Рішення № 58412027, 17.06.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2645/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2016 м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Куцоконя Ю.П.,

з участю: секретаря судового засідання Ющук О.С.,

представника позивача ОСОБА_1 адвоката ОСОБА_2,

представника Рівненського обласного інституту післядипломної

педагогічної освіти ОСОБА_3

представника третьої особи ОСОБА_4 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засiданнi в мiстi Рiвному

справу за позовом ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради, Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5, про визнання незаконним розпорядження, про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав і просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.», поновити ОСОБА_1 виконуючим обовязки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з 01 лютого 2016 року, стягнути з Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 41788,80 грн та стягнути з Рівненської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1000 грн. Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць просить допустити до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що розпорядженням в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації від 16 липня 2013 року № 139-к ОСОБА_1 було призначено виконуючим обовязки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти за переведенням з 17 липня 2013 року на термін до проведення виборів та призначення в установленому порядку керівника цього навчального закладу, що свідчить про укладення з ним строкового трудового договору, строк дії якого обумовлювався певною подією, а саме, виборами керівника навчального закладу.

Розпорядженням голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 ОСОБА_1 увільнено від виконання обовязків ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 01 лютого 2016 року.

Вказане розпорядження голови Рівненської обласної ради та звільнення позивача вважає незаконним, оскільки встановлених чинним трудовим законодавством підстав для звільнення позивача не було. Не було зазначено підстав звільнення позивача і в самому розпорядженні.

Представник Рівненської обласної ради в судове засідання не зявився, про час і місце судового розгляду був оповіщений у встановленому порядку, про причини неявки суд не повідомив.

Рівненська обласна рада подала суду письмові заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, в яких позов не визнала.

На заперечення позовних вимог посилається на те, що строк укладеного з позивачем трудового договору, враховуючи вимоги частини третьої статті 39 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ, який діяв на момент призначення ОСОБА_1, закінчився 17 липня 2015 року та не може перевищувати більше ніж два роки, а тому головою обласної ради правомірно було видано розпорядження від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.».

Також Рівненська обласна рада вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України, а тому просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 з підстав пропущення строку позовної давності.

Представник Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ОСОБА_3 в судовому засіданні позов ОСОБА_1 не визнав і у задоволенні позовних вимог просить суд відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

На заперечення позовних вимог посилається, зокрема, на пропуск позивачем строків звернення до суду, неможливість виконання позивачем обовязків ректора інституту з 17 липня 2015 року згідно вимог як Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ, так і Закону України «Про вищу освіту» від 01 липня 2014 року № 1556-VII, які не передбачають безстрокового трудового договору з виконуючим обовязки ректора, відсутність у штатному розписі інституту посади виконуючого обовязки ректора.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, що розпорядженням в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації від 16 липня 2013 року № 139-к «Про призначення ОСОБА_1О.» ОСОБА_1 було призначено виконуючим обовязки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти за переведенням з 17 липня 2013 року на термін до проведення виборів та призначення в установленому порядку керівника цього навчального закладу.

Суд визнає, що таким чином з ОСОБА_1 було укладено строковий трудовий договір, строк дії якого обумовлювався певною подією, а саме, виборами керівника навчального закладу ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Розпорядженням голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.» ОСОБА_1 увільнено від виконання обовязків ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти 01 лютого 2016 року.

Як зазначено у цьому розпорядженні, голова обласної ради прийняв його відповідно до Положення про порядок управління обєктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, затвердженого рішенням обласної ради від 04 березня 2014 року № 1142, керуючись Кодексом законів про працю України та Законом України «Про місцеве самоврядування».

Розпорядження голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.» суд визнає незаконним і таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно суперечить вимогам чинного трудового законодавства та порушує права позивача.

Гарантії забезпечення права громадян на працю проголошено статтею 43 Конституції України у відповідності зі статтею 23 Загальної декларації прав людини та статтею 5-1 КЗпП України.

Укладення трудового договору є формою реалізації права на працю, а трудовий договір підставою виникнення трудових правовідносин.

Визначення поняття трудового договору міститься в статті 21 КЗпП України.

Згідно частини третьої статті 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Враховуючи наведене, 16 липня 2013 року, на підставі розпорядженням в.о. голови Рівненської обласної державної адміністрації від 16 липня 2013 року № 139-к, у ОСОБА_1 та Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти виникли трудові правовідносини на термін до проведення виборів та призначення в установленому законом порядку керівника цього навчального закладу.

Відповідно до вимог частини третьої статті 39 Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року № 2984-ІІІ, який діяв на момент призначення ОСОБА_1 виконуючим обовязки ректора, власник (власники) новоутвореного вищого навчального закладу або уповноважений ним (ними) орган (особа) призначає на умовах контракту виконуючого обов'язки керівника вищого навчального закладу на термін до проведення виборів керівника вищого навчального закладу, але не більше ніж на два роки.

Разом з тим, як встановлено судом, контракт з ОСОБА_1, як з виконуючим обов'язки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, укладений не був. Оглянутий у судовому засіданні примірник контракту № 230/16-2013, не може бути підтвердженням укладання контракту між Рівненською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1, оскільки він не підписаний уповноваженою особою Рівненської обласної державної адміністрацієї та не містить дати.

Згідно статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що між Рівненською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_1 з 17 липня 2013 року був укладений строковий трудовий договір на виконання останнім обовязків ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з терміном дії до проведення виборів та призначення в установленому законом порядку керівника цього навчального закладу.

Згідно пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України однією з підстав припинення трудового договору є закінчення строку (пункти 2 і 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Відповідачами не надано суду жодних доказів, які б свідчили як про те, що на час звільнення позивача (01 лютого 2016 року) був проведений конкурс на заміщення посади ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, так і про оголошення такого конкурсу.

Таким чином, підстави для припинення укладеного з ОСОБА_1 строкового трудового договору відсутні.

Пунктом 4 частини першої статті 36 КЗпП України до підстав припинення трудового договору віднесено розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40,41), однак і вказаних обставин судом не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що у розпорядженні голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.» взагалі не вказано жодної визначеної КЗпП України підстави для звільнення ОСОБА_1

Приписами абзацу 2 статті 19 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Частиною шостою статті 43 Конституції України гарантується громадянам захист від незаконного звільнення.

Отже, звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника.

Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України, статті 240-1 КЗпП України та статті 4 Конвенції Міжнародної організації праці №158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця 1982» дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

Саме такі правові позиції викладені в Постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року по справі № 6-33цс14, які згідно ст.360-7 ЦПК України, є обовязковими для застосування всіма судами.

Оскільки звільнення ОСОБА_1 було проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства та без законної на те підстави, він має бути поновлений виконуючим обовязки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з 01 лютого 2016 року.

Окремо суд вважає необхідним звернути увагу на те, що згідно пунктів 2.3, 2.25, 2.26 «Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників», затвердженої спільним Наказом Міністерства праці України, Міністерства соціального захисту України, Міністерства юстиції України, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону, що в даному випадку, враховуючи запис у трудовій книжці позивача, не має місця.

Крім того, слід зазначити, що ні в Кодексі законів про працю України, ні в Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», якими керувався голова Рівненської обласної ради при винесенні розпорядження від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.», поняття «увільнення» відсутнє.

Відповідно до частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Згідно наданого позивачем розрахунку, за період вимушеного прогулу, а саме з 02 лютого 2016 року по 17 червня 2016 року, стягненню підлягає середній заробіток у розмірі 41788,80 грн.

Оскільки вказаний розрахунок проведено позивачем відповідно до вимог статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, він приймається судом до уваги при вирішенні спору.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Рівненським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти та отримував заробітну плату з коштів інституту, а Рівненська обласна рада, як орган місцевого самоврядування, виступає лише як орган, який наділений повноваженнями щодо призначення та звільнення керівника вказаного інституту, середній заробіток за час вимушеного прогулу підлягає стягненню саме з Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Що стосується позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, то ці вимоги суд також визнає безпідставними та недоведеними, а тому вони задоволенню не підлягають.

Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд враховує, що позивач належними та достатніми доказами не довів ні самого факту заподіяння йому моральної шкоди, ні обставин, які визначають її характер та обсяг. Позивач не довів наявності моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків, а також наявності чи необхідності його додаткових зусиль для організації свого життя. Не зазначив позивач і того, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.

У своїх запереченням відповідачі посилаються на пропуск позивачем строку звернення до суду, з чим суд погодитися не може.

Відповідно до вимог частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Як слідує з досліджених по справі доказів, копія розпорядження голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.» була вручена позивачу 23 лютого 2016 року у відповідь на його звернення від 19 лютого 2016 року, що підтверджується листом Рівненської обласної ради від 23 лютого 2016 року № Л-97-240.

З даним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 04 березня 2016 року, тобто в межах місячного строку, визначеного частиною першою статті 233 КЗпП України. Сторонами не заперечується, що на час звернення позивача до суду трудова книжка йому не видавалася.

При цьому, посилання відповідачів на відмову позивача в отриманні копії розпорядження, про що, на їх думку, свідчить акт від 02 лютого 2016 року, на переконання суду, не заслуговують на увагу.

Так, 02 лютого 2016 року начальником відділу Рівненської обласної ради в присутності інших осіб, працівників Рівненської обласної ради та Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, було складено акт про відмову від ознайомлення з розпорядженням голови Рівненської обласної ради, а не про відмову ОСОБА_1 в отриманні його копії.

Керуючись ст.ст.10,11,60,61,209,212,214,215,218,223,292,294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Рівненської обласної ради від 01 лютого 2016 року № 43 «Про увільнення ОСОБА_1О.»

Поновити ОСОБА_1 виконуючим обовязки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти з 01 лютого 2016 року.

Стягнути з Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 41788 (сорок одна тисяча сімсот вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до Рівненської обласної ради про відшкодування моральної шкоди відмовити за їх недоведеністю та безпідставністю.

Рішення в частині поновлення ОСОБА_1 виконуючим обовязки ректора Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти та стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути з Рівненської обласної ради в доход держави судові витрати по справі у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок, що складаються з судового збору.

Стягнути з Рівненського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти в доход держави судові витрати по справі у сумі 551 (пятсот пятдесят одна) гривня 20 копійок, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено в повному обсязі 20 червня 2016 року.

Суддя: Ю.П.Куцоконь