Постанова № 58460386, 13.06.2016, Одеський окружний адміністративний суд

1

Справа № 815/3358/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2016 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.,

за участю секретаря - Вітер А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за адміністративним позовом Державного підприємства «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Державне підприємство «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» (далі - Позивач, або ДП «Дослідне господарство Южний») з адміністративним позовом (т.1 а.с.5-7) до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі - Відповідач, або ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0006111701, №0000172200, №0000182200 від 31.03.2015 року, прийнятих ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області. За вказаним адміністративним позовом Одеським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі №815/3358/15 (т.1 а.с. 2-3).

Крім того, Державне підприємство «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом (т.1 а.с.181-183) до ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005981701 та рішення №0005971701 про застосування штрафних санкцій, прийнятих 31.03.2015 року ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області. За вказаним адміністративним позовом Одеським окружним адміністративним судом було відкрито провадження по справі №815/5300/15 (т.1 а.с. 179).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 07.12.2015 року справи №815/3358/15 та №815/5300/15 були об'єднані в одне провадження та їм присвоєно єдиний номер №815/3358/15 (т.2 а.с. 33).

Свої вимоги Позивач обґрунтував наступними доводами.

ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області була проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки №157/22/05528906 від 10.03.2015 року.

На підставі вказаного Акту перевірки Відповідачем 31.03.2015 року були прийняті: податкове повідомлення-рішення №0006111701, яким ДП «Дослідне господарство Южний» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 607115,26 грн., у тому числі за основним платежем 490097,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 116817,63 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000172200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 173802,50 грн., у тому числі за основним платежем 115605,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57802,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000182200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: частина прибутку державного підприємства, що вилучається до бюджету у розмірі 127120,50 грн., у тому числі за основним платежем 84747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42373,50 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005981701, якою Позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 113930,80 грн., в тому числі недоїмка в розмірі 46226,68 грн. та пеня в розмірі 67704,12 грн.; рішення №0005971701 про застосування штрафних санкцій, яким до Позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 46226,68 грн.

Позивач зазначає, що в порушення чинного законодавства Відповідачем на підтвердження обґрунтованості винесених податкових повідомлень-рішень не складені та не надіслані розрахунки податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Також Позивач зазначає, що ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області намагається двічі стягнути з нього штрафні санкції в розмірі 46226,68 грн., включивши вказану суму як до вимоги №Ю-0005981701, так і до рішення про застосування штрафних санкцій №0005971701. Крім того, в рішенні про застосування штрафних санкцій №0005971701 не вказано найменування платника до якого застосовуються штрафні санкції, відсутній підпис особи, яка прийняла рішення та печатка відповідного органу державної влади.

В зв'язку з викладеним податкові повідомлення-рішення №0006111701, №0000172200, №0000182200, вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005981701, рішення №0005971701 про застосування штрафних санкцій підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник Позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та додатково зазначив, що Відповідач, провівши перевірку на підставі п.п.78.1.11 Податкового кодексу України (далі - ПК України), всупереч вимогам п.86.9 ст.86 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення до отримання відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Крім того, представник Позивача вказав на безпідставність посилань ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області в Акті перевірки щодо відсутності первинних документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам Позивача з контрагентами МТС «Сервіс», ПП «Жейнав», ТОВ «Термінал», ТОВ «Караван» в 2009 - 2011 роках з огляду на вилучення таких документів під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 16.12.2014 року.

В судовому засіданні Представник Відповідача заперечував проти задоволення позову в повному обсязі з підстав, вказаних у письмових запереченнях на адміністративний позов та письмових поясненнях (т.2 а.с. 46-53, 108 ). Представник Відповідача зокрема зазначив, що в ході проведення перевірки було встановлено факт не сплати ДП «Дослідне господарство Южний» грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Також в ході проведення перевірки було виявлено завищення Позивачем податкового кредиту внаслідок безтоварних господарських операцій з ТОВ «Агрофірма Чорноморська», заниження податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку зі списанням посівів сільськогосподарських культур, не віднесення до складу доходів з податку на прибуток кредиторської заборгованості з терміном позовної давності якої сплив. В зв'язку з цим представник Відповідача вважав оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимогу про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій законними, обґрунтованими і такими, що не підлягають скасуванню.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та проаналізувавши надані сторонами докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Державне підприємство «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» зареєстровано 22.08.1991 року, ідентифікаційний код 055289060. Підприємство є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ № 200098085, індивідуальний податковий номер 055289015090 (т.1 а.с. 40, 217).

Судом встановлено, що в період з 11.02.2015 року по 02.03.2015 року згідно п.п.20.1.4. п.20.1 ст.20, п.п.78.1.11. п.78.1 ст.78, п.82.2 ст.82 ПК України, на підставі наказу начальника ДПІ №16 від 10.02.2015 року (т.1 а.с.71), прийнятого у зв'язку з отриманням постанови від 13.01.2015 року заступника начальника СВ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції Кривошеєнка І.Г. (т.1 а.с.249), ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області проведена позапланова виїзна перевірка ДП «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої було складено акт перевірки №157/22/05528906 від 10.03.2015 року (далі - Акт перевірки) (т.1 а.с.8-27).

Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ДП «Дослідне господарство Южний»: абз. «а» п.198.1, п.198.2, 198.3, 198.5 ст.198 ПК України, в результаті чого встановлено заниження сплати ПДВ у сумі 115605,00 грн., у тому числі по періодам: квітень - 2609,00 грн.; червень - 38465,00 грн.; липень - 21713,00 грн.; серпень - 5604,00 грн.; вересень - 47214,00 грн.; п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою КМУ №138 від 23.02.2011 року в результаті чого встановлено заниження частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами в 4 кварталі 2014 року на загальну суму 84747,00 грн.; п.п.14.1.54, 14.1.180 п.14.1 ст.14. п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, ст.168 ПК України, в результаті чого за підприємством на 31.12.2014 року рахується кредиторська заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 480320,88 грн.; п.164.5 ст.164 ПК України, в результаті чого донараховано податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік у сумі 9776,75 грн.; п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

На підставі вказаного Акту перевірки ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області 31.03.2015 року були прийняті: податкове повідомлення-рішення №0006111701, яким ДП «Дослідне господарство Южний» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються податковими агентами із доходів платника податку у вигляді заробітної плати у розмірі 607115,26 грн., у тому числі за основним платежем 490097,63 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 116817,63 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000172200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 173802,50 грн., у тому числі за основним платежем 115605,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57802,50 грн.; податкове повідомлення-рішення №0000182200, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем частина прибутку державного підприємства, що вилучається до бюджету у розмірі 127120,50 грн., у тому числі за основним платежем 84747,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 42373,50 грн.; вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005981701, якою Позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 113930,80 грн., в тому числі недоїмка в розмірі 46226,68 грн. та пеня в розмірі 67704,12 грн.; рішення №0005971701 про застосування штрафних санкцій, яким до Позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 46226,68 грн. (т.1 а.с. 28-30, 205-206).

Не погодившись із вказаними рішеннями, Позивач звернувся до суду.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно Акту перевірки ДП «Дослідне господарство «Южний» в порушення п.198.5 ст.198 ПК України не здійснено перерахунок податкового кредиту шляхом нарахування податкових зобов'язань у рядку 1 розділу 1 «податкові зобов'язання» податкових декларацій з ПДВ у зв'язку зі списанням посівів сільськогосподарських культур. Внаслідок вказаного порушення Позивачем занижено податкові зобов'язання з ПДВ на загальну суму 64982,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2014 року в розмірі 2609,00 грн., червень 2014 року в розмірі 38465,00 грн., вересень 2014 року в розмірі 23908,00 грн. (т.1 а.с. 10).

Судом встановлено, що ДП «Дослідне господарство Южний» на підставі актів списання посівів від 23.04.2014 року, 20.06.2014 року, 17.09.2014 року, затверджених управлінням агропромислового розвитку Біляївської районної державної адміністрації, здійснено списання посівів сільськогосподарських культур внаслідок несприятливих погодних умов, зокрема за актом від 23.04.2014 року списано: озимий ріпак на площі 20 га, озиму пшеницю на площі 33 га, за актом від 20.06.2014 року списано: озиму пшеницю на площі 505 га, озимий ячмінь на площі 120 га, овес на площі 158 га, за актом від 17.09.2014 року списано: соняшник на площі 350 га, кукурудзу на площі 90 га, гірчицю на площі 200 га (т.1 а.с. 77-79).

Відповідно до п.198.5 ст.198 ПК України платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п.189.1 ст.189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися: в операціях, що не є об'єктом оподаткування відповідно до ст.196 цього Кодексу; в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до ст.197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод); в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Згідно з п.189.1 ст.189 ПК України у разі здійснення операцій відповідно до п.198.5 ст.198 цього Кодексу база оподаткування за необоротними активами визначається виходячи з балансової (залишкової) вартості, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), а за товарами/послугами - виходячи з вартості їх придбання.

Відповідно до п.п. «а» п.п.209.15.1 п.209.1 ст.209 ПК України до виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит відносяться товари/послуги, які придбаваються сільськогосподарським підприємством для їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції, а також основні фонди, які придбаваються (споруджуються) з метою їх використання у виробництві сільськогосподарської продукції. У разі якщо товари/послуги, основні фонди, виготовлені та/або придбані, використовуються сільськогосподарським підприємством частково для виготовлення сільськогосподарських товарів (послуг), а частково для інших товарів/послуг, то сума сплаченого (нарахованого) податкового кредиту розподіляється виходячи з питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів/послуг у загальній вартості усіх товарів/послуг, поставлених за 12 попередніх послідовних звітних (податкових) періодів. У разі зміни напряму використання товарів/робіт, основних фондів платник податку проводить коригування податкового кредиту виходячи з вартості придбання товарів/послуг, балансової (залишкової) вартості основних фондів, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснено зміну напряму використання.

Враховуючи, що під час виробництва (придбання) списаних товарно-матеріальних цінностей суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду, в якому відбувається їх списання, здійснити нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за основною ставкою, виходячи з вартості придбання таких товарно-матеріальних цінностей.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованим висновок Акту перевірки відносно не проведення Позивачем коригування показника податкових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 64982,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2014 року в розмірі 2609,00 грн., червень 2014 року в розмірі 38465,00 грн., вересень 2014 року в розмірі 23908,00 грн..

Також згідно Акту перевірки в порушення пунктів 198.1, 198.2, 198.3 ст.198 ПК України ДП «Дослідне господарство Южний» завищено податковий кредит в розмірі 50622,06 грн., у тому числі по періодам: липень 2014 року в розмірі 21712,50 грн., серпень 2014 року в розмірі 5604,00 грн., вересень 2014 року в розмірі 23305,56 грн. внаслідок відображення у бухгалтерському та податковому обліку безтоварних господарських операцій з контрагентом - постачальником ТОВ «Агрофірма Чорноморська».

Судом встановлено, що 01.07.2014 року між Сільськогосподарським ТОВ «Агрофірма Чорноморське» (продавцем) та Державним підприємством «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» (покупцем) був укладений генеральний договір поставки нафтопродуктів №32-14 відповідно до п.1.1. якого продавець зобов'язується поставити і передати у власність покупця нафтопродукти в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору. Згідно з пунктами 1.2., 1.3. договору одиниця виміру кількості товару та кількість поставки кожної партії товару підтверджується накладними на відпуск товару, виписаними продавцем. Загальна кількість товару за даним договором становить суму кількості поставленого протягом терміну дії даного договору товару згідно накладених на відпуск товару. Якість товару повинна відповідати технологічним регламентам заводу - виробника, технічним умовам та стандарту України. В разі вимоги обов'язкової сертифікації в Україні товару, при поставці повинен додаватися сертифікат відповідності, або його копія. Відповідно до пунктів 2.1.,2.2. договору товар постачається покупцю автомобільним транспортом. Датою поставки вважається дата видаткової накладної на товар. Поставка товару здійснюється на підставі заявки, наданої покупцем, з підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на товар. Згідно з пунктом 5.2. договору приймання товару по кількості здійснюється покупцем відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» (т.1 а.с. 149-150).

На підтвердження реальності і товарності поставок нафтопродуктів (дизельного пального) у липні - вересні 2014 року Позивач надав до суду завірені копії видаткових, податкових накладних, платіжних доручень (т.1 а.с. 151-172).

Надаючи оцінку, наданим Позивачем документам на підтвердження реальності господарських операцій між ним та Сільськогосподарським ТОВ «Агрофірма Чорноморська» у липні - вересні 2014 року, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Виходячи із вищезазначеної норми, податкова накладна є документом, що підтверджує факт сплати покупцем ПДВ у ціні товару.

Згідно з п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм, для підтвердження даних податкового обліку можуть братись до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Тобто, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти і нафтопродуктів встановлено інструкцією «Про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України», затвердженої Мінпаливенерго, Мінтрансзвя'зку, Мінекономіки, Держспоживстандарту №281/171/578/155 від 20.05.2008 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 року за № 805/15496 (далі - Інструкція). Згідно з п.1 Інструкції вона поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів, а її вимоги є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб-підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства). Відповідно до п.5.4.1.Інструкції Перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України № 363 від 14.10.1997 року, та ГОСТ 27352-87 «Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования».

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідно до п.5.4.3. Інструкції про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад. Відповідно до п.7.5.6. Інструкції відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об'єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Згідно з п.14.4. Інструкції матеріально відповідальні особи підприємств (за винятком НПЗ) ведуть кількісний облік нафти та нафтопродуктів у товарній книзі кількісного руху нафтопродуктів (нафти) за формою № 31-НП, у якій зазначаються надходження і відпуск нафтопродуктів за день, а також їх залишки на кінець дня. Для посилення контролю за станом приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів матеріально відповідальні особи ведуть журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою № 6-НП і журнал вимірювання нафти і нафтопродуктів у резервуарах за формою № 7-НП.

У порушення вищевказаних вимог Інструкції, а також умов пунктів 2.1., 2.2. договору між ДП «Дослідне господарство Южний» та Сільськогосподарським ТОВ «Агрофірма Чорноморська» Позивачем не надано під час проведення перевірки та під час розгляду справи в суді заявки на постачання товару, товарно-транспортні накладні, складені за формою №1-ТТН (нафтопродукт), акти про прийняття нафтопродуктів, товарну книгу кількісного руху нафтопродуктів за формою №31-НП, журнал обліку надходження нафти і нафтопродуктів за формою №6-НП, сертифікати якості, паспорти на цистерну, які підтверджують факт транспортування та обліку дизельного пального, придбаного Позивачем у Сільськогосподарського ТОВ «Агрофірма Чорноморська» у липні - вересні 2014 року.

В зв'язку з викладеним суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій між ДП «Дослідне господарство Южний» та Сільськогосподарським ТОВ «Агрофірма Чорноморська» у липні - вересні 2014 року і як наслідок, правомірність та обґрунтованість висновків Акту перевірки щодо завищення ДП «Дослідне господарство Южний» податкового кредиту в розмірі 50622,06 грн., у тому числі по періодам: липень 2014 року в розмірі 21712,50 грн., серпень 2014 року в розмірі 5604,00 грн., вересень 2014 року в розмірі 23305,56 грн.

Водночас, на думку суду, ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області при складанні Акту перевірки та прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було враховано, що Позивач є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до пунктів 209.1,209.2 ст.209 ПК України резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування. Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Зазначені суми ПДВ акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.209.3 ст.209 ПК України, якщо сума ПДВ, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану за операціями з постачання сільськогосподарських товарів/послуг, то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.4 Порядку акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум ПДВ на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №11 від 23.01.2011 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, сума ПДВ, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п.209.2 ст.209 Кодексу.

Таким чином, Позивач, як суб'єкт спеціального режиму оподаткування, здійснюючи постачання товарів в межах видів економічної діяльності, вказаних в свідоцтві про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, не перераховує позитивну різницю між сумою ПДВ, нарахованою на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг та податкового кредиту до державного бюджету. Вказана позитивна різниця залишається у розпорядженні Позивача та/або спрямовується на спеціальний рахунок.

В зв'язку з викладеним, суд вважає необґрунтованим висновок Акту перевірки відносно заниження Позивачем сплати ПДВ в розмірі 115605,00 грн., в тому числі по періодам: квітень 2014 року в розмірі 2609,00 грн., червень 2014 року в розмірі 38465,00 грн., липень 2014 року в розмірі 21713,00 грн., серпень 2014 року в розмірі 5604,00 грн., вересень 2014 року в розмірі 47214,00 грн.

Крім того, суд зазначає, що Відповідач, згідно оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0000172200 від 31.03.2015 року, на підставі п.123.1 ст.123 ПК України одночасно із збільшенням суми грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем в розмірі 115605,00 грн., застосовував до Позивача штрафну (фінансову) санкцію (штраф) в розмірі 50% від суми донарахованого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми ПДВ платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1,54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - це тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25% суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.14.1.156 п.14.1 ст.14 ПК України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Як вже зазначалось вище, Позивач є суб'єктом спеціального режиму оподаткування ПДВ і не перераховує позитивну різницю між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту до державного бюджету. Враховуючи, що у Позивача як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ, відсутнє податкове зобов'язання з перерахування до державного бюджету ПДВ, до нього в даному випадку не можуть бути застосовані штрафні санкції згідно п.123.1 ст.123 ПК України. В зв'язку з цим суд вважає неправомірним застосування до Позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) в розмірі 57802,50 грн..

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0000172200 від 31.03.2015 року є протиправним і підлягає скасуванню в повному обсязі.

Також, згідно Акту перевірки Позивачем занижено розмір доходів внаслідок не відображення в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості у загальній сумі 564980,00 грн. по якій минув строк позовної давності, у тому числі по контрагентам: МТС «Сервіс» в розмірі 532339,00 грн. за послуги з 2009 року, ПП «Жейнав» в розмірі 4466,00 грн. за послуги з 2011 року, ТОВ «Термінал» в розмірі 7175,00 грн. за насіння з 2011 року, ТОВ «Караван» в розмірі 21000,00 грн. за добрива з 2011 року.

Відповідно до п.14.1.257 п.14.1 ст.14 ПК України до безповоротної фінансової допомоги відноситься зокрема сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Згідно з п.135.5.4 п.135.5 ст.135 ПК України до складу інших доходів платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді.

Відповідно до п.15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999 року, доходом визнається сума зобов'язання, яке не підлягає погашенню. Згідно з п.5 положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №20 від 31.01.2000 року, якщо на дату балансу раніше визнане зобов'язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до п.1 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №138 від 23.02.2011 року, державні підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та державні підприємствами, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 млн. грн. відраховують до державно бюджету 30 % чистого прибутку (доходу), інші державні унітарні підприємства відраховують до державного бюджету частку чистого прибутку (доходу) в розмірі 15%.

Суд зазначає, що Позивачем, як під час проведеної перевірки, так і під час розгляду справи в суді не надані договори та первинні документи бухгалтерського обліку по взаємовідносинам з контрагентами МТС «Сервіс», ПП «Жейнав», ТОВ «Термінал», ТОВ «Караван» в 2009 - 2011 роках. При цьому, суд вважає безпідставним посилання представника Позивача на відсутність договорів та первинних документів бухгалтерського обліку по взаємовідносинам Позивача з контрагентами МТС «Сервіс», ПП «Жейнав», ТОВ «Термінал», ТОВ «Караван» в 2009 - 2011 роках з огляду на вилучення таких документів під час обшуку, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Біляївського районного суду Одеської області від 16.12.2014 року по справі №496/6023/14-к (т.2 а.с.107). З цього приводу, суд зазначає, що згідно резолютивної частини вказаної ухвали правоохоронному органу не надавався дозвіл на вилучення у Позивача договорів та первинних документів по взаємовідносинам з будь-якими контрагентами, в тому числі МТС «Сервіс», ПП «Жейнав», ТОВ «Термінал», ТОВ «Караван». Інших доказів вилучення зазначених документів Позивачем до суду надано не було.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Суд зазначає, що Позивач не погоджуючись з вказаним висновком Акту перевірки не надав жодного доказу або доводу на його спростування. В зв'язку з викладеним, суд визнає обґрунтованим висновок Акту перевірки відносно заниження Позивачем частини прибутку державного підприємства, що вилучається до бюджету в розмірі 84747,00 грн., як наслідок - суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №0000182200 від 31.03.2015 року.

Також згідно Акту перевірки Позивачем в порушення пп.14.1.54, п.п.14.1.80 п.14.1 ст.14, п.п.162.1.3 п.162.1 ст.162, п.163.1 ст.163, ст.168 ПК України не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 480320,88 грн..

Суд зазначає, що Позивачем під час розгляду справи надано до суду довідку вих.№167 від 30.10.2015 року згідно якої станом на 31.12.2014 року у ДП «Дослідне господарство Южний» наявна заборгованість зі сплати податку на доходи фізичних осіб в сумі 480320,88 грн.. Вказані відомості в повному обсязі підтверджують вищевказаний висновок Акту перевірки (т.1 а.с. 173).

Відповідно до п.п.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому ст.18 та розділом IV цього Кодексу.

Згідно з п.п.168.1.5 п.168.1 ст.168 ПК України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

В зв'язку з викладеним суд визнає обґрунтованим висновок Акту перевірки відносно заниження Позивачем грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 480320,88 грн..

Також згідно Акту перевірки Позивачем занижено податок з доходів фізичних осіб в розмірі 9776,75 грн. внаслідок не врахування під час визначення бази оподаткування коефіцієнту, передбаченого п.164.5 ст.164 ПК України. Так, згідно Акту перевірки протягом 2014 року ДП «Дослідне господарство Южний» виплачено заробітну плату не у грошовій формі на суму 362101,79 грн. та утримано податку в розмірі 53315,27 грн., з урахуванням коефіцієнту база оподаткування повинна була становити 427280,11 грн.

Суд зазначає, що Позивачем під час розгляду справи надано до суду довідку вих.№167 від 30.10.2015 року, згідно якої за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року ДП «Дослідне господарство Южний» виплачено заробітну плату в не грошовій формі в сумі 362101,79 грн. (т.1 а.с. 173).

Згідно з п.164.5 ст.164 ПК України під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з цим Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою:

К = 100 : (100 - Сп),

де К - коефіцієнт;

Сп - ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.

На час виникнення спірних правовідносин відповідно до п.167.1 ст.167 ПК України ставка податку становить 15% бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих), у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

В зв'язку з цим коефіцієнт дорівнює 100: (100 - 15) = 1,17.

База оподаткування за 2014 рік вирахувана із заробітної плати в не грошовій формі складає 362101,79 грн. х 1,17 = 423659,09 грн. Сума податку з доходів з фізичних осіб, яку Позивач був зобов'язаний нарахувати сплатити складала таким чином 423659,09 грн. х 15% = 63548, 86 грн. Водночас Позивачем було нараховано і сплачено податок в розмірі 54315,27 грн. Таким чином сума несплаченого податку з доходів фізичних осіб складає 9233,59 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення №0006111701 від 31.03.2015 року підлягає скасуванню в частині визначення основного зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в сумі 543,16 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в розмірі 135,79 грн. (543,16 грн. х 25%).

Суд вважає необґрунтованими посилання представника Позивача на прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень всупереч вимогам п.86.9 ст.86 ПК України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, до отримання ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

Відповідно до п.86.9 ст.86 ПК України у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо грошове зобов'язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст.78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.

З аналізу вказаної правової норми вбачається, що умовою її застосування є проведення контролюючим органом перевірки платника податків з обставин, визначених п.п.78.1.11 п.78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи-підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори. Проте, з постанови заступника начальника СВ Біляївського РВ ГУМВС України в Одеській області майора міліції Кривошеєнка від 13.01.2015 року про призначення позапланової податкової перевірки вбачається, що перевірка Позивача була призначена у зв'язку з проведенням досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014160250001244 за ознаками ч.1 ст.366, ч.1 ст.175 КК України . Предметом вказаного досудового розслідування є перевірка фактів безпідставної невиплати заробітної плати працівникам ДП «Дослідне господарство Южний», а не сплата Позивачем податків та/або зборів.

Крім того, суд не приймає до уваги доводи Позивача відносно протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку з не складанням та не надісланням розрахунків податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів). Суд вважає, що вказане порушення є суто процедурним, не впливає на обґрунтованість висновків Акту перевірки і не може бути підставою для звільнення Позивача від обов'язку щодо сплати податків та штрафних санкцій. Також суд враховує, що Відповідач під час розгляду справи надав суду розрахунок штрафних санкцій до акту документальної перевірки №157/22/05528907 від 10.03.2015 року (т. 1 а.с.126).

Також згідно Акту перевірки у Позивача станом на 31.12.2014 року існувала заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) в розмірі 326224,93 грн. (т.1 а.с. 24). На вказану суму заборгованості ДПІ у Біляївському районі ГУ ДФС в Одеській області був нарахований штраф в розмірі 46226,68 грн. та пеня в розмірі 67704,12 грн..

На підставі Акту перевірки Відповідачем були прийняті вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ю-0005981701, якою Позивача зобов'язано сплатити суму недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 113930,80 грн., в тому числі недоїмка в розмірі 46226,68 грн. та пеня в розмірі 67704,12 грн.; рішення №0005971701 про застосування штрафних санкцій, яким до Позивача застосовані штрафні санкції в розмірі 46226,68 грн. (т.1 а.с. 205, т.2 а.с. 109).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» 2464-VI (далі - Закон 2464-VI) недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом. Частиною 3 ст.25 Закону №2464-VI передбачено, що суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Згідно з ч.10 ст.25 Закону №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1% суми недоплати за кожний день прострочення платежу. Відповідно до п.3 ч.11 ст.25 цього ж Закону за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10% зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Судом встановлено, що згідно облікової картки платника податків станом на 31.12.2014 року у ДП «Дослідне господарство Южний» наявна заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 326224,93 грн. (т.2 а.с. 5-13). Позивачем не надано доказів погашення вказаної заборгованості. В зв'язку з цим суд вважає обґрунтованим включення Відповідачем до оскаржуваної вимоги №Ю-0005981701 суми недоїмки у розмірі 46226,68 грн.

Також суд вважає обґрунтованим та правомірним нарахування ДП «Дослідне господарство Южний» штрафу в розмірі 46226,68 грн. та пені в розмірі 67704,12 грн. в зв'язку з несвоєчасною оплатою єдиного внеску, оскільки вказані нарахування відповідають вимогам ч.ч. 3, 11 ст.25 Закону №2464-VI. Суд зауважує, що в Акті перевірки мітиться детальний розрахунок вказаного штрафу та пені (т.1 а.с. 23-24), обґрунтованість якого Позивачем не спростована.

Суд вважає необґрунтованими доводи Позивача про невідповідність рішення №0005971701 про застосування штрафних санкцій вимогам Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 року. З аналізу змісту вказаного рішення судом вбачається, що воно за формою та змістом відповідає формі рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яка є додатком 10 до Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства доходів і зборів України №455 від 09.09.2013 року. Рішення №0005971701 містить назву та ідентифікаційний код Позивача, посилання на нормативні акти, які є підставою для застосування штрафу, розмір штрафу та підпис уповноваженої посадової особи (т.2 а.с.109).

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Згідно з ч.1 ст.69 та ч.1 ст.70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-163 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Державного підприємства «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» до Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу, рішення про застосування штрафних санкцій - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області №0000172200 від 31.03.2015 року, яким Державному підприємству «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 173802,50 гривень, у тому числі за основним платежем 115605,00 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 57802,50 гривень.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Біляївському районі Головного управління ДФС в Одеській області №0006111701 від 31.03.2015 року в частині збільшення Державному підприємству «Дослідне господарство Южний» Інституту сільського господарства Причорномор'я Національної академії аграрних наук України» суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платників податку у вигляді заробітної плати у розмірі 678,95 гривень, у тому числі за основним платежем 543,16 гривень та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 135,79 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.