Постанова № 58429798, 14.06.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 червня 2016 року № 826/24672/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шулежка В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина» до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «АД Шина» (надалі – ТОВ «АД Шина», позивач) до Київської міської митниці ДФС (надалі – Київська міська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 14.08.2015р. №100270002/2015/700017/2.

Свої позовні вимоги ТОВ «АД Шина» обґрунтовує тим, що відповідач неправомірно застосував резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки, відповідно до положень чинного законодавства України, повинен був застосовуватись основний метод визначення митної вартості товару – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу для митного оформлення товару документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікували товар та містили об’єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору, згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, хоча про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, подав суду письмові заперечення, у яких проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, та зазначив, що оскаржуване рішення прийняте у відповідності до норм чинного законодавства.

Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За таких обставин, з урахуванням вимог статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд прийшов до висновку про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали судом встановлено наступне.

Між позивачем та Компанією «Zhonger Rubber Group Company Limited», Китай (надалі по тексту - Продавець), укладено зовнішньоекономічний договір від 20.01.2014 року №20012014 (надалі по тексту - Договір), відповідно до умов якого суб'єкт зовнішньоекономічної діяльності зобов'язується виробити та поставити Покупцю (ТОВ «АД Шина») товар, а саме: пневматичні гумові шини Westlake/Goodride для легкових автомобілів, автобусів та вантажних автомобілів.

Відповідно до умов зазначеного Договору номенклатура, вартість та кількість товару, за домовленістю сторін, визначається в інвойсах до кожної конкретної поставки, які є невід'ємною частиною цього Договору.

Також, сторони за цим Договором домовилися, що поставка товару здійснюється у відповідності до ІНКОТЕРМС-2010, відвантажується окремими партіями та ввозиться на митну територію України на умовах: a) CIF (Одеса (Україна); Іллічівськ (Україна)), b) CFR (Одеса (Україна); Іллічівськ (Україна)), с) FOB (Нінгбо, Китай ІНКОТЕРМС-2010).

Загальна вартість Договору складається із суми усіх інвойсів до нього. Ціна товару визначається в доларах США та вказується в інвойсі до кожної поставки. Зазначена в інвойсі ціна не може бути змінена після дати відправки товару. Оплата товару здійснюється на умовах 100% попередньої оплати суми інвойсу Покупцем на користь Продавця.

Для здійснення митного оформлення товару позивачем до митного оформлення заявлено отриманий від Компанії «Zhonger Rubber Group Company Limited», Китай, за згаданим вище Договором товар: шини пневматичні гумові нові для вантажних автомобілів АТ560 W TL 385/65R223-18PR - 148 шт. торгівельної марки Goodride, СМ335 W TL EU 315/70R22.5-18PR - 32 шт. торгівельної марки Westlake, та через систему електронного декларування подано до Київської міської митниці ДФС — митний пост «Столичний» митну декларацію за формою МД-2 від 13.08.2015 року № 100270002/2015/257989.

Митна вартість поставленого товару задекларована позивачем за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), та визначена у розмірі 706 128,52 грн.

З метою підтвердження заявленої митної вартості, разом з МД від 13.08.2015 року № 100270002/2015/257989 митному органу надані наступні товаросупровідні документи: 1) картку обліку особи, яка здійснює операції з товарами від 24.11.2014 року №100/2012/0004791; 2) міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 12.08.2015 року №219499; 3) коносамент (Bill of Lading) від 15.07.2015 року №WMS15070129; 4) банківський платіжний документ, що стосується товару від 04.08.2015 року №(MUR)1661; 5) довідку про транспортні витрати від 11.08.2015 року №1108/15; 6) прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.06.2015 року; 7) рахунок-фактуру (інвойс) від 08.07.2015 року №HX1529799AJ; 8) рахунок-проформу від 03.07.2015 року №HX1529794AJ; 9) зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 20.01.2014 року №20012014; 10) додаток № 1 від 03.03.2014 року до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 20.01.2014 року №20012014; 11) сертифікат відповідності від 12.09.2014 року №UA1.174.0094374-14; 12) інформацію про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару від 15.07.2015 року №2761; 13) декларація про походження товару від 08.07.2015 року №HX1529799AJ; 14) експортну митну декларацію країни відправлення від 08.07.2015 року № 518377612.

Надання перелічених документів підтверджується відомостями, викладеними у графі 44 МД від 13.08.2015 року №100270002/2015/257989.

У митного органу виникли сумніви стосовно достовірності наданих декларантом до митного оформлення документів, так як, на думку останнього, надані декларантом документи не містили відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та містили розбіжності даних.

У зв’язку із зазначеним, митницею запропоновано декларанту надати додаткові документи, перелік яких встановлений частинами 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

У зв’язку з неподанням декларантом додаткових документів митний орган відмовив у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та прийняв рішення про коригування заявленої митної вартості товарів від 14.08.2015р. №100270002/2015/700017/2

У вказаному рішенні зазначено, що враховуючи неможливість застосування основного методу з декларантом проведено процедуру консультації з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу України. За результатами проведеної консультації відсутня інформація щодо вартісної основи для застосування методів визначення митної вартості на підставі ціни угоди щодо ідентичних товарів у відповідності до вимог статті 59 Митного кодексу України та подібних (аналогічних) товарів у відповідності до вимог статті 60 Митного кодексу України. Також, відсутня інформація щодо застосування методів визначення митної вартості на основі віднімання та основі додавання у відповідності до положень статей 62-63 Митного кодексу України. Враховуючи неможливість застосування попередніх методів, органом доходів і зборів винесено рішення про коригування митної вартості оцінюваного товару за другорядним (резервним) методом відповідно до вимог статті 64 Митного кодексу України на підставі рівнів митної вартості аналогічних товарів, оформлених раніше 100270002/2015/254357.

В подальшому, з причини прийняття згаданого вище рішення, відповідачем відмовлено декларанту у митному оформлені товарів на підставі картки відмови від 14.08.2015 року № 100270002/2015/00087.

З метою випуску товарів, що декларувалися, у вільний обіг, позивачем, у порядку визначеному частиною сьомою статті 55 Митного кодексу України, подана нова митна декларація за №100270002/2015/258046 та здійснено оплату митних платежів у розмірі 258 037,17 грн. замість 243 026,52 грн., що підлягали сплаті за відхиленою митницею декларацією за №2100270002/2015/257989, шляхом списання цих коштів з депозитного рахунку ТОВ «АД ШИНА», відкритого митним органом.

Товар випущено у вільний обіг у відповідності до вимог абзацу 4 пункту 4 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України.

Незгода із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару обумовила звернення позивача з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Згідно зі ст.49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Статтею 52 Митного кодексу України визначено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до ч.8 ст.52 Митного кодексу України у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

При цьому, відповідно ст. 53 Митного кодексу України документами які підтверджують митну вартість товарів є: - декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.5 і ч.6 ст. 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; - зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; - рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів зазначених у ч.2 та ч.3 цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Провівши системний аналіз вищезазначених норм права, суд приходить до висновку, що у разі подання усіх необхідних документів, визначених ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган має право вимагати додаткові документи тільки у разі якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

В той же час, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «АД Шина» під час здійснення митного оформлення товарів подало до митного органу усі необхідні документи, визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, міжнародну товарно-транспортну накладну; коносамент (Bill of Lading); банківський платіжний документ, що стосується товару; довідку про транспортні витрати; рахунок-фактуру (інвойс); рахунок-проформу та інші додаткові документи.

Поряд з тим, відповідач в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару та у запереченнях, наданих до суду, зазначив, що причиною для прийняття оскаржуваного рішення стало те, що надані декларантом документи не містили відомостей щодо чисельних значень складових митної вартості та містили розбіжності даних, а саме: на умовах FOB не надано транспортні та перевізні документи; в експортній митній декларації відсутні номери контракту та інвойсу, що унеможливлює однозначно ідентифікувати дану поставку з поданими документами.

Проте, перелічені у рішенні доводи митниці не ґрунтуються на нормах митного законодавства, не відповідають дійсності та не спростовують правильність розрахованої позивачем митної вартості за обраним ним методом визначення митної вартості товарів.

Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження ціни ввезеного товару декларантом до митної декларації (МД-2) від 13.08.2015 року №100270002/2015/257989 додано рахунок-фактуру (комерційний інвойс) від 08.07.2015 року №НХ1529799АІ на загальну суму 31 682,96 доларів США, та довідку про транспортні витрати від 11.08.2015 року №1108/15 на суму 28 576,00 гривень, про факт надання яких митному органу свідчить інформація про дату і номер цих документів, відображеної у графі 44 цієї митної декларації за кодом 3105 і 3007 відповідно, а також змістом картки відмови, виданої митним органом.

На підтвердження факту перерахування на рахунок продавця 31682,96 доларів США відповідно до рахунку-фактури (комерційного інвойсу) від 08.07.2015 року №НХ1529799АІ, позивачем надано платіжне доручення в іноземній валюті від 04.08.2015 року, зі змісту якого вбачається, що Покупцем перераховано на рахунок Продавця 31 682,96 доларів США, тобто здійснена 100% передплата відповідно до умов Договору.

Сума, яка сплачена Продавцю за відвантажений товар у розмірі 31 682,96 доларів США, відображена у графі 22 митної декларації від 13.08.2015 року №100270002/2015/257989, поданої позивачем до митного органу через електронну систему митного оформлення.

У графі 12 згаданої митної декларації відображено митну вартість товару в розмірі 706 128,52 грн., визначеної декларантом за основним методом за ціною договору щодо товарів, що імпортуються (вартість операції), яка була обчислена як сума всіх платежів, які здійснені та/або повинні бути здійснені декларантом за поставлений товар, а саме: 31 682,96 доларів США х 21,385392 + 28 576,00 грн. = 706 128,52 грн., де: 31682,96 доларів США - сума, що фактично сплачена Покупцем Продавцю за відвантажений товар, яка достовірно відповідає значенню, наведеному в комерційному інвойсі від 08.07.2015 року №НХ1529799АІ, в платіжному дорученні від 04.08.2015 року та дорівнює сумі, вказаної у графі 22 МД від 13.08.2015 року №100270002/2015/257989, що подавалася декларантом до митного оформлення; 21,385392 - відображений у графі 23 МД від 13.08.2015 року №100270002/2015/257989 офіційний курс валюти, встановлений НБУ на день подання до митного оформлення товару; 28 576,00 грн. - сума, яка повинна бути сплачена декларантом за транспортно-експедиційне обслуговування, яка достовірно відповідає значенню наведеному у довідці про транспортні витрати від 11.08.2015 року № 1108/15.

Відносно твердження щодо відсутності в експортній декларації відправника номеру інвойсу суд зазначає, що воно не ґрунтується на фактичних даних, оскільки у поданій декларантом до митного оформлення експортній митній декларації країни відправника від 08.07.2015 року 518377612 міститься посилання на проформу інвойсу № HX1529794AJ, який також подавався до митного оформлення, що надає можливість повністю ідентифікувати зазначену поставку товару з поданими документами.

Твердження відповідача стосовно того, що на умовах FOB не надано транспортні та перевізні документи не ґрунтується на фактичних даних, оскільки до митного оформлення такі документи митному органу надавалися, що підтверджується відповідними доказами, зокрема, відомостями, наведеними у графі 44 МД від 13.08.2015 року №100270002/2015/257989 та у Картці відмови, виданої митним органом.

Так, митному органу надано міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 12.08.2015 року №219499 та коносамент (Bill of Lading) від 15.07.2015 року №WMS15070129.

Отже, вищевикладене свідчить, що до митного оформлення товарів в режимі імпорту позивачем митному органу на підтвердження митної вартості товарів, визначеної ним за основним методом (вартість операції), надані усі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України документи, які, у свою чергу, містили достовірні відомості, що підтверджували

Відповідно до ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст.55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені ст. 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; проводити в порядку, визначеному ст.345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органів доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Отже, аналіз вищевказаних норм свідчить про те, що органи доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Суд вважає, що а в силу ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості, за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02.06.2015р. (справа №21-498а15), згідно якої Верховний Суд України зазначив, що «аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації».

Окрім того, як зазначив Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року №814/283/14 «митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додатзкових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК».

З оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вбачається, що підставою для відмови відповідача в застосуванні обраного позивачем методу визначення митної вартості - за ціною договору (вартістю операції), відповідач вважає неповноту відомостей в наданих позивачем документах.

В той же час, всупереч вимогам ч. 4 ст. 54 Митного кодексу України оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтованих підстав, які б вказували на наявність у митного органу обґрунтованих підстав вважати, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості та не вказано які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими позивачем, чому з поданих позивачем документів неможливо було встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника, що вказує на незаконність та необґрунтованість такого рішення відповідача.

Враховуючи, що при визначенні митної вартості товарів та її декларуванні позивач діяв у відповідності до вимог Митного кодексу України, подавши наявні у нього документи на підтвердження такої вартості відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, а рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтованих відомостей щодо неповноти або недостовірності заявлених позивачем відомостей, вказане свідчить про неправомірність відмови відповідача в митному оформленні товарів за заявленою позивачем митною вартістю та незаконність рішення про коригування митної вартості товару.

В силу вимог ч. 3 ст. 58 Митного кодексу України другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу застосовуються у разі, якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом.

Оскільки визначена позивачем митна вартість товару є обґрунтованою та документально підтвердженою, підстав для визначення її за другорядними методами були відсутні.

Отже, враховуючи все вищенаведене, суд вважає, що відповідачем безпідставно та всупереч вимогам закону прийнято рішення про коригування митної вартості товару від 14.08.2015р. №100270002/2015/700017/2, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач, як суб’єкт владних повноважень не виконав покладений на нього законом обов’язок і не довів правомірність винесення оскаржуваних рішень.

Враховуючи викладене, беручи до уваги той факт, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази правомірності винесення оскаржуваного рішення, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і наявність підстав для їх задоволення.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина» задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 14.08.2015р. №100270002/2015/700017/2.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АД Шина» (код за ЄДРПОУ 35974863) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 218,00 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Окружного адміністративного суду міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя В.П. Шулежко