Постанова № 58428033, 07.06.2016, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2016 року 810/1313/13-а

Колегія суддів Київського окружного адміністративного суду у складі: головуюча суддя Василенко Г.Ю.,, судді: Виноградова О.І., Лиска І.Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці ДФС України, Державної фіскальної служби України про стягнення середньої заробітної плати,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Київської митниці ДФС України, Державної фіскальної служби України, в якому просить стягнути на його користь середньомісячний заробіток за вимушений прогул за час затримки виконання постанови Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2013 №810/1313/13-а з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 №810/1313/13-а з приводу поновлення на роботі ОСОБА_1 з 21.06.2013 по 13.07.2015 у сумі 82152,01 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі №810/1313/13-а адміністративний позов задоволено частково. Зобов'язано Міністерство доходів і зборів України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 5 березня 2013 року. Зобов'язано Київську обласну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 березня 2013 року по 20 червня 2013 року включно. Проте фактично його було поновлено на посаді лише з 13 липня 2015 року. У зв'язку з вищезазначеним позивач просить стягнути з відповідача середній заробіток за час затримки у поновленні на роботі.

Позивач та його представник в судове засідання не прибули, проте надали заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Представник відповідача 1 в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В письмових запереченнях зазначив, що оскільки постанова Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі №810/1313/13-а була відповідачем оскаржена, то підстав для її виконання не було. Остаточним рішенням у справі стала ухвала Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 року. Крім того, відповідач зазначив, що позивач до 26.11.2015 року не звертався до митниці з питань виплати йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 21.06.2013 року.

Представник відповідача 2 також не прибув в судове засідання, в письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні вимог, мотивуючи тим, що рішення суду ним виконано у строки, що передбачені законодавством. Крім того наголошував на тому, що в рамках адміністративної справи №810/1313/13-а вимога позивача про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки у поновленні на роботі не може бути розглянута і підлягає поверненню.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20.06.2013 у справі №810/1313/13-а адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України № 343-К від 01.03.2013, а також накази Київської обласної митниці № 1032-К від 25.12.2012, № 150-К від 04.03.2013. Зобов'язано Міністерство доходів і зборів України поновити ОСОБА_1 на посаді головного інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Київської обласної митниці з 5 березня 2013 року. Зобов'язано Київську обласну митницю нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 5 березня 2013 року по 20 червня 2013 року включно. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 апеляційну скаргу Міністерства доходів і зборів України задоволено частково, в задоволенні апеляційної скарги Київської митниці Міндоходів відмовлено. Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року в частині відмови у визнанні протиправним та скасуванні наказу Київської митниці Міндоходів від 27.12.12 року № 1040-К скасовано та ухвалено в цій частині нову постанову про задоволення позову; визнано протиправним та скасовано наказ Київської митниці Міндоходів від 27.12.12 року № 1040-К; в іншій частині постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.11.2015 касаційні скарги Міністерства доходів і зборів України, Київської митниці ДФС залишено без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 червня 2013 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2013 року без змін. Крім того Вищим адміністративним судом України, в звязку із реорганізацією відповідачів, здійснено їх заміну на правонаступників Державну фіскальну службу України та Київську митницю ДФС.

Згідно з ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Частиною другою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Відповідно до статті 235 КЗпП у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

За правилами частини другої статті 235 зазначеного Кодексу при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу

Так, 11 червня 2015 року наказом Міністерства доходів і зборів України № 547-о наказано голові комісії з реорганізації Київської митниці поновити ОСОБА_1 на рівнозначній посаді.

Наказом Київської митниці Міндоходів від 09 липня 2015 року № 25-о поновлено ОСОБА_1 на посаді головного державного інспектора відділу провадження у справах про порушення митних правил оперативного управління боротьби з контрабандою та митними правопорушеннями Київської митниці Міндоходів та зазначено, що вважати ОСОБА_1 таким, що став до роботи з 13.07.2015 року.

Отже, станом на 09.07.2015 відповідачі виконали судове рішення у справі №810/1313/13-а в частині поновлення на роботі.

Статтею 236 КЗпП встановлено, що у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Отже, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення його на роботі настає тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу.

Крім того, відповідно до статті 233 КЗпП України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Тому враховуючи положення ст. 236 КЗпП України, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" зазначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому, враховується положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок).

Судом встановлено, що відповідач не виконував рішення суду з 21 червня 2013 року по 09 липня 2015 року (24 місяці та 22 дні). Середньомісячна заробітна плата складає 3346,31 грн.

Відповідно до наданої суду довідки Київської митниці ДФС № 196 від 20.08.2015 року, середня заробітна плата ОСОБА_1 з 21.06.2013 року по 12.07.2015 року складає 82 152,01 грн. З даним розрахунком позивач погодився.

За час невиконання рішення суду, судом встановлено, що позивач ніде не працював, на підтвердження чого було витребувано оригінал трудової книжки, копію якої завірено і приєднано судом до матеріалів справи.

Суд не приймає до уваги посилання відповідачів щодо того, що позивач до 2015 року не звертався до них із заявами про виконання постанови суду, оскільки стаття 236 КЗпП не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку - пред'явлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України № 2а-3138/10/0370 від 23.06.2015 року.

Крім того, як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач 07 жовтня 2013 року звернувся до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про примусове виконання рішення суду по справі № 810/1313/13-а. 08 жовтня 2013 року виконавче провадження № 40104234 було відкрито.

Також, суд вважає неправильним посилання відповідачів на те, що вимога позивача про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки у поновленні на роботі не може бути розглянута в рамках адміністративної справи №810/1313/13-а і підлягає поверненню, оскільки порядок і умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника визначено ст. 236 КЗпП України. Ця норма передбачає обов'язок власника, а у сфері публічно-правових правовідносинах - суб'єкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату вказаного відшкодування за встановленою заявою особи, яку було поновлено на роботі із затримкою.

Крім того, відповідно до вимог ст. 267 Кодексу адміністративного судочинства України особа - позивач, на користь якої ухвалено постанову суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такої постанови суду або порушення прав позивача, підтверджених такою постановою суду.

Отже, питання по виконанню постанови Київського окружного адміністративного суду № 810/1313/13-а в частині стягнення середнього заробітку не є новим публічно-правовим спором, а повинне вирішуватись шляхом подання до суду який виніс рішення (в межах справи про поновлення на посаді) або/та до виконавчої служби відповідних заяв, що і було зроблено позивачем.

Відповідно до частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідачі, як суб'єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 70-72, 128, 160-167, 255-257, 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Київської митниці ДФС України (код ЄДРПОУ 39470947) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) середню заробітну плату за час затримки виконання рішення суду з 21 червня 2013 року по 12 липня 2015 року в розмірі 82152,01 (вісімдесят дві тисячі сто п'ятдесят дві) грн. 01 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуюча суддя Василенко Г.Ю.

Судді Виноградова О.І.

ОСОБА_2