Рішення № 58431498, 14.06.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14.06.2016р. Справа № 905/1585/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Мельниченко Ю.С., при секретарі судового засідання Паюновій Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеавтоматика”, м. Добропілля, Донецька область

до відповідача: Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська”, с. Свердлове, м. Макіївка, Донецька область

про стягнення 224 223 грн. 82 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник не з’явився.

від відповідача: представник не з’явився.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 14.06.2016р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеавтоматика”, м. Добропілля, Донецька область, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська”, с. Свердлове, м. Макіївка, Донецька область, про стягнення заборгованості за договором № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року в сумі 154 107 грн. 28 коп., інфляційних втрат у сумі 65 653 грн. 71 коп., 3% річних у сумі 5 858 грн. 30 коп., а всього 225 619 грн. 29 коп.

Ухвалою суду від 04.05.2016р. господарським судом Донецької області було прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 17.05.2016р. Розгляд справи неодноразово відкладався.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов’язань за договором № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року щодо оплати вартості виконаних робіт. Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 15, 16, 526, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні 17.05.2016р. та 07.06.2016р. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на укладання договору № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року із відповідачем, невиконання останнім за ним своїх зобов'язань з оплати вартості виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість та виникли підстави для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

07.06.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області від позивача надійшла заява від 06.06.2016р., згідно якої позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року в сумі 154 107 грн. 28 коп., інфляційних втрат у сумі 64 258 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 5 858 грн. 30 коп., а всього 224 223 грн. 82 коп. та яка за змістом є фактично заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Суд розглядає справу з урахуванням наданої заяви.

Відповідач про судові засідання 17.05.2016р., 07.06.2016р. та 14.06.2016р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 04.05.2016р., 20.05.2016р. та 08.06.2016р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі «Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції») офіційного веб-порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним акціонерним товариством “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська” (далі – замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеавтоматика” (далі – підрядник) був укладений договір № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року (далі за текстом Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник зобов’язується на свій ризик виконати в порядку та на умовах договору роботи з ремонту стаціонарного обладнання та КІП, перелік якого приводиться в протоколі узгодження договірної ціни (далі –роботи).

Відповідно до п.3.1. договору, вартість робіт, виходячи з специфіки та способу виконання робіт, визначається на підставі узгоджених сторонами кошторисів (калькуляцій).

Згідно специфікації №1 (додаток №2) до договору №143 від 03.11.2014р. та кошторисів (договірної ціни) до договору №143 від 03.11.2014р., загальна вартість робіт складає 162 187 грн. 20 коп., у тому числі ПДВ 27 031 грн. 20 коп.

Пунктом 4.1. договору визначено, що оплата замовником виконаних робіт проводиться поетапно (щомісячно) протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в, підтверджених довідками КБ-3, на підставі наданих підрядником рахунків та податкових накладних.

Згідно з п. 14.4 та п. 14.5, договір вступає в силу з моменту його підписання, але не раніше виконання вимог установчих документів сторін про необхідність надання згоди на укладання органами управління сторін, які мають відповідні повноваження (при наявності таких вимог). Договір діє до 31.12.2014 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобов’язань (в тому числі гарантійних) по договору.

Факт виконання позивачем прийнятих на себе зобов’язань за договором на загальну суму 154 107 грн. 28 коп. підтверджується наступними актами приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в, а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми КБ-3:

- акт № 02-159 приймання виконаних робіт за листопад 2014р. від 28.11.2014р. на суму 33 513 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 5 585 грн. 60 коп.;

- акт № 16-64 приймання виконаних робіт за листопад 2014р. від 28.11.2014р. на суму 46 251 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 7 708 грн. 60 коп.;

- акт № 16-65 приймання виконаних робіт за листопад 2014р. від 28.11.2014р. на суму 23 745 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 3 957 грн. 60 коп.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2014р. від 28.11.2014р. на суму 103 510 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 17 251 грн. 80 коп.;

- акт № 16-69 приймання виконаних робіт за грудень 2014р. від 30.12.2014р. на суму 40 905 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 6 817 грн. 60 коп.;

- акт № 16-70 приймання виконаних робіт за грудень 2014р. від 30.12.2014р. на суму 1 569 грн. 60 коп., в т.ч. ПДВ 261 грн. 60 коп.;

- акт № 02-168 приймання виконаних робіт за грудень 2014р. від 31.12.2014р. на суму 8 121 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ 1 353 грн. 55 коп.;

- довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2014р. від 31.12.2014р. на суму 50 596 грн. 48 коп., в т.ч. ПДВ 8 432 грн. 75 коп.

Вказані акти та довідки підписані повноважними представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками підприємств.

За наслідками господарських операцій позивачем складені податкові накладні, які містяться у матеріалах справи.

Позивачем, на виконання умов договору з «рук в руки» були надані відповідачу наступні рахунки-фактури на загальну суму 154 107 грн. 28 коп.:

- рахунок-фактура № ДУ-00760/9 від 28.11.2014р. на суму 103 510 грн. 80 коп., в т.ч. ПДВ 17 251 грн. 80 коп.;

- рахунок-фактура № ДУ-00794/2 від 30.12.2014р. на суму 42 475 грн. 20 коп., в т.ч. ПДВ 7 079 грн. 20 коп.;

- рахунок-фактура № ДУ-0000801 від 31.12.2014р. на суму 8 121 грн. 28 коп., в т.ч. ПДВ 1 353 грн. 55 коп.

Судом встановлено, що зобов’язання з оплати вартості виконаних робіт за договором відповідачем не виконані в повному обсязі, вартість робіт у розмірі 154 107 грн. 28 коп. станом на час розгляду справи не сплачена.

Граничним строком оплати виконаних робіт, встановленим п.4.1 договору, за актом № 02-159 є 28.12.2014р., за актом № 16-64 є 28.12.2014р., за актом № 16-65 є 28.12.2014р., за актом № 16-69 є 29.01.2015р., за актом № 16-70 є 29.01.2015р., за актом № 02-168 є 30.01.2015р.

Проаналізувавши укладений сторонами договір № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року, суд дійшов висновку, що останній за своєю правовою природою є договором підряду, отже, правовідносини сторін підпадають під регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України.

Статтею 837 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав у відповідача для ухилення від виконання свого обов’язку за договором стосовно оплати робіт, як це визначено п.4.1 договору, протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати підписання сторонами відповідних актів КБ-2в з додатками до актів КБ-2в.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається здійснення відповідачем розрахунку з позивачем впродовж вказаного строку, що призвело до порушення відповідачем зобов’язання з оплати робіт як боржником, який прострочив виконання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України.

На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року в сумі 154 107 грн. 28 коп. обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню.

Крім стягнення основної заборгованості позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 5 858 грн. 30 коп., оцінюючи правомірність нарахування яких суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку, що він є арифметично не вірним. Фактично розмір 3% річних складає 5 858 грн. 28 коп., у зв’язку з чим, позовні вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими та доведеними матеріалами справи, отже, такими, що підлягають задоволенню, а в частині стягнення 3% річних у сумі 02 коп. – необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивачем також відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані інфляційні втрати за прострочення оплати вартості робіт у розмірі 64 258 грн. 24 коп.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що він є методологічно невірним, оскільки в розрахунках позивача період нарахування не відповідає вимогам п.3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», відповідно до якого розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Крім того, індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Фактично розмір інфляційних втрат дорівнює 64 258 грн. 24 коп. на підставі чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат було здійснено за допомогою програмного забезпечення «Ліга Закон».

Вирішуючи питання про розподіл господарських витрат зі сплати судового збору, суд зазначає, що витрати зі сплати судового збору за вимогами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 525, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 610, 612, 625, 629, 837 Цивільного кодексу України; ч. 1, 7 ст. 193, Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 28, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика “Колосниківська” (код ЄДРПОУ 00176584, місцезнаходження – 86193, Донецька область, місто Макіївка, Гірницький район, селище Свердлове, вулиця Свободи, будинок 7) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеавтоматика” (код ЄДРПОУ 32355716, місцезнаходження – 85013, Донецька область, місто Добропілля, місто Білозерське, вулиця Пушкіна, будинок 8А, квартира 33) заборгованість за договором № 143 (підряду на поточні ремонти та технічне обслуговування) від 03.11.2014 року в сумі 154 107 грн. 28 коп., інфляційних втрат у сумі 64 258 грн. 24 коп., 3% річних у сумі 5 858 грн. 30 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 363 грн. 36 коп.

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеавтоматика” в частині стягнення 3% річних у сумі 02 коп. відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.

У судовому засіданні 14.06.2016р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.06.2016р.

Суддя Ю.С. Мельниченко