Ухвала суду № 58447695, 13.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22-ц/790/3513/16 Головуючий 1 інстанції -

Справа № 643/20536/15-ц ОСОБА_1

Категорія: інші Доповідач - Швецова Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2016 року м. Харків

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого судді : Швецової Л.А.,

Суддів: Малінської С.М.,Бровченка І.О.,

За участі секретаря: Єрьоменко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу

за апеляційною скаргою державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2

на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року

у справі за скаргою ОСОБА_3, зацікавлена особа державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4, начальник Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання неправомірними дій та постанови, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність начальника Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5 та визнання неправомірною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49711834 від 22.12.2015 року, яка була винесена державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4

09.11.2015 року суддею Московського районного суду міста Харкова за заявою ОСОБА_3, в межах провадження №2/643/6683/15 по справі №643/18364/15-ц, було винесено ухвалу про забезпечення позову відповідно до якої ОСОБА_6 та будь-яким іншим особам заборонено проводити будь-які ремонтно-будівельні роботи другого поверху частини житлового будинку № 81 по вул. Академіка Павлова в м. Харкові до набрання законної сили рішенням суду у даній справі, копію ухвали негайно направити для виконання до Московського ВДВС Харківського управління юстиції.

18.12.2015 року представником ОСОБА_3 було подано заяву про відкриття виконавчого провадження до Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

24.12.2015 року на поштову адресу представника ОСОБА_3 надійшли два конверти з рекомендованими повідомленнями з Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції №16592/12 та №16593/12 зі штампом на якому зазначена дата 23.12.2015 року. У конверті містились: лист, постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження та виконавчий документ.

У постанові державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 про відмову у відкритті виконавчого провадження» ВП № 49711834 від 22.12.2015 року зазначено, що заява про примусове виконання подана 22.12.2015 р., даний виконавчий документ не відповідає вимогам п.1, п.5 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження», а саме у виконавчому документі не вказана дата видачі виконавчого документа, а також те, що у виконавчому документі не зазначено ідентифікаційний номер боржника, наявність якого передбачена п.3 ч.1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року скаргу ОСОБА_3 задоволено.

Визнано неправомірною бездіяльність начальника Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_5

Визнано неправомірною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №49711834 від 22.12.2015 року, яка винесена державним виконавцем Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4

Не погодившись із вказаною вище ухвалою суду першої інстанції державний виконавець Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року та в задоволенні скарги ОСОБА_7І в інтересах ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи свої апеляційні доводи, апелянт зазначив, що суд постановляючи ухвалу про задоволення скарги ОСОБА_7І в інтересах ОСОБА_3 взяв до уваги лише частину скарги, а саме підставу відмови у відкритті виконавчого провадження у звязку з відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного номеру боржника, наявність якого передбачена п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження». В той час, як підстава відмови, а саме зміст резолютивної частини виконавчого документа, де зазначено «Заборонити ОСОБА_6 та будь-яким особам проводити будь-які ремонтно-будівельні роботи другого поверху частини житлового будинку №81 по вул. Ак. Павлова в м. Харкові» - не була взята до уваги. Законність даної підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження у судовому засіданні не розглядалась.

Вислухав доповідь судді, пояснення осіб, які беруть участь у справі, встановивши обставини справи, перевірив зібрані по справі докази, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу, якщо визнає, що суд першої інстанції постановив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи скаргу ОСОБА_3 суд першої інстанції виходив з того, що у держаного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_4 не було законних підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, а постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження № 49711834 від 22.12.2015 року є неправомірною.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується.

Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що виконавчий документ повинен містити відомості, які дозволяють ідентифікувати стягувача та боржника. Ідентифікаційний номер та інші відомості зазначаються у виконавчому документі якщо вони відомі суду чи стягувачу. Відсутність ідентифікаційного номеру не може бути перешкодою у захисті або відновленні порушеного права особи та виконання рішення суду. Тому відсутність в ухвалі суду ідентифікаційного номера боржника не може бути достатньою підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Згідно до п. 3 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» надає право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі і конфіденційну.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно ст. 221 ЦПК України, якщо рішення суду є незрозумілим для державного виконавця, суд за заявою постановляє ухвалу, в якій розяснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Як вбачається з виконавчого документу ухвалу суду по справі № 643/18364/15ц від 09.11.2015 року, він містить всі ознаки, які є достатніми щоб ідентифікувати фізичну особу боржника. Державний виконавець зобовязаний розпочати виконання ухвали суду/виконавчого документу, у звязку з тим, що інформація, що міститься у ньому, є достатньою для проведення першочергових заходів. В подальшому державний виконавець має право самостійно встановити ідентифікаційний код/номер боржника і, одночасно, зобовязаний це зробити відповідно до вимог ст.ст. 6, 11 Закону України «Про виконавче провадження».

Відсутність у виконавчому документі ідентифікаційного номера боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

З таким рішенням суду першої інстанції судова колегія погоджується, оскільки вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу державного виконавця Московського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Московського районного суду м. Харкова від 12 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: