Рішення № 58449630, 16.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/451/2016(м)

265/5234/15-ц

Єдиний унікальний номер 265/5234/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/451/2016(м)

Головуючий в 1 інстанції Копилова Л.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 59

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„16 червня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Лоленко А.В., Пономарьової О.М.

за участю секретаря :Брежнєва Д.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» - ОСОБА_1 на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» про визнання добросовісним набувачем, визнання права власності на автомобіль та усунення перешкод в задоволенні права власності шляхом зняття з державного обліку, постановки на облік, реєстрації права власності та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості ,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом до приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» (далі ОСОБА_5 «АІСЕ Україна») ,в обгрунтування якого зазначив ,що 19 серпня 2006 року він вибрав систему Автоплан для найбільш вигідного і доступного способу отримання нового автомобіля. Після чого оформив Угоду № 133758 з додатками (додаток № 1 - анкетні дані Учасника системи і перелік платежів із зазначенням їх розміру, які він повинен зробити і Додаток № 2 правила функціонування системи придбання в групах Автоплан). Ця Угода була укладена між ним та відповідачем про придбання легкового автомобіля ЗАЗ Славута на суму 24 498,28 грн. За умовами Угоди, а також п.п.3,17,19,22 ст.1 Закону України "Про захист прав споживачів" відповідач виступив виконавцем певних послуг, а він - споживачем. Перед укладенням Угоди протягом нетривалого часу відбулася бесіда між ним та фахівцем з продажу, який роз*яснивши йому в усіченій формі умови отримання автомобіля запевнив у їх вигідності. При підписанні такої Угоди він сплатив на користь відповідача 881,94 грн. в якості вступного внеску. Крім цього, він відповідно до умов Угоди повинен був сплатити на користь відповідача щомісячні внески як оплату послуг ОСОБА_5 «АІСЕ Україна». Ст.10 Додатку № 2 до Угоди передбачено, що вигодонабувачем за договором страхування автомобіля в разі настання страхового випадку є відповідач, який отримує страхові відшкодування, хоча щомісячні внески в оплату страхового платежу вносяться саме учасниками системи та й автомобіль, який переданий учаснику системи придбаний коштом тих же учасників системи, що також робить дані умови Угоди несправедливими по відношенню до споживача. З Угоди вбачаються явно невигідні для нього як споживача договірні умови, а протилежна сторона угоди-відповідач сформулював їх в односторонньому порядку і тим самим створив істотний дисбаланс між правами і обов*язками сторін Угоди на свою користь, не врахувавши при цьому інтересів контрагента - споживача.

Після укладення Угоди з відповідачем він виконував свої обов*язки належним чином, оплачував щомісячні повні внески, загальна сума сплачених ним щомісячних платежів становить 36 256 грн.04 коп.

Проте, 30 липня 2008 року ним було отримано поштою лист зі зверненням відповідача про те, що автомобіль який він придбав знятий з випуску і на підставі Додатку № 2 відбувається заміна моделі автомобіля на ВАЗ 21070, пізніше вже в 2011 році він отримав поштою ще один лист з аналогічним зверненням в якому вказувалося, що автомобіль ВАЗ 21070 так само знятий з виробництва і відбувається його заміна на автомобіль ВАЗ 210994, в зв*язку з чим він повинен оплачувати нові щомісячні внески вже за новий автомобіль. Не розуміючи такої заміни автомобіля він звернувся до Запорізького заводу «ЗАЗ» для отримання інформації щодо факту заміни марки авто, на що йому було роз*яснено, що до модельного ряду автомобіль, який він вже придбав ВАЗ 21070 не застосовувався, більш того, це абсолютно інша марка і клас транспортного засобу. На його звернення до ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» щодо розміру нових платежів і остаточної суми боргу відповіді він так і не отримав.

Як сторона Угоди він виконав взяті на себе зобов*язання, але відповідач відмовляється належним чином оформити договір купівлі-продажу даного автомобіля, зняти його з обліку в Центрі №1 надання послуг, пов*язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Новоазовського району та м.Маріуполя, що ставить його у скрутне становище у зв*язку з чим він не може належним чином реалізувати своє право як власника транспортного засобу для переобліку автомобіля ЗАЗ Славута.

Просив визнати його добросовісним набувачем рухомого майна - автомобіля ЗАЗ Славута, придбаного за Угодою № 133758, укладеною між ним і ОСОБА_5 «АІСЕ Україна»; визнати за ним право власності на автомобіль ЗАЗ Славута, придбаний ним за вказаною Угодою та усунути перешкоди в здійсненні права власності на автомобіль ЗАЗ Славута шляхом зняття його з обліку та постановки на облік, реєстрації права власності.

У вересні 2015 року ОСОБА_5 «АІСЕ-Україна» звернулося із зустрічним позовом, посилаючись на те, що 19 серпня 2006 року з ОСОБА_2 укладено Угоду № 133758 та підписано Додатки № 1 від 19 серпня 2006 року , № 2 від 19 серпня 2006 року та № 3 від 27 грудня 2007 року , які є невід* ємними частинами угоди, на придбання автомобіля ЗАЗ Славута . 15 січня 2008 року ОСОБА_2 отримав автомобіль цієї моделі та зареєстрував його на своє ім*я. Відповідно до Угоди ОСОБА_2 зобов*язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків, проте свої зобов*язання в повній мірі не виконав, оскільки з жовтня 2011 року припинив сплату щомісячних внесків, а тому має заборгованість за Угодою в загальному розмірі 7 412 грн.16 коп. , що складається із заборгованості зі сплати щомісячних чистих внесків в сумі 6 738,66 грн та зі сплати щомісячних адміністративних витрат в сумі 673,50 грн. На забезпечення умов Угоди 15 січня 2008 року з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір поруки, відповідно до якого останні зобов*язалися солідарно відповідати перед позивачем у повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов*язань, що виникають з Угоди. 21 серпня 2013 року на адресу відповідачів було направлено вимоги про одноразову сплату всієї суми заборгованості за угодою не пізніше 31 серпня 2013 року , але вимога не виконана, борг не погашено . Тому позивач ОСОБА_5 «АІСЕ-Україна» просив стягнути солідарно з відповідачів на його користь суму заборгованості в розмірі 7 412,16 грн. та судові витрати.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 ««АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовлено .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 «АІСЕ-Україна» ОСОБА_1 просив рішення суду від 16 березня 2016 року скасувати ,ухвалити нове ,яким у задоволені позову ОСОБА_2 відмовити, зустрічний позов товариства про стягнення заборгованості задовольнити. Зазначає,що при ухвалені оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ,судом першої інстанції було порушено та неправильно застосовано норми матеріального права ,порушено норми процесуального права, не повно встановлені обставини ,які мають значення для справи ,висновки суду не відповідають обставинам справи .Зокрема зазначає,що судом безпідставно не прийнято до уваги та не надано належної правової оцінки вимогам від 21 серпня 2013 року ,які направлялись товариством на адресу відповідачів в порядку п.15.3.ст.15 Додатку № 2 до Угоди. В порушення ст.261 ЦК України судом неправильно визначено початок перебігу позовної давності в межах якої ОСОБА_5 може звернутися до відповідачів із зустрічним позовом ,та безпідставно застосовано наслідки ч.4 ст.267 ЦК України.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_2,ОСОБА_3,ОСОБА_4 просили апеляційну скаргу відхилити .

У судове засідання апеляційного суду представник ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» не з*явився,належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи, надали заяву про підтримання апеляційної скарги та про можливість розгляду справи у відсутності представника (т .1 а.с. 143-145,153-154).

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, перевіривши подані докази і доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з*ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Ухвалене у справі судове рішення цим вимогам в повні мірі не відповідає.

Судом першої інстанції встановлено,що 19 серпня 2006 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» укладено Угоду № 133758 з додатками (додаток № 1 - анкетні дані Учасника системи і перелік платежів із зазначенням їх розміру, які він повинен зробити і Додаток №2 правила функціонування системи придбання в групах Автоплан) про придбання легкового автомобіля ЗАЗ Славута на суму 24 498,28 грн.

При виконанні умов Угод, укладених з учасниками в рамках системи Автоплан, позивач за зустрічним позовом надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним учасником системи Автоплан.

Угоду було включено до Групи 534 та надано порядковий номер 20 у цій групі.

ОСОБА_2 зобов*язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля (100% ціни автомобіля) та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84-х щомісячних повних внесків.

З метою забезпечення виконання зобов*язань відповідачем ОСОБА_2 за укладеною Угодою № 133758 15 січня 2008 року між ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» та відповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки, за яким вони зобов*язалися солідарно відповідати перед кредитором позивачем за зустрічним позовом за виконання ОСОБА_2 умов Угоди .

Відповідно досліджених квитанцій, відповідач ОСОБА_2 протягом вересня 2006 року - вересня 2011 року включно сплачував щомісячні внески.

Виконання ОСОБА_2 умов Угоди надало можливість отримати йому у січні 2008 року автомобіль ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов №Y6D11030770118475, державний номерний знак НОМЕР_1.

Із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу вбачається ,що вказаний автомобіль ОСОБА_2 23 січня 2008 року зареєстрував на своє ім*я в 1-му ВРЕВ м. Маріуполя при УДАІ при ГУМВС в Донецькій області .

23 січня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» для забезпечення вимог заставодержателя щодо виконання ОСОБА_2 своїх зобов*язань, передбачених Угодою № 133758 укладено договір застави, за яким він передав заставодержателю в заставу автомобіль ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов № №Y6D11030770118475, державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2,суд першої інстанції посилався на ст.ст.12,16,316,330 ЦК України та виходив з того,що пред*явлення позову ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем рухомого майна автомобіля, є неналежним способом судового захисту, оскільки добросовісність набуття - це не предмет позову, а одна з обставин, що має значення для справи та підлягає доказуванню за позовом про витребування майна.Крім того,суд зазначив,що ОСОБА_2 зареєструвавши автомобіль на своє ім*я фактично є власником автомобіля ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов №Y6D11030770118475, державний номерний знак НОМЕР_1, безперешкодно володіє та користується вказаним автомобілем.Відмовляючи у задоволенні вимог ОСОБА_2 про визнання за ним права власності на автомобіль на підставі ст.392 ЦК України,суд першої інстанції дійшов висновку ,що такі вимоги підлягають розгляду лише у випадках, коли право власності оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати документа, який посвідчує право власності. Неможливість ОСОБА_2 зняти автомобіль з обліку в органах МРЕВ чи поставити його на облік не пов*язана з діями ОСОБА_5 «АІСЕ Україна», а відсутність у ОСОБА_2 можливості здійснювати будь-які дії щодо реєстрації/перереєстрації автомобіля в органах МРЕВ без згоди ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» пов*язана із обтяженням автомобіля укладеним між сторонами договором застави, який відповідно до п.3.2 договору діє до повного виконання заставодавцем - ОСОБА_2 всіх зобов*язань, передбачених цим Договором, Угодою та Додатками №№1,2,3 до Угоди.

Висновок суду першої інстанції в цій частині є правильним ,грунтується на зібраних у справі доказах та відповідає нормам матеріального права ,тому в цій частині апеляційну скаргу ОСОБА_5 ««АІСЕ Україна « про скасування рішення та відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відхилити. Суд першої інстанції у вказаній частині всебічно і повно з*ясував обставини справи ,що мають значення для справи .Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними ,відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами ,дослідженими в судовому засіданні .

Разом з тим ,апеляційний суд не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та вважає необхідним рішення суду у вказаній частині скасувати з огляду на таке .

Згідно зі ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права. Початок перебігу строку позовної давності пов*язується не стільки зі строком дії (припинення дії ) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав.

За умовами укладеної Угоди між ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» та ОСОБА_2 від 19 серпня 2006 року та Додатків до неї , ОСОБА_2 був зобов*язаний щомісячно сплачувати внески . Отже строк виконання ним зобов*язання визначено місяцями.

Як вбачається з розрахунку заборгованості , ОСОБА_2 припинив виконання свого обов*язку по своєчасній сплаті щомісячних платежів з жовтня 2011 року, що означає, що при відсутності в зазначений строк з наступного дня позивачу ОСОБА_5 стає відомо про порушення його права, у зв*язку з чим у позивача виникає право на звернення до суду.

З матеріалів справи вбачається, що до суду позивач за зустрічним позовом ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» звернувся за захистом свого права лише 14 вересня 2015 року.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що умовами договору встановлені окремі самостійні зобов*язання, які деталізують обов*язок боржника повернути увесь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов*язку, тому право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, в зв*язку з чим початок перебігу строку позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» звернулось з даним позовом 14 вересня 2015 року з пропуском строку позовної давності, про застосування якого просили відповідачі (т.1 а.с.87) , суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в зв*язку зі спливом строку позовної давності. Суд першої інстанції також відмовив у позові про стягнення з поручителів ОСОБА_3,ОСОБА_4 суми заборгованості , оскільки сторони погодили, що строк дії договору до 31 серпня 2013 року , а до суду позивач звернувся з позовом лише 14 вересня 2015 року , тобто після закінчення строку дії договору поруки - ст. 559 ЦК України.

Апеляційним судом встановлено, що Угода №133758 укладена між ЗАО ( зміна назви на ОСОБА_5 «АІСЕ Україна») та відповідачем ОСОБА_2 19 серпня 2006 року в рамках створеної позивачем в Україні системи надання послуг з придбання автомобілів Автоплан. Дана система продажу полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості і які стають учасниками системи. Система встановлює відповідні механізми, які забезпечують придбання кожним учасником автомобіля шляхом сплати його вартості та вартості наданих послуг невеликими щомісячними внесками протягом декількох років.

При виконанні умов Угод, укладених з учасниками в рамках системи Автоплан, позивач надає учасникам послуги, спрямовані на придбання ними автомобіля на основі системи Автоплан. Ці послуги полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні в групах Асигнаційних актів, а також інших послуг, передбачених Угодою, які гарантують придбання автомобіля кожним учасником системи Автоплан.

На підставі Угоди, укладеної між ОСОБА_5 « АІСЕ Україна» та ОСОБА_2, останнім було придбано автомобіль марки ЗАЗ 110307-42, 2007 року випуску, кузов № НОМЕР_2, свідоцтво про реєстрацію серії АНС124495, видане 1 -м ВРЕВ м.Маріуполя при УДАІ при ГУМВС в Донецькій області, державний номерний знак НОМЕР_1. ОСОБА_2П.в свою чергу зобов*язався оплатити стовідсоткову вартість автомобіля та вартість наданих йому послуг шляхом сплати 84 щомісячних повних внесків (Стаття 4 Угоди).

ОСОБА_2 як учасник системи, зобов*язувався одноразово сплатити : - вступний внесок, плату за право на отримання автомобіля для покриття витрат фірми; - щомісячно сплачувати повні внески, включаючи чисті внески, адміністративні витрати, страхові внески, отримати автомобіль, укласти з фірмою договір застави автомобіля, виконувати інші зобов'язання, передбачені Правилами діяльності "Автоплану" (стаття 4).

Підписання цієї Угоди, а також Додатків до неї, є свідченням того, що сторони повністю зрозуміли усі визначення, умови та зміст Угоди та Додатків до неї (стаття 8).

Система придбання автомобіля "Автоплан", що передбачена Угодою сторін, полягає у створенні групи покупців, які бажають придбати товар високої вартості, зокрема, автомобіль, та які стають учасниками такої системи.

Позивач за зустрічним позовом надає учасникам послуги, що направленні на придбання автомобіля на основі системи "Автоплан", які полягають у формуванні груп учасників, організації і проведенні у групах асигнаційних актів, та інших послуг, передбачених угодою.

Протягом вересня 2006 - вересня 2011 року включно , ОСОБА_2 сплачував щомісячні внески, однак починаючи з жовтня 2011 року припинив таку сплату.

Пунктом 4.8 додатку №2 до Угоди № 133758 встановлено порядок заліку сплаченої суми .

На виконання умов Угоди ОСОБА_2 було сплачено 84,4391% зі 100% в оплату щомісячних чистих внесків та 78 внесків із 84 внесків в оплату послуг позивача -щомісячні адміністративні витрати. Розмір заборгованості ОСОБА_2 перед позивачем за Угодою станом на вересень 2015 року, складає: щомісячних чистих внесків 15,5609% (100% - 84,4391%) від ціни автомобіля; внесків в оплату послуг позивача -щомісячні адміністративні витрати: 6 внесків (84 - 78).

Відповідно до Додатку №1 до Угоди розмір щомісячного чистого внеску становить 1,1905% від ціни автомобіля, а розмір щомісячних адміністративних витрат становить 0,35% від ціни автомобіля + ПДВ. У квітні 2008 року ОСОБА_2 скористався правом наданим йому п. 4.13 ст.4 Додатку № 2 до Угоди і звернувся до позивача із заявою про повернення йому оригінального Графіку внесків шляхом розподілення сплачених авансових внесків на усі наступні повні внески з метою пропорційного зменшення їх розміру, станом на квітень 2008 року ОСОБА_2 було сплачено 20 повних внесків, відповідно до закінчення Графіка внесків учасника залишалося 64 повних внесків, а також було сплачено 23 авансових внески. Внаслідок розподілення 23-х авансових внесків на 64 повні внески, що залишалися згідно Графіка внесків відповідача, всі наступні повні внески були зменшені на 35,9375% (23 авансові внески : 64 внески * 100%) і відповідно склали 64,0625% від повного внеску, розмір якого визначено відповідно до умов Угоди (100% - 35,9375% = 64,0625%).

Розмір адміністративних витрат учасника після отримання автомобіля та здійснення процедури розподілення авансових внесків складає: 0,35 * (64,06% : 100%) = 0,22422% від ціни автомобіля.

У відповідності до п.10.1 та п. 10.3 ст.10 Додатку №2 до Угоди , якщо протягом терміну дії Угоди виробник та/або імпортер здійснить (нять) заміну або припинить (нять) імпортувати або виробляти модель автомобіля, зазначену у Додатку № 1, фірма зобов*язується замінити її новою моделлю або іншим автомобілем. Ціна нової моделі або автомобіля буде дійсною для розрахунку повного внеску для сплати усіма учасниками групи. Якщо різниця між Ціною нової моделі автомобіля та останньою відомою ціною автомобіля зазначеною у Додатку № 1 перевищує 10%, то в цьому разі розмір несплачених повних внесків учасників системи, які ще не придбали автомобіль буде відповідно збільшено на різницю у ціні зазначених моделей автомобілів, поділену на усі несплачені повні внески відповідно до Графіка внесків. Учасники системи, які вже отримали попередню модель автомобіля, сплачуватимуть щомісячні внески, розраховані згідно з ціною автомобіля, яка діяла на останньому асигнаційному акті, коли така попередня модель присуджувалася, та буде відповідно змінюватися в процентному відношенні відповідно до зміни нової моделі».

Поточна ціна автомобіля ЗАЗ Славута 1,2, станом на серпень 2013 року (місяць направлення платіжної вимоги) визначалася наступним чином. 23 липня 2008 року філія TOB „УкрАвтоЗАЗ-Сервіс (постачальник автомобілів ЗАЗ Славута 1,2) повідомила ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» про те, що припиняється виробництво автомобілів ЗАЗ Славута 1,2. Керуючись положенням п.10.1 та п. 10.3 ст.10 Додатку №2 до Угоди, у серпні 2008 року, позивач здійснив заміну автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 на автомобіль ВАЗ 2107. Відповідно остання відома поточна ціна автомобіля Славута у липні 2008 року становила 30 050 грн., а автомобіля ВАЗ 2107 34 350 грн. Процентне співвідношення між цінами автомобілів ЗАЗ Славута 1,2 та ВАЗ 2107 станом на серпень 2008 року складало 87,4818% (30050,00 грн. : 34350,00 грн. х 100). Імпортер автомобіля ВАЗ 2107 "Авто-Технологія" повідомило ОСОБА_5 „АІСЕ Україна» про те, що з травня 2011 року припиняється виробництво автомобілів ВАЗ 2107. Керуючись положенням п. п.10.1 та п. 10.3 ст.12 Додатку №2 до Угоди, у липні 2011 року позивач здійснив заміну автомобіля ВАЗ 2107, ціну якого було взято за основу для визначення ціни автомобіля ЗАЗ Славута 1,2, на автомобіль ВАЗ 21099. Відповідно остання відома ціна автомобіля ВАЗ 2107 у червні 2011 року становила 54 888 грн., а автомобіля ВАЗ 21099 64200 грн. Процентне співвідношення між цінами автомобілів ВАЗ 2107 та ВА321099 станом на серпень 2011 року складало 85,49533% (54888,00 грн.: 64200,00 грн. *100). Імпортер автомобіля ВАЗ 21099 ТОВ "Авто-Технологія" повідомило ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» про те, що з травня 2012 року припиняється виробництво автомобілів ВАЗ 21099.

Позивач здійснив заміну автомобіля ВАЗ 21099 на автомобіль Sens D4LC500. Відповідно остання відома поточна ціна автомобіля ВАЗ 21099 в травні 2012 року становила 63 360 грн., а автомобіля Sens D4LC500 63 040 грн. Коефіцієнт заміни автомобіля ВА3 21099 та Sens D4LC500 станом на травень 2012 року складав 100 %. Станом на серпень 2013 року (місяць направлення платіжної вимоги) ціна автомобіля Sens D4LC500 становила 57 900 грн.

З урахуванням коефіцієнтів заміни (процентне співвідношення їх ціни) зазначених вище автомобілів, ціна автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 становила:

Sens D4LC500 становила 57 900 грн.

ВАЗ 21099 - 57 900 грн. (57 900 грн. * 100%);

ВАЗ 2107 - 49501,80 (57 900 грн. * 85,49533% );

ЗАЗ Славута 1,2 - 43305,08 грн. (49501,80 грн. * 87,4818%).

Таким чином, заборгованість ОСОБА_2 за Угодою складає: щомісячного чистого внеску: 43305,08 грн. * 15,5609% = 6738,66 грн.

Крім того, в момент отримання автомобіля, ОСОБА_2 скористався правом наданим йому ст.9 Додатку №2 до Угоди, та звернувся до позивача із заявою надати дешевшу модель автомобіля модифікацію автомобіля ЗАЗ Славута. На момент заміни вартість базового автомобіля ЗАЗ Славута коштувала 27 800 грн., а обраного 26 780 грн., різниця між вказаними автомобілями складала 1020 грн. або 3,6691%. Таким чином, у відповідності до п.9.2 ст.9 Додатку № 2 до Угоди різниця між автомобілями була зарахована позивачем ОСОБА_2 на графік внесків, як частина чистого внеску, а для розрахунку адміністративних витрат, вартість автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 була зменшена ще на 3,6691%. Отже, ціна автомобіля ЗАЗ Славута 1,2 для розрахунку адміністративних внесків, станом на серпень 2013 року становила: 43305,08 грн. - 3.6691% = 41716,17 грн. Щомісячні адміністративні витрати: (41716,17 грн. * 0,22422% + 20%ПДВ) х 6 внесків = 673,50 грн. ,а всього: 6738,66 грн. + 673,50 грн. = 7 412,16 грн.

Перевіривши правильність вказаного розрахунку ,апеляційний суд вважає,що ОСОБА_5 « АІСЕ Україна» вірно розраховано розмір заборгованості .

15 січня 2008 року між ОСОБА_5 « АІСЕ Україна» та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено договір поруки,посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_6,реєстровий № 230 , за яким останні зобов*язалися відповідати перед позивачем в повному обсязі за виконання ОСОБА_2 зобов*язань за укладеною Угодою №133758 .

21 серпня 2013 року позивачем на адресу вказаних відповідачів направлено вимогу про оплату грошових коштів у розмірі 7 412,16 грн. за Угодою № 133758 від 19 серпня 2006 року не пізніше 31 серпня 2013 року,з тих підстав ,що ОСОБА_2 втратив право виконання платіжних зобов*язань шляхом внесення щомісячних повних внесків .

Проте такі вимоги не виконані,сума заборгованості не погашена .

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов*язку.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Згідно з ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов*язаний з певними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов*язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

У зобов*язаннях, в яких строк виконання не встановлено або визначено моментом вимоги кредитора, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у статтях 252 - 255 ЦК України.

Відповідно до ст. 261 ЦК України початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи.

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до положення 4.1 ст. 4 додатку № 2 до Угоди № 133758 укладеної 19 серпня 2006 року сторони погодили щомісячний графік внесків погашення платежів.

Проте ,суд першої інстанції не звернув уваги ,що згідно з положенням 15.3 ст. 15 додатку № 2 до зазначеної угоди, у випадку, якщо учасник системи, який отримав автомобіль, не сплатить два або більше послідовних або вибіркових повних внесків, то такий учасник втрачає право виконання своїх платіжних зобов*язань за угодою шляхом і повністю одноразово достроково сплатити всі несплачені повні внески, що передбачені угодою, протягом десяти днів після отримання ним платіжної вимоги від фірми.

У зв*язку з наведеним висновок суду про початок перебігу позовної давності - зі сплатою відповідачем останнього платежу, тобто з жовтня 2011 року ґрунтується на неправильному застосуванні норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги у вказаній частині заслуговують на увагу.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про відмову ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» в задоволенні позову з підстав спливу позовної давності.

Також встановлено, що строк дії договору поруки від 15 січня 2008 року встановлено до 31 серпня 2013 року, до суду позивач до поручителів звернувся лише 14 вересня 2015 року, тобто після закінчення строку дії договору поруки.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

З огляду на це, в частині вимог ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» у задоволенні позову до поручителів ОСОБА_3,ОСОБА_4 слід відмовити . Сума заборгованості підлягає стягненню з тільки з ОСОБА_2,а не з поручителів.

Частиною 1 статті 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов*язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов*язковим для виконання сторонами.

За таких обставин, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у задоволенні зустрічного позову з ухваленням нового рішення у вказаній частині про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_4 та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 «АІСЕ Україна»суму заборгованості у розмірі 7 412 грн.16 коп. В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити . В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно ч.1,ч.5 ст.88 ЦПК України , апеляційний суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 «АІСЕ Україна» понесені ним і документально підтверджені судові витрати по оплаті судового збору за подачу зустрічного позову у розмірі 243 грн.60 коп. + 1515грн.80коп.по оплаті судового збору за подання апеляційної скарги за позовом майнового характеру =1759 грн.40коп. (т.1. а.с.127,т.2.а.с.1).

Керуючись ст.ст. 307,309,316 ЦПК України, апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу представника приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» - ОСОБА_1 задовольнити частково .

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 березня 2016 рокув частині відмови у задоволенні зустрічного позову приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості скасувати.

Зустрічні позовні вимоги приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1,який народився в місті Маріуполі Донецької області ,ідентифікаційний номер НОМЕР_3,який зареєстрований за адресою : 87541,місто Маріуполь ,б-р Комсомольський буд.50.кв.57 на користь приватного акціонерного товариства«АІСЕ Україна»,ідентифікаційний код 21691356 ,яке зареєстровано за адресою : 01001, м.Київ,вул.Михайлівська буд. 12-Б ,суму заборгованості у розмірі 7 412 (сім тисяч чотириста дванадцять ) грн.16 коп., суму судового збору у розмірі 1 759 (одна тисяча сімсот п*ятдесят дев*ять ) грн.40 коп.

В задоволенні зустрічних позовних вимог приватного акціонерного товариства «АІСЕ Україна» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості відмовити .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили цим рішенням.

Судді: