Ухвала суду № 58415262, 15.06.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/376/2016(м)

220/2063/15-ц

Головуючий у 1-ій інстанції ОСОБА_1

Категорія 54 Суддя доповідач Ткаченко Т.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

15 червня 2016 року.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі :

головуючого - Ткаченко Т.Б

суддів - Песоцької Л.І., Баркова В.М.

секретар - Брежнєв Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) с.Комар Великоновосілківського району Донецької області про поновлення на роботі за апеляційною скаргою представника Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) с.Комар Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_3 на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 березня 2016 року,

В с т а н о в и л а :

В грудні 2015 року ОСОБА_2 звернулась до суду з даним позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) с.Комар Великоновосілківського району Донецької області, в якому просила поновити її на роботі на посаді вихователя Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) с.Комар Великоновосілківського району Донецької області.

В обґрунтування позову посилалась на те, що працювала в зазначеному дошкільному навчальному закладі на посаді вихователя з 01 вересня 2010 року. Наказом № 26 від 04 листопада 2015 року її було звільнено за п.3 ст.40 КЗпП України, за порушення санітарно - гігієнічних норм та правил, передбачених Законом України «Про забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя населення» № 4004-ХІІ від 24 лютого 1994 року, Санітарних норм та правил утримання дитячих закладів, Інструкції щодо охорони життя та здоровя дітей в даному закладі, а саме: під час проведення дозвілля в старшій групі вихователь дозволила дітям їсти яблука, які не пройшли обробки окропом, чим поставила під загрозу здоровя дітей.

Своє звільнення вважає незаконним, оскільки 04 листопада 2015 року позивачем при проведенні конкурсу двом дітям, як переможцям конкурсу, було надано по яблуку кожному, які пройшли термічну обробку. На зазначеному конкурсі були присутні медична сестра, завідуюча та інші працівники дитячого садка, які жодним чином не заперечували проти її дій. Після закінчення свята завідувач ознайомила її з наказом № 26 від 04 листопада 2015 року про звільнення, який вона не підписала, але сфотографувала, трудову книжку отримала 06 листопада 2015 року. Вважає її звільнення проведене у порушення норм діючого трудового законодавства.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Поновлено ОСОБА_2 на посаді вихователя у дошкільному навчальному закладі (ясла - садок) с. Комар Великоновосілківського району Донецької області.

Додатковим рішенням Великоновоселківського районного суду Донецької області від 14 квітня 2016 року стягнуто з відповідача ОСОБА_4, директора ДНЗ (ясла-садок) с. Комар Великоновоселківського району Донецької області судовий збір на користь держави в розмірі 551 грн. 20 коп.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_3, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до положень ч.2 статті 305, ч.1 ст.197 ЦПК України апеляційний суд розглядає справу у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду, про що свідчать записи в книзі телефонограм апеляційного суду за №№ (а.с. 157 а 159) та без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного записку. Від позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права і не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 з 01 вересня 2010 року працювала на посаді вихователя у Дошкільному навчальному закладі (ясла-садку) с. Комар Великоновосілківського району Донецької області (а.с.11 13).

Наказом № 32 від 04 листопада 2015 року позивача було звільнено з роботи на підставі п.3 ст.40 КЗпП України з 05 листопада 2015 року (а.с.50).

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що з матеріалів справи не вбачається належних доказів які б підтверджували систематичне невиконання позивачкою своїх посадових обовязків, тобто ні відповідач, ні свідки не надали суду доказів систематичного невиконання позивачем без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. До матеріалів справи надана фотокопія наказу № 26 від 04.11.2015 року про звільнення позивача з роботи, яка відрізняється від копії наказу № 32 від 04 листопада 2015 року, та не наданий будь-який документ про реєстрацію наказів за 2015 рік, який до 2016 року не вівся взагалі. Відповідач була звільнена з роботи 05.11.2015 року, який для неї, згідно графіку робочих днів закладу, був вихідним днем.

З висновком суду щодо поновлення позивача на роботі колегія суддів не може не погодитись з наступних підстав.

Відповідно до положень п. 3 ч.1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Як вбачається з наказу № 32 від 04 листопада 2015 року «Про звільнення з посади вихователя ОСОБА_2В.», остання була звільнена з посади вихователя за п.3 ст.40 КЗпП України з 05 листопада 2015 року за порушення санітарно - гігієнічних норм та правил, передбачених Законом України «Про забезпечення санітарно епідеміологічного благополуччя населення» № 4004-ХІІ від 24 лютого 1994 року, Санітарних норм та правил утримання дитячих закладів, Інструкції щодо охорони життя та здоровя дітей в даному закладі, а саме: під час проведення дозвілля в старшій групі вихователь дозволила дітям їсти яблука, які не пройшли обробки окропом, чим поставила під загрозу здоровя дітей, та беручи до уваги, що вихователь має догану за порушення Правил безпеки дітей в дитячому закладі (а.с.50).

Згідно ст.149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

В своїх поясненнях в суді першої інстанції ОСОБА_2 заперечувала проти обставин, викладених в наказі, пояснив, що до початку проведення дозвілля яблука нею були оброблені окропом, заперечувала також щодо запропонування зі сторони завідуючої садком надати письмових пояснень.

Як розяснено в п. п. 18, 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», у справах про поновлення на роботі осіб, звільнених за порушення трудової дисципліни, судам необхідно з'ясовувати, з яких підстав проведено звільнення працівника. При цьому суди не вправі визнавати звільнення правильним виходячи з обставин, з якими власник або уповноважений ним орган не пов'язували звільнення. При розгляді таких спорів судам необхідно з'ясувати, в чому конкретно виявилося порушення, яке стало приводом до звільнення; чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за п. 3 ст. 40 КЗпП України; чи додержано власником або уповноваженим ним органом передбачених ст. ст. 147-1, 148, 149 КЗпП України правил і порядку застосування дисциплінарних стягнень.

Відповідно до вимог ст.149 КЗпП України, адміністрація дитячого закладу не зажадала від ОСОБА_2 письмових пояснень відносно порушення трудової дисципліни, яке потягло за собою звільнення її з роботи. Актів про відмову зі сторони останньої надати письмові пояснення складені не були.

Матеріали справи також не містять даних про повідомлення позивача під розписку про її звільнення з роботи з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, даних про відмову в ознайомлені з наказом матеріали справи також не містять.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 одна виховує дитину, якій на час звільнення позивача з роботи виповнилося три роки.

Зазначені обставини підтверджуються свідоцтвом про народження 16 січня 2012 року ОСОБА_5, матірю якої є ОСОБА_2В.(а.с.204), довідкою про склад сімї № б/н Комарської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, з якої вбачається, що до складу сімї ОСОБА_2 входить донька ОСОБА_5 (а.с.163) та копією рішення Великоносілківського районного суду Донецької області від 20 листопада 2014 року по справі № 220/1235/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу (а.с. 205 ).

Відповідно до ч.3 ст. 184 КЗпП України звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини - інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обовязковим працевлаштуванням.

Отже, нормами діючого законодавства про працю передбачена заборона щодо звільнення одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років з ініціативи власника або уповноваженого ним органу, що не було враховано адміністрацією Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) с.Комар Великоновосілківського району Донецької при розірванні трудового договору з ОСОБА_2 за п.3 ч.1 ст. 40 КЗпП України, тобто при звільненні позивача з ініціативи адміністрації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 та поновлення її на роботі.

Обгрунтогвуючи рішення про поновлення позивача на роботі, суд помилково послався на те, що ОСОБА_2 було звільнена з роботи у день, який припадав на вихідний та на те, що її 04 листопада 2015 року було ознайомлено з наказом, нумерація якого відрізняється від наказу, на підставі якого ОСОБА_2 було звільнено з роботи, але це не призвело до ухвалення неправильного рішення.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції. Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем та його представником не надано, а тому підстав для скасування рішення суду не вбачається.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Звертаючись до суду з позовом до Дошкільного навчального закладу (ясла-садок) с.Комар Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_2 заявила вимоги про поновлення на роботі. Позов про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу нею заявлено не було (а.с.1).

Більш того, позивач з рішенням суду погодилась, його не оскаржила.

За таких обставин, підстави для зобовязання Комарську сільську раду виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу, про що ОСОБА_2 викладено у заяві, яка надійшла на адресу апеляційного суду від 08 червня 2016 року, відсутні.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника Дошкільного навчального закладу (ясла - садок) с. Комар Великоновосілківського району Донецької області ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 02 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Т.Б.Ткаченко

Судді: Л.І.Песоцька

ОСОБА_7