Постанова № 58432270, 15.06.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2016 р. Справа№ 910/2101/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Майданевича А.Г.

суддів: Тищенко А.І.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 15.06.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 (повне рішення складено 22.03.2016)

у справі №910/2101/16 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Фінанс»

про стягнення 1 430 136,99 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду ПАТ «Банк національний кредит» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

В своїх доводах скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи та має місце порушення норм матеріального права.

Ухвалою від 01.04.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Лобань О.І., Федорчук Р.В. вказану вище апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/2101/16 за участю уповноважених представників сторін.

Згідно з протоколом автоматичної зміни складу суду від 14.06.2016, у зв'язку з перебуванням судді Лобаня О.І. у відпустці, змінено склад судової колегії на: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В.

Ухвалою від 14.06.2016 Київським апеляційним господарським судом у складі колегії суддів: головуючий суддя Майданевич А.Г., судді Тищенко А.І., Федорчук Р.В. апеляційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» прийнято до свого провадження.

Представник позивача брав участь в судових засіданнях, підтримував вимоги апеляційної скарги, надавав пояснення та просив апеляційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» задовольнити, а рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 скасувати та прийняти нове рішення суду, яким позов задовольнити.

Представники відповідача брали участь в судових засіданнях, заперечували щодо доводів апеляційної скарги, надавали пояснення та просили рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» - без задоволення.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16.05.2014 між ПАТ «Банк національний кредит» (банк) та ТОВ «Факторинг Фінанс» (вкладник) укладено договір про депозитний вклад «Стандартний» №DU1222/2014-1 строком на 12 місяців + 1 день (366 днів) в національній валюті (без капіталізації процентів).

Відповідно до п. п. 2.1.-2.3. договору вкладник передає, а банк приймає на депозитний рахунок №2652.8.027283.010/980 в ПАТ «Банк національний кредит», МФО 320702, грошові кошти в сумі 10 000 000,00 грн. в національній валюті, на умовах цього договору. Депозит розміщується на строк з 16.05.2014 по 16.05.2015 включно. Банк сплачує вкладнику процентну ставку за користування депозитом у розмірі 17,00% річних.

Згідно з п. 3.7. договору вкладник має право звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу письмово попередивши про це банк за десять робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання дії договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладнику №2650230127283/980 у банку. У випадку розірвання договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 2,0% річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.

Пунктом 7.2. договору визначено, що всі інші зміни та доповнення до договору, в тому числі щодо зміни розміру процентної ставки за користування депозитом, мають бути вчинені в письмовій формі та підписані належним чином сторонами з обов'язковим посиланням на договір.

16.05.2014 між ПАТ «Банк національний кредит» (банк) та ТОВ «Факторинг Фінанс» (позичальник) укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-161ю/2014/2-1 за умовами якого банк зобов'язується надати позичальнику гроші у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання.

Ліміт заборгованості - 10 000 000,00 грн. під 18% річних з можливістю перегляду кожні три місяці на термін до 13 травня 2015 на поповнення обігових коштів.

16.05.2014 між сторонами укладено договір застави майнових прав №04-1185/1-1. За цим договором, в якості забезпечення кредиту, ТОВ «Факторинг Фінанс» передано майнові права на грошові кошти, що розміщені на депозитному рахунку №2652.8.027283.010/980 у сумі 10 000 000,00 грн. та нараховані проценти у розмірі 17% річних.

Також 16.05.2014 між сторонами укладено договір про внесення змін №1 до договору про депозитний вклад, відповідно до якого п. 3.7. договору викладено в наступній редакції: «вкладник має право після припинення дії договору застави майнових прав №04-1185/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 16.05.2014 р., звернутися з проханням про дострокове розірвання договору і повернення суми депозиту в робочий день протягом операційного часу, письмово попередивши про це банк за 10 робочих днів до бажаної дати повернення суми депозиту та нарахованих процентів, шляхом подання відповідної заяви про дострокове розірвання дії договору. Датою розірвання договору вважається дата повернення суми депозиту та нарахованих процентів вкладнику. Після припинення дії договору застави майнових прав №04-1185/1-1 (вимоги отримання грошових коштів, що розміщені на вкладному (депозитному) рахунку) від 16.05.2014 р. банк повертає суму депозиту та нарахованих процентів протягом 10 днів з дня подання вкладником заяви про дострокове розірвання договору шляхом перерахування відповідної суми коштів на рахунок вкладника №26502801272831 відкритий у банку».

Листом №264 від 29.04.2015 ТОВ «Факторинг Фінанс» вернулося до банку із заявою про дострокове припинення дії депозитного договору та повернення грошових коштів без втрати нарахованих відсотків.

30.04.2015 сторонами було укладено договір про внесення змін до договору про депозитний вклад, за умовами якого погодили абзац третій пункту 3.7. договору та викласти його у такій редакції: «У випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 17% (сімнадцять) процентів річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку.» (пункт 1 Договору від 30.04.2015).

На виконання вказаного листа, банк повернув ТОВ «Факторинг Фінанс» депозитний вклад та суму нарахованих процентів за ставкою 17,0% річних.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.06.2015 року №114, прийнятого на підставі постанови Правління НБУ від 05.06.2015 №358, у Банку з 08.06.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та розпочато процедуру виведення Банку з ринку.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2015 №159, прийнятого на підставі постанови правління НБУ від 28.08.2015 №563, припинено з 31.08.2015 здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк національний кредит» та розпочато процедуру ліквідації Банку з 31.08.2015.

Листом №09-15/-62 від 28.09.2015 уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк національний кредит» повідомлено відповідача щодо встановлення факту нікчемності договору про внесення змін до депозитного договору, у зв'язку з чим просила повернути грошові кошти у розмірі 1 430 136,99 грн. як такі, що були сплачені на виконання нікчемного правочину.

У лютому 2016 року ПАТ «Банк національний кредит» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Факторинг Фінанс» про зобов'язання повернути грошові кошти у розмірі 1 430 136,99 грн., які були отримані останнім за договором про депозитний вклад «Стандартний» №DU1222/2014-1 від 15.05.2014.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що під час здійснення перевірки договору про внесення змін від 30.04.2015 до договору про депозитний вклад виявлено, що вказаний договір є нікчемний з підстав, визначених п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На день розірвання договору та повернення коштів банком не перераховано проценти за зниженою відсотковою ставкою у розмірі 2,0% річних за дострокове повернення депозиту, тобто банк відмовився від власних майнових вимог, що потягло за собою необґрунтовану виплату відповідачу грошових коштів.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки договір про внесення змін до депозитного договору не є нікчемним.

В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам, які містяться в матеріалах справи, не застосував положення ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та дійшов хибного висновку про відсутність підстав вважати договір про внесення змін до договору про депозитний вклад нікчемним.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін з наступних підстав.

Пункт 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом першої інстанції встановлено, що укладений між сторонами договір за правовою природою є договором банківського вкладу.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1061 ЦК України банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу.

Відповідно до ч. 3 ст. 1068 ЦК України банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

Судом встановлено, що 30.04.2015 договором про внесення змін до договору, абзац 3 п. 3.7. договору викладено в новій редакції, зокрема: «у випадку розірвання цього договору з ініціативи вкладника, проценти нараховуються та сплачуються за ставкою у розмірі 17,0% процентів річних за весь період знаходження коштів на депозитному рахунку».

Стосовно посилань скаржника, що договір про внесення змін до депозитного договору є нікчемним з огляду на положення п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» колегія суддів зазначає наступне.

У відповідності до положень ч. 2 та п. 1 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема з такої підстави, як факт безоплатного здійснення банком відчуження майна, прийняття на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмови від власних майнових вимог.

Нормами п. 2 ч. 3 вказаного Закону визначено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, в тому числі, якщо банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог.

Так, листом від 28.09.2015 позивач повідомив відповідача щодо встановлення факту нікчемності договору про внесення змін до депозитного договору та просив повернути грошові кошти у розмірі 1 430 136,99 грн.

Статтею 215 ЦК України визначено, що нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Окрім цього, суд зазначає, що навіть за обставин визнання нікчемним договору від 30.04.2015 про внесення змін до договору, підстави для зобов'язання відповідача повернути спірні грошові кошти відсутні з огляду на таке.

Нормами п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України передбачено, що загальними засадами цивільного законодавства є свобода договору.

В матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія договору про внесення змін №1 від 16.05.2014 до договору про депозитний вклад, яким сторонами пункт 3.7 договору було викладено в новій редакції. Сторонами спору на власний розсуд було змінено пункт 3.7. договору, в тому числі, в частині застосування зниженої відсоткової ставки у випадку його розірвання за ініціативою вкладника.

Тобто, під час внесення сторонами змін до депозитного договору на підставі договору про внесення змін №1, положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін були виключені із умов договору.

При цьому, зі змісту договору про внесення змін №1 вбачається, що він містить умову саме про викладення п. 3.7 депозитного договору в іншій редакції, а не його частину, тому твердження скаржника про дію абзацу третього цього пункту не приймаються судом до уваги.

Таким чином, на переконання колегії суддів, сторони дійшли згоди про відсутність у депозитному договорі умови щодо виплати відсотків за депозитним договором за зменшеною ставкою у разі його дострокового розірвання.

Також в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія договору від 30.04.2015 про розірвання договору про надання відновлювальної кредитної лінії №05.1-161ю/2014/2-1 від 16.05.2014, яким визначено, що права та обов'язки сторін за договором про надання відновлювальної кредитної лінії припиняються.

Відтак, станом на момент внесення сторонами змін до договору про депозитний вклад на підставі договору від 30.04.2015, положення про можливість застосування зниженої відсоткової ставки за погодженням сторін були вже виключені із умов договору про депозитний вклад.

Таким чином, виплата банком відсотків за користування депозитом з розрахунку 17% річних є належним виконанням банком своїх зобов'язань за депозитним договором і не може вважатись відмовою банку від власних майнових вимог, тому підстави вважати договір про внесення змін від 30.04.2015 нікчемним відсутні.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Нормами ст. 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 прийнято після повного з'ясування обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та відповідністю висновків, викладених в рішенні суду обставинам справи, а також у зв'язку із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, і є таким що відповідає нормам закону.

Зважаючи на те, що доводи позивача законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Банк національний кредит» - без задоволення.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Банк національний кредит» на рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2016 у справі №910/2101/16 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/2101/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.Г. Майданевич

Судді А.І. Тищенко

Р.В. Федорчук