Ухвала суду № 58447367, 15.06.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження № 22ц/790/2637/16 Головуючий 1 інст. Лазюк С.В.

Справа № 638/14516/15-ц

Категорія: вислення Доповідач - Котелевець А.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого Котелевець А.В.,

суддів Гуцал Л.В., Піддубного Р.М.,

за участю секретаря Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення,

у с т а н о в и л а:

В серпні 2015 року ОСОБА_4 звернувся у суд із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення.

На обґрунтування позивач вказав, що є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 90 в рахунок задоволення вимог ОСОБА_6 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25 квітня 2014 року за реєстровим № 745.

В даному житлі зареєстровані та фактично мешкають відповідачі, чим створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю.

Посилаючись на підстави, передбачені статтею 391 ЦК України, частиною 4 статті 109 ЖК України, позивач просив усунути перешкодити в користуванні власністю та виселити ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2015 року позов задоволено.

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 виселені з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 15 лютого 2016 року заява відповідачів про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 представник ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм матеріального, процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та закрити провадження у справі. Зокрема зазначає, що рішення ухвалено без врахування правової позиції, що міститься в постанові Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Позивач заочне рішення суду першої інстанції не оскаржив, своїх заперечень на апеляційну скаргу не надав.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спірною є квартира АДРЕСА_1.

Власником цього житла була ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_8 31 травня 2011 року за реєстровим № 929.

Вказане житло є предметом іпотеки.

Договір іпотеки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, посвідчено 25 квітня 2014 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_7 за реєстровим № 745.

25 лютого 2015 року укладено Договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_6 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняв у власність квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 35,6 кв. м., житловою площею 19,7 кв. м. Договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 90.

Посилаючись на порушення права власності, ОСОБА_4 звернувся у суд із даним позовом.

Згідно зі статтями 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, на відповідачах також лежить процесуальний обовязок доказування своїх доводів і заперечень.

Крім того, у частині 4 статті 60 ЦПК України визначено, що доказування (а, отже, і рішення суду) не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сімї, інших осіб.

Згідно положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 156 ЖК України передбачено, що члени сімї власника житлового будинку, які проживають разом із ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Аналогічну норму містить також стаття 405 ЦК України.

Аналіз вищенаведених правових норм дає підстави для висновку про те, що право членів сімї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сімї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сімї.

Право на користування жилим приміщенням членів сімї власника будинку і наймачів регулюється різними нормами. Зокрема, права і обовязки членів сімї власника будинку регулюються статтями 156, 157 ЖК УРСР, а права і обовязки наймачів статтями 158-170 ЖК УРСР, а також главою 59 ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові № 6-158цс14 від 05 листопада 2014 року, яка згідно зі статтею 360-7 ЦПК України є обовязковою для судів.

Оскільки ОСОБА_4 на законних підставах набув право власності на спірне житлове приміщення, у якому зареєстровані відповідачі, з припиненням права власності ОСОБА_3 на підставі Договору купівлі-продажу, посвідченого 25 лютого 2015 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 за реєстровим № 90 в рахунок задоволення вимог ОСОБА_6 за іпотечним договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_7 25 квітня 2014 року за реєстровим № 745, втрачається право власності у членів сімї колишнього власника.

З огляду на це, у суду першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.

Справа розглянута в межах заявлених вимог.

Доводи апеляційної скарги про неврахування постанови Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15 не можуть бути прийняті до уваги. Дана правова позиція стосується правовідносин, що виникли у звязку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, а не виселення з житла, що було предметом іпотеки, після зміни власника.

Керуючись статтями 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 представника ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 жовтня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий А.В.Котелевець

Судді Л.В.Гуцал

ОСОБА_9