Рішення № 58413990, 31.05.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/732/16

Справа №760/13879/15-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2016 року Солом'янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.

при секретарі - Січкар Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів,-

ВСТАНОВИВ:

23.07.2015 року позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача заборгованість за договором банківського вкладу №SAMDNWFD007001490700 від 13.11.2013 року у сумі 5538,00 євро.

Свої вимоги мотивує тим, що 13.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений Договір банківського вкладу №SAMDNWFD007001490700, відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу грошові кошти в розмірі 5200,00 євро для розміщення на депозитному вкладі, строком до 13.11.2014 року з відсотковою ставкою 6,5 % річних.

Позивач зазначає, що після закінчення дії договору банківського вкладу, банк відмовився виконувати свої зобов'язання щодо повернення суми вкладу та виплати відсотків за вкладом.

З огляду на порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивач просив стягнути з відповідача на свою користь суму вкладу в розмірі 5200,00 євро, відсотків в розмірі 338,00 євро, а всього 5538,00 євро.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність.

Зазначив, що договір банківського вкладу з позивачем укладався на території Автономної Республіки Крим, яка є тимчасового окупованою територією, у зв'язку з чим відокремлений підрозділ ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим припинив свою діяльність. Крім того, окупаційна влада фактично здійснила конфіскацію майнового комплексу ПАТ КБ "Приватбанк", що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк". Були арештовані також права та зобов'язання банку, в тому числі права вимоги і борги за всіма зобов'язаннями. Майно ПАТ КБ "Приватбанк" на території Автономної Республіки Крим окупаційною владою віднесено до майна, що підлягає націоналізації і обліковується як власність Республіки Крим. Відповідно до закону Російської Федерації № 39-ФЗ від 04 квітня 2014 року зобов'язання здійснювати компенсаційні виплати клієнтам банківських установ на території Республіки Крим взяла на себе автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників". Згідно офіційних повідомлень вказана організація замінила ПАТ КБ "Приватбанк" за всіма зобов'язаннями, в тому числі депозитними, орендними, кредитними тощо, а ухвалою Центрального районного суду м. Сімферополя від 21 квітня 2014 року автономній некомерційній організації "Фонд захисту вкладників" в довірче управління переданий майновий комплекс Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк". Викладені факти в сукупності свідчать про те, що зобов'язання за договорами ПАТ КБ "Приватбанк", укладеними працівниками Філії "Кримське РУ ПАТ КБ "Приватбанк", виконує автономна некомерційна організація "Фонд захисту вкладників" за рахунок майна банку, яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя.

За таких обставин вважає, що підстав для виплати позивачу коштів з боку відповідача відсутні.

Також посилався на те, що позивачем не надано доказів в підтвердження внесення коштів на виконання умов Договору №SAMDNWFD007001490700, а наданий позивачем оригінал квитанції є неналежним та допустимим доказом з огляду на його неякісне зображення.

Враховуючи вищевикладене, представник відповідача просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши та оцінивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.1058 ЦК України, за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

У відповідності до ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Оскільки сторони уклали договір, вони набули взаємних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України підписанням договору сторонами досягнуто домовленість щодо встановлення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Відповідно до ч.1ст.1060 ЦК України, договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). Договором може бути передбачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення.

Частиною 2 ст.1060 ЦК України встановлено, що за договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором. Умова договору про відмову від права на одержання вкладу на першу вимогу є нікчемною.

Судом встановлено, що 13.11.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «Приватбанк» був укладений Договір банківського вкладу №SAMDNWFD007001490700, відповідно до умов якого позивачем було надано відповідачу грошові кошти в розмірі 5200,00 євро для розміщення на депозитному вкладі, строком до 13.11.2014 року з відсотковою ставкою 6,5 % річних (а.с.6-7).

Судом встановлено, що позивач виконав умови Договору в повному обсязі, що підтверджується оригіналом договору та оригіналом квитанції про внесення коштів, які були надані позивачем на огляд в судовому засіданні.

16.06.2015 року позивач звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з письмовою заявою про повернення банківського вкладу з нарахованими відсотками (а.с.12-13).

Проте, вимоги позивача щодо повернення банківського вкладу виконанні не були, чим відповідач порушив умови договору банківського вкладу та норми чинного законодавства.

Суд вважає, що в даному випадку відповідач допустив неналежне виконання взятих зобов'язань перед позивачем, оскільки банк був зобов'язаний повернути позивачу депозитні кошти з процентами на першу вимогу позивача, в даному випадку по закінченню строку дії договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В запереченнях представник ПАТ «КБ «ПРИВАТБАНК», зазначає, що сума вкладу та нараховані відсотки не були виплачені вчасно, оскільки з травня 2014 року була зупинена діяльність відокремлених підрозділів ПАТ «КБ ПРИВАТБАНК» на території АР Крим та міста Севастополя, у зв'язку з чим банк не має правових підстав та можливості здійснювати банківську діяльність, після окупації АР Крим та міста Севастополя.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк - це юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.

Згідно із ст. 47 цього Закону банк має право здійснювати банківську діяльність шляхом надання банківських послуг. До банківських послуг належать: 1) залучення у вклади (депозити) коштів та банківських металів від необмеженого кола юридичних і фізичних осіб; 2) відкриття та ведення поточних (кореспондентських) рахунків клієнтів, у тому числі у банківських металах; 3) розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Банківські послуги дозволяється надавати виключно банку.

Відповідно до частини третьої статті 95 ЦК України, філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Тобто, надання послуг з розміщення вкладу (депозиту) здійснює саме банк як юридична особа, а не його структурні одиниці (відділення, філії). Проте, якщо структурній одиниці надано відповідні повноваження (згідно з положенням, статутом, довіреністю), то вона має право укладати договори від імені банку. Стороною за договором у таких випадках є банк, а не його структурна одиниця.

Отже, саме банк, а не його структурна одиниця, має відповідати за зобов'язаннями, взятими на себе укладеним договором.

З огляду на викладене, суд вважає, що оскільки стороною укладених договорів банківського вкладу є ПАТ КБ «ПриватБанк», то згідно з чинним законодавством, яке регулює цей вид правовідносин, зобов'язання за дійсними договорами має виконувати саме ПАТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа, а не АНО «Фонд захисту вкладників», яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим.

Ліквідація структурної одиниці або припинення у будь-який спосіб їх діяльності не звільняє відповідача від виконання обов'язків по укладених і дійсних договорах.

Відповідно до п.2.1. Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Національного банку України № 516 від 03 грудня 2003 року (далі - Положення № 516), грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті.

Пунктом 2.9 Положення № 516 передбачено, що укладення договору банківського рахунку та договору банківського вкладу (депозиту) може здійснюватися відокремленим підрозділом банку - юридичної особи за наявності належним чином оформленої уповноваженим особам довіреності на підписання документів.

Відповідно до п.2.1 Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України, затвердженого постановою Національного Банку України №566 від 30 грудня 1998 року, будь-яка система обліку повинна забезпечити хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах бухгалтерського обліку на підставі первинних документів.

Таким чином, відкриття банківських рахунків та обліковування на них грошових коштів, залучених від юридичних і фізичних осіб на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту), є обов'язком банку.

Пунктом 3.3 Глави 3 Положення №516 передбачено, що за договором банківського вкладу (депозиту) незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, розміщених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

У разі невиконання (неналежного виконання) банком вимоги фізичної особи про повернення вкладу (депозиту) або його частини (документ на переказ / заява про повернення коштів тощо) /далі - вимога/ банк зобов'язаний: прийняти вимогу шляхом проставлення на ній: дати отримання, підпису уповноваженої особи, відбитка штампа банку та видачі фізичній особі письмового повідомлення про невиконання (неналежне виконання) цієї вимоги із зазначенням причини, дати взяття вимоги на облік, дати видачі повідомлення, прізвища, ім'я та по батькові уповноважених осіб і відбитка печатки банку; взяти вимогу на облік за відповідним позабалансовим рахунком.

Банк зобов'язаний виконати вимогу відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту). Після виконання вимоги банк списує вимогу з відповідного позабалансового рахунку.

Позивачем в судовому засіданні надано оригінал договору №SAMDNWFD007001490700 від 13.11.2013 року та оригінал квитанції про внесення грошових коштів на депозитний рахунок відповідача.

Крім того, позивачем надано до суду виписку по особовому рахунку позивача за період з 13.11.2013-14.07.2014 року , яка завірена уповноваженою особою відповідача ( а.с. 173) з якої вбачається, що за відкритим між позивачем та відповідачем договором рахується 5 213, 00 євро. Дані обставини не спростовані відповідачем по справі.

Наявність вищезазначених оригіналів документів у позивача, свідчить про те, що зобов'язання за договором банківського вкладу не були виконані, як відповідачем так і АНО «Фонд захисту вкладників», яке знаходиться на території Автономної Республіки Крим, а тому доводи відповідача суд вважає необґрунтованими.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим, в порушення зазначених нормативних актів, вимог Законів України «Про банки і банківську діяльність», а також вимог ч.2 ст.27, ст.ст.57-59, 64 ЦПК України, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не надав суду доказів, які б свідчили про те, що між позивачем та ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не укладався зазначений договір депозитного вкладу, не відкривався рахунок за цим договором, не надходили грошові кошти до банку, як і доказів на підтвердження припинення відповідних зобов'язань у зв'язку з їх виконанням.

Таким чином, відповідачем не надано суду жодних доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову та такі докази не були здобуті і в ході розгляду справи в суді.

З огляду на викладене вище та оцінюючи наявні у справі докази у їх сукупності, суд вважає, що доводи відповідача про відсутність перед позивачем зобов'язань по поверненню вкладу та нарахованих відсотків, є безпідставними.

Виходячи з того, що кошти вносились позивачем, як громадянином України, у відділенні банку на території Автономної Республіки Крим, яка станом на час розгляду справи окупована, Договір вкладу був укладений між позивачем та ПАТ КБ «ПриватБанк», як юридичною особою, а тому припинення діяльності відділення банку на окупованій території АР Крим, не є підставою для відмови у поверненні відповідачем вкладу позивача за його вимогою.

Таким чином, відповідно до норм діючого законодавства та умов договору №SAMDNWFD007001490700 від 13.11.2013 року вимоги позивача щодо повернення банківського вкладу в сумі 5200,00 євро та стягнення нарахованих відсотків в розмірі 338, 00 євро ( 5 200 євро х 6,5%/100=338,00 євро) є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір у розмірі 1328,98 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 526, 530, 610, 611, 625, 631, 1058, 1060, 1061 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10-11, 57-60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» про стягнення коштів, задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (49094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, будинок 50, код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість по Договору банківського вкладу № SAMDNWFD007001490700 від 13.11.2013 року в розмірі 5538,00 євро.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на користь держави судовий збір у розмірі 1328,98 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: