Рішення № 5842002, 12.10.2009, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/53112.10.09 За позовом Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»

до Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про стягнення 19000,00 грн.

Суддя Грєхова О.А.

Представники:

від позивача: Немирська І. А. представник за довіреністю № 1446 від 10.09.2009р.

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2009р. порушено провадження по справі № 53/531, розгляд справи призначено на 12.10.2009р.

В судовому засіданні 12.10.2009р. представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі, відповідач в судове засідання не зявився, письмових доказів, пояснень та заперечень по суті спору не надав, вимоги ухвал суду від 21.09.2009р. не виконав.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є достовірними, оскільки підтверджені Довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 774682 від 07.10.2009р., наданим позивачем.

За таких обставин, господарський суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь представника у судовому засіданні.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 12.10.2009р. за згодою представника позивача, в порядку ст. 85 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки (ч. 1 ст. 11 ЦК України).

Як встановлено в ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

У відповідності до ч. 1 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На підставі усної домовленості між сторонами у справі відповідач зобовязався надавати позивачу юридичні послуги.

03.07.20006р. відповідачем виставлено позивачу рахунок-фактуру № 1-7/06 на суму 19000,00 грн. щодо оплати за юридичні послуги.

В рахунку-фактурі № 1-7/06 від 03.07.2006р. зазначено, що рахунок-фактура виданий на виконання Договору № 7/06.

Як вбачається з пояснень позивача по справі, між сторонами правовідносини виникли на підставі усної домовленості, а запис в рахунку-фактурі № 1-7/06 від 03.07.2006р. про договір являється технічною помилкою, оскільки на підприємстві відсутні будь-які документи на підтвердження факту укладення договору між сторонами як то: договір № 7/06; акт здачі-приймання послуг від 03.07.2006р.

Таким чином, суд встановив, що між сторонами у справі існувала усна домовленість щодо надання юридичних послуг.

Факт перерахування позивачем по справі коштів в розмірі 19000,00 грн. на рахунок відповідача за надання юридичних послу підтверджується належним чином завіреним платіжним дорученням № 1292 від 23.07.2006р. (оригінал оглянутий в судовому засіданні).

Відповідач не виконав свої зобовязання щодо надання позивачу юридичних послуг на суму 19000,00, яка була перерахована йому 23.07.2006р.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надсилав на адресу відповідача лист № 1807 від 21.08.2008р. з вимогою повернути перераховані платіжним дорученням кошти в розмірі 19000,00 грн. На підтвердження надсилання листа № 1807 від 21.08.2008р. позивач надав суду фіскальні чеки № 0012 та № 0011 від 22.08.2008р. та опис вкладення в цінний лист від 22.08.2009р.

Відповідач відповіді на лист не надав, суму коштів не повернув.

Стаття 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (надалі по тексту ЦК України) зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також нормативні строки пересилання поштових відправлень та поштових переказів (затверджені наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19.12.2007р. за № 1383/14650) відповідач повинен був у строк до 01.09.2008р. повернути позивачу перераховані кошти в розмірі 19000,00 грн.

Однак, відповідач, як у строк до 01.09.2008р., так і на дату прийняття рішення, свого обовязку щодо повернення коштів в розмірі 19000,00 грн. не виконав.

Відтак, суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача суми попередньої оплати по усній домовленості в розмірі 19000,00 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог не спростував.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Субєкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 (03035, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Українського державного підприємства «Укрхімтрансаміак»(02002, м. Київ, вул. М. Раскової, 15, код ЄДРПОУ 31517060) основний борг в сумі 19 000 (девятнадцять тисяч) грн. 00 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 190 (сто девяносто) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 312 (триста дванадцять) грн. 50 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

СуддяГрєхова О.А.