Постанова № 58429876, 21.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 червня 2016 року № 826/2141/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (надалі - позивач або ФОП ОСОБА_1) з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (надалі - відповідач або ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.01.2016 року №0000031701 і №0000051701.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві від 19.11.2015 №786/26-57-17-01/НОМЕР_1 про результати документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання ним вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 документально та нормативно не підтверджуються. На переконання позивача реальність правочинів, вчинених ним з контрагентами ТОВ «Редінг», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» і ТОВ «Блафтон» (договори про надання експедиційних та юридичних послуг), та правомірність формування показників витрат за результатами таких господарських операцій цілком підтверджується первинними документами, що наявні у позивача.

В судовому засіданні, призначеному на 16.05.2016, представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В наданих суду письмових запереченнях проти позову відповідач зазначив про правомірність висновків акта перевірки та законність, прийнятих на його підставі податкових повідомлень-рішень від 05.01.2016.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомленні про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача в судове засідання, суд ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Як вбачається з наявних у справі матеріалів, протягом періоду з 23.10.2015 по 05.11.2015 працівниками ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі наказу від 13.10.2015 року №18935 була проведена документальна планова виїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 19.11.2015 №786/26-57-17-01/НОМЕР_1 (надалі - акт перевірки).

В тексті цього акта перевірки міститься висновок працівників податкової інспекції про порушення позивачем вимог п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, що полягає у неналежному веденні обліку доходів та витрат, що, в свою чергу, призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб за 2014 рік на загальну суму 645 645,62 грн., та вимог пп. 16.1 і пп. 16.3 п. 16 підрозд. 10 розд. ХІХ Податкового кодексу України, - у зв'язку з неутриманням ФОП ОСОБА_1 за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 та неперерахуванням до бюджету військового збору на загальну суму 1 493,89 грн.

Як зазначено в акті перевірки, за перевіряємий період ФОП ОСОБА_1 сформував витрати від здійснення підприємницької діяльності (діяльність у сфері вантажного автомобільного транспорту), в тому числі за 2014 рік в сумі 3 673 277,60 грн. за рахунок придбання транспортно-експедиційних послуг у ТОВ «Редінг» (код ЄДРПОУ 39081841) згідно договору від 18.06.2014 № 18/06-14, ПП «Ідеал Маркетинг» (код ЄДРПОУ 38870131) згідно договору від 25.09.2014 № 140925-ЕП і ТОВ «Компанія «Омега Люкс» (код ЄДРПОУ 38569822) згідно договору від 29.09.2014 № ЕП-0929/14, та придбання послуг юридичного обслуговування у ТОВ «Блафтон» згідно договору від 02.07.2014 № 02/07-14.

За результатами дослідження наданих до перевірки документів та аналізу наявної податкової інформації про контрагентів позивача (в тому числі відомостей з інформаційних баз даних АІС «Податковий блок») працівниками ДПІ встановлено відсутність у названих підприємств необхідних умов (достатньої кількості трудових ресурсів, основних засобів, тощо) для здійснення задекларованих господарських операцій. У зв'язку з цим перевіряючі прийшли до висновку про відсутність документального підтвердження реальності господарських операцій між позивачем і вказаними суб'єктами господарювання, та як наслідок про завищення ФОП ОСОБА_1 показника витрат за 2014 рік на загальну суму 3 107 788,41 грн. (без ПДВ).

За наслідками виявлення цього епізоду правопорушення працівники ДПІ зафіксували заниження ФОП ОСОБА_1 чистого оподатковуваного доходу за 2014 рік на суму 3 815 110,68 грн., та відповідно до п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України визначили позивачу до сплати суму податку на доходи фізичних осіб у розмірі 645 645,62 грн.

Одночасно, перевіряючими у зв'язку із зазначеним вище епізодом правопорушення встановлено факт ненарахування, неутримання та несплати позивачем до бюджету військового збору за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 в сумі 1 493,89 грн.

05.01.2016 ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі зазначеного акта перевірки прийняла наступні податкові повідомлення-рішення форми «Р»:

- за № 0000031701 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 807 057,03 грн., в т.ч. 645 645,62 грн. - основний платіж, 161 411,41 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0000051701 (форми «Р»), яким визначила позивачу до сплати суму грошового зобов'язання по військовому збору у розмірі 1 867,36 грн., в т.ч. 1 493,89 грн. - основний платіж, 373,47 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення від 05.01.2016 протиправними, а, відтак, такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із даним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва. На обґрунтування правомірності заявлених позовних вимог позивач надав суду копії договорів з контрагентами ТОВ «Редінг», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» і ТОВ «Блафтон», актів надання послуг, висновку експертного дослідження №14/16, складеного 29.03.2016 ТОВ «Аудиторська фірма «Еверест» з питання, викладеного в листі ФОП ОСОБА_1

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У відповідності до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України) доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу..

Згідно п. 177.2 ст. 177 Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Підпунктом 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Таким чином, згідно законодавчого визначення витрат, до їх складу слід віднести всі витрати платника податків на придбання товарів чи послуг, які потім споживаються в його господарській діяльності.

При цьому, ст. 177 п. 177.4 ПК України, яка передбачає особливості оподаткування доходів фізичних осіб-підприємців, крім тих, які обрали спрощену систему оподаткування, визначає, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, згідно п. 138.1. ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В свою чергу відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку. Склад таких витрат визначений у п. 138.8 ст. 138 цього ж Кодексу.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.4 ст. 138 ПК України).

В силу норми п. 139.1.1 і пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат:

- витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності (зокрема, витрат фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу);

- витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Також за приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Одночасно судом враховується, що в силу норм абз. 1 і 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Визначення терміну первинний документ міститься в Законі України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та розуміється як документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Також згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, «первинні документи» - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

За приписами положень ст. 9 Закону № 996-ХІV та п. 2.2 і 2.4 зазначеного Положення первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. А також первинні документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положення п. 8 ст. 19 ГК України зобов'язують всіх суб'єктів господарювання (до яких відповідно до п. 2 ст. 55 Господарського кодексу України відносяться фізичні особи-підприємці) вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом.

Обов'язки підприємців-фізичних осіб у цьому Кодексі виділені окремо. Так, відповідно до ч. 6 ст. 128 ГК України громадянин-підприємець зобов'язаний: у передбачених законом випадках і порядку одержати ліцензію на здійснення певних видів господарської діяльності; повідомляти органи державної реєстрації про зміну його адреси, зазначеної в реєстраційних документах, предмета діяльності, інших суттєвих умов своєї підприємницької діяльності, що підлягають відображенню у реєстраційних документах; додержуватися прав і законних інтересів споживачів, забезпечувати належну якість товарів (робіт, послуг), що ним виготовляються, додержуватися правил обов'язкової сертифікації продукції, встановлених законодавством; не допускати недобросовісної конкуренції, інших порушень антимонопольно-конкурентного законодавства; вести облік результатів своєї підприємницької діяльності відповідно до вимог законодавства; своєчасно надавати органам доходів і зборів декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію), інші необхідні відомості для нарахування податків та інших обов'язкових платежів; сплачувати податки та інші обов'язкові платежі в порядку і в розмірах, встановлених законом.

В свою чергу нормою п. 177.10 ст. 177 ПК України за фізичною особою-підприємцем додатково закріплений обов'язок по введенню Книги обліку доходів і витрат (за встановленими формою і порядком, що визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику) та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Таким чином, з контексту вищенаведеного слідує, що податкові наслідки у вигляді зменшення бази оподаткування податку на доходи фізичних осіб на суми понесених (нарахованих) витрат зі сплати вартості товарів (робіт, послуг) є правомірними за умови реального виконання господарських операцій та наявності первинних документів, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарських операцій, а також її учасників. При цьому, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, а також достовірність документів податкового обліку, доки це не спростовано контролюючим органом в установленому порядку.

Відповідно до наявних матеріалів справи судом встановлено, що протягом 2014 року між ФОП ОСОБА_1 та суб'єктами підприємницької діяльності - ТОВ «Редінг», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» і ТОВ «Блафтон» були укладені письмові договори про надання послуг, а саме:

- договір транспортного експедирування № 18/06-14 від 18.06.2014 з ТОВ «Редінг», договір транспортного експедирування № 140925-ЕП від 25.09.2014 з ПП «Торгівельна компанія «Амада» (наразі перейменоване на ПП «Ідеал Маркетинг»), договір транспортного експедирування № ЕП-0929/14 від 29.09.2014 з ТОВ «Компанія «Омега Люкс». За умовами вказаних договорів транспортного експедирування експедитори (названі підприємства) зобов'язувалися за винагороду та за рахунок замовника (позивача) виконати або організувати виконання комплексних експедиційних послуг, перелік яких наведено в п. 1.2 таких договорів. Права та обов'язки сторін визначені у п. 2 цих договорів. Зокрема, замовник зобов'язується направляти у розпорядження експедитора автомобілі у належному технічному стані та забезпечувати наявність у водіїв належним чином оформлених документів для виконання перевезень, повідомити експедитору всю необхідну для здійснення перевезення інформацію про вантаж. В свою чергу, експедитор має: надавати комплексні експедиційні послуги від моменту прийому вантажів і до моменту їх розвантаження у клієнта; забезпечити перевезення вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту здачі в пункт призначення; забезпечити автомобілі екіпажами, які зможуть виконувати послуги цілодобово; провести завантаження транспортного засобу у спосіб, що не перешкоджає митному контролю, його розвантаження; забезпечити збереження вантажу протягом перевезення; забезпечити виконання митних та інших формальностей; сплатити мита, збори та інші необхідні платежі, покладені на замовника, тощо. Розрахунки за цим договором здійснюються замовником у безготівковій формі на підставі акта про надання транспортно-експедиторських послуг. Розмір тарифів, що включають у себе провізну плату й винагороду, що належить експедитору, а також розмір зборів за виконання експедитором пов'язаних із організацією та здійсненням перевезення операцій і послуг, визначаються за взаємною згодою сторін;

- договір на юридичне обслуговування № 02/07-14 від 02.07.2014 з ТОВ «Блафтон», за умовами якого виконавець (ТОВ «Блафтон») бере на себе виконання платного комплексного юридичного обслуговування на користь замовника (позивача). Комплексне юридичне обслуговування включає в себе: надання консультацій з будь-яких правових питань, які виникають у ході здійснення замовником підприємницької діяльності; підготовку проектів договорів, заяв, скарг, клопотань, запитів, листів, наказів, розпоряджень та ін. документів; здійснення правового аналізу договорів (контрактів), наказів, розпоряджень, інших документів. Крім того, виконавець бере на себе обов'язок виконання наступних видів консультаційного обслуговування за запитом замовника: складання висновків і довідок, розробку документів, проведення правового аналізу документів з питань діяльності замовника; консультації з питань застосування норм діючого законодавства, особливостей укладання різних договорів (контрактів); інформування замовника про нове законодавство, організацію вивчення керівними працівниками та спеціалістами замовника нормативних актів, що стосуються їх діяльності, здійснення особистого прийому працівників замовника та їх консультацію з правових питань; складання проектів договорів і контрактів за участю замовника; розробку у відповідності до вимог чинного законодавства внутрішніх документів замовника; участь у переговорах з контрагентами замовника з метою захисту його інтересів; представництва інтересів замовника перед третіми особами, в органах влади та управління. Замовник здійснює передачу замовлення (запиту), а виконавець передачу інформації (результатів виконаних робіт) наступними засобами: електронною поштою, на магнітних носіях (шляхом відправки поштою), за допомогою факсимільного зв'язку, поштовим або кур'єрським відправленням, при особистих зустрічах з замовником, або в комбінованому варіанті. Передача зазначеної інформації може здійснюватися як в усній, так і в письмовій формі. При необхідності виконавець надає послуги за місцем знаходження замовника, для чого останній зобов'язується надати необхідне робоче місце і забезпечити належні умови праці. Факт надання юридичних послуг засвідчується шляхом підписання акта виконаних робіт. Ціна послуг складається згідно актів виконаних робіт.

За результатами дослідження змісту цих договорів суд встановив, що сторонами в таких договорах визначені конкретні переліки послуг, та водночас не визначені строки виконання тих чи інших послуг, конкретні розміри вартостей експедиторських та юридичних послуг, відсутні узгоджені сторонами розрахунки цін послуг. При цьому, жодних додатків та/або додаткових угод, складених та підписаних сторонами до цих договорів позивач до суду не подав.

На підтвердження правомірності формування витрат за зазначеними договорами позивач надав суду копії актів надання послуг щодо надання ТОВ «Редінг», ПП «Торгівельна компанія «Амада» (ПП «Ідеал Маркетинг») і ТОВ «Компанія «Омега Люкс» «експедиційних послуг» та «послуг експедирування вантажу» за певні дати 2014 року, та акти надання послуг № 74 від 09.07.2014, № 75 від 22.07.2014 і № 76 від 31.07.2014 - щодо надання ТОВ «Блафтон» таких послуг: «послуг з оформлення договорів, необхідних для ведення господарської діяльності замовника», «консультації щодо осіб, які мають право підписувати первинні документи, а також щодо порядку їх оформлення», «консультації щодо ведення замовником податкового обліку та нарахування податків», «розробка внутрішніх документів замовника у відповідності з вимогами чинного законодавства», «організація та оптимізація внутрішнього документообігу замовника», «консультації щодо зміни чинного законодавства у сфері податкового обліку», «представництво інтересів замовника у відносинах з бізнес-партнерами», «аналіз і побудова юридичних схем та моделей взаємовідносин бізнес-партнерів».

Додатково жодних інших первинних і розрахункових документів, документів організаційно-розпорядчого характеру та ділової переписки, оформлених, зокрема: завдань (заявок, запитів) замовника (ФОП ОСОБА_1), де мають бути зазначені відомості, необхідні для надання тих чи інших послуг (при цьому в призначеному у справі судовому засіданні представник позивача не пояснив суду спосіб та порядок надання контрагентами спірних послуг, узгодження організаційних питань по ходу виконання договорів без оформлення письмових документів); розрахунки вартостей наданих послуг, та/або затверджені сторонами тарифи на послуги; розрахункових документів на підтвердження оплати результатів наданих послуг; документів на підтвердження руху матеріальних цінностей (інформаційних матеріалів, перевізної, первинної та іншої внутрішньої документації, вантажів) між замовником (позивачем) і експедиторами/виконавцем юридичних послуг, в т.ч. документальних доказів ведення електронного листування; довіреностей, виданих замовником експедиторам в порядку передоручення на право отримання товарно-матеріальних цінностей від вантажовідправників, сплати митних платежів, здійснення інших правочинів від імені ФОП ОСОБА_1 при виконанні зобов'язань за спірними договорами транспортного експедирування; матеріальних форм вираження результатів наданих юридичних послуг (як то консультацій, довідок, висновків, проектів договорів та інших документів, тощо), - у вигляді засвідчених копій та/або їх оригіналів позивач до суду не подав та пояснень щодо причин їх відсутності не надав.

Також письмові пояснення з питань порядку та форми надання контрагентами вказаних послуг, їх кількості, матеріального вираження результатів наданих послуг позивач до суду не подав.

Суд оцінюючи значимість наданих позивачем первинних документів на обґрунтування реальності господарських операцій з його контрагентами звертає увагу також на наступні правові позиції Вищого адміністративного суду України.

Так, Вищий адміністративний суд України у постанові від 07.07.2011 № К-25801/08 зазначив, що, згідно з частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Правило належності доказів, як зазначає Вищий адміністративний суд України, не підміняє вимоги щодо достовірності та достатності доказів. Умовою достовірності доказів, як вбачається із зазначеного рішення, щодо придбання (послуг/товарів), вартість яких врахована позивачем в податковому обліку з метою зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість, зв'язку цих послуг з власною господарською діяльність позивача є, перш за все, конкретизація змісту, обсягу (операцій, товарів, робіт, послуг).

В своїх інших ухвалах від 14.01.2015 року К/9991/72258/12, від 21.10.2014 року № К/800/6170/14 та від 26.08.2014 року № К/800/6501/14 суд касаційної інстанції вказує на те, що: «податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами першою, другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Також істотне значення для встановлення судом факту реальності виконання договору саме із заявленим контрагентом є фактичні обставини укладення та виконання договору, обґрунтованість вибору контрагента.

За правилами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов'язок довести обставини, що слугували підставою для прийняття оспорюваного акта індивідуальної дії, покладається на податкову інспекцією як на суб'єкта владних повноважень. Разом з тим, дане правило не виключає обов'язку платника довести обґрунтованість сформованих ним податкового кредиту по операціям з придбання товарів (робіт, послуг)» та «…правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платників податків.».

Виходячи з вищенаведених правових позицій Вищого адміністративного суду України, Окружний адміністративний суд м. Києва оцінює первинні документи (акти надання послуг) ТОВ «Редінг», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» і ТОВ «Блафтон», як такі, що мають узагальнений характер і є неконкретні за змістом. Зокрема, з текстів актів надання послуг неможливо встановити обсяг наданих експедиційних та юридичних послуг, маршрути, за якими здійснювалося супроводження вантажів, обсяг таких вантажів, види транспортних засобів використаних для перевезення, форми надання юридичних послуг, калькуляцію наданих послуг, а тому суд приходить до висновку про те, що вони не підтверджують належним чином реальність виконаних господарських операцій.

Документальні докази на підтвердження існування причинно-наслідкового зв'язку між спірними правочинами та господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1 позивач суду не пред'явив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд вважає, що надані позивачем первинні документи (акти надання послуг) не дають підстав дійти висновку, що господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та суб'єктами господарської діяльності ТОВ «Редінг», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» і ТОВ «Блафтон» дійсно мали місце.

При цьому, суд не бере до уваги посилання представника позивача на додану до матеріалів справи на копію висновку експертного дослідження №14/16 від 29.03.2016 з питання щодо підтвердження документально та нормативно висновків акта перевірки в частині донарахування ФОП ОСОБА_1 грошового зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та зобов'язання з єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2014 рік, оскільки: по-перше, в силу норм ст. 86 КАС України такий експертний висновок не розцінюється судом як беззаперечний та достовірний доказ товарності спірних господарських операцій; по-друге, предметом дослідження експертного дослідження переважно були ті самі акти надання послуг, оцінка яких надана судом вище по тексту судового рішення.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентами (ТОВ «Редінг», ПП «Ідеал Маркетинг», ТОВ «Компанія «Омега Люкс» і ТОВ «Блафтон») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем показників витрат за 2014 рік по господарським операціям з названими підприємствами, що вплинуло на заниження об'єкті оподаткування, та відповідно донарахування податковим органом позивачу суми податку на доходи фізичних осіб із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 05.01.2016 № 0000031701.

Щодо правомірності податкового повідомлення-рішення від 05.01.2016 № 0000031701, то суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України» від 31.07.2014 № 1621-VII (далі - Закон № 1621-VII) Податковий кодекс України, а саме - розділ XX «Перехідні положення» підрозділ 10 доповнено пунктом 16-1, відповідно до якого тимчасово, до 1 січня 2015 року, встановлюється військовий збір. Вказаний Закон № 1621-VII набрав чинності з 03.08.2014.

Відповідно до п.п. 1.1 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України (в редакцій чинній станом на 31.12.2014) платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 цього Кодексу. Згідно п. 162.1 ст. 162 ПК України встановлено, що платниками збору є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.п. 1.2 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

В свою чергу загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом. Зокрема, базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу (пп. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України).

Згідно із пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця.

Підпунктом 1.4 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України визначено, що нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Підпунктом 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету, згідно з підпунктом 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України, під час виплати оподатковуваного доходу.

Одночасно в силу норми пп. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 цього Кодексу якщо згідно з нормами цього розділу окремі види оподатковуваних доходів (прибутків) не підлягають оподаткуванню під час їх нарахування чи виплати, але не є звільненими від оподаткування, платник податку зобов'язаний самостійно включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу податку та подати річну декларацію з цього податку.

Згідно п.п. 1.5 п. 16-1 підрозд. 10 розд. XX ПК України відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) військового збору до бюджету є особи, визначені у ст. 171 ПК України.

Згідно акта перевірки вбачається донарахування позивачу військового збору за період з 01.08.2014 по 31.12.2014 у сумі 1 493,89 грн.

В ході дослідження тексту акта перевірки та всіх наданих відповідачем копії документів суд встановив, що матеріали вказаної документальної перевірки позивача всупереч вимог Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 14.03.2013 № 395, не містять належним чином оформлених опису про факт виявленого правопорушення та посилань на конкретні первинні, звітні та інші документи обліку результатів діяльності платника податку, де зафіксований зазначений факт.

Також в матеріалах перевірки відсутній розрахунок військового збору, визначений позивачу за період з 01.08.2014 по 31.12.2014.

Згідно п. 1.4 розд. І цього Порядку, акт - це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 86.8 ст. 86 ПК України податкове повідомлення-рішення (визначення даного терміну наведене у пп. 14.1.157 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу) приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Таким чином, з контексту наведених норм слідує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу про нарахування суми грошового зобов'язання (в т.ч. фінансової санкції). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.09.2013 року у справі № 21-237а13.

В силу норм ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, за відсутності в тексті акта перевірки опису податкового правопорушення з посиланням на первинні та звітні документи платника податків, розрахунку основної суми військового збору, суд критично ставиться до обставин та висновків, що зафіксовані в акті перевірки в частині епізоду про заниження позивачем військового збору, та вважає, що правомірність прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 05.01.2016 №0000051701 не підтверджується матеріалами справи.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 05.01.2016 № 0000051701.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 15,85 грн. шляхом їх безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39513550) за рахунок бюджетних асигнувань.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Є.В. Аблов