Ухвала суду № 58454227, 22.06.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/4915/13-ц 22.06.2016 22.06.2016 22.06.2016

Провадження №22-ц/784/1374/16

Справа №487/4915/13ц

Провадження № 22ц/784/1374/ 16 Головуючий у 1-ї інстанції Щербина С.В.

Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_1

У Х В А Л А

Іменем України

22 червня 2016 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючої: Ямкової О.О.,

суддів: Колосовського С.Ю., Локтіонової О.В.,

із секретарем: Лівшенком О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_2

ОСОБА_3

на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2016 року

за позовом

Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації

«Миколаївгаз»

(далі ПАТ ГГ «Миколаївгаз»)

до ОСОБА_2

про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2016 року у задоволенні позову ПАТ ГГ «Миколаївгаз» предявленого до ОСОБА_2 про стягнення 798 грн. 55 коп. заборгованості за спожитий газ відмовлено за пропуском позовної давності.

25 березня 2016 року представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 звернувся із заявою щодо ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з позивача ПАТ ГГ «Миколаївгаз» на користь відповідачки сплачені нею 275 грн. 61 коп. судових витрат за подачу та розгляд заяви про перегляд заочного рішення суду від 14.11.2013 року по цієї цивільній справі.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2016року в задоволенні заяви відмовлено.

В апеляційній скарзі представник відповідачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 просить скасувати ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання по суті, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, суд першої інстанції керувався тим, що ним вирішені усі позовні вимоги і питання щодо судових витрат. Підстав для стягнення визначених відповідачкою витрат шляхом ухвалення додаткового рішення не має.

З такими висновками суду слід погодитися.

Так, порядок ухвалення судових рішень урегульований Цивільним процесуальним кодексом України, а тому подання заяви про ухвалення додаткового рішення має відбуватися з дотриманням певних умов. Зокрема, статтею 88 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами за ухваленим судом рішенням.

Між тим, із змісту заяви вбачається, що представник відповідачки просить стягнути з позивача на користь ОСОБА_2 витрати понесені ОСОБА_4, що не є стороною по справі, та сплачені останньою за позовом ОСОБА_3 (а.с.24).

За такого, доводи представника апелянта щодо наявності підстав для ухвалення додаткового рішення є помилковим тлумаченням ним діючого законодавства, а висновок суду щодо відсутності умов для його ухвалення відповідає нормам процесуального права.

Отже, підстав для скасування ухвали суду, колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 303, 307, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_3 відхилити, а ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2016року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуюча Судді