Ухвала суду № 58433175, 16.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа 756/12273/14-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/7666/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Кричина А.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.

16 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Прокопчук Н.О., Саліхова В.В.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість по тілу кредиту в розмірі 573319,46 грн., заборгованість по відсоткам в розмірі 214834,18 грн.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у вересні 2014 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 16 червня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Кредитпромбанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк» та відповідачем був укладений кредитний договір 49.28/168/С-Н-06, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредитні кошти у розмірі 54000 дол. США з розрахунку 10,66 % річних за користування кредитом (перемінна відсоткова ставка) та 1,83 % річних (фіксована відсоткова ставка) на строк до 16 червня 2022 року.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до якого ПАТ «Кредитпромбанк» передав позивачу права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами.

Зазначив, що відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, про наявну заборгованість неодноразово повідомлявся, в тому числі шляхом направлення письмової вимоги про виконання зобов'язань згідно умов кредитного договору, у зв'язку з чим станом на 20 травня 2014 року заборгованість складає по тілу кредиту - 573319,46 грн., по відсоткам - 214834,18 грн.

У зв'язку з викладеним, просив суд стягнути з ОСОБА_3 788 353 64 грн. у рахунок погашення заборгованості перед Банком.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2006 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір 49.28/168/С-Н-06, відповідно до якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 54 000 дол. США з розрахунку 10,66 % річних за користування кредитом (перемінна процентна ставка) та 1,83 % річних (фіксована процентна ставка) на строк до 16 червня 2022 року.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Кредитпромбанк» передає позивачу права вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення, в тому числі, і по спірному кредитному договору.

Згідно акту приймання-передачі вимоги до договору купівлі-продажу від 26 червня 2013 року до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором 49.28/168/С-Н-06, укладеним з ОСОБА_3

4 липня 2013 року ПАТ «Дельта Банк» направив відповідачу повідомлення про відступлення, в якому зазначалось про зміну кредитора з ПАТ «Кредитпромбанк» на ПАТ «Дельта Банк».

22 липня 2014 року ОСОБА_3 направлялась досудова вимога за вих. № 31.4-08/6881/14, в якій зазначався розмір заборгованості станом на 20 травня 2014 року та необхідність сплатити відповідачем прострочену заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, станом на 20 травня 2014 року заборгованість відповідача за кредитним договором становить 788353,64 грн., з яких: 573319,46 грн. - заборгованості по тілу кредиту; 214834,18 грн. - заборгованість за відсотками

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не виконано взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, у зв'язку із чим виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з останнього.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що відповідача позбавлено можливості захисту своїх прав, так як розглянуто витребувані судом документи без його участі, оскільки представник відповідача був повідомлений про розгляд справи 6 квітня 2016 року та не був позбавлений можливості надати суду свої пояснення.

Також колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не містить повної інформації, оскільки доказів на спростування зазначеного ОСОБА_3 не надав.

Доводи апеляційної скарги, що позивачем пропущено строк позовної давності не можуть бути прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 17 жовтня 2011 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ОСОБА_3 укладено додатковий договір № 7 до кредитного договору. Зазначений договір свідчить про визнання відповідачем заборгованості за кредитним договором, яка утворилась до 17 жовтня 2011 року, та перериває перебіг позовної давності.

Таким чином, строк позовної давності спливає 17 жовтня 2014 року, а позовну заяву банком подано 5 вересня 2014 року, тобто в межах строку позовної давності.

Доводи апелянта про неповідомлення його про заміну сторони кредитора спростовуються наявним в матеріалах справи реєстром відправлення поштової кореспонденції.

Також колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апеляційної скарги, що позивачем не обґрунтовано розмір заборгованості, не враховано квитанції про сплату заборгованості за кредитом, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем надано квитанції за період з липня 2006 року по 17 жовтня 2011 року, проте, розрахунок заборгованості охоплює період з 15 липня 2013 року по 28 жовтня 2014 року (а.с. 79).

Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування даного розрахунку відповідачем суду не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача, у зв'язку із неналежним виконанням взятих на себе відповідачем зобов'язань.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 6 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді