м. кв. в разі оплати не пізніше 20 числа місяця.

В судовому засіданні представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник відповідача проти апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач користується усіма житлово-комунальними послугами, наданими позивачем, проте не сплачує їх вартість, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, таким вимогам рішення суду не відповідає.

Зазначені порушення норм матеріального та процесуального права є підставою відповідно до ст. 309 ЦПК України до скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті заявлених позовних вимог.

Згідно з ч.3 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що позивач - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «КАШТАН», зареєстроване районною в місті Києві державною адміністрацією 02.04.1998 року, створено власниками квартир та приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».

ОСББ «Каштан» зареєстровано в установленому законом порядку в Єдиному реєстрі підприємств і організацій України за №25591485, керівником якого є Швець П.О., який мав право підпису позовної заяви.

ОСББ «Каштан» отримало право на надання житлово-комунальних послуг з обслуговування будинку по АДРЕСА_1 після підписання акту прийму-передачі від 29.10.2010 року про передачу з балансу КП «Керуюча дирекція» Шевченківської районної ради у м. Києві на баланс ОСББ «Каштан», яке є балансоутримувачем вказаного будинку, здійснює його обслуговування і утримання.

У своїй діяльності ОСББ керується Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», відповідно до якого позивач взяв на себе зобов'язання обслуговувати та проводити поточний ремонт житлового будинку та прибудинкової території, надавати інші послуги, а відповідач - своєчасно сплачувати зазначені послуги у строки та на умовах, передбачених законом.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав його членів та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання неподільного і загального майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання.

Відповідно до ч.3 ст. 17 вищезазначеного закону ОСББ вправі вимагати своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об'єднання платежів, зборів і внесків від власників приміщень, а також відрахувань до резервного і ремонтних фондів.

Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу від 17.10.1999 року. (а.с.49-50)

Згідно витягу з протоколу №6 від 29.12.2010 року Загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку відповідачем було встановлено тариф 9,87 грн. за м2 за утримання будинку та прибудинкової території.(а.с.9)

Згідно до ст. 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Утримання майна власників квартир (будинку та прибудинкової території) здійснюється ними шляхом оплати всіх витрат по утриманню експлуатуючій організації.

Відповідно до ст.ст. 66, 67, 162 ЖК України за користування житловим приміщенням, що належить громадянинові на праві приватної власності, сплачується плата за утримання будинку, прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться й одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускаються.

Не заслуговують на увагу колегії суддів твердження апелянта про те, що відповідач не проживає у квартирі, не користується житлово-комунальними послугами і договорів з відповідачем на їх надання не укладала, з огляду на таке.

Так, відповідно до ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Статтями 20, 21 цього Закону визначені права та обов'язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов'язком оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов'язком виконавця надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Нормами Житлового кодексу України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» не передбачено, що виконавець повинен надавати акти виконаних робіт щомісячно щодо фактично наданих послуг споживачу.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 18 наведеного Закону у разі порушення виконавцем умов договору споживач має право викликати його представника для складання та підписання акту-претензії споживача, в якому зазначаються строки, види, показники порушень тощо, акт-претензія складається споживачем та представником виконавця і скріплюється їхніми підписами. Частиною 4 ст. 18 Закону передбачений обов'язок виконавця вирішити питання про перерахунок платежів.

Проте відповідач не надала складених та підписаних у встановленому законом порядку актів-претензій щодо неналежного виконання позивачем своїх обов'язків про надання ним певних послуг.

Не заслуговують на увагу судової колегії посилання апелянта на те, що в квартирі ОСОБА_1 не проживає, а комунальні послуги не споживалися, оскільки вона як власник квартири із заявою до позивача про те, що в квартирі ніхто не буде проживати не зверталася.

Крім того, не укладення договору про надання житлово-комунальних послуг між відповідачем та ОСББ «Каштан» не є підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за такі послуги, оскільки укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Крім того, обов'язком сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення ч. 1 ст. 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов'язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року № 6-110 цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Таким чином, колегія суддів погоджується з тим, що відповідач не сплачує за користування наданими їй комунальними послугами, заборгованість по яких підлягає стягненню в судовому порядку.

За змістом ст. 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи:

1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики;

2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території;

3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідних сферах, та органами місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи (пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону) визначає Кабінет Міністрів України (ч. 1. ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» об'єднання співвласників багатоквартирного будинку - юридична особа, створена власниками для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання неподільного та загального майна.

Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав власників приміщень на володіння та користування спільним майном членів об'єднання, належне утримання будинку та прибудинкової території, сприяння членам об'єднання в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання (Закон України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку»).

Судом встановлено, що позивач, з урахуванням визначеної Законом мети і предмету діяльності ОСББ не передбачає провадження ОСББ господарської діяльності, а тому ОСББ не є суб'єктом господарювання і не може бути виробником або виконавцем житлово-комунальних послуг, відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Крім того, судом встановлено, що відповідач не є членом ОСББ «Каштан», і в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» з нею не було укладено договору про обслуговування та оплату комунальних послуг,як і не встановлено судом, що позивач відмовився від укладення зазначеного договору.

Як вбачається з матеріалів справи в червні 2012 року позивач ОСББ «Каштан» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні послуги. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2012 року - відмовлено у прийнятті заяви про видачу судового наказу. (а.с.15).

У свої заяві ОСББ «Каштан» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з січня 2011 року по квітень 2012 року.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСББ «Каштан» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з січня 2011 року по квітень 2013 року у розмірі 66 373, 15 грн. (а.с.4)

Апеляційна інстанція на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України запропонувала позивачеві надати новий розрахунок заборгованості.

Згідно наданого позивачем розрахунку у відповідності до житлової площі квартири заборгованість у період з 01.01.2012 року по 30.04.2012 року становить 37 418,36 грн.

Частиною 1 ст.310 ЦПК України передбачено, що рішення суду підлягає скасуванню в апеляційному порядку із закриттям провадження у справі або залишенням заяви без розгляду з підстав, визначених статтями 205 і 207 цього Кодексу.

Пунктом 8 ч.1 ст.207 ЦПК України передбачено, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 119 і 120 цього Кодексу, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

Згідно з ч.6 ст.119 ЦПК України до позовної заяви, що подається у випадках, визначених частиною третьою статті 118 цього Кодексу, мають бути додані копії ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу.

Частиною 3 ст.118 ЦПК України передбачено, що позовна заява щодо вимог, визначених у частині першій статті 96 цього Кодексу, може бути подана тільки в разі відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу або скасування його судом.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.96 ЦПК України судовий наказ може бути видано у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.

Звертаючись з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості із січня 2011 року по квітень 2013 року, позивач долучив до матеріалів позовної заяви копію ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27.08.2012 року про відмову у прийнятті судового наказу.

При цьому суд першої інстанції, відкриваючи провадження по даній справі, не звернув увагу на те, що вказана ухвала стосувалася стягнення заборгованості з відповідача за житлово-комунальні послуги за період з січня 2011 року по 30 квітня 2012 року, в той час , коли позивач звернувся в грудні 2013 року з позовом в позовному провадженні з вимогами про стягнення заборгованості за період з січня 2011 року по квітень 2013 року.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за період з травня 2012 року по квітень 2013 року підлягають залишенню без розгляду, оскільки позивачем не було долучено відповідно до ст.119 ЦПК України копію ухвали про відмову у прийнятті заяви про видачу судового наказу або ухвали про скасування судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2012 року по квітень 2013 року.

Інші доводи апелянта на суть прийнятого рішення не впливають.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Умовами ч.1 ст. 88 ЦПК України визначено, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 на користь ОСББ «Каштан» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 374 гривні 19 копійок за подання позову, а з позивача ОСББ «Каштан» на користь відповідача ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 411 гривень 62 копійки.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову частково.

Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 03 квітня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Позовні вимоги Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з травня 2012 року по квітень 2013 року - залишити без розгляду.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 37 418 грн. 36 копійок за період з січня 2011 року по 30 квітня 2012 року.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» судовий збір за подання позову у розмірі 374 грн. 19 копійок.

Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Каштан» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 411 грн. 62 копійки.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді