Ухвала суду № 58411844, 16.06.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 531/423/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1553/16Головуючий у 1-й інстанції Жмурко П.Я. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого-судді Чумак О.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Дряниці Ю.В.,

секретаря Лимар О.М.,

за участі представника позивача ОСОБА_2,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року

по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МДМ» до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус ОСОБА_5, про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем за його заявою.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача ОСОБА_1, -

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року заяву ТОВ «МДМ» про забезпечення позову задоволено.

Забезпечено позов ТОВ «МДМ» до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_3 про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та визнання договору оренди землі поновленим із попереднім орендарем за його заявою, шляхом накладення заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі виконувати сільськогосподарські роботи, та укладати будь-які угоди щодо передачі іншим особам у користування спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 133, 9202 га ріллі, кадастровий номер 5321681200:00:003:0415 та площею 181, 0701 га ріллі, кадастровий номер 5321681200:00:002:0420, які розташовані за межами населених пунктів, в адміністративних межах Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

До набрання чинності рішенням у справі заборонено у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії щодо спірних земельних ділянок сільськогосподарського призначення площею 133, 9202 га ріллі, кадастровий номер 5321681200:00:003:0415 та площею 181, 0701 га ріллі, площею 133, 9202 га ріллі, кадастровий номер 5321681200:00:003:0415 та площею 181, 0701 га ріллі, кадастровий номер 5321681200:00:002:0420, які розташовані за межами населених пунктів, в адміністративних межах Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області.

З зазначеною ухвалою районного суду не погодився відповідач, оскарживши його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати оскаржувану ухвалу і постановити нову, якою відмовити ТОВ «МДМ» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

06 червня 2016 року від представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 на адресу суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю представника відповідача в судовому засіданні у Апеляційному суді Харківської області по іншій цивільній справі. 15 червня 2016 року на адресу суду повторно надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 про відкладення розгляду справи у звязку з перебуванням представника відповідача в судовому засіданні, що відбудеться у Голованіському районному суді Кіровоградської області.

Відповідно до ст. 305 ЦПК України, апеляційний судвідкладає розгляд справи в разі неявки у судове засіданняособи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їйсудової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявкасторінабо інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Враховуючи наведені положення закону, колегія суддів зауважує, що зі змісту клопотання вбачається, що представник відповідача був повідомлений про час і місце судового засідання, однак, повторно не зявився на розгляд цивільної справи, а тому судова колегія вважає за необхідне розглядати вищезазначену справу при даній явці, без участі представника відповідача.

Заслухавши доповідь головуючого-судді, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги з підстав, визначених п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, враховуючи наступне.

Задовольняючи заяву ТОВ «МДМ» про забезпечення позову місцевий суд виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити виконання рішення суду та нанести значних матеріальних збитків позивачу.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, керуючись наступним.

За змістом ч.ч.1, 3 ст.151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Частиною 1 статті 153 ЦПК, передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.152 ЦПК, позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з врахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до розяснень, що містяться у п., п. 4, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Відповідно п. 7 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22 грудня 2006 року ухвала про забезпечення позову постановляється в порядку, визначеному ст. 209 ЦПК, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводяться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Отже, аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що інститут забезпечення позову застосовується у цивільному процесі з метою забезпечення подальшого виконання судового рішення, як завершальної стадії судового процесу, у разі існування підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Так, з матеріалів справи вбачається, що на підставі розпорядження голови Карлівської районної держави адміністрації від 05 травня 2005 року № 175, між Товариством з обмежено відповідальністю «МДМ» та Карлівською райдержадміністрацією було укладено договори оренди землі від 16 травня 2005 року, зареєстровані в Центрі ДЗК 17 травня 2005 року за № 040555600001 і № 040555600002, відповідно до якого орендар приймає строкове, платне володіння і користування земельні ділянки, які знаходиться на території Голобородьківської сільської ради Карлівського району Полтавської області, строком на 5 років, сільськогосподарського призначення площею 138, 2855 га ріллі і 181,070 га ріллі відповідно, для ведення товарно сільськогосподарського виробництва. Згідно розпоряджень голови Карлівськ районної державної адміністрації від 07 травня 2010 року № 125 і № 126, в договори оренди землі було внесені зміни, а саме, строк дії договорів оренди землі було продовжено на 5 (п'ять) років. Земельні ділянки виділені в натурі (на місцевості) встановленому законом порядку.

Наказами Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 01 вересня 2015 року № 1069/0/75-15-Сг і №1070/0/75-15-СГ вищезазначені земельні ділянки, які перебували в оренді ТОВ «МДМ» передано ОСОБА_3 у довгострокову оренду терміном на 25 років (договори оренди землі від 09 і 10 вересня 2015 року, зареєстровані приватним нотаріусом ОСОБА_5).

15 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Агрофірма «Аршиця» було укладено договір суборенди земельної ділянки площею 181, 010 га строком до 10 вересня 2040 року.

15 жовтня 2015 року між ОСОБА_3 і ТОВ «Агрофірма «Аршиця» було укладено договір суборенди земельної ділянки площею 133, 9202 га строком до 09 вересня 2040 року.

На думку заявника наведене дає підстави для припущення, що відповідач в подальшому може повторно передати земельні ділянки в суборенду іншим особам. Вважає, що передача відповідачем спірних земельних ділянок в суборенду третім особам може утруднити подальше виконання судового рішення, у випадку задоволення позову ТОВ «МДМ», а тому з метою недопущення передачі зазначених земельних ділянок у суборенду іншим особам необхідно застосувати заходи забезпечення позову у вигляді накладення заборони ОСОБА_3 та іншим особам вчиняти будь-які дії, в тому числі виконувати сільськогосподарські роботи, та укладати будь-які угоди щодо передачі іншим особам у користування спірні земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо доведеності позивачем необхідності застосування заходів забезпечення позову, у звязку з наявністю підстав для припущення про можливість подальшого утруднення виконання рішення суду у випадку задоволення позову ТОВ «МДМ».

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, тому колегія суддів вважає, що вони в повній мірі ґрунтуються на законі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали місцевого суду без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 1 ч. 1 ст. 312, 314, 315, 317, 319ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 08 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і не може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий-суддя (підпис) О. В. Чумак

Судді: (підпис) ОСОБА_6

(підпис) ОСОБА_7

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1