Ухвала суду № 58433155, 15.06.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680, м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а

факс: 284-15-77, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження Головуючий в 1 інстанції - Остапчук Т.В.

№22-ц/796/8478/2016 Доповідач - Українець Л.Д.

Справа №757/7607/14-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого Українець Л.Д.

суддів Оніщука М.І.,

Шебуєвої В.А.,

за участю секретаря Майданець К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за зустрічним позовом ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою, зустрічним позовом ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору,-

В С Т А Н О В И Л А

У березні 2014 року позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості.

У мотивування вимог посилався на те, що 27 листопада 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №172-Ф/06 від 27.11.2006 року, згідно якого банк надав відповідачу кредит у сумі 190 000 доларів США на строк з 27.11.2006 року по 26.11.2021 року зі сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,5 % річних на придбання квартири АДРЕСА_1.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №172-ф/06 від 27.11.2006 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №172-П/06 від 27.11.2006 року.

У зв'язку з невиконанням зобов'язань по Кредитному договору банком було направлено позичальнику та поручителю претензію від 04.03.2014 року №501013/541 з пропозицією сплатити суму простроченої заборгованості за простроченим кредитом, процентами за кредитним договором та штрафу за невиконання умов договору іпотеки.

Однак відповідачами вимога не була виконання.

Станом на 21.10.2014 року заборгованість за кредитним договором складає 126782,20 доларів США та 113 505,24 грн., з яких:

- заборгованість по кредиту строкова - 90 777,36 доларів США;

- заборгованість по кредиту прострочена - 17 519,94 доларів США;

- заборгованість по процентах поточна - 952,13 доларів США;

- заборгованість по процентах прострочена - 17 532,77 доларів США;

- пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 65 263,03 грн;

- пеня за несвоєчасну сплату процентів - 48 242,21 грн.

З урахуванням наведеного просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ БА «Укргазбанк» заборгованість за Кредитним договором №172-Ф/06 від 27.11.2006 року в розмірі 126 782,20 доларів США та 113 505,24 грн, яка складається з:

- заборгованості по кредиту строкова - 90 777,36 доларів США;

- заборгованості по кредиту прострочена - 17 519,94 доларів США;

- заборгованості по процентах поточна - 952,13 доларів США;

- заборгованості по процентах прострочена - 17 532,77 доларів США;

- пені за несвоєчасне повернення кредиту - 65 263,03 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів - 48 242,21 грн.

Під час розгляду справи ОСОБА_3 подав зустрічну позовну заяву, в якій з урахуванням уточнених вимог (а.с. 238-240 т. 1, 17-19 т. 2) зазначав, що 27.11.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ним укладено Кредитний договір №172-Ф/06 від 27.11.2006 року, згідно якого банк надав йому кредит у сумі 190 000 доларів США на строк з 27.11.2006 року по 26.11.2021 року.

Того ж дня було укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №П-9538 та посвідчений приватним нотаріусом КМНО Каплун Ю.В., за яким предметом іпотеки є квартира АДРЕСА_1

Умови Кредитного договору є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду, як споживача кредитних послуг.

Використання банком доларів США, як предмета кредитування, є внесенням у Кредитний договір пункту, що значно погіршує його становище, як споживача, порівняно з банком у разі настання політично-економічних подій, що дає для нього право відповідно до ст. 652 ЦК України визнати договір розірваним.

Економічна ситуація в Україні, що призвела до підвищення долара США, є надзвичайною та невідворотною подією, яка законом визначається як непереборна сила. При цьому її негативні та невідворотні наслідки не залежать ні від волі людини, ні від волі держави, та не могли бути ніким передбачені.

Крім того, на даний час між ним та ОСОБА_2 розглядається спір про розподіл спільного майна подружжя.

За час шлюбу було виплачено 88536 доларів США ПАТ «Укргазбанк» за користування кредитними коштами, які були сплачені ним особисто, відтак є підстави для зобов'язання ОСОБА_2 сплатити заборгованість за Кредитним договором у сумі 836063,36 (по курсу 8,24 грн на момент припинення договору), що становить 101 464 доларів США на момент припинення договору.

З урахуванням наведеного просив суд

- визнати факт укладення Договору №172-Ф/06 від 27.11.2006 року, укладеного між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 включно до моменту його розірвання (поручитель ОСОБА_2) і залишити в дії окремі його умов щодо зобов'язань сторін;

- повернути грошові кошти банку в розмірі 836 063,36 (по курсу 8,24 грн на момент припинення договору), що становить 101 464 доларів США на момент припинення договору;

- визнати виплаченими грошові кошти банку в сумі 669 760,084 грн, що становить 88536 доларів США;

- розірвати договір і таким чином припинити дію договору на майбутнє;

- зобов'язати ОСОБА_2 виплатити заборгованість за Кредитним договором №172-Ф/06 від 27.11.2006 року у сумі 836063,36 (по курсу 8,24 грн на момент припинення договору), що становить 101 464 доларів США на момент припинення договору.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 також подала зустрічну позовну заяву (а.с. 193-199), в якій зазначала, що 27.11.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №172-Ф/06.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №172-ф/06 від 27.11.2006 року між банком, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №172-П/06 від 27.11.2006 року.

Пунктом 3.3.2 Кредитного договору визначено, що позичальник зобов'язаний сплачувати проценти за користування кредитом щомісячно, виходячи з 14,5 % річних на рахунок АБ «Укргазбанк» не пізніше 10-го числа наступного місяця, а також в день закінчення строку, на який надано кредит.

У порушення вимог п. 4.1 Кредитного договору банк не повідомив поручителя письмово про застосування до позичальника механізму збільшення відсоткової ставки на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом, виходячи із 19,5% річних, що є порушенням умов Договору поруки.

Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надіслання банком позичальнику поштового відправлення, яке мало підтвердити факт збільшення банком процентної ставки за порушення умов Кредитного договору позичальником, що також є грубим порушенням умов Договору поруки.

До того ж, виходячи з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, нарахування штрафних санкцій починається з 12.03.2012 року, тобто з даної дати ОСОБА_3 свої зобов'язання перестав належним чином виконувати.

Таким чином, строк, протягом якого банк міг звернутись до позивача із вимогою про погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором закінчився 12.09.2012 року.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 559 ЦК України є всі правові підстави припинити договір поруки.

Також дії банку щодо невчасного повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про прострочення виконання зобов'язання позичальника свідчать про недобросовісну поведінку ПАТ АБ «Укргазбанк».

З урахуванням наведеного просила суд припинити дію Договору поруки №172-П/06 від 27.11.2006 року, укладеного між ОСОБА_2, ОСОБА_3 та АБ «Укргазабанк».

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" заборгованість за Кредитним договором №172-Ф/06 від 27.11.2006 року в розмірі 126 782,20 дол. США та 113 505,24 грн, яка складається з:

- заборгованості по кредиту строкова - 90 777,36 доларів США;

- заборгованості по кредиту прострочена - 17 519,94 доларів США;

- заборгованості по процентах поточна - 952,13 доларів США;

- заборгованості по процентах прострочена - 17 532,77 доларів США;

- пені за несвоєчасне повернення кредиту - 65 263,03 грн;

- пені за несвоєчасну сплату процентів - 48 242,21 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в рівних частинах на користь Публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк" судовий збір в розмірі 3654 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою залишено без задоволення.

Зустрічний позов ОСОБА_3 про розірвання кредитного договору залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором №172-Ф/06 від 27.11.2006 року 126 782,20 доларів США та 113 505,24 грн з ОСОБА_2 та в частині відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ПАТ АБ «Укргазбанк» про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_2 відмовити, зустрічний позов ОСОБА_2 задовольнити, в іншій частині рішення суду залишити без змін.

Зазначає, що банком не було повідомлено її, як поручителя, письмово про застосування до позичальника механізму збільшення відсоткової ставки на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом, виходячи із 19,5% річних, що є порушенням умов Договору поруки.

Крім того, порука ОСОБА_2 є такою, що припинилася в силу ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так, за умовами Кредитного договору до 10 числа місяця, наступного за місяцем нарахування процентів, а також в день закінчення цього строку, у ОСОБА_3 виникало зобов'язання сплатити певну суму на користь кредитора, тобто мало місце настання строку виконання основного зобов'язання по кожному щомісячному платежу, в розумінні положень чинного цивільного законодавства, в тому числі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Виходячи з розрахунку заборгованості за Кредитним договором, нарахування штрафних санкцій починається з 12.03.2012 року, тобто з даної дати ОСОБА_3 свої зобов'язання перестав належним чином виконувати.

Таким чином, строк, протягом якого банк міг звернутись до позивача із вимогою про погашення заборгованості ОСОБА_3 за Кредитним договором закінчився 12.09.2012 року.

Не погоджуючись з рішенням ОСОБА_3 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за Кредитним договором у розмірі 1 641 902,64 грн, яка складається з:заборгованості по кредиту строкова - 1 175 619 грн; заборгованості по кредиту прострочена - 226 893 грн; заборгованості по процентах поточна - 12330,64 грн; заборгованості по процентах прострочена - 227 059,58 грн, стягнути на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» зОСОБА_3 701 грн та ОСОБА_2 952 грн судового збору; зустрічний позов ОСОБА_2 залишити без задоволення; зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково, а саме: визнати заборгованість за кредитом у розмірі 1641902,64 грн, визнати суму 2 999 938,86 грн, що сплачена ПАТ АБ «Укргазбанк» за Кредитним договором, сплаченою особисто ОСОБА_3

Зазначає, що банком не доведено суму пені та штрафів, що також підтверджується висновком експерта №2656/15-45 від 30.06.2015 року.

Судом першої інстанції неправомірно зазначено в рішенні, що до сплати належить сума, нарахована в доларах США. При цьому вважає, що солідарна заборгованість його та ОСОБА_2 складає 1 641 902,64 грн.

Також судом неправомірно відмовлено у відображенні в мотивувальній частині факту сплати ним особисто за рахунок власних коштів 35 000 доларів США. Суд мотивує це тим, що дане питання буде вирішуватися при розподілі спільного майна.

Посилається, що ним було надано докази особистої сплати 35000 доларів США, а відтак його особистий вклад в загальну сплачену суму становить 231 645,1 доларів США, що по курсу НБУ станом на дату подання банком 21.11.2014 року заяви про збільшення позовних вимог становить 2 999 938,86 грн.

Також судом невірно розподілений судовий збір.

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги не підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 27 листопада 2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», та ОСОБА_3 укладено Кредитний договір №172-Ф/06. (а.с. 7-10 т.1)

Згідно п. 1.1 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит у сумі 190 000 доларів США на строк з 27.11.2006 року по 26.11.2021 року із сплатою процентів за користування кредитом, виходячи із 14,5 % річних на придбання нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1

Відповідно до пп. 3.2.8 п. 3 Кредитного договору на залишок простроченої заборгованості за прострочення кредитором проценти нараховуються, виходячи з 19,5% річних, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості.

У забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором №172-ф/06 від 27.11.2006 року між ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №172-П/06 від 27.11.2006 року. (а.с. 13-14 т. 1)

Свої зобов'язання за Кредитним договором №172-ф/06 від 27.11.2006 року банк виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у сумі 190 000 доларів США, що підтверджується меморіальним ордером №TR.2711.1.17 від 27.11.2006 року. (а.с. 25 т. 1)

Позивач направив на адресу відповідачів претензію за вих. №201013/541 від 04.03.2014 року та №049-017,09 від 13.04.2009 року щодо дострокового та повного погашення заборгованості за кредитним договором (а.с. 15-17, 210-212 т. 1).

Проте, заборгованість відповідачами не була погашена.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.01.2015 року по справі призначено судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено питання: Чи є заборгованість у ОСОБА_3 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за Кредитним договором №172-Ф/06 від 27.11.2006 року станом на 21.10.2014 року? Якщо є, то у якому розмірі? (а.с. 248 т. 2)

Згідно Висновку експерта №2656/15-45 від 30.06.2015 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ АБ «Укргазбанк» за Кредитним договором №172-Ф/06 від 27.11.2006 року станом на 21.10.2014 року документально підтверджується у розмірі 126 782,20 доларів США, зокрема:

- заборгованість по кредиту строкова - 90 777,36 доларів США;

- заборгованість по кредиту прострочена - 17 519,94 доларів США;

- заборгованість по процентах поточна - 952,13 доларів США;

- заборгованість по процентах прострочена - 17 532,77 доларів США

Відповідно до положень статей 525-526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.

Згідно ч. 1, 2 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

За приписами ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта ОСОБА_3, що банком не доведено суму пені з огляду на таке.

Відповідно до п. 5.3 Кредитного договору за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов'язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строку позовної давності.

Тобто, у мовами Кредитного договору передбачено право банку нараховувати пеню.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 21.10.2014 року пеня за несвоєчасне повернення кредиту становить 65 263,03 грн, а пеня за несвоєчасну сплату процентів - 48 242,21 грн. (а.с. 153)

У силу ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Проте, ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_2 не надано власного розрахунку пені на спростування розрахунку пені, наданого ПАТ АБ «Укргазбанк».

Таким чином, колегія суддів погоджується з аргументованим висновком суду першої інстанції про те, що зобов'язання за кредитним договором не виконуються належним чином, а відповідачі повинні відповідати перед банком, включаючи сплату основного боргу, відсотків та пені.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою.

З Договору поруки вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова Договору поруки (п. 5.1)про його дію до припинення забезпеченого ним зобов'язання позичальника за Кредитним договором не свідчить про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статей 251, ч. 4 ст. 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Докази про те, що строк виконання зобов'язання або графік повернення кредиту і сплати процентів був змінений, у справі відсутні і сторони це не спростовують.

Позивач у березні 2014 року звернувся в суд з позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором, що складається із строкової та простроченої заборгованості за кредитом та відсотками, а також стягнення пені.

Аналіз положень ч. 4 ст. 559 ЦК України щодо припинення поруки у випадку не встановлення у договорі поруки строку її дії, якщо кредитор протягом шести місяців від дня строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя дає підстави вважати, що цей строк має обчислюватись саме із встановленого сторонами строку виконання зобов'язання, який визначений строком дії кредитного договору по 26.11.2021 року.

На користь цього свідчить зміст ст. 529 цього Кодексу, яким передбачено право боржника виконати зобов'язання частинами та обов'язок кредитора прийняти виконану частину зобов'язання.

Тобто, законодавець розрізняє такі поняття як зобов'язання та частина зобов'язання.

У диспозиції ч. 4 ст. 559 ЦК України зазначено про строк виконання саме зобов'язання, а не його частин для обрахування 6 місячного строку для пред'явлення вимоги до поручителя і таким, у даній справі, є строк повернення кредиту в повному обсязі, визначений кредитним договором, а не окремих його частин, оскільки згідно умов кредитного договору предметом зобов'язання є кредит, який складається зі всієї суми переданих позичальнику коштів і надається на певний період.

Колегія суддів виходить також і з того, що поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (ч. 1 ст. 553 ЦК України).

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України).

Крім того, статтею 559 ЦК України не передбачено припинення поруки в частині.

На думку колегії суддів, припинення поруки по частині платежів в межах строку позовної давності для поручителя нівелює положення ч.1 ст. 553 та частин 1, 2 ст. 554 ЦК України.

З огляду на те, що строк дії договору кредиту сторонами визначений до 26 листопада 2021 року, порука не припинилася, а ОСОБА_2 має нести солідарну відповідальність з боржником ОСОБА_3 за Кредитним договором.

Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що банком не було повідомлено її, як поручителя, письмово про застосування до позичальника механізму збільшення відсоткової ставки на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом, виходячи із 19,5% річних, що є порушенням умов Договору поруки.

Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 27 березня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2012 року, відмовлено ОСОБА_2 у задоволенні позову до ПАТ АБ «Укргазбанк», третя особа: ОСОБА_3, про припинення договору поруки. (а.с. 176-179 т. 1, 20 т. 2)

Згідно із ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 27.03.2012 року встановлено, що підвищення процентної ставки до 19,5 % річних у разі виникнення обставин та наслідків, передбачених розділом «Порядок внесення змін (доповнень) та розірвання договору в односторонньому порядку» не є змінами до кредитного договору. Відсутність даних про письмове повідомлення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про нарахування на залишок простроченої заборгованості за простроченим кредитом процентної ставки 19,5% річних, сама по собі не є підставою до визнання поруки припиненою, оскільки у мовами договору поруки та кредитного договору передбачені наслідки невиконання ОСОБА_3 умов кредитного договору і з цими умовами договору позивачка та третя особа погодилися. (а.с. 179 т. 1).

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції неправомірно нарахована до сплати сума в доларах США, з огляду на таке.

У силу положень статей 192, 533 ЦК України та статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», вирішуючи спір про стягнення боргу за кредитним договором в іноземній валюті, суд повинен установити наявність в банку ліцензії на здійснення операцій з валютним цінностями, а встановивши вказані обставини, - стягнути грошову суму в іноземній валюті.

Дані твердження містяться у правовому висновку Верховного Суду України викладеного у постанові від 24 вересня 2014 року у справі № 6-145цс14, який у відповідності до вимог статті 360-7 ЦПК України має враховуватися судом загальної юрисдикції при застосуванні відповідних норм права.

У матеріалах справи містяться документи на підтвердження наявності в ПАТ АБ «Укргазбанк» ліцензії на здійснення операцій з валютним цінностями (а.с. 92-99 т. 1), а тому судом першої інстанції правомірно стягнуто заборгованість за кредитним договором у доларах США.

Щодо вимог апелянта ОСОБА_3 про задоволення зустрічного позову ОСОБА_3 частково, а саме: визнання заборгованості за кредитом у розмірі 1641902,64 грн, визнання суми 2 999 938,86 грн, що сплачена ПАТ АБ «Укргазбанк» за Кредитним договором, сплаченою особисто ОСОБА_3, колегія суддів зазначає таке.

У силу ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги, зазначені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, апелянтом у суді першої інстанції не заявлялися, тому колегія суддів позбавлена можливості перевірити законність та обґрунтованість рішення суду з підстав, заявлених в апеляційній скарзі.

Також вірним є висновок суду щодо визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню з ОСОБА_3 та ОСОБА_2, так як визначений з урахуванням вимог ст. 88 ЦПК України.

Доводи ОСОБА_3 щодо невірно розподіленого судового збору є необґрунтованими.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічно з'ясував обставини справи, дав їм належну правову оцінку.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду. Всі доводи апеляційних скарг були предметом дослідження суду першої інстанції і суд дав їм правову оцінку.

Рішення суду відповідає вимогам закону, наданим доказам, обставинам справи і підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.

Керуючись статтями 303, 304, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А

Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий Л.Д. Українець

Судді М.І. Оніщук

В.А.Шебуєва