Ухвала суду № 58463083, 09.06.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/6352/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача - Косцової І.П.

суддів - Стас Л.В.

- Турецької І.О.

за участю секретаря - Разінкіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" до ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області від 13.10.2015 року № 0000672200, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 1 691 613 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій з контрагентами-постачальниками, зазначеними в акті перевірки від 31.08.2015 року, нікчемності укладених правочинів, та, як наслідок, завищення податкового кредиту, безпідставні, оскільки податковим органом в ході перевірки не встановлено жодного факту, який би свідчив, що зміст правочинів між Товариством та його контрагентами не відповідає намірам сторін та вони спрямовані на ухилення від сплати податків. Контролюючим органом безпідставно не взято до уваги, що Товариством до перевірки були надані всі первинні документи, які підтверджують фактичне придбання товару від вказаних контрагентів.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ДПІ, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції у справі з'ясовано, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем за результатами позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість, акцизного податку та дотримання вимог законодавства з питань ліцензування господарської діяльності за період з 01.01.2015 року по 30.06.2015 року, висновки якої відображені в акті перевірки від 31.08.2015 року №1160/22/37260797.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог п. 185.1 ст. 185, п.187.1. ст.187 ПК України, внаслідок чого завищено податкові зобов'язання з ПДВ за січень - червень 2015 ПДВ у сумі 58 486 647,61грн.;

абз. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого завищено податковий кредит у сумі 60 679 738,09 грн.;

п. 185.1 ст. 185, п.187.1. ст.187, абз. "а" п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 ПК України, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1 127 742грн. та завищення від'ємного значення, що враховується до складу податкового кредиту за червень 2015 на 50 121грн.

За висновком податкового органу, Товариство у періоді, що перевірявся, безпідставно включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суми по операціям постачання олії соняшникової та макухи, реальність здійснення яких не підтверджено в ході перевірки, а також безпідставно задекларувало податковий кредит за господарськими операціями з придбання олії соняшникової, автозапчастин, послуг по ремонту автомобілів та придбання іншої продукції, здійсненими з контрагентами-постачальниками, оскільки Товариством не підтверджено транспортування продуктів харчування на склади зберігання, з урахуванням особливості правил перевезення продовольчої продукції, зокрема, спеціалізованими транспортними засобами, у Товариства відсутні місця зберігання, складські приміщення, у тому числі для зберігання харчових продуктів, основних засобів та земельних ресурсів, необхідних для зберігання значної кількості та об'ємів продукції, відсутні товарно-транспортні накладні на транспортування товару до місць зберігання та відсутність фактів їх реалізації, що, на думку ДПІ, свідчить про відсутність у позивача та його контрагентів наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності.

Крім цього, в акті перевірки зазначено, що надані до перевірки первинні документи не містять необхідних обов'язкових реквізитів, отже за такими документами Товариство не мало права формувати податковий кредит.

За наслідками перевірки ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 року № 0000672200, яким Товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1 691 613 грн., з яких 1 127 742 грн. за основним платежем, 563 871 грн. - за штрафними санкціями.

Вирішуючи справу по суті, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято податковим органом неправомірно, безпідставно та з порушенням положень чинного податкового законодавства України.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним, з огляду на наступне.

За приписами п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Відповідно до п.187.1 ст.187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Підпунктом «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов'язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку (зокрема, податковими накладними), що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Фоззі-Фуд", якому, згідно договору поставки від 03.11.2014 року №0311/04, поставив олію соняшникову та макуху у кількості та за ціною, обумовленими в договорі.

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій та законності формування податкових зобов'язань позивачем надано договір поставки, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

В акті перевірки контролюючий орган зазначив, що вказана господарська операція не мала реального характеру, оскільки товарно-транспортні накладні містять суперечності та в них відсутні необхідні обов'язкові реквізити, як то: у деяких ТТН зазначено одного і того водія, одна й та сама дата, одне й те саме авто з одним й тим самим напівпричепом, але різна вага вантажу. У непоодиноких випадках ТТН з одною датою містять прізвище одного й того ж водія, але на різні автомобілі, в цих документах не зазначено фактичне місце навантаження та його адреса, отже перевіркою не підтверджено перевезення олії з урахуванням часу, відстані, фізичних та технічних можливостей, в тому числі на навантаження-розвантаження автомобілю.

Не підтвердження позивачем товарно-транспортними накладними факту поставки на адресу ТОВ "Фоззі-Фуд" вищезазначеної продукції стало підставою для визнання нереальними і господарських операцій ТОВ "Бєлтранс" з ПП "Графіка-Стайл", ТОВ "Вторметекспорт", ТОВ "Спецторг-Трейд", за якими вказаними контрагентами на адресу позивача згідно договорів поставки від 01.10.2014 року, від 01.11.2014 року та від 01.08.2014 року, поставлено олію соняшникову та макуху, яку в подальшому реалізовано ТОВ "Фоззі-Фуд".

Щодо цих господарських операцій податковий орган додатково зазначив, що у наданих до перевірки видаткових накладних відсутня інформація щодо номеру та дати довіреності, виданої особі, що підписала ці накладні. Журнал реєстрації довіреностей до перевірки не надано, у Товариства відсутні сертифікати походження товару, що, за висновком ДПІ, свідчить про нереальність здійснення позивачем операцій з придбання олії та макухи у ПП "Графіка-Стайл", ТОВ "Спецторг-Трейд" та ТОВ "Вторметекспорт" та її подальшої реалізації ТОВ "Фоззі-Фуд".

До того ж в акті перевірки зазначено, що згідно даних АС "Податковий блок" ТОВ "Спецторг-Трейд" має стан платника - 8 (внесення запису про відсутність за місцезнаходженням), основний вид діяльності - рекламні агентства, свідоцтво платника ПДВ анульовано 06.03.2015 року, остання звітність з ПДВ подана за листопад 2014 року.

2. З матеріалів справи також вбачається, що у періоді, що перевірявся, ТОВ "Бєлтранс" сформовано податковий кредит з ПДВ за господарськими операціями з придбання олії соняшникової, автозапчастин, товарів народного споживання, продуктів харчування, побутової техніки та інше у наступних контрагентів: ТОВ "Ідеалпарк",ТОВ "Компанія "Юніком",ТОВ "Цемент", ТОВ "Фішкомпані", ТОВ "Трансмет-Юг", ТОВ "ТПК-Трейдінг", ТОВ "Степ Корпорейшин", ТОВ "Сингіт", ПП "Прайм Фіш", ТОВ " Опус Компані", ТОВ "Торговий дім Одеського кабельного заводу "Одесакабель", ТОВ "Нота Компані", ТОВ "Ленджерс" , СП "Лекс", Торговий дім "Лана-Агротранс", ТОВ "Кул Груп", ТОВ "Кліо Ко", ТОВ "Каверон Індастріс", ТОВ "Інтертеймент груп", ТОВ "Експолот", ТОВ "БТВ", ТОВ "Торгівельний дім Бетонекс-Буд", ФОП ОСОБА_3, ТОВ "Агрос і Ко", ТОВ "Енерджи Продакт", ТОВ "Екофрукт-Трейд", ПП "Форум", ТОВ "Будівельна компанія Бетонекс Буд", ТОВ "Ілтекс Україна", ТОВ "Вест-Сервіс", ТОВ "Артвен", ТОВ "ОМК-Трейдінг".

На підтвердження реальності зазначених господарських операцій та законності формування податкового кредиту позивачем надано договори поставки, купівлі-продажу, видаткові, податкові та товарно-транспортні накладні.

За висновками податкового органу, наведеними в акті перевірки, зазначені господарські операції не містять у суті своїй розумних економічних причин та ділової мети на придбання та продаж товарів, отже вони не мали реального характеру, а виписані цими контрагентами податкові накладні не мають статусу юридично значимих.

Такий висновок ДПІ ґрунтується на тому, що до перевірки позивачем було надано опис основних засобів та товарно-матеріальних цінностей станом на 11.08.2015 року. До опису надано договір відповідального зберігання майна від 15.01.2015 року, відповідно до якого ТОВ "Стрілецький степ", як Зберігач, прийняв від ТОВ "Бєлтранс" на відповідальне зберігання майно, зазначене в актах приймання-передачі, які, в свою чергу, є невід'ємною частиною цього договору. Адреса зберігання майна - Луганська обл., смт. Мілове, пров. Заводський,3.

При цьому контролюючий орган зазначив, що а ні договір відповідального зберігання, а ні інвентаризаційні описи не містять в собі жодних відомостей щодо наявності достатньої кількості об'єктів оподаткування та земельних ресурсів, необхідних для зберігання значної кількості та об'ємів товарів народного споживання, наявності відповідних умов зберігання харчових продуктів харчування, інформацію щодо внесення до єдиного реєстру місць зберігання тютюнових виробів, можливості навантаження та розвантаження вантажів на місцях зберігання, посилання на первинну транспортну документацію, що підтверджує транспортування вантажів до місць зберігання. Крім цього Товариством не надано інформацію щодо наявності у нього спецавтотранспорту, необхідного для перевезення харчових продуктів.

Зазначені обставини, за висновком ДПІ, свідчать про відсутність факту реального зберігання товару, придбаного у вищевказаних контрагентів та на залишки якого надано відповідні документи.

З урахуванням того, що Товариством не підтверджено факт зберігання товару, та, водночас, не зареєстровані податкові накладні на реалізацію цього товару, а також того, що до перевірки не надано Журнал реєстрації довіреностей, сертифікати якості товару, товарно-транспортні накладні на перевезення товару подані не в повному обсязі, а наявні ТТН містять недоліки та суперечності, та не містять всіх необхідних реквізитів, податковий орган дійшов висновку, що контрагенти позивача безпідставно виписали податкові накладні на продаж товарів на адресу позивача як покупця.

Надаючи правову оцінку вищенаведеним господарським операціям та доводам податкового органу щодо їх нереальності, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до положень чинного податкового законодавства позивач не несе відповідальності за неправильно заповнену ТТН, оскільки цей документ оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля і для кожного вантажоодержувача, тому зазначення у ТТН одного і того самого прізвища водія, з однією самою датою на різні автомобілі, так само як і неповне заповнення ТТН не може бути безумовною підставою для висновку про відсутність господарської операції з боку позивача. В свою чергу, не надання журналів реєстрації довіреностей може бути підставою для притягнення посадових осіб до адміністративної відповідальності, а не для висновку про відсутність господарської операції.

Колегія суддів такий висновок суду першої інстанції вважає правильним та зазначає, що відсутність та/або дефектність документів на транспортне перевезення обумовленого договорами товару не є безумовною підставою ставити під сумнів здійснення господарських операцій. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Як зазначив Вищій адміністративний суд в інформаційному листі № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 року сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

За наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів та послуг, використання їх у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для висновків про не підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару та послуг, оскільки відповідною транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання ТМЦ.

З огляду на достатню кількість доказів, які підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій, окремий недолік певних первинних документів сам по собі не може бути безумовною підставою для позбавлення їх сили звітного бухгалтерського документа, а відтак позбавлення покупця права на формування податкового кредиту. Отже, відсутність певних реквізитів само по собі не є підставою для висновку про нездійснення добросовісним суб'єктом господарювання господарських операцій.

В свою чергу, за результатами перевірки не встановлено порушення заповнення первинних бухгалтерських документів та порядку їх обліку в бухгалтерському та в податковому обліку, а наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Чинне податкове законодавство не пов'язує право платника на податковий кредит та валові витрати з фактичним знаходженням підприємства-постачальника за юридичною адресою та в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів або виконуються роботи постачальником. Посилання ДПІ на відсутність у постачальника позивача об'єктивної можливості для виконання поставок товарів в силу відсутності основних засобів та робочого персоналу також не можна розцінювати як доказ фіктивності спірних операцій. Укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, а відсутність у власності нерухомого та рухомого майна не є єдиним доказом виникнення у нього витрат, пов'язаних зі збереженням або перевезенням товару від постачальника до покупця.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, первинними документами бухгалтерського обліку у повному обсязі підтверджується належне виконання сторонами умов договорів з зазначеними вище контрагентами, а також формування позивачем податкового кредиту. Отриманий товар та послуги були оплачені позивачем, а на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про правомірність формування позивачем за спірними операціями податкового кредиту з податку на додану вартість, а тому у податкового органу не було підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм правильну юридичну оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду не встановлено.

Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бєлтранс" до ДПІ у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - залишити без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління Міндоходів в Одеській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 27 911,62 грн. (двадцять сім тисяч дев'ятьсот одинадцять гривень шістдесят дві копійки) до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів - ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030001, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38016923, банк отримувача - ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) - 828011, рахунок отримувача - 31212206781008, код класифікації доходів бюджету - 22030001

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя - доповідач: І.П. Косцова

Судді: І.О. Турецька

Л.В. Стас