Ухвала суду № 58432376, 13.06.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

13.06.2016 р. Справа№ 914/3819/13

Суддя господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі Юрків М.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом:Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Ink.), Роуд Таун, Британські Віргінські Острови;до відповідача:СПРОН ейчеф (Sparisjo?ur Reykjavikur og nagrennis hf.), Рейк'явік, Ісландія;третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:Публічне акціонерне товариство Акціонерно-комерційний банк «Львів», м.Львів;третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Оранж Інтернешенл Інвестментс (ЮК) Лімітед (Orange International Investments (UK) Limited), Ексетер, Великобританія;третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:Публічне товариство з обмеженою відповідальністю «ДРОМІ», Рейк'явік, Ісландіяпро:стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії з перерахування грошових коштів.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Мохнюк Р.Г., представник (довіреність від 04.12.2013 р.);

від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: не з'явився;

від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився;

від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Мохнюк Р.Г., представник (довіреність від 04.12.2013 р.)

ВСТАНОВИВ:

Постановою Вищого господарського суду України від 04.03.2015р. у справі №914/3819/13 скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області від 03.02.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.12.2014р., справу №914/3819/13 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Ухвалою суду від 21.03.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 20.04.2015 р.

Ухвалою суду від 20.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 16.11.2015 р. у зв'язку із зверненням до компетентного органу за місцем знаходження Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Ink.) із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах. Також ухвалою суду від 20.04.2015 р. було визначено дату наступного судового засідання - 23.11.2015 р.

14.05.2015 р. суд звернувся до компетентного органу Британських Віргінських Островів (The Registrar of the Supreme Court) з проханням про вручення судових та позасудових документів.

Ухвалою суду від 23.11.2015 р. розгляд справи №914/3819/13 відкладено на 06.06.2016 р. у зв'язку із зверненням до компетентного органу за місцем знаходження Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Ink.) із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах. Також ухвалою суду від 23.11.2015 р. було визначено дату наступного судового засідання - 13.06.2016 р.

04.12.2015 р. суд звернувся до компетентного органу Британських Віргінських Островів (The Registrar of the Supreme Court) з проханням про вручення судових та позасудових документів.

Станом на 13.06.2016 р. документи, що підтверджують виконання даного прохання, на адресу суду не надходили, прохання без виконання не поверталось, проте 07.12.2015 р. від компетентного органу Британських Віргінських Островів надійшло підтвердження щодо виконання прохання суду від 14.05.2015 р. про вручення позивачеві ухвали суду про порушення провадження у справі від 21.03.2015 р. та ухвали суду про відкладення розгляду справи на 16.11.2015 р. від 20.04.2015 р.

Відповідно до положень ст.15 Конвенції про вручення за кордоном судових та позасудових документів у цивільних та комерційних справах, якщо документ про виклик до суду або аналогічний документ підлягав передачі за кордон з метою вручення відповідно до положень цієї Конвенції, і якщо відповідач не з'явився, то судове рішення не може бути винесено, поки не буде встановлено, що

a) документ був вручений у спосіб, передбачений внутрішнім правом запитуваної Держави для вручення документів, складених уцій країні, особам, які перебувають на її території,

b) документ був дійсно доставлений особисто відповідачеві або за його місцем проживання в інший спосіб, передбачений цією Конвенцією, і що, в кожному з цих випадків, вручення або безпосередня доставка були здійснені в належний строк, достатній для здійснення відповідачем захисту.

Кожна Договірна Держава може заявити, що суддя незалежно від положень частини першої цієї статті може постановити рішення, навіть якщо не надійшло жодного підтвердження про вручення або безпосередню доставку, у разі, якщо виконані всі наступні умови:

a) документ було передано одним із способів, передбачених цією Конвенцією,

b) з дати направлення документа сплинув термін, який суддя визначив як достатній для даної справи і який становить щонайменше шість місяців,

c) не було отримано будь-якого підтвердження, незважаючи на всі розумні зусилля для отримання його через компетентні органи запитуваної Держави.

Таким чином, за відсутності підтвердження про вручення або безпосередню доставку позивачеві документів щодо відкладення розгляду справи на 06.06.2016 р. та 13.06.2016 р., проте беручи до уваги виконання судом всіх умов, передбачених ч.2 ст.15 Конвенції, суд вважає за можливе визнати позивача належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи та здійснити розгляд справи без участі його повноважного представника.

В судовому засіданні представник відповідача та третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надав усні пояснення, аналогічні викладеним письмово, просив суд припинити провадження у справі у зв'язку з тим, що спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Також від відповідача надійшло клопотання (вх.№24380/16 від 13.06.2016р.) з долученими копіями юридичного висновку адвоката Верховного Суду Ісландії від 03.06.2016 р. та рішення Окружного суду Рейк'явіка від 20.01.2016 р.

Через канцелярію суду від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача надійшли пояснення (вх.№24372/16 від 10.06.2016 р.) з долученою копією договору застави цінних паперів від 23.08.2013 р., в яких третя особа-1, серед іншого, зазначила, що спір підлягає вирішенню господарським судом Львівської області з огляду на наявність у відповідача майна на території України.

В судове засідання третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача явку повноважного представника не забезпечила, причин неявки не повідомила, вимог ухвали суду не виконала, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що провадження у справі підлягає припиненню з огляду на наступне.

Як вбачається з проспекту емісії неіндексованих облігацій в реєстраційній системі «Депозитарій цінних паперів Ісландії» ЛТД., 04.07.2008 р. відповідачем за рішенням Ради директорів СПРОН від 06.06.2008 р. було випущено неіндексовані облігації з виплатою відсотків з датою виплати відсотків/терміном платежу - 04.01.2010 року.

У вказаному проспекті емісії зазначено, що будь-які спори стосовно облігацій можуть вирішуватися в окружному суді Рейк'явіка, як це визначено Розділом XVII Цивільно-процесуального кодексу, Закон №91/1991.

29.10.2012 р. між Stuttur Skuldabrefasjodur, Rekstrarfelag verdbrefasjoda IV (продавцем) та Аудур Кепітал Лтд. (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу облігацій, відповідно до умов якого продавець продав покупцеві 2 облігації номінальною вартістю 100000000 ісландських крон з номінальною вартістю заявлених претензій 109773371 ісландських крон, а покупець зобов'язався сплатити продавцю 6550000 ісландських крон в сукупності.

Відповідно до п.5.3.договору, будь-які спори, що виникають на основі цього договору, повинні бути вирішені шляхом проведення переговорів. Якщо якісь спори не можуть бути вирішені шляхом переговорів, такі спори слід вирішувати в окружному суді м. Рейк'явік.

Крім того, 29.10.2012 р. між Аудур Кепітал Лтд. (продавцем) та Фалона Ентерпрайзис Інк. (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу облігацій, за яким продавець продав покупцеві 2 облігації номінальною вартістю 100000000 ісландських крон з номінальною вартістю заявлених претензій 109773371 ісландських крон, а покупець зобов'язався сплатити продавцю 6550000 ісландських крон в сукупності.

При укладенні вказаного договору Аудур Кепітал Лтд. виступило в ролі посередника між Stuttur Skuldabrefasjodur, Rekstrarfelag verdbrefasjoda IV та Фалона Ентерпрайзис Інк.

Даний договір також містить аналогічне положення щодо вирішення спорів, що виникають на основі договору, в окружному суді м.Рейк'явік.

07.10.2013 р. компанією Фалона Ентерпрайзис Інк. було направлено вимогу до СПРОН ейчеф, якою повідомлено про те, що Фалона Ентерпрайзис Інк. є власником 2 облігацій загальною номінальною вартістю 100000000 ісландських крон, прострочення за виплатою відсотків наступило 04.04.2009 р., а прострочення за виплатою номінальної суми та відсотків наступило 04.01.2010р. Враховуючи викладене, Фалона Ентерпрайзис Інк. вимагало від СПРОН ейчеф сплатити основний борг в сумі 100000000 ісландських крон, нараховані відсотки станом на 04.04.2009 р. в сумі 5372000 ісландських крон, відсотки на неустойку станом на 03.06.2013 р. в сумі 77577307 ісландських крон - всього 182949307 ісландських крон.

Несплата відповідачем заборгованості стала підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача суми боргу в розмірі 1114714,43 євро (еквівалент 182949307 ісландських крон станом на 07.10.2013р.) та зобов'язання відповідача негайно перерахувати кошти на користь позивача в розмірі 1114714, 43 євро, які утримуються на рахунках ПАТ АКБ «Львів» і належать відповідачеві.

Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України, іноземні суб'єкти господарювання мають такі самі процесуальні права і обов'язки, що і суб'єкти господарювання України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 124 Господарського процесуального кодексу України підсудність справ за участю іноземних суб'єктів господарювання визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Порядок урегулювання приватноправових відносин які хоча б через один із своїх елементів пов'язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлено Законом України «Про міжнародне приватне право».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону, іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм:

хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою;

об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави;

юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.

Частиною 1 статті 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.

Статтею 77 Закону України «Про міжнародне приватне право» передбачено, що підсудність судам України є виключною у таких справах з іноземним елементом:

1) якщо нерухоме майно, щодо якого виник спір, знаходиться на території України, крім справ, що стосуються укладення, зміни, розірвання та виконання договорів у рамках державно-приватного партнерства, укладених Кабінетом Міністрів України, згідно з якими нерухоме майно є об'єктом такого партнерства, а спір не стосується виникнення, припинення та реєстрації речових прав на такий об'єкт;

2) якщо у справі, яка стосується правовідносин між дітьми та батьками, обидві сторони мають місце проживання в Україні;

3) якщо у справі про спадщину спадкодавець - громадянин України і мав в ній місце проживання;

4) якщо спір пов'язаний з оформленням права інтелектуальної власності, яке потребує реєстрації чи видачі свідоцтва (патенту) в Україні;

5) якщо спір пов'язаний з реєстрацією або ліквідацією на території України іноземних юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців;

6) якщо спір стосується дійсності записів у державному реєстрі, кадастрі України;

7) якщо у справах про банкрутство боржник був створений відповідно до законодавства України;

8) якщо справа стосується випуску або знищення цінних паперів, оформлених в Україні;

9) справи, що стосуються усиновлення, яке було здійснено або здійснюється на території України;

10) в інших випадках, визначених законами України.

Водночас відповідно до положень ст. 76 Закону суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:

1) якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у

статті 77 цього Закону;

2) якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;

3) у справах про відшкодування шкоди, якщо її було завдано на території України;

4) якщо у справі про сплату аліментів або про встановлення батьківства позивач має місце проживання в Україні;

5) якщо у справі про відшкодування шкоди позивач - фізична особа має місце проживання в Україні або юридична особа - відповідач -місцезнаходження в Україні;

6) якщо у справі про спадщину спадкодавець у момент смерті був громадянином України або мав в Україні останнє місце проживання;

7) дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України;

8) якщо у справі про визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим особа мала останнє відоме місце проживання на території України;

9) якщо справа окремого провадження стосується особистого статусу або дієздатності громадянина України;

10) якщо справа проти громадянина України, який за кордоном діє як дипломатичний агент або з інших підстав має імунітет від місцевої юрисдикції, відповідно до міжнародного договору не може бути порушена за кордоном;

11) якщо у справі про банкрутство боржник має місце основних інтересів або основної підприємницької діяльності на території України;

12) в інших випадках, визначених законом України та міжнародним договором України.

Як вказує позивач в позовній заяві, даний спір підлягає розгляду судами України, оскільки відповідач має або може мати у ПАТ АКБ «Львів» певні активи (грошові кошти, цінні папери тощо), на які може бути накладено стягнення.

На підтвердження вказаного, 17.10.2013 р. ПАТ АКБ «Львів» подало довідку про те, що станом на 17.10.2013 р. на рахунку №26006908602 в ПАТ АКБ «Львів» у відповідності до додатку від 19.12.2012 р. до договору про поточний рахунок нерезидента №40.00.001622 від 11.10.2012 р. знаходяться кошти, що призначаються компанії СПРОН ейчеф. Залишок коштів на вказаному рахунку становить 12 733 351,11 грн.

З матеріалів справи вбачається, що даний рахунок №26006908602 відкрито на підставі договору про поточний рахунок нерезидента від 11.10.2012р., укладеного між Компанією Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед та Публічним акціонерним товариством Акціонерно-комерційним банком «Львів». Згідно з додатком до вказаного договору від 19.12.2012 р. сторони договору домовились, що рахунок №26006908602 відкривається з метою надходження та акумулювання коштів, призначених для подальших розрахунків із компанією СПРОН. Це означає, що СПРОН може також вимагати від банку виконання цього договору на рівні з клієнтом і банк зобов'язаний виконати цей договір на користь СПРОНа.

Позивачем не доведено, що Компанію Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед було уповноважено відкривати рахунки від імені СПРОН ейчеф.

Крім того, суд не погоджується з твердженнями ПАТ АКБ «Львів» стосовно того, що належність спірних грошових коштів на рахунку підтверджується наявними в матеріалах справи довіреністю уповноваженого представника СПРОН ейчеф та карткою із зразками підписів і відбитка печатки.

Вказаною довіреністю від 15.05.2013 р. компанія СПРОН ейчеф уповноважила гр. ОСОБА_7 підписувати, оформляти, схвалювати, виконувати всі дії, необхідні для подання заяви нерезидента з метою відкриття поточного рахунку у Публічному акціонерному товаристві « Акціонерний банк «Львів», а також надавати будь-які вказівки щодо способу та часу перерахунку коштів з або на поточний рахунок, а також вчиняти будь-які дії, що стосуються оформлення, закриття та застосування вищезгаданого поточного рахунку.

Суд вважає, що уповноваження відповідачем представника на вчинення дій щодо відкриття поточного рахунку у ПАТ АКБ «Львів» не обов'язково зумовлює подальше використання представником своїх повноважень та не призводить до відкриття рахунку, а також розміщення коштів на ньому.

Також і в поданій банком картці із зразками підписів і відбитка печатки не зазначено жодних реквізитів рахунку, з метою здійснення операцій за яким було надано вказані зразки.

Таким чином, оскільки суд не може вважати доведеним той факт, що компанія СПРОН ейчеф уповноважила компанію Оранж Інтернешнл Інвестментс (ЮК) Лімітед на відкриття рахунку або була обізнана про відкриття рахунку №26006908602, відкритого на виконання договору від 19.12.2012 р., шляхом надання довіреності від 15.05.2013 р., суд прийшов до висновку, що у відповідача на території України станом на момент звернення з позовом було відсутнє майно, на яке можна накласти стягнення.

В матеріалах справи відсутні і відомості про фактичний стан зазначеного рахунку станом на момент розгляду справи, а також відомості щодо будь-яких інших рахунків з розміщеними на них коштами відповідача.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.4 ГПК України, господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд у випадках, передбачених законом або міжнародним договором, застосовує норми права інших держав.

Як передбачено ч.1 ст. 4 Закону України «Про міжнародне приватне право», право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Якщо згідно з частиною першою цієї статті неможливо визначити право, що підлягає застосуванню, застосовується право, яке має більш тісний зв'язок із приватноправовими відносинами (ч.2 ст.4 Закону).

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 25 Закону України «Про міжнародне приватне право» особистим законом юридичної особи вважається право держави місцезнаходження юридичної особи. Для цілей цього Закону місцезнаходженням юридичної особи є держава, в якій юридична особа зареєстрована або іншим чином створена згідно з правом цієї держави.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про міжнародне приватне право», цивільна правоздатність та дієздатність юридичної особи визначаються особистим законом юридичної особи.

З рішення Окружного суду Рейк'явіка від 20.01.2016 р. у справі №N-13/2015 вбачається, що 23.06.2009 р. Окружний суд Рейк'явіка призначив ліквідаційну комісію для СПРОН ейчеф.

Відповідно до юридичного висновку повіреного у Верховному суді Ісландії Сігурдура Снайдала Юліссона від 11.04.2014 р., процедура ліквідації СПРОН ейчеф здійснюється згідно Акту про комерційні фінансові організації №161/2002. Частини 1 та 4 ст. 102 Акту про комерційні фінансові організації закріплюють, що положення 16 розділу (статті 99-108), 18 розділу (статті 116-121) та 5 книга (статті 166-179) Акту про банкрутство застосовуються до фінансових організацій, що знаходяться у ліквідаційній процедурі.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Акту про банкрутство, жодні дії не можуть здійснюватися по відношенню до майна підприємства, що знаходиться у процедурі банкрутства в місцевому суді, крім випадків, прямо передбачених законом, за виключенням кримінального провадження, в рамках якого була подана заява про застосування кримінальний санкцій щодо майна банкрута. В такому випадку позов може бути поданий в місцевий суд, де проходить процедура банкрутства.

Частина 3 ст. 117 Акту про банкрутство передбачає, що позови про стягнення, накладення арешту, застосування судової заборони, не можуть бути заявлені по відношенню до майна підприємства, що знаходиться у процедурі банкрутства.

Повірений у Верховному суді Ісландії Сігурдур Снайдал Юліссон у своєму юридичному висновку від 15.04.2014 р. вказує, що норми книги 4 Акту про банкрутство, в тому числі статей 100 і 116 Акту, про які йдеться у висновку від 11.04.2014 р., є нормами матеріального права.

З врахуванням викладеного, суд вважає, що вимоги позивача до відповідача повинні розглядатися в межах процедури ліквідації СПРОН ейчеф, яка проходить за законодавством Ісландії.

Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Таким чином, беручи до уваги те, що судом на момент порушення провадження у справі було невірно встановлено підсудність справи з іноземним елементом судам України, провадження у справі підлягає припиненню, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Позивачем до позовної заяви було додано клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на активи (цінні папери, грошові кошти) в сумі 1114714,43 євро, що належать та/або призначаються для перерахування на користь СПРОН ейчеф і утримуються на рахунках ПАТ АКБ «Львів».

Згідно зі ст. 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, вжиття заходів до забезпечення позову в будь-якому випадку пов'язується з потенційним утрудненням чи неможливістю виконання майбутнього рішення господарського суду, прийнятого внаслідок вирішення спору по суті, в той час як припинення провадження у справі є формою закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Отже, закінчення розгляду справи шляхом припинення провадження без прийняття судового рішення позбавляє суд можливості задоволити клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Згідно з ч.3 ст.80 ГПК України, про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, сплачені суми судового збору підлягатимуть поверненню особам, які їх сплатили, у випадку подання ними відповідних клопотань.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 4, 25, 26, 75, 76, 77 Закону України «Про міжнародне приватне право», п.1 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Провадження у справі №914/3819/13 за позовом Фалона Ентерпрайзис Інк. (Falona Enterprises Ink.), Роуд Таун, Британські Віргінські Острови до СПРОН ейчеф (Sparisjo?ur Reykjavikur og nagrennis hf.), Рейк'явік, Ісландія, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Публічного акціонерного товариства Акціонерно-комерційного банку «Львів», м.Львів, за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Оранж Інтернешенл Інвестментс (ЮК) Лімітед (Orange International Investments (UK) Limited), Ексетер, Великобританія, за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного товариства з обмеженою відповідальністю «ДРОМІ», Рейк'явік, Ісландія про стягнення коштів та зобов'язання вчинити дії з перерахування грошових коштів припинити.

2. Відмовити у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя Мазовіта А.Б.