Ухвала суду № 58424198, 16.06.2016, Апеляційний суд Вінницької області

КОПІЯ

Справа № 153/1485/15-ц Провадження № 22-ц/772/1869/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Матківська М. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого: Матківської М.В.

Суддів: Луценка В.В., Сопруна В.В.

При секретарі: Сніжко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В с т а н о в и л а:

В вересні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 204386,11 грн., із яких: 184699,00 грн. заборгованість зі сплати кредиту та 19687,11 грн. заборгованість зі сплати відсотків.

Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року позовні вимоги задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором № 300576047526001 від 1 листопада 2013 року, станом на 28 липня 2015 року в сумі 204386,11 грн., з яких: заборгованість за кредитом 184699,00 грн., заборгованість за відсотками 19687,11 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави 2043,86 грн. судового збору.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Зазначив, що рішення суду вважає незаконним, оскільки суд першої інстанції неповно зясував обставини справи, що мають значення для справи, не надав їм вірної юридичної оцінки та допустив порушення норм матеріального і процесуального права.

Відповідач, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не зявився.

Представник позивача, будучи належним чином повідомленим про час і місце розгляду справи, у судове засідання не зявився і не надав письмових заперечень на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час розгляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обовязковою підставою для скасування рішення.

Судом встановлено, що 1 листопада 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №300576047526001, згідно умов якого банк надав відповідачу кредит в сумі 210200 грн. на строк 60 місяців до 1 листопада 2018 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 15,7% річних (а. с. 5-16).

Сторонами погоджено графік погашення кредиту, який є додатком № 1 до кредитного договору (а. с. 17-18).

Відповідно до п. 2.4. розділу № 1 кредитного договору та п. 2.5. розділу № 2 кредитного договору погашення кредиту, нарахованих процентів, комісій здійснюється позичальником щомісячно до 1 числа кожного місяця, протягом строку дії цього договору, починаючи з місяця, наступного за місцем підписання цього договору; розмір щомісячних платежів складає суму 5078 грн.

Згідно з п. 3.2.5. розділу № 2 кредитного договору невиконання позичальником зобовязання по погашення простроченої заборгованості в строк до 30 днів з дати платежу дає право кредитору вимагати дострокового погашення кредиту в повній сумі, нарахованих процентів за користування кредитом, штрафів і пені.

ПАТ «Астра Банк» повністю виконав взяті на себе зобовязання за кредитним договором, надавши відповідачу кредит в сумі 210200 грн., що підтверджується заявою-розпорядженням від 1 листопада 2013 року про перерахування кредитних коштів (а. с. 6).

2 грудня 2013 року між ПАТ «Астра Банк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, в тому числі прав вимоги за кредитними договорами (а. с. 26-29).

Згідно додатку до акту приймання-передачі прав вимоги (договір купівлі-продажу прав вимоги від 02.12.2013 року) ПАТ «Дельта Банк» передано право вимоги за кредитним договором № 300576047526001 від 1 листопада 2013 року, боржником за яким є ОСОБА_2, з кінцевим терміном повернення кредиту 1 листопада 2018 року (а. с. 30).

Відповідач ОСОБА_2 взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконував належним чином, в звязку з чим допустив заборгованість, яка згідно довідки банку станом на 28 липня 2015 року склала 204386,11 грн., із яких: заборгованість зі сплати кредиту 184699 грн. (в тому числі прострочена заборгованість за кредитом 27323,98 грн.) та заборгованість зі сплати відсотків 19687,11 грн. (а. с. 19).

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором заборгованість відповідача ОСОБА_2 перед банком склала 204592,01 грн., із яких: 184699 грн. заборгованість за кредитом та 19893,01 грн. заборгованість за відсотками (а. с. 75).

25 серпня 2015 року позивач ПАТ «Дельта Банк» надіслав відповідачу досудову вимогу про погашення простроченої заборгованості в сумі 204386,11 грн. (а. с. 22), яка 26 серпня 2015 року була направлена ОСОБА_2 рекомендованим листом із повідомленням про вручення за адресою: м. Ямпіль, вул. Пирогова, 4/2 (а. с. 23-25).

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України (параграф 1 глава 71) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 2 статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів вважає, що є доведеними та такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №300576047526001 від 1 листопада 2013 року станом на 28 липня 2015 року в сумі 204386,11 грн., з яких: заборгованість за кредитом 184699,00 грн., заборгованість за відсотками 19687,11 грн.

Суд першої інстанції повно встановивши всі обставини справи, врахувавши всі вимоги матеріального закону дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що банк не повідомив суд про проведене ним часткове погашення заборгованості за кредитним договором на суму 25500 гр., що мало місце 21.10.2015 року і 30.10.2015 року і не зменшив суму заборгованості саме на цю сплачену ним суму, а судом ці обставини не враховані, спростовуються таким.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Стаття 60 ЦПК України також обовязок доказування і подання доказів покладає на сторін. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін виникає спір.

Згідно положень статті 27 ЦПК України відповідач, крім іншого, має право: брати участь у судових засіданнях; подавати докази; брати участь у дослідженні доказів; задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі; заявляти клопотання; давати усні та письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти клопотань.

Частиною 3 ст. 27 ЦПК України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, зобовязані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обовязки.

Таким чином, цивільний процесуальний закон зобовязав відповідача у випадку заперечення позовних вимог, надавати суду про це відповідні пояснення (усні та письмові), а заперечуючи позов саме відповідач зобовязаний довести ті обставини, якими він заперечує позов і довести свої заперечення відповідними доказами, передбаченими статтями 57-66 ЦПК України, і зобовязав добросовісно виконувати свої процесуальні обовязки в ході розгляду справи.

Суд першої інстанції не міг врахувати часткове погашення відповідачем у жовтні 2015 року заборгованості в таких сумах, оскільки сам відповідач у судові засідання не зявлявся, а його представник адвокат ОСОБА_3 (а. с. 59-60), приймаючи участь у судових засіданнях, та користуючись наданими йому правами і виконуючи свої процесуальні обовязки, належним чином не заперечив позов та не довів ці заперечення відповідними доказами, передбаченими статтями 57-66 ЦПК України.

Крім того, починаючи з червня 2014 року відповідач припинив виконувати взяті на себе зобовязання по кредитному договору, що вбачається із розрахунку заборгованості за договором (а. с. 75) та виписок по особовому рахунку з 03.12.2013 року по 17.02.2016 року (а. с. 76-78), у звязку з чим склалася заборгованість за 22 місяці.

Сплачена відповідачем сума 25500,00 гр., по наданим лише до апеляційної скарги квитанціям: 5100,00 гр. (квитанція № 63273632 від 21 жовтня 2015 року а. с. 94) і 20400 гр. (квитанція №63769805 від 30 жовтня 2015 року а. с. 95) зарахована банком у період з 30.09.2014 року по 31.12.2014 року, на погашення заборгованості по простроченому кредиту і простроченим процентам, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором кредиту (а. с. 75).

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що банком не враховано проведене ним погашення кредиту у січні 2014 року: 5078 гр. квитанція № k26/8/64 від 8 січня 2014 року і 5078 гр. квитанція №k26/V/109 від 31 січня 2014 року, не відповідають дійсності, оскільки згідно розрахунку заборгованості за договором кредиту на аркуші справи 75 ці зазначені суми проведені банком у січні 2014 року (за період з 1.01.2014 року по 31.01.2014 року) в рахунок погашення: кредиту в сумі 2358,34 гр. і процентів в сумі 2719,66 гр., разом 5078,00 гр.

Сплачена відповідачем 31 січня 2014 року сума 5078 гр. також врахована банком, але у звязку з тим, що ця сума внесена в останній день місяця через касу ПАТ КБ «Надра» і надійшла вона до ПАТ «Дельта Банк» після закінчення операційного дня, тому дані кошти зараховані на транзитний рахунок банку, а також у звязку з тим, що 31 січня 2014 року була пятниця і наступним робочим днем був понеділок 3 лютого 2014 року, зазначена сума зарахована банком на погашення кредиту в сумі 2389,19 гр. і на погашення процентів в сумі 2688,81 гр., разом 5078,00 гр. за період з 01.02.2014 року по 28.02.2014 року (а. с. 75)..

Міркування відповідача про порушення позивачем вимог п. 3.2.6. кредитного договору, а саме того, що банк досудову вимогу про погашення заборгованості по кредиту надіслав йому 25.08.2015 року, а через два дні 28.08.2015 року уже звернувся в суд із даним позовом, тобто не повідомив його про суму заборгованості і не надав йому визначений договором строк у 33 дні для погашення цієї заборгованості і дострокового погашення кредиту, на висновки суду не впливають, оскільки як зазначив відповідач, що таку вимогу він отримав, але зовсім не прийняв ніяких мір для погашення заборгованості по кредиту ні протягом визначених договором 33 днів, ні протягом всього часу розгляду справи у судах.

За таких обставин рішення суду першої інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права, а отже, є законним і обґрунтованим, у звязку із чим підстави для його скасування відсутні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. 10, 11, 60, 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 14 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_4

Судді: /підпис/ ОСОБА_5

/підпис/ ОСОБА_6

Згідно з оригіналом:

Суддя: М.В. Матківська