Рішення № 58432062, 16.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/7276/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 30 211,63 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача Сінюхіна І.В. (дов. № 14-76 юр. від 18.02.2016 року)від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16 червня 2016 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "АрселорМіттал Кривий Ріг" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 30 211,63 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вагон № 65346660 з вантажем «прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті. Куток 35*35*3» на станцію «Червоний Шахтар» (стація призначення) прибув з недостачею, яка підтверджена складеним цією ж станцією комерційним актом. На думку позивача нестача виникла під час перевезення і відповідальність за понесені позивачем збитки має нести перевізник.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/7276/16 та призначено справу до розгляду на 19.05.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання 19.05.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 21.04.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.05.2016 року винесено ухвалу про відкладення розгляду справи на 16.06.2016 року.

У судовому засіданні 16.06.2016 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 16.06.2016 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 19.05.2016 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5 на яку було відправлено ухвали суду підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та вказана в позові.

У відповідності з положеннями пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до залізничної накладної № 45622354 від 22.10.2015 року, відправником - Публічним акціонерним товариством "АрселорМіттал Кривий Ріг" надіслано залізничним транспортом вагон № 65346660 з вантажем «прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті. Куток 35*35*3». Одержувач, відповідно до залізничної накладної 45622354 від 22.10.2015 року - Товариство з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс».

Відповідно до залізничної накладної № 45622354 від 22.10.2015 року на станцію призначення «Червоний Шахтар» (Придніпровської залізниці, правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця") повинен був надійти вагон № 65346660 з вантажем «прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті. Куток 35*35*3», загальною масою 68 100 кг., як було визначено залізницею при прийнятті вантажу до перевезення.

Однак, за твердженням позивача, на залізничну станцію «Червоний Шахтар» Придніпровської залізниці надійшов вагон з вантажем «прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті. Куток 35*35*3» в загальній кількості лише 64 400 кг. На станції призначення було встановлено, що маса вантажу є меншою, ніж встановлено у перевізному документі на 3 700 кг. Вищезазначене підтверджується комерційним актом РА № 010377 від 31.10.2015 року.

Позивач зазначив, що відповідач, як перевізник зобов'язувався зберегти та доставити на станцію призначення «Червоний Шахтар» у вагоні № 65346660 довірені йому 68 100 кг. вантажу «прокат чорних металів, не поіменований у алфавіті. Куток 35*35*3» та видати його одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «Парк Плюс».

Проте, як повідомив позивач, своє зобов'язання відповідач виконав лише частково. На станцію призначення вантаж був доставлений та виданий в меншій кількості, ніж той який був прийнятий для перевезення. Нестача склала 3 700 кг., що підтверджується комерційним актом РА № 010377 від 31.10.2015 року, внаслідок чого позивачу завдано збитків у розмірі 30 211,63 грн.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж в пункт призначення і видати його уповноваженій на отримання вантажу особі.

Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 12 Закону України "Про залізничний транспорт" залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.

Статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.

Згідно статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.

Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.

Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.

На залізничній накладній № 45622354 від 22.10.2015 року наявний переуступний напис, відповідно до якого право на пред'явлення претензії і позову надано Публічному акціонерному товариству "АрселорМіттал Кривий Ріг".

Факт нестачі за спірним перевезенням матеріалами справи підтверджений, зокрема комерційним актом РА № 010377 від 31.10.2015 року.

З комерційного акта слідує, що вантаж завантажено нижче бортів 1 520 мм. У вагоні з правої сторони в іншій пачці другого яруса пошкоджені всі шість проволочених зв'язок. Вантаж марковано трьома полосами в кожному штабелі. На пошкодженій упаковці маркування нанесено, упаковка зв'язана двома хомутами, відсутні сліди атмосферного впливу.

Відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутність своєї вини у не забезпеченні схоронності переданого йому вантажу.

Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З наданої позивачем довідки від 30.03.2016 року вбачається, що ціна металопрокату «Кутку 35*35*3» складає 8 992,90 грн. з ПДВ за тону.

З наданих позивачем доказів вбачається, що відповідач допустив нестачу вантажу та спричинив позивачеві збитки в розмірі вартості нестачі металопрокату 3 700 кг. (30 211,63 грн.).

З врахуванням вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позивачем доведено наявність прямого та безпосереднього причинного зв'язку між діями відповідача та сумою збитків у розмірі 30 211,63 грн., які поніс позивач в якості нестачі металопрокату.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 30 211,63 грн. збитків, нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Публічного акціонерного товариства "АрселорМіттал Кривий Ріг" (50095, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Орджонікідзе, будинок 1, ідентифікаційний код 24432974) 30 211 (тридцять тисяч двісті одинадцять) грн. 63 коп. збитків, 1 378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.06.2016

Суддя С.В. Стасюк