Ухвала суду № 58458248, 15.06.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/24436/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1250/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Заїки В.М.,

суддів: Варвус.Ю.Д., ОСОБА_1,

секретар Кошельник В.М.,

за участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору дійсним.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року, звертаючись до суду з названим позовом, ОСОБА_4, в обґрунтування заявлених вимог вказувала, що між нею та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір банківського вкладу від 13 лютого 2015 року №005-22000-130215, і в той же день було укладено додаткову угоду №1 до вказаного договору.

Листом від 23 вересня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило про нікчемність договору банківського вкладу від 13 лютого 2015 року №005-22000-130215 згідно з ч. 2 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

06 листопада 2015 року позивач звернулася до банку із заявою, у якій зазначила, що з нікчемністю договору не погоджується та просила повернути їй банківський вклад. Однак відповіді від банку не отримала.

Вважає, що такі дії відповідача суперечать чинному законодавству, є безпідставними та необґрунтованими.

А тому просила визнати договір банківського вкладу дійсним.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким вирішенням спору, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення про задоволення її позову.

В обгрунтування заявлених вимог вказує, що судом неправильно застосовано норми законодавства України, а саме ст. ст. 16, 1059 ЦК України, п. 10.7 та п. 10.12. Інструкції про

_______________

Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_5 Категорія:27

Доповідач: Заїка В.М.

порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492.

Зазначає, що банком не вказано, які умови укладеного договору банківського вкладу чи дії сторін стали підставою для визнання такого правочину нікчемним.

Вказує, що відповідно до п. 10.7 та п. 10.12 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою правління НБУ від 12 листопада 2003 року №492 перерахування коштів в іноземній валюті від третіх осіб дозволяється.

Крім того, вказує, що судом визнано підставою відмови у позові те, що під час розгляду справи позивачем не надано жодних доказів існування боргового зобов`язання ОСОБА_6 перед позивачем. Проте суддею не зазначено необхідності подання таких доказів та не роз`яснено наслідки їх неподання.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Оскаржуване рішення цим вимогам відповідає повністю.

Так, судом встановлено, що 30 жовтня 2014 року постановою Нацбанку України №692/БТ АТ «Дельта Банк» було віднесено до категорії проблемних на строк до 180 днів. З метою стабілізації діяльності банку та відновлення його фінансового становища було запроваджено низку обмежень, в тому числі здійснювати проведення будь-яких операцій за чинними договорами, що призводять до збільшення гарантованої суми відшкодування з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

3 листопада 2014 року наказом Нацбанку України № 2650 було запроваджено певні обмеження в діяльності банку з 4 листопада 2014 року.

13 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем був укладений договір № 005-22000-130215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий від ОСОБА_1» у доларах США, згідно якого позивач розмістила на депозиті 5000 доларів США під 5,5% річних строком до 18.02.2016 року.

Згідно додаткової угоди №1 від 13.02.2015 року до вказаного договору банківського вкладу (депозиту) сторони домовились викласти пункт 1.8 ст. 1 договору в наступній редакції: «1.8. Зарахування Вкладу на Рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку Вкладника, відкритого в Банку, або шляхом перерахування з відкритого в Банку поточного рахунку іншої фізичної особи - резидента, або готівкою через касу Банку в день укладання Сторонами цього Договору. Виключно для цілей цього Договору ОСОБА_2 домовились, що умови п. 5.11 Правил до відносин, що виникають на підставі до цього Договору, не застосовуються. У разі, якщо в день укладання Сторонами цього Договору не буде здійснено зарахування коштів, що становлять суму Вкладу на Рахунок, цей Договір вважається таким, що не був укладений».

13 лютого 2015 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем також укладено:

- договір № 003-22000-130215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно п. 1.2 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок 26206704196779 у доларах США, оформлює за ініціативою клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard, а також ПІН-код до Картки;

- договір № 002-22000-130215 на відкриття та обслуговування поточного рахунку, операції за яким можна здійснювати з використанням електронних платіжних засобів, згідно п. 1.2 якого банк відкриває клієнту поточний рахунок № 26209704149897 у гривнях, оформляє за ініціативою клієнта та надає в його користування електронний платіжний засіб платіжної системи Visa International та/або MasterCard, а також ПІН-код до Картки;

- договір № 002-22000-130215 про надання банківських послуг за допомогою системи дистанційного банківського обслуговування «myDELTA».

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, № 45872839 від 13 лютого 2015 року, на рахунок позивача зараховано вклад у розмірі 5000 доларів США, згідно укладеного договору, шляхом перерахування зазначених коштів з рахунку вкладника банку ОСОБА_6

Згідно постанови Правління Національного банку України №150 від 02 березня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 51 від 02 березня 2015 року розпочато з 03 березня 2015 року процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 03 березня 2015 року по 02 червня 2015 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» ОСОБА_7

Рішенням виконавчої дирекції Фонду№71 від 08 квітня 2015 року внесено зміни до рішення виконавчої дирекції Фонду від 02 березня 2015 року №5, тимчасову адміністрацію запроваджено строком на шість місяців з 03 березня 2015 року по 02 вересня 2015 року включно.

Тимчасовою адміністрацією ПАТ «Дельта Банк» винесено наказ № 408 від 29 травня 2015 року «Щодо продовження роботи Комісії з перевірки вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк»та створення Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду № 147 від 03 серпня 2015 року продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації у АТ «Дельта Банк» по 02 жовтня 2015 року включно.

Наказом тимчасової адміністрації банку № 691 від 7 серпня 2015 року № 691 продовжено роботу комісії по перевірці вкладів фізичних осіб банку та комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями.

Зазначена перевірка в банку здійснювалася на виконання наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в АТ "Дельта Банк" № 408 від 29 травня 2015 року та на виконання рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 174/15 від 27 липня 2015 року.

Наказом тимчасової адміністрації АТ "Дельта Банк" від 16 вересня 2015 року № 813 "Щодо заходів, пов'язаних із наслідками виявлення нікчемних правочинів (договорів) за вкладними операціями" було вирішено:

1. Застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб та перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, для чого:

1.1 у строк до 18.09.2015 року забезпечити автоматизацію процесу формування бухгалтерських проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або дострокового їх розірвання, на рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку № І до цього Наказу, згідно до реєстру операцій, наведеному в Додатку № 2 до цього Наказу; автоматизацію процесу сторнування процентів, нарахованих відповідно до умов Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб";

1.2 у строк до 18.09.2015 року забезпечити перевірку сформованих проводок по поверненню коштів з депозитних рахунків, відкритих відповідно до Договорів, або з поточних рахунків, на які відповідно до умов Договорів були перераховані кошти після закінчення строку дії Договорів або в разі дострокового їх розірвання, на поточні рахунки фізичних осіб, які здійснили перерахування коштів на вкладні рахунки, відкриті відповідно до умов Договорів, перелік яких наведено в Додатку № 1 до цього Наказу, на відповідність реєстру операцій, наведеному в Додатку № 2 до цього Наказу, та призначень платежу за такими проводками, а також здійснити фактичне підтвердження таких проводок;

1.3 врахувати залишки на рахунках отримувачів та платників за операціями, перелік яких наведено в Додатку № 2 до цього Наказу, після застосування наслідків нікчемності, при формуванні Повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду;

1.4 у строк до 29.09.2015 року:

- направити особам, перелік яких наведено в Додатку № 3 до цього Наказу, повідомлення про нікчемність правочинів згідно ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", шаблон якого розробить назва структурного підрозділу;

- передати сканкопії (копії) направлених повідомлень та оригіналів документів, підтверджуючих відправку цих повідомлень, назва структурного підрозділу.

2. Застосувати наслідки нікчемності Договорів банківського вкладу (депозиту), що є нікчемними з підстав, визначених п. 7 ч. 3ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", за якими було здійснено перерахування коштів на вклади як третіми особами, так і власниками депозитного рахунку, та перелік яких наведено в Додатку № 4 до цього Наказу, для чого здійснити дії, передбачені пунктами 1.1, 1.2, 1.3, 1.4 цього Наказу, при цьому за вказаними договорами застосувати наслідки нікчемності в порядку, визначеному в примітках Додатку № 4 до нього Наказу".

23 вересня 2015 року на адресу позивача ПАТ «Дельта Банк» направило повідомлення про нікчемність правочину, яким повідомило про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 005-22000-130215 від 13 лютого 2015 року, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем, згідно пункту 7 частини 3статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Постановою Правління Національного банку України №664 від 02 жовтня 2015 року відкликано банківську ліцензію та прийняте рішення про ліквідацію АТ «Дельта Банк».

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 181 від 02 жовтня 2015 року розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05 жовтня 2015 року по 04 жовтня 2017 року включно, призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано повноваження ліквідатора банку ОСОБА_7 на зазначений термін.

Відповідно до ч. ч. 2 - 5ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з тієї підстави, що банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону).

Згідно ч. 1 ст.627, ч. 1 ст.628 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості; зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Ст. 1058 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (ст. 633 ЦК України).

До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 ЦК України), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Ст. 1059 ЦК України передбачає, що договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Згідно ст. 1062 ЦК України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім'я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом.

Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до ст. 388 ЦК України.

Відповідно до ч. ч. 1, 4, 5ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави, суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. ч. 1, 2ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до положень ЦК України, нікчемними, зокрема, є правочини: укладені з недодержанням обов'язкової письмової форми, якщо недійсність прямо передбачена законом, наприклад, правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань (ст. 547 ЦК України); укладені з недодержанням обов'язкової нотаріальної форми (ч. 1ст. 219 ЦК України); укладені малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення (ст. 221 ЦК України); укладені недієздатною фізичною особою (ст. 226 ЦК України); вчинені без дозволу органу опіки і піклування (ч. 1ст. 224 ЦК України); які порушують публічний порядок (ст. 228 України).

ЦК України передбачає можливість визнання деяких нікчемних правочинів дійсними з підстав, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст.218, ч. 2 ст.219, ч. 2 ст.220, ч. 2 ст.224 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Згідно роз'яснень, які містяться в ч. 4 п. 13, п. 18постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що у зв'язку з недодержанням вимог закону про нотаріальне посвідчення правочину договір може бути визнано дійсним лише з підстав, встановлених статтями 218та220 ЦК. Інші вимоги щодо визнання договорів дійсними, в тому числі заявлені в зустрічному позові у справах про визнання договорів недійсними, не відповідають можливим способам захисту цивільних прав та інтересів. Такі позови не підлягають задоволенню.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 5ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За положеннями ч. 2ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Статтею 1 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК України, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Стаття 16 ЦК України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

Враховуючи вказані обставини справи та норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що обраний позивачем спосіб захисту свого, як вона вважає, порушеного права, не відповідає вимогам закону, зокрема ст. 16 ЦК України та іншим нормам цивільного законодавства, які регулюють договірні правовідносини, в тому числі і банківського вкладу. Обраний нею спосіб захисту не відповідає змісту зазначеного нею порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, на які вона посилається. Крім того, судом встановлено, що призначенням платежу при зарахуванні коштів на депозит було саме поповнення депозиту, а не сплата боргу, що вбачається з відповідного платіжного доручення від 13.02.2015 року, копія котрого наявна у справі.

Доводи апелянта про те, що суддею не зазначено необхідності подання доказів боргового зобовязання ОСОБА_6 перед позивачем та не роз`яснено наслідки їх неподання не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права і підстав для скасування в межах доводів апеляційної скарги немає.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315, 319,324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя Апеляційного суду В.М.Заїка