Ухвала суду № 58465781, 06.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А

Справа 754/8601/15 Головуючий у 1-ій інстанції - Грегуль О.В.

Апеляційне провадження № 22-ц/796/1010/2016 Доповідач - Музичко С.Г.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року колегія суддів судової палати з розглядуцивільних справ Апеляційного суду м. Києва

в складі: головуючого - Музичко С.Г.

суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,

при секретарі - Гладченко Ю.І.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури - РоговськогоАндрія Анатолійовича на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури про стягнення заробітної плати та відшкодування моральної шкоди

встановила:

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури на користь ОСОБА_3 заборгованість по заробітній платі в сумі 17 553,10 грн., 4 000 моральної шкоди та 243,60 гривень судовий збір.

Не погоджуючись з рішенням судув частині стягнення моральної шкоди, представник відповідача РоговськийА.А. подав апеляційну скаргу. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. На думку апелянта, заборгованість по заробітній платі виникла не з вини відповідача.

В судовому засіданні позивач заперечувала проти задоволення позову.

Представник відповідача, не з`явився в судове засідання. Про час та місце розгляду справи належно повідомлений.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, дослідивши матеріали справи, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив, з того що відповідачем не було дотримано норм чинного законодавства щодо виплати заробітної плати, що призвело до порушення права позивача на отримання нею грошової плати у належному розмірі .

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

За змістом ч. 3 ст. 97 КЗпП України конкретні розміри тарифних ставок (окладів), а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом.

Відповідно до ч.2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Судом першої інстанції встановлено, що з 08.10.2015 року ОСОБА_3 працює в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури на посаді майстра. За період з 01.02.2015 року до 30.09.2015 року позивачу нарахована але не виплачена заробітна плата в сумі 17533 гривень 10 копійок.

З вертаючись, до суду із позовом, позивач зазначала, що згоди на нарахування заробітної плати на картковий рахунок банку не давала. Повідомлень про зміну умову отримання заробітної плати не отримала, відповідач в односторонньому порядку змінив умови договору.

Частино 1 ст.43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується

Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємств, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Згідно ст.2 Закону України «Про оплату праці», до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами нормами.

У відповідності до положень ст.2 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст.110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ниморган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а)загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б)розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в)сума заробітної плати, що належить до виплати.

Частиною 1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» визначено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовимипереказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Несвоєчасна виплата позивачці заробітної плати фактично позбавляє останню засобів до існування.

Таким чином, судом першої інстанції було повно встановлено обставини справи, висновки суду відповідають встановленим по справі обставинам, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення суду слід залишити без змін.

Встановивши порушення відповідачем трудових прав позивача протягом тривалого часу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди і розмір відшкодування визначено судом з урахуванням принципу розумності та справедливості.

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції щодо пред'явлених у рамках даної справи позовних вимог повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення .

Обставин, які б давали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга не містить.

Встановивши факти та зумовлені ними правовідносини, суд першої інстанції ухвалив правильне по суті рішення, підстав для скасування якого колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури - РоговськогоАндрія Анатолійовича відхилити.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 20 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді