Рішення № 58431608, 16.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2016Справа №910/7272/16За позовом: Публічного акціонерного товариства "Київгаз";

до: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України";

про: стягнення 287754,92 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Представники:

позивача: Ступак Т.О. (за дов.);

відповідача: Никеруй Т.М. (за дов.).

В судовому засіданні 16.06.2016, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 287754,92 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором на розподіл природного газу від 11.03.2014 № 14-137-ТБ, у вигляді порушення строків оплати за вказаним договором, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 287754,92 грн., з яких: пеня - 269340,52 грн., 3 % річних - 18414,44 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/7272/16. Розгляд справи призначено на 12.05.2016.

В судовому засіданні 12.05.2016 представником відповідача подано відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду. В своєму відзиві відповідач проти позову заперечує повністю, а в разі задоволення позову, просить зменшити розмір пені до 1 гривні на підставі ч. 3 ст. 83 ГПК України. Свої заперечення відповідач обґрунтовує наступним:. - відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.12 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" (далі - Постанова № 705) гарантованим постачальником природного газу для промислових споживачів, річний обсяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. куб. метрів, та підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії, є відповідач.

- пунктом 5.5 Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі;

- пунктами 5.6 та 5.7 Договору сторони погодили таке: якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується НКРЕКП (постанова НКРЕ від 02.08.2012 № 1000 "Про затвердження Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу"; далі - Постанова № 1000); у разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення;

- відповідно до пункту 1.2 Постанови № 1000 алгоритм установлює порядок розподілу коштів з поточних рахунків із спеціальним режимом використання гарантованого постачальника, що надходять за використаний природний газ від усіх категорій споживачів, а також механізм розрахунку гарантованими постачальниками нормативів перерахування коштів на поточні рахунки газотранспортних, газорозподільних підприємств, гарантованих постачальників та на поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам;

- відповідач зазначає, що кожного дня надходили та надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання кошти та відповідно встановленого НКРЕ (НКРЕКП) алгоритму вони автоматично кожного дня розподіляються між учасниками дії господарських відносин; всі кошти, отримані від Компанії за послуги з транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зараховувалися та зараховуються в рахунок погашення існуючої заборгованості; НКРЕКП затверджує відсоток розподілу коштів, контролює надходження їх та розрахунки Компанії за надані їй послуги; відповідач не може вплинути на дію алгоритму;

- позивач не скористався своїм правом та не зверталося до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктом 2.29 Постанови № 1000.

В судовому засіданні 12.05.2016 оголошено перерву до 30.05.2016.

В судовому засіданні 30.05.2016 представники сторін подали документи на виконання вимог суду.

В судовому засіданні 30.05.2016 оголошено перерву до 16.06.2016.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Публічним акціонерним товариством "Київгаз" (газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) укладено договір на розподіл природного газу від 11.03.2014 № 14-137-ТБ відповідно до п. 2.1, 2.2 (в редакції додаткової угоди № 1 від 03.12.2014) якого газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 та 2015 роках надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін. Замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами Договору.

Обсяг протранспортованого природного газу ГРМ підтверджується підписаним сторонами актом наданих послуг з транспортування природного газу ГРМ (далі - акт наданих послуг), що оформлюється на підставі даних комерційних вузлів обліку. Газорозподільне підприємство до 10-го (десятого) числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники оригіналу акта наданих послуг за звітний місяць, які підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газорозподільного підприємства (пункт 3.6, 3.7 Договору).

Згідно п. 5.1, 5.3 договору, розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м. (далі - тариф), встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Розрахунковий період за Договором становить один місяць з 9-00 години першого дня місяця до 9-00 години першого дня наступного місяця включно.

Оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначений сторонами в Договорі. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду замовник здійснює оплату додатково заявлених обсягів транспортування природного газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу в установленому порядку. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим. У разі переплати за фактично протранспортований природний газ сума переплати зараховується газорозподільним підприємством у рахунок оплати послуг з транспортування газу ГРМ на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок замовника на його письмову вимогу (пункт 5.5 Договору);

Відповідно до п. 5.6, 5.7 договору, у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. У разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до Договору.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно додаткової угоду від 03.12.2014 № 1 до Договору, договір набирає чинності з дня його підписання та скріплення підписів уповноважених представників сторін печатками, та розповсюджує свою дію на відносини сторін, що склались з 01.02.2014 і діє в частині надання послуг до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги до повного виконання замовником своїх зобов'язань за цим договором. Крім того, вказаною додатковою угодою визначено періоди, строки та обсяг транспортування природного газу на 2014-2015.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Виходячи із змісту правовідносин, останні є відносинами з надання послуг, тому, права і обов'язки сторін визначаються, у тому числі, положеннями глави 63 Цивільного кодексу України.

Положеннями ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань за Договором в грудні 2015 надав відповідачу послуги із транспортування газу на загальну суму 10183742,83 грн., що підтверджується актом надання послуг з транспортування газу від 31.12.2015 № 12 ТБ, який підписаний та скріплений печатками контрагентів.

Відповідач надав до матеріалів справи копію платіжного доручення № 4001065 від 10.02.2016 на суму 10183742,83 грн. з призначенням платежу: оплата послуг з транспортування газу у грудні 2015 року згідно договору від 11.03.2014 № 14-137-ТБ.

Судом встановлено, що відповідач оплатив суму основного боргу у повному обсязі, однак з простроченням платежу.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок порушення з боку відповідача строків оплати за Договором, що призвело до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 287754,92 грн., з яких: пеня - 269340,52 грн., 3 % річних - 18414,44 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Оскільки відповідач своїми діями порушив зобов'язання за Договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" День фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Позивач надав до матеріалів справи розрахунок 3 % річних за період з 20.01.2016 - 10.02.2016., не врахувавши при цьому, що згідно п. 5.5 договору грошове зобов'язання має бути виконане не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, отже відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання з 21 числа місяця, наступного за розрахунковим. Заборгованість була сплачена відповідачем 10.02.2016, отже вказана дата, в період нарахування пені, 3% річних та інфляції не повинна включатись. Суд дійшов висновку, що нарахування 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання має бути здійснено за період з 21.01.2016 по 09.02.2016. Суд здійснив власний перерахунок 3% річних, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає сума - 16740,40 грн.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Поряд з цим, ст. 549 Цивільного кодексу України унормовано, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Суд здійснив перерахунок пені, за визначений вище період з 21.01.2016 по 09.02.2016, відповідно до якого сума пені, що підлягає стягненню становить 244855,02 грн.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Право господарського суду зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, закріплено в пункті 3 частини 1 статті 83 ГПК України.

Відповідно до п. 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що заборгованість по якій виник спір у справі виникає та залежить від проведення поточних оплат спожитого газу населенням, а також те, що відповідач не є умисним неплатником, здійснював проведення платежів за договором, відсутність доказів що допущені прострочення оплат відповідачем завдали збитків іншим учасникам господарських відносин, приймаючи до уваги виконання відповідачем умов Договору, відсутність боргу за основним зобов'язанням у спірний період, незначні терміни прострочення та фінансовий стан останнього, з урахуванням поданого звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2015, суд приходить до висновку про достатність підстав для зменшення розміру пені.

Таким чином, суд вважає справедливим, розумним та необхідним зменшити розмір пені на 50% до 122427,51 грн. (50% від суми пені, що підлягає стягненню та становить 244855,02 грн.).

Факт прострочення сплати заборгованості за договором на розподіл природного газу від 11.03.2014 № 14-137-ТБ підтверджений наданими до справи документами, відповідачем не спростований, доказів здійснення розрахунків у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Заперечення відповідача викладені у відзиві на позов судом відхилені оскільки сторонами в Договорі чітко визначено умови оплати, так, зокрема, пунктом 5.5 Договору передбачено, що у випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник (у тому числі гарантований постачальник) проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.

Крім того, відповідачем документально не підтверджено, що порушення строків оплати сталося з вини алгоритму НКРЕКП.

Що ж до посилань на те, що Товариство не скористалося своїм правом та не зверталося до НКРЕКП з проханням щодо застосування коригувального коефіцієнту до нормативу перерахування коштів позивачу, яке передбачено пунктами Постанови № 1000, суд вказує, що умовами укладеного між сторонами спору Договору таке право чи обов'язок позивача як газорозподільного підприємства не передбачено.

Обов'язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і відповідача, який повинен був довести належними засобами доказування факт відсутності порушення зобов'язання.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Згідно п. 4.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" у разі коли господарський суд на підставі пункту 3 статті 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.

На підставі ст.. 49 ГПК України, судові витрати позивача по сплаті судового збору у розмірі 4316,32 грн. покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 3923,93 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6; ідентифікаційний код 20077720) на користь Публічного акціонерного товариства "Київгаз" (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, буд. 4-Б; ідентифікаційний код: 03346331) пеню в сумі 122427 (сто двадцять дві тисячі чотириста двадцять сім) грн. 51 коп.; 3 % річних в сумі 16740 (шістнадцять тисяч сімсот сорок) грн. 40 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 3923 (три тисячі дев'ятсот двадцять три) 93 коп.

3. В задоволенні решти вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 21.06.2016 року

Суддя І.В.Усатенко