Рішення № 58426513, 14.06.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/828/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Процик М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: Головуючої судді Процик М.В.,

суддів Дрішлюка А.І., Сєвєрової Є.С.,

при секретарі Сідлецькій Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль», третя особа приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про розірвання кредитного договору та припинення зобовязання за договором іпотеки,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль» на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

27.05.2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ОСОБА_3 Аваль»(далі ПАТ «ОСОБА_3 Аваль») про розірвання кредитного договору №014/0074/74/242 від 19.05.2005 року, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль», про визнання зобов'язань за договором іпотеки №1656 від 19.05.2005року, зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_4, такими, що припинилися, та про зобовязання приватного нотаріуса вчинити певні дії у вигляді зняття заборони на відчуження квартири, а саме майнових прав на квартиру №50, яка будувалася за адресою: м. Одеса, житловий масив Котовського, мікрорайон забудови ІІІ-4-2, житловий будинок під № 17 ( зареєстрований в реєстрі за № 1656 від 19 травня 2005 року), вилучення запису з єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна та виключення інформації щодо обтяження іпотекою в Державному реєстрі іпотек. (Номер обтяження № 1989748).

В обґрунтування позову представник ОСОБА_2 посилався на те, що за вказаним кредитним договором позивач грошові кошти не отримував, у вказаному банку укладав інший кредитний договір, який повністю виконав. Кредитний договір від 19.05.2005 року вважав таким, що підлягає розірванню на підставі ч.2 ст.651 ЦК України, у звязку тим, що банк істотно порушив умови кредитного договору, не видавши кредит позичальнику, який взагалі позбавляється того, на що він розраховував. Враховуючи те, що зобовязання за договором іпотеки є похідним від основного зобовязання, яке підлягає припиненню внаслідок розірвання, то вважав, що мають припинитися і іпотечні зобовязання, на підставі ст.599 ЦК України та ст.17 Закону України Про іпотеку.

Представник позивача та третя особа звернулись до суду із заявами про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, проти позову заперечував, наполягаючи на дотриманні банком умов кредитного договору і видачі кредиту позивачу, та водночас подавав заяву про застосування строку позовної давності, оскільки позивач з моменту укладення кредитного договору його не оскаржував, здійснивши кілька оплат.

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Розірвано кредитний договір №014/0074/74/242 від 19.05.2005 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ПАТ «ОСОБА_3 Аваль». Визнано зобов'язання за договором іпотеки №1656 від 19.05.2005 року, зареєстрованого приватним нотаріусом ОСОБА_4, такими, що припинилися. У частині зобовязання приватного нотаріуса вчинити певні дії відмовлено. Зазначено, що рішення суду, після набрання ним чинності, є підставою для зняття заборони відчуження нерухомого майна, а саме майнових прав на квартиру № 50, що будувалася за адресою: м. Одеса, житловий масив Котовського, мікрорайон забудови ІІІ-4-2, житловий будинок під № 17, накладену у зв'язку з посвідченням договору іпотеки приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровану в реєстрі за № 1656 від 19 травня 2005 року, та вилучення запису з єдиного державного реєстру заборон відчуження нерухомого майна (Номер обтяження № 1989748). Стягнуто компенсацію понесених судових витрат.

В апеляційній скарзі ПАТ «ОСОБА_3 Аваль»просить рішення суду від 16.12.2014 року скасувати, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, та на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові, з наступних підстав.

За правилами ч. 1 п. 1,2,3,4 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, та порушення або неправильне застосування норм матеріального і процесуального права.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд 1-ої інстанції виходив з того, що оскаржуваний кредитний договір був укладений з суттєвим порушенням вимог закону, що позивачем не були отримані кредитні кошти від банку, оскільки заяву про видачу готівки він не підписував, що сплата коштів від імені позивача на погашення кредиту не є безумовними доказами укладення кредитного договору і договору іпотеки, та з того, що нотаріуса позивачем визначено в якості третьої особи.

Однак з такими висновками суду в межах оскарження погодитись неможливо.

Статтями 213, 214 ЦПК передбачено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Вказаним вимогам цивільно-процесуального закону рішення суду не відповідає.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 1046-1049, 1054ч.1,1056-1, 1056 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти у строк і в порядку встановлені договором; договір є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками; позичальник має право відмовитися від одержання кредиту частково або в повному обсязі, повідомивши про це кредитодавця до встановленого договором строку його надання, якщо інше не встановлено договором або законом.

Із матеріалів справи вбачається, що 19.05.2005 року між Акціонерним поштово-пенсійним банком ( далі АППБ) «Аваль» ( тепер ПАТ «ОСОБА_3 Аваль») та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 014/0074/74/242, за умовами якого банк зобовязався надати позичальнику на споживчі цілі кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом 16520,00 доларів США, строком на 240 місяців, з 19.05.2005 року по 19.05.2025 року, зі сплатою 16 % річних та сплатою комісії при наданні кредиту у сумі 0,5% річних з позичкового рахунку. (т.1 а.с.6-9) Задля забезпечення виконання кредитного зобовязання, 19.05.2005 року між АППБ «Аваль» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського округу ОСОБА_4, за умовами якого позичальник ОСОБА_2 передав в іпотеку банку квартиру під будівельним № 50, яка будувалася за адресою: м. Одеса, житловий масив Котовського, мікрорайон забудови ІІІ-4-2, житловий будинок під №17. (т.1 а.с.82-89) 19 травня 2005 року між банком та ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до умов якого поручитель ОСОБА_5 на добровільних засадах зобовязалася відповідати перед кредитором по усім зобовязанням боржника ОСОБА_2 за вищевказаним кредитним договором. (т.1 а.с.80) В цей же день позичальник уклав з ВАТ «Страховою компанією «Еталон-Плюс» договір добровільного страхування свого життя.(т.1а.с.81) Згідно з п.п.3.2.,6.1. кредитного договору надання кредиту може здійснюватись на розсуд Кредитора наступним чином: на поточний рахунок позичальника, готівкою через касу Кредитора…, а погашення кредиту позичальником може здійснюватись безготівковим платежем або готівкою в касу кредитора..(т.1а.с.6-7) За наданою банком заявою на видачу готівки № 7 від 19 травня 2005 року грошові кошти у сумі 15820 дол. США були видані ОСОБА_2 з зазначенням відомостей паспорта ОСОБА_2 серії КР № 315183, виданого Першотравневим РВ УМВС України в Одеській області від 14.04.1998р. (т.1а.с.78) Відтак, банк свої зобовязання по видачі кредитних грошових коштів виконав. Разом з тим, за висновком почеркознавчої експертизи № 920/02 від 10.06.2014 року підпис від імені ОСОБА_2, що розміщений у графі …отримувач у наданій на експертизу заяві на видачу готівки № 7 від 19.05.2005 року виконаний не самим ОСОБА_2, а іншою особою. (т.1 а.с.74-76)

За змістом ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою; правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання; наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Із наданої банком апеляційному суду копії кредитної справи № 15-74/51 по програмі «Житло в кредит на первинному ринку» вбачається, що 11 квітня 2005 року позивач звернувся до банку з заявою про видачу кредиту у сумі 16520 дол. США на придбання квартири, запропонувавши в заставу майнові права на двохкімнатну квартиру. (т.2а.с.157) При цьому позивачем були складені анкета позичальника (т.2а.с.162-165) та надані банку наступні документи: копія паспорту, копія ідентифікаційного коду своїх та дружини, копію договору про інвестування будівництва № 10/04-05 від 05 квітня 2005 року, в якому обєктом будівництва зазначено двохкімнатну квартиру № 50, секція «ІІ», поверх третій, загальною площею 67,42 кв. м за адресою: м. Одеса, житловий масив Котовського, мікрорайон забудови ІІІ-4-2, житловий будинок під №17 (загальний розмір інвестицій 23597 дол. США), копію технічної характеристики новозбудованого житла та графіку сплати інвестиційних внесків, підписаного позивачем та представником підрядника ТОВ «ЮГК «Діамант», довідку ТОВ «Амбер» про розмір заробітної плати інженера проектувальника ОСОБА_2С.(т.2а.с.155-156,158-160,161,138-145) Після надання повного пакету документів позивачем було отримано позитивний висновок кредитного комітету з зауваженнями про необхідність вклеювання фотокартки в паспорті ОСОБА_2 та про необхідність укладення договору поруки з його дружиною ОСОБА_5І.(т.2а.с.151)

Вбачається, що 19 травня 2005 року між позивачем та банком були укладені: кредитний договір, договір іпотеки, договір добровільного страхування життя з визначенням вигодо набувачем - АППБ «Аваль», а з дружиною позивача укладено договір поруки та оплату страхового внеску за договором страхування здійснено 23 травня 2005 року, тобто після видачі банком кредиту.(т.2а.с.120-135,147-148,146) Відтак, позивач вчинив ряд послідовних дій з метою одержання кредитних коштів. З травня 2005 року позивач жодних претензій з приводу неотримання ним кредиту до банку не предявляв, та про відмову від одержання кредиту частково або у повному обсязі не заявляв.

Встановлено і не заперечується сторонами, що інвестиційний внесок з метою внесення якого позивач просив про видачу кредиту, позивачем було сплачено у повному обсязі, внаслідок чого позивач набув право власності на новозбудовану квартиру. Окрім того вбачається, що умови кредитного договору певний час належно виконувались, і погашення кредиту здійснювалось. За наявним у кредитній справі рухом коштів по кредитному договору № 014/0074/74/242 від 19.05.2005р. останній платіж у сумі 226,21 дол. США на погашення процентів та у сумі 114,89 дол. США на погашення позики позивачем було здійснено 16.10.2007р.. (т.2 а.с.113,115) За наданим банком власноруч написаним поясненням ОСОБА_2, адресованим начальнику управління ООД «ОСОБА_3 Аваль» від 28.12.2009р.,він працював в фірмі ТОВ «ЮГК «Діамант»(підрядника), кредитні кошти банк передав не йому, а безпосередньо керівнику ТОВ «ЮГК «Діамант», при цьому погашення кредиту ним дійсно здійснювалось, але наступним чином: кошти вносились ним в касу ТОВ «ЮГК «Діамант», а вже ТОВ мало переводити кошти в банк на погашення кредиту. В своєму поясненні позивач повідомляв, що частина квитанцій на суму 119150 грн. ( на підтвердження погашення кредиту) у нього є в наявності, і що начебто в кінці березня 2007р. йому представником банку ОСОБА_6 було повідомлено, що оспорюваний кредит погашено у повному обсязі; водночас позивач в поясненні зазначав, що кредит він не погашає, оскільки вважає, що той був погашений у повному обсязі.(т.2 а.с.102-103,175-176) Факт написання згаданого пояснення позивачем належними і допустимими доказами не спростовано.

Враховуючи встановлені апеляційним судом обставини, колегія суддів приходить до висновку, що дії особи ( за поясненням позивача це керівник ТОВ «ЮГК «Діамант»), яка від імені позивача отримала кредитні грошові кошти задля інвестування будівництва іпотечної квартири, позивачем, який також працював в ТОВ «ЮГК «Діамант», були ним схвалені, і були наслідком домовленості позивача з банком та особою, що діяла за уповноваженням позивача. Вбачається, що вносячи грошові кошти в касу ТОВ «ЮГК «Діамант» (зазначених як інвестиційний внесок) позивач вважав здійсненням дій по погашенню отриманого ним кредиту. Помилка позивача щодо умов і порядку виконання умов кредитного договору не може бути підставою для розірвання кредитного договору з підстав істотного порушення банком умов кредитного договору. Достатніх підстав вважати, що позивач насправді кредитні кошти взагалі не отримав, враховуючи усі

вищенаведені обставини, колегія суддів не вбачає.

Доводи представника позивача про те, що позивач кредит не отримував, що інвестиційний внесок позивачем було внесено за рахунок власних коштів, а не за рахунок кредитних коштів до уваги не беруться, враховуючи надане позивачем банку власноручне пояснення. Той факт, що позивач інвестиційні внески вносив неодноразово, частинами, та водночас вносив їх на рахунок підприємства через АБ «Південний» не може свідчити про те, що позивач кредит не отримав, враховуючи його обізнаність та погодження ним дій банку і особи, яка від імені позивача отримала готівкові кошти. Окрім того, колегія суддів зауважує, що надані позивачем квитанції у переважній більшості стосуються періоду сплати коштів після укладення кредитного договору та водночас при складанні сплачених сум грошових внесків у своїй загальній сумі перевищують обумовлену суму інвестицій вказаних в договорі інвестування та розмір наданого кредиту. Правовідносини між позивачем та ТОВ «ЮГК «Діамант» щодо порядку погашення кредиту виходять за межі правовідносин між позивачем та банком за кредитним договором і договором іпотеки, а тому можуть бути предметом іншого судового спору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» визначено перелік підстав для припинення іпотеки, зокрема іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Встановлено, що кредитні зобовязання по кредитному договору № 014/0074/74/242 від 19.05.2005р. не виконані і основне зобовязання до цього часу не припинилося. Та водночас розірвання кредитного договору не припиняє основне зобовязання у повному обсязі, а лише припиняє його на майбутнє з моменту розірвання, що за диспозицією ст.17 Закону України не визначено підставою для припинення іпотеки.

А тому висновки суду щодо наявності підстав для припинення іпотеки не ґрунтуються на вимогах закону.

Враховуючи те, що колегія суддів визнає вимоги позивача не обґрунтованими, підстав для застосування строку позовної давності, про що заявляли представники відповідача, колегія суддів не вбачає, оскільки строком позовної давності захищаються лише обґрунтовані вимоги.

За таких обставин, апеляційну скаргу ПАТ ОСОБА_3 Аваль слід задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове рішення про відмову позивачу у позові у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 303,307,309,313-316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль задовольнити.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 18 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 Аваль про розірвання кредитного договору та припинення зобовязання за договором іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуюча: М.В. Процик

Судді: А.І. ОСОБА_7 Сєвєрова