Ухвала суду № 58461244, 14.06.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/651/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

14 червня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Васт-Транс» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило: стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року за період з 01.08.2015 по 30.12.2015 у розмірі 12 337, 27 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 позов задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» є юридичною особою, що зареєстрована 19.03.1999 (запис про державну реєстрацію в ЄДР від 23.03.2005 № 13391200000000997), як платник податків перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, зареєстроване як платник податку на додану вартість.

22.06.2015 позивач подав до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року разом з розрахунком суми бюджетного відшкодування (Д3) та заявою про повернення суми бюджетного відшкодування (Д4), в яких зазначив суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок позивача у банку у розмірі 101 586, 00 грн.

Податковий орган не заперечував право позивача на отримання бюджетного відшкодування, але висновок про суми відшкодування податку на додану вартість був складений посадовими особами ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області лише у грудні 2015 року.

Так, згідно з висновком ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області про суми відшкодування податку на додану вартість від 25.12.2015 № 9930-20 щодо декларації ТОВ «Васт-Транс» від 22.06.2015 № 9129973117 з податку на додану вартість за травень 2015 року автоматичному відшкодуванню з бюджету на користь ТОВ «Васт-Транс» підлягає податок у сумі 101 586, 00 грн.

З довідки «А1» про підтвердження сум бюджетного відшкодування з ПДВ за результатами камеральної перевірки декларації, що підлягає першочерговому відпрацюванню від 25.12.2015 № 47/10-13-15-01/30367782 вбачається, що під час камеральної перевірки достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ ТОВ «Вест-Транс» встановлено, що підтверджена сума бюджетного відшкодування ПДВ по декларації від 22.06.2015 № 9129973117 за травень 2015 року за результатами камеральної перевірки (акт перевірки від 20.07.2015 № 147/15-2/30367782) становить 101 586, 00 грн.

Відповідач платіжним дорученням від 30.12.2015 № 148 перерахував на банківський рахунок позивача належні йому кошти бюджетного відшкодування з ПДВ у сумі 101 586, 00 грн.

Граничний термін для повернення заявленої суми бюджетного відшкодування з ПДВ припадає на 01.08.2015. Таким чином, з цієї дати невідшкодована відповідачем сума ПДВ у розмірі 101 586, 00 грн. є бюджетною заборгованістю, на яку нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного Банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення (з 01.08.2015 по 30.12.2015).

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування відповідачем не оспорювалось і підтверджується самим фактом виплати позивачу відповідної суми відшкодування. Факт несвоєчасної виплати позивачу бюджетного відшкодування не оспорювався також й відповідачем, заперечень з приводу правильності складення розрахунку пені під час судового розгляду відповідач не висловив, у зв'язку з чим позов про стягнення пені підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що прострочення встановленого строку на бюджетне відшкодування з ПДВ було, однак оскільки коштів на рахунках податкового органу не вистачало, то Державна податкова інспекція у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області не провела оплату вчасно, а провела оплату в кінці 2015 року відразу як отримала дозвіл.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків врегульовано статтею 200 ПК.

Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. Платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Положеннями пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Пунктом 200.12 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу (п. 200.13 ст. 200 ПК України).

Колегія суддів звертає увагу, що право позивача на отримання бюджетного відшкодування підтверджується самим фактом виплати позивачу відповідної суми відшкодування, що відповідачем не оспорювалось.

Також, колегія суддів зазначає, що факт несвоєчасної виплати позивачу бюджетного відшкодування не оспорювався податковим органом, заперечень з приводу правильності складення розрахунку пені під час судового розгляду відповідач не висловив.

Згідно з пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Облікова ставка Національного банку України з моменту виникнення бюджетної заборгованості (01.08.2015) по день її погашення (30.12.2015) була встановлена у таких розмірах: у період з 01.08.2015 по 27.08.2015 - 30%; з 28.08.2015 по 24.09.2015 - 27%; з 25.09.2015 по 30.12.2015 - 22%.

Строки дії облікової ставки Національного Банку України: з 01.08.2015 по 27.08.2015 - 27 днів; з 28.08.2015 по 24.09.2015 -28 днів; з 25.09.2015 по 30.12.2015 - 97 днів.

Розрахунок пені: 101 586, 00 грн. х 30/100 х 120/100 х 27/365 = 2 705, 25 грн.; 101 586, 00 грн. х 27/100 х 120/100 х 28/365 = 2 504, 86 грн.; 101 586, 00 грн. х 22/100 х 120/100 х 97/365 = 7 127, 16 грн.

Таким чином, загальна сума пені складає 12 337, 27 грн. (2 705, 25 + 2 504, 86 + 7 127, 16).

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про обґрунтованість вимог щодо стягнення пені на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, нарахованої на суму заборгованості бюджету 101 586, 00 грн. на суму 12 337, 27 грн.

У разі виконання платником податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування, передбачених пунктами 200.7 та 200.8 статті 200 ПК вимог, та підтвердження достовірності нарахування такого відшкодування органом державної податкової служби за результатами проведення камеральної чи документальної позапланової виїзної перевірки, цей орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Протягом п'яти операційних днів після отримання зазначеного висновку орган Державного казначейства України повинен видати платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

На суми податку, не відшкодовані протягом визначених статтею 200 ПК строків, які вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування ПДВ, нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення. Неподання органом державної податкової служби після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 21-131а14.

Згідно до ч. 2 ст. 161 КАС України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати; фізичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру, який подано: суб'єктом владних повноважень, юридичною особою або фізичною особою - підприємцем 1 розмір мінімальної заробітної плати; фізичною особою 0,4 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» становив 1 378 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру (стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Васт-Транс» пеню на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України за порушення строків бюджетного відшкодування за податковою декларацією з податку на додану вартість за травень 2015 року за період з 03.08.2015 по 30.12.2015 у розмірі 12 337, 27 грн.). Отже, даний спір має майновий характер. Оспорювана сума 12 337, 27 грн.

Таким чином, ставка судового збору за подачу позову становила 1 378 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31.05.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 1 515, 80 грн. (1 378 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030001) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 1 515, 80 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.