Ухвала суду № 58461432, 22.06.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2016 року Справа № 876/3868/16

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Гулида Р.М. та Бруновської Н.В.,

з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2;

від відповідача - Мацелюх Н.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. про вжиття заходів забезпечення позову Арбітражного керуючого ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України про скасування наказу про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), -

В С Т А Н О В И Л А:

Оскаржуваною ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. клопотання позивача Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову задоволено; зупинено дію наказу Міністерства юстиції України № 1260/5 від 28.04.2016р. про припинення діяльності Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с.1-3).

Не погодившись із ухвалою суду, її оскаржив відповідач Міністерство юстиції України, який покликаючись на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову відмовити (а.с.26-29).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що наявність або відсутність оскаржуваної ухвали жодним чином не унеможливлює захист прав та інтересів позивача; спірний наказ прийнятий у відповідності до вимог закону і на підставі проведеної перевірки, якою виявлені грубі порушення позивачем законодавства під час виконання повноважень розпорядника майна ВАТ «Коломиясільмаш», що призвело до порушення прав та інтересів боржника і кредиторів.

Окрім цього, вжиті заходи забезпечення позову мають своїм наслідком відновлення повноважень арбітражного керуючого з відповідними наслідками, а тому судом фактично ухвалено рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача на підтримання поданої скарги, заперечення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Як слідує із матеріалів справи, 10.05.2016р. позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України № 1260/5 від 28.04.2016р. про припинення діяльності Арбітражного керуючого ОСОБА_1, яким анульовано видане відповідачем свідоцтво № НОМЕР_1 від 02.07.2013р. (а.с.4-9).

У цей же день 10.05.2016р. позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив зупинити дію наказу Міністерства юстиції України № 1260/5 від 28.04.2016р. про припинення діяльності Арбітражного керуючого ОСОБА_1 (а.с.10-11).

Вимоги цієї заяви обґрунтовував тим, що дія спірного наказу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки позивач, як арбітражний керуючий, виконує функції розпорядника майна, керуючого санацією та ліквідатора на інших підприємствах; також така ситуація може вплинути на права третіх осіб.

Згідно оскаржуваної ухвали мотивами задоволення вищевказаного клопотання і вжиття судом заходів забезпечення позову є те, що заява позивача є підставною, оскільки позивач просить зупинити дію оскарженого ним рішення, способи забезпечення позову є допустимими, співрозмірними із заявленими вимогами, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення; також такі заходи відповідають меті застосування правового інституту забезпечення позову, їх невжиття може значно утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Поряд з цим, суд прийшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди майновим правам та інтересам позивача в разі невжиття заходів забезпечення позову.

Враховуючи в сукупності обставини справи, колегія суддів приходить до переконливого висновку про необґрунтованість вжитих заходів забезпечення позову і недотримання судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали вимог ст.117 КАС України.

Наведений висновок обґрунтовується наступним.

Із змісту вимог ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, повинні бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Також при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;

- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;

- імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів;

- необхідності у зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Із змісту оскаржуваної ухвали убачається, що під час розгляду клопотання Арбітражного керуючого ОСОБА_1 суд прийшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, неможливості захисту цих прав, свобод та інтересів без вжиття таких заходів, необхідносоі докладення значних зусиль та витрат для їх відновлення, констатувавши підставність заяви позивача про забезпечення позову, допустимість способів забезпечення позову, відповідність вжитих заходів меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Разом з тим, переписавши диспозицію ст.117 КАС України, суд не мотивув вказані висновки будь-якими фактичними обставинами справи, не навів доказів існування тих фактів, якими позивач обгрунтував свою заяву про забезпечення позову.

Також визнаючи підставним клопотання позивача про забезпечення позову, в оскаржуваній ухвалі судом фактично не вказано, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Поряд з цим, виконання позивачем функцій розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора на інших підприємствах не може слугувати об'єктивною і достатньою причиною, що підлягає врахуванню під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, оскільки спірним наказом його позбавлено права на здійснення такої діяльності в цілому.

Окрім цього, згідно ст.1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» арбітражний керуючий - це фізична особа, призначена господарським судом у встановленому порядку в справі про банкрутство як розпорядник майна, керуючий санацією або ліквідатор з числа осіб, які отримали відповідне свідоцтво і внесені до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів) України.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України № 1260/5 від 28.04.2016р. «Про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), виданого ОСОБА_1» анульовано свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № НОМЕР_1 від 02.07.2013р., виданого ОСОБА_1

Таким чином, результатом вказаного наказу відповідача є анулювання вищевказаного свідоцтва і позбавлення позивача можливості провадити діяльність арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що задоволення заявленого клопотання призведе до вирішення спору по суті до початку судового розгляду, оскільки таким рішенням суд фактично надав би оцінку законності акта відповідача як суб'єкта владних повноважень.

Зокрема, в адміністративній справі щодо визнання незаконним рішення про анулювання свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), позовними вимогами є скасування правових актів індивідуальної дії та відновлення можливості провадити відповідну діяльність.

Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії, суд фактично продовжує відносини між позивачем та іншими суб'єктами з відповідними наслідками - виконанням обов'язків розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, здійснюючи забезпечення зазначеного позову в такий спосіб, суд фактично виходить за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч.1 ст.117 КАС України, що є неприпустимим.

Аналогічні роз'яснення наведені в п.17 постанови Пленуму ВАС України № 2 від 06.03.2008р. «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ».

Оцінюючи в сукупності обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, колегія суддів приходить до переконання про те, що заявлене клопотання про вжиття заходів забезпечення позову є безпідставним та необґрунтованим, через що задоволенню не підлягає, з вищевикладених мотивів.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.

Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової ухвали про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.117, 118, ч.7 ст.160, ст.ст.195, 196, п.6 ч.1 ст.199, п.п.1, 4 ч.1 ст.202, п.3 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 211, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.05.2016р. про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 809/487/16 - скасувати та винести нову ухвалу, якою в задоволенні заяви Арбітражного керуючого ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України № 1260/5 від 28.04.2016р. про анулювання свідоцтва про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), - відмовити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: Р.М.Шавель

Судді: Н.В.Бруновська

Р.М.Гулид