Постанова № 58427874, 15.06.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року м.Житомир справа № 806/900/16

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шуляк Л.А.,

секретар судового засідання Грабський А.В.,

за участю: представника позивача Шадури Д.М.,

представника відповідача Дідківського А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "ОвручГазАвто" до Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним рішення,

встановив:

Позивач звернувся до суду позовом про визнання протиправним рішення Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області, оформленого наказом №460 від 23.05.2016 р.

В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі оспорюваного наказу та направлень на перевірку, працівники ГУ ДФС в Житомирській області вийшли на фактичну перевірку ПП "ОвручГазАвто", проте допущені до неї не були, оскільки позивач вважає наказ протиправним. Зокрема у якості підстави для проведення перевірки було зазначено пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" без зазначення конкретної норми, Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" без зазначення конкретної норми.

Водночас згідно пояснень працівника фіскального органу метою перевірки було звірка залишків пального як підакцизного товару, які задекларовані позивачем станом на 01.03.2016, а не порушення з його боку вимог законодавства стосовно обігу чи зберігання підакцизних товарів, як передбачає пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України. Вважає, що податковим органом при прийнятті наказу було порушено ст.81 Податкового кодексу України - відсутні конкретні підстави для початку перевірки та мету перевірки встановлено з відступленням від положень пп. 75.1.3 ст.75 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов з підстав, зазначених у ньому та просив його задовольнити.

Представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з мотивів, викладених у письмових запереченнях. Пояснив, що наказ був прийнятий у відповідності до пп.80.2.5 ст.80 Податкового кодексу України, яким зокрема передбачено, що фактична перевірка може проводитись на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, у випадку здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Функції контролюючих органів чітко визначені в статті 19-1 Податкового кодексу України та зокрема передбачають здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері. Тобто "здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального" є окремою підставою для проведення перевірки та є функцією податкового органу.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

23.05.2016 начальником Головного управління Державної фіскальної служби в Житомирській області Лавровим О.С. винесено наказ № 460, в якому зазначено, що відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" слід провести фактичну перевірку ПП "ОвручГазАвто" (код ЄДРПОУ 32906984) з 24.05.2016 тривалістю 10 діб, за останній рік діяльності, за місцем фактичного провадження платником податків діяльності - Житомирська область, м.Овруч, вул.Ващука,4 щодо дотримання вимог, встановлених законодавством України при здійсненні торгівлі підакцизними товарами.

Порядок проведення фактичної перевірки, підстави її проведення врегульовано Податковим кодексом України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3. п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Вимогами пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України передбачено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності обставин отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Слід при цьому звернути увагу, що у вказаній нормі Податкового кодексу України не уточняється, що в даному випадку мова йдеться про функції саме контролюючих органів у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, та про те, що ці функції полягають саме у контролі, а лише згадується про здійснення функції у відповідній сфері без посилання на суб'єкта, якому належать такі функції, та їх змісту.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює сферу виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, є Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно з преамбулою наведеного Закону він визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом тиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим (далі - спиртом), алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ст. 1 цього Закону незаконний обіг спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів становить собою імпорт, експорт, транспортування, зберігання, торгівлю спиртом алкогольними напоями та тютюновими виробами з порушенням вимог законодавства, що регулює ці питання.

З наведеного вбачається, що під обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів розуміється не лише їх виробництво, облік, зберігання та транспортування, про що прямо йдеться у пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, а ще й їх експорт, імпорт та торгівля, в чому, зокрема, розкривається зміст функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

З урахуванням наведеного системний аналіз положень пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України та Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" надає підстави стверджувати, що вираз "а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", наведений у пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, стосується предмету інформації про порушення вимог законодавства з боку платника податків, яка повинна бути отримана контролюючим органом в установленому законодавством порядку для виникнення у нього підстав для проведення фактичної перевірки, а не самостійної підстави для призначення у будь-який час фактичної перевірки платників податків в рамках реалізації функцій контролюючих органів щодо здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контролю за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері, здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів; здійснення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, які згідно з пп. 191.1.14., пп. 191.1.16 та пп. 191.1.17 п. 191 ст. 191 Податкового кодексу України віднесені до компетенції контролюючих органів.

Зазначене кореспондує самій структурі ст. 80 Податкового кодексу України, в якій наведений повний перелік правових підстав для проведення фактичних перевірок суб'єктів господарювання, наявність якого свідчить, що право контролюючих органів проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва та обігу окремих видів підакцизних товарів не є абсолютним та необмеженим.

Зокрема, такі підстави для проведення фактичної перевірки як виявлення фактів, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів за результатами перевірок інших платників податків (пп. 80.2.1); отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи (пп. 80.2.2.), письмове звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку патентування або ліцензування (пп. 80.2.3); виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (пп. 80.2.6.), не матимуть жодного сенсу у випадку закріплення за контролюючим органом права без настання будь-яких юридичних фактів та у будь-який час проводити фактичні перевірки платників податків з питань виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Наведене відповідає змісту принципу верховенства права, розкритому у рішеннях Європейського суду з прав людини, практика якого відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні. Так, у справі "Олссон проти Швеції" зазначається, що для забезпечення відповідності принципу верховенства права необхідне існування у внутрішньому праві відповідних заходів захисту проти довільного втручання публічної влади у здійснення права (пункт 61 рішення від 24.03.88 року у справі "Олссон проти Швеції").

Також суд враховує презумпцію правомірності рішень платника податку, а саме в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп.4.1.4 п.4.1 ст.4 ПК України).

Таким чином, підставою для проведення фактичної перевірки платника податків відповідно до пп. 80.2.5. п. 80.2. ст. 80 Податкового кодексу України, яка зазначена підставою для проведення перевірки ПП "ОвручГазАвто" у спірному наказі, є саме отримання в установленому законодавством порядку інформації про певні порушення з боку платника податків, яка, поряд з іншим, може стосуватися здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Однак, відповідачем на підтвердження виникнення таких обставин не надано до суду жодних належних та допустимих доказів у справі з цього приводу.

Як зазначено відповідачем у письмових запереченнях перевірка проводилась на виконання п.9 розділу 5 "Особливості застосування ставок акцизного податку та екологічного податку" розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України для звірки обсягів залишку пального згідно акту проведення інвентаризації, поданого позивачем.

Так, відповідно до пункту 9 розділу 5 Перехідних положень, протягом 20 календарних днів, починаючи з 1 березня 2016 року, платник податку зобов'язаний подати контролюючому органу акт проведення інвентаризації обсягів залишку пального станом на початок дня 1 березня 2016 року із зазначенням адреси об'єктів, на яких зберігаються відповідні обсяги залишків пального, перелік резервуарів, в яких зберігаються обсяги залишку пального, їх технічних параметрів (фізична місткість, що відповідає технічним паспортам), правовстановлюючих документів на відповідні об'єкти та документів, що засвідчують правові підстави експлуатації таких об'єктів. Зазначені у такому акті інвентаризації обсяги залишку пального контролюючий орган враховує у формулі, визначеній пунктом 232.3 статті 232 цього Кодексу, як обсяг, на який платник податку має право зареєструвати акцизні накладні та/або розрахунки коригування в системі електронного адміністрування реалізації пального.

Проте, як зазначалось, в самому оспорюваному наказі відсутня будь-яка вказівка на вказану норму Податкового кодексу України, як на підставу для проведення перевірки ПП "ОвручГазАвто".

Згідно ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено законність прийнятого наказу, а відтак позовні вимоги про визнання даного наказу протиправним є обгрунтованими. При цьому, керуючись ст.162 КАС України, для повного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне цей наказ скасувати.

Згідно ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1378 грн.

Керуючись статтями 158-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №460 від 23.05.2016 "Про проведення фактичної перевірки".

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Приватного підприємства "ОвручГазАвто" 1378 (тисяча триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст постанови виготовлено: 21 червня 2016 р.