Ухвала суду № 58415515, 17.06.2016, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 308/15/16-ц

У Х В А Л А

Іменем України

17 червня 2016 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Готри Т.Ю., Леска В.В.

при секретарі: Волощук В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, зобовязання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «УкрСиббанк» про визнання пункту кредитного договору недійсним, зобовязання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивує тим, що між ним та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір про надання споживчого кредиту № 11021739000 від 25.07.2006 року. Відповідно до вказаного договору банк мав надати йому як позичальнику іноземну валюту в сумі 39050,00 швейцарських франків, що дорівнювало на момент укладення договору 159188,18 грн. за курсом НБУ на день укладення договору. Вважає, що працівниками банку були порушені вимоги чинного законодавства України щодо валюти кредитування, оскільки, відповідно до Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», використання іноземної валюти на території України як засобу платежу проводиться при наявності індивідуальної банківської ліцензії Нацбанку України. Як наслідок незаконного зазначення ціни кредитного договору, сума договору збільшилася майже в пять раз і складає на день подачі позову 05.11.2015 року 23,34 грн. за один швейцарський франк проти 4,08 грн. за швейцарський франк в момент укладення договору. В даному випадку істотно змінилися обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір носить дискримінаційні по відношенню до нього, як позичальника, умови, що виключає законність пункту кредитного договору про проведення розрахунків в іноземній валюті та є підставою для їх зміни, а оскільки не можливо з банком дійти згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінилися, договір може бути змінений за рішенням суду.

Також позивач зазначає, що при підписанні кредитного договору банком були порушені його права, як споживача банківських послуг, на отримання повної та достовірної інформації щодо кредиту, зокрема на отримання інформації у письмовому вигляді відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про інформацію», оскільки перед укладенням кредитного договору йому не надано, як споживачу, в письмовій формі інформацію про умови кредитування, зокрема його цільове використання, форми його забезпечення, наявні форми та валюту кредитування, тип відсоткової ставки, суму, на яку кредит виданий, суми та періоди повернення кредиту, можливість дострокового повернення кредитних коштів, а також відповідальність сторін за невиконання або порушення умов договору, у т.ч із боку банку. Також його не попереджено, що валютні ризики під час виконання зобовязань за кредитним договором несе споживач, не надано інформації щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, повязаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобовязання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним. Крім того, банком не отримано письмового підтвердження позичальника, тобто його ОСОБА_2, про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. Всупереч ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» банком надано споживчий кредит в іноземній валюті, що на території України забороняється. Крім того, банк безпідставно змінив валюту при видачі кредиту і надав йому в касі не швейцарські франки, а національну валюту гривню, хоча він не надавав банку розпорядження про обмін валюти що підтверджується заявою на видачу готівки № 32 від 26.07.2006 р. Також йому є незрозумілим чому саме банк у відповідності до вказаного документа видав йому тільки 148539,20 грн. замість 159188,18 грн., що було встановлено умовами договору по курсу НБУ.

Також звертає увагу на те, що в Закарпатській регіональній дирекції на рахунках відділень АКІБ «УкрСиббанк» на момент видачі кредиту, тобто 25.07.2006 р., взагалі не існували швейцарські франки в сумі 39050.00, їх не було на рахунках установи, що мала видати йому кредит. Тобто банківська установа ввела його в оману тим, що взагалі може видати йому кредит в даній валюті. Крім того, він має сумнів щодо того, що банк мав ліцензію на здійснення валютних операцій саме із швейцарським франком. А тому на підставі вищевикладеного просить суд визнати пункт 1.1 договору про надання споживчого кредиту № 11021739000 від 25.07.2006 р. недійсним, зобовязати ПАТ «УкрСиббанк» перевести валюту кредитування в гривню по курсу НБУ на час підписання договору, а саме на 25.07.2006 р.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування апеляційної скарги посилається станом на укладення договору такої валюти як швейцарський франк у касі банку не було. Крім того банк не зміг довести, що станом на момент укладення договору він мав право здійснювати операції з валютою швейцарський франк. Зокрема не доведено, що в переліку дозволеної валюти є швейцарський франк.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.07.2006р. між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 укладено договір про надання споживчого кредиту № 11021739000.

Згідно п. 11. вказаного договору банк зобовязується надати позичальнику, а позичальник зобовязується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит в іноземній валюті в сумі 39050 швейцарських франків та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.

Також даним пунктом договору визначено еквівалент суми кредиту в гривнях, який на день укладання договору становить 159 188,18 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його необгрунтованості та безпідставності.

З даним висновком суду першої інстанції повністю погоджується колегія суддів, оскільки такий ґрунтується на нормах матеріального права та підтверджується матеріалами справи.

Колегія суддів відхиляє посилання апелянта на те, що станом на укладення договору такої валюти як швейцарський франк у касі банку не було з наступних підстав.

Так згідно листа ПАТ «УкрСиббанк» від 24.02.2016 року №30-3/90 (на який посилається апелянт) в установах ПАТ «УкрСиббанк» в Закарпатській області та у відділеннях і в касах банку станом на 25-26 липня 2006 року була відсутня готівкова валюта швейцарський франк (а.с.71, 72).

Разом з тим цим же листом, ОСОБА_2 чітко розяснено, що умови оспорюваного кредитного договору не передбачали надання кредиту готівкою через касу. Згідно таких умов кредит надавався у безготівковій формі, шляхом зарахування суми кредиту на рахунок позичальника.

Згідно меморіального договору №0600168797 від 26.07.2006 року кредитні кошти в розмірі 39 050 швейцарських франків були перераховані на рахунок позичальника, у відповідності до умов договору.

Крім того, колегія суддів додатково констатує, що кредитний договір (чи його пункт) може бутив визнаний недійсним через невідповідність його умов законодавству України саме на момент його укладення. Обставина, на яку посилається апелянт (навіть за умови її доведеності) фактично стосується вже виконання умов договору, а відтак в будь-якому разі не може бути підставою для визнання недійсним кредитного договору чи його умови.

Таким чином дані доводи апеляційної скарги є абсолютно безпідставними, не узгоджуються з матеріалами справи та підлягають відхиленню.

Стосовно посилання апелянта на відсутність у банку відповідного дозволу на здійснення операції з такою валютою як швейцарський франк, слід зазначити наступне.

Як розяснено в п.10 Постанови Пленуму ВССУ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу, а статтею 192 ЦК передбачено, що іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19, 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність») банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків» є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

В матеріалах справи наявні відповідна ліцензія та довіз НБУ видані ПАТ «УкрСиббанк» на здійснення операцій з валютними цінностями станом на момент укладення кредитного договору (а.с.100-107).

Колегія суддів вважає безпідставним посилання апелянта на те, що швейцарський франк входить до переліку дозволеної валюти, оскільки чинним законодавством не встановлено обовязку завжди зазначати у вищевказаних дозволах та ліцензіях переліку конкретних валют, право на здійснення операцій з якими надається.

В даному випадку, вищевказаними дозволами та ліцензіями, надано ПАТ «УкрСиббанк» дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, без зазначення переліку, що свідчить про надання дозволу на здійснення операцій з будь-якою конвертованою в Україні валютою, в тому числі й з швейцарським франком.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, а доводи апеляційної скарги не спростовують даного висновку суду першої інстанції, що відповідно до ст. 308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач

Судді