Ухвала суду № 58461246, 14.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 758/873/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Трегубенко Л.О. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві на постанову Подільського районного суду м.Києва від 23 лютого 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві, треті особи: Орган опіки та піклування Подільського району м.Києва, Служба у справах дітей Подільської районної у м.Києві державної адміністрації про поновлення реєстрації місця проживання,-

в с т а н о в и в:

Постановою Подільського районного суду м.Києва від 23 лютого 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, зобов'язано Головне управління Державної міграційної служби України в м.Києві скасувати рішення про зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прийняте Подільським РВ ГУ ДМС України в м.Києві, відновивши їх реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Подільський районний відділ ГУ ДМС України в м.Києві подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що підстави для скасування Подільським РВ ГУ ДМС України в м.Києві зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 відсутні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до свідоцтва про право власності від 16 вересня 2005 року серії НОМЕР_1 квартира АДРЕСА_1 належить позивачу на праві приватної власності, про що зроблено реєстраційний напис на правовстановлювальному документі Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 23 вересня 2005 року, записаний в реєстровій книзі №426-37 за реєстровим №44449.

Згідно довідки про забезпеченість житловою площею та комунальними послугами від 04 січня 2016 року (з урахуванням відміток) склад зареєстрованих у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_1 становить: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, її дочки: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6 (тимчасово зареєстрована) та сестра ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5.

Позивачем були укладені з АКІБ «УкрСиббанк» договори іпотеки №45744 від 02 лютого 2007 року та 15 серпня 2007 року, посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М. та зареєстровані у реєстрі за №№328 та 3314, відповідно, за умовами яких позивач передала квартиру АДРЕСА_1 в іпотеку банку в забезпечення виконання зобов'язань за кредитними договорами.

Згідно довідки Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в м.Києві державної адміністрації від 28 листопада 2013 року №3866 позивач з двома малолітніми дітьми, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної в м.Києві державної адміністрації як отримувач допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, допомогу одинокої матері. Позивач має право на пільги, передбачені законодавством для багатодітних сімей згідно посвідчення НОМЕР_2, виданого 29 січня 2013 року.

На підстави заяви представника ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» від 13 січня 2016 року про зняття особи з реєстрації місця проживання у зв'язку з втратою права користування житловим приміщенням, з доданими до неї витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 червня 2015 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 червня 2015 року, договорів іпотеки №45744 від 02 лютого 2007 року та від 15 серпня 2007 року, посвідчених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чернокур О.М., зареєстрованих у реєстрі за №№328, 3314, службовою особою Подільського РВ ГУ ДМС України в м.Києві знято з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_1, ОСОБА_2, її малолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, та сестру ОСОБА_7

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо зняття позивача з малолітніми дітьми з реєстрації місця проживання з квартири АДРЕСА_1.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Житловим кодексом Української РСР, Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», який регулює відносини, пов'язані зі свободою пересування та вільним вибором місця проживання в Україні, що гарантуються Конституцією України і закріплені Загальною декларацією прав людини, Міжнародним пактом про громадянські та політичні права, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод і протоколами до неї, іншими міжнародними договорами України, а також визначає порядок реалізації свободи пересування та вільного вибору місця проживання і встановлює випадки їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Частиною 1 ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року №2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним в ч.3 ст.2 КАС України вимогам.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви особи або її представника, що подається до органу реєстрації;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства;

підстав для проживання або перебування особи у спеціалізованій соціальній, установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту;

підстав на право користування житловим приміщенням.

З аналізу наведених норм чинного законодавства вбачається, що саме на підставі заяви особи або представника особи, щодо якої здійснюється зняття з реєстрації місця проживання, проводиться відповідна дія.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для прийняття спірного рішення визначено абз.9 п.3.1 розділу ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 22 листопада 2012 року №1077 затверджено Порядок реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, відповідно до п.3.1 якого зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі:

заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання, яка подається особою або її законним представником;

судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

свідоцтва про смерть;

паспорта або паспортного документа, що надійшов з органу державної реєстрації актів цивільного стану, або документа про смерть, виданого компетентним органом іноземної держави, легалізованого в установленому порядку;

інших документів, які свідчать про припинення:

підстав для перебування на території України іноземців та осіб без громадянства. Інформація територіального органу ДМС або територіального підрозділу ДМС, на території обслуговування якого зареєстровано місце проживання особи, про закінчення строку дії посвідки на тимчасове проживання або копія рішення про скасування посвідки на тимчасове проживання чи посвідки на постійне проживання в Україні;

підстав для проживання або перебування особи на обліку у закладі/установі (повідомлення про припинення підстав для проживання/перебування особи у спеціалізованій соціальній установі, закладі соціального обслуговування та соціального захисту);

підстав на право користування житловим приміщенням (закінчення строку дії договору оренди, найму, піднайму житлового приміщення, строку навчання в навчальному закладі (у разі реєстрації місця проживання в гуртожитку навчального закладу на час навчання), відчуження житла та інших визначених законодавством документів).

Зняття з реєстрації на підставах, визначених в абзацах вісім та дев'ять пункту 3.1 цього розділу, здійснюється за клопотанням уповноваженої особи закладу/установи або за заявою власника/наймача житла або їх законних представників.

У своїй апеляційній скарзі Подільський РВ ГУ ДМС України в м.Києві посилається на те, що 13 січня 2016 року з метою здійснення зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, до Подільського РВ ГУ ДМС України в м.Києві в установленому законодавством порядку було подано перелік документів, визначений вимогами п.3.1 розділу III Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних для цього документів, а саме: заяву про зняття особи з реєстрації місця проживання; документ, що посвідчує особу представника (паспорт громадянина України серії НОМЕР_3, виданий Дніпровським РУ ГУМВС України в м.Києві 27 вересня 2007 року на ім'я ОСОБА_8.); документ, що підтверджує повноваження особи як представника (довіреність №1925 від 11 січня 2016 року); документ, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕР №837478).

З наявної в матеріалах справи заяви від 13 січня 2016 року про зняття з реєстрації місця проживання вбачається, що вона подана представником ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Разом з тим, у заяві ставиться питання про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7, хоча жодних доказів, що відповідна заява подавалась законним представником осіб, щодо яких ставиться питання про зняття з реєстрації місця проживання, матеріали справи не містять.

Чинним законодавством України не передбачено подача заяви про зняття особи з реєстрації місця проживання іншою особою ніж тією, щодо якої ставиться питання про зняття з реєстрації місця проживання або її законним представником.

Апелянт зазначає, що підставою для зняття ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7 з реєстрації місця проживання є витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26 червня 2015 року індексний №39754891, відповідно до якого державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Суперфіном Б.М. внесено запис про право власності 10197491 та зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за новим власником ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на підставі договору іпотеки 328у, виданого 02 лютого 2007 року.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що перехід права власності на житлове приміщення від однієї особи до іншої не є безумовною підставою припинення права користування житловим приміщенням цією особою.

При цьому, під час прийняття рішення про зняття з реєстрації місця проживання позивача та її неповнолітніх дітей Подільським РВ ГУ ДМС України в м.Києві фактично не перевірено набуття ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» права власності на вищезазначену квартиру на час звернення із заявою про зняття з реєстрації місця проживання від 13 січня 2016 року, оскільки витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕР №837478 сформований 26 червня 2015 року, жодних даних щодо наявності у заявника права власності на день подачі заяви в матеріалах справи не міститься, що свідчить, що такі дані фактично не перевірялись. Натомість, позивачем в судовому порядку оскаржено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на квартиру за адресою: АДРЕСА_1, за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», що свідчить про безпідставне врахування Подільським РВ ГУ ДМС України в м.Києві витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності серії ЕЕР №837478 від 26 червня 2015 року як документу, який свідчить про припинення підстав на право користування житловим приміщенням ОСОБА_2 та її дітьми.

Відповідно до довідки форми №3 від 13 січня 2016 року №25 за адресою: АДРЕСА_1, проживають і зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_7

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що застосування відповідачем п.3.1 (абз.9) розділу ІІІ Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних документів, як підстави зняття позивача з членами родини з реєстрації місця проживання за заявою повноважного представника нового власника - ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» і документів, що підтверджують право власності, є протиправним, не відповідає нормам ст.47 Конституції України, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не враховує ні характер правовідносин, з якими пов'язаний перехід права власності на іпотечну квартиру, ні законодавчо обумовлені гарантії та підстави припинення права користування житловим приміщенням, такий однобічним підхід невиправдано спрощує процедуру та підміняє передбачені законом та цим порядком підстави, які підлягають застосуванню, зокрема, наявність відповідного судового рішення, що порушує права та законні інтереси громадян.

З аналізу ст.ст.16, 391 ЦК України вбачається, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Натомість, з урахуванням положень ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах від 30 червня 2015 року по справі №21-1438а15, висновок якого відповідно до ч.1 ст.244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

У відповідності до ч.4 ст.9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст.109 ЖК УРСР виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку. Громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей ОСОБА_3, ОСОБА_4 прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та не відповідає вимогам, визначеним ч.3 ст.2 КАС України.

Приписами п.п.7.1, 7.4, 7.5 р.VII Порядку реєстрації місця проживання та місця перебування фізичних осіб в Україні та зразків необхідних документів передбачено, що реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи скасовується в разі їх проведення з порушенням вимог законодавства. Відомості про скасування реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування особи вносяться до карток реєстрації особи, адресних карток та паспортного документа шляхом внесення запису «скасовано» на штамп, що був внесений до цих документів з порушенням законодавства (штамп реєстрації місця проживання, або штамп реєстрації місця перебування, або штамп зняття з реєстрації місця проживання). До реєстраційного обліку адресно-довідкового підрозділу надсилаються змінені відомості про реєстрацію місця проживання/перебування особи або талон зняття з реєстрації місця проживання в Україні з відміткою «скасування попередніх відомостей».

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності дій щодо зняття позивача з малолітніми дітьми з реєстрації місця проживання з квартири АДРЕСА_1, та наявності підстав для зобов'язання ГУ ДМС України в м.Києві скасувати рішення про зняття з реєстраційного обліку місця проживання ОСОБА_2 та її неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прийняте 13 січня 2016 року Подільським РВ ГУ ДМС України в м.Києві, відновивши їх реєстрацію місця проживання за адресою: АДРЕСА_1.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Подільського районного відділу Головного управління Державної міграційної служби України в м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Подільського районного суду м.Києва від 23 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 21 червня 2016 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.