Ухвала суду № 58410548, 16.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 371/1524/15-к Головуючий у І інстанції Гаврищук А. В.Провадження № 11-кп/780/418/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 3 16.06.2016

УХВАЛА

Іменем України

16 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді - Авраменка М. Г.

суддів: Гайдай Р.М., Орла А.І.

при секретарі Казьміній А.В.

за участю:

прокурора Хахлюка В.В.

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

представника потерпілої - ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження за апеляційними скаргами обвинувачених та їх захисників на вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року, яким

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого,

визнано винним за ч. 3 ст. 289, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання:

за ч. 3 ст. 289 КК України - у виді десяти років позбавлення волі без конфіскації майна;

за п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України - у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 2 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом повного поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 2 ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено покарання у виді довічного позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого,

визнано винним за ч. 3 ст. 289, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання:

за ч. 3 ст. 289 КК України у виді десяти років позбавлення волі без конфіскації майна;

за п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на чотирнадцять років з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 2 ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання за вироком Богуславського районного суду Київської області від 22.09.2014 призначено остаточне покарання у виді пятнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, Корсунь - Шевченківського району, Черкаської області, раніше судимого,

визнано винним за ч. 3 ст. 289, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України та призначено покарання:

за ч. 3 ст. 289 КК України у виді десяти років позбавлення волі без конфіскації майна;

за п. 6 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України у виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено остаточне покарання у виді чотирнадцяти років позбавлення волі з конфіскацією усього майна, яке є власністю засудженого.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України до покарання, призначеного цим вироком, суд приєднав покарання призначене вироком Богуславського районного суду Київської області від 09.12.2014, яким обвинуваченого ОСОБА_7, засуджено за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді штрафу, у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн., в силу положень ч. 3 ст. 72 КК України покарання у виді штрафу виконувати самостійно, -

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду, ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 визнано винними в умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_10, вчинене з корисливих мотивів за попередньою змовою групою осіб, та у подальшому заволодінні транспортним засобом, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з насильством небезпечним для життя потерпілого, за таких обставин:

28.05.2015 обвинувачені розробили та узгодили детальний план незаконного заволодіння транспортним засобом з метою подальшого його продажу, шляхом убивства водія таксі.

29.05.2015 о 04 годині 47 хвилин, перебуваючи в м. Миронівка, Київської області, і реалізуючи злочинний умисел на незаконне заволодіння транспортним засобом шляхом убивства водія таксі, відповідно до попередньо - обумовленого плану із розподіленням ролей, ОСОБА_7 викликав зі свого мобільного телефону автомобіль зі служби таксі «Круіз». В обумовлене місце прибув автомобіль марки «Chery», модель «Amulet», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_10.

Після приїзду автомобіля, обвинувачені розташувалися в раніше обумовлених місцях. Близько 05 год. 30 хв., під час руху транспортного засобу в с. Зеленьки, Миронівського району, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10, ОСОБА_7 дістав з кишені заздалегідь підготовлений ОСОБА_6 зашморг та накинув на шию ОСОБА_10, після чого почав що є сили затягувати. У цей час ОСОБА_5 лівою рукою різко затягнув ручне гальмо автомобіля, що спричинило екстрену його зупинку. ОСОБА_10, в свою чергу, почав пручатись та схопив зашморг руками, намагаючись зняти. Реагуючи на дії водія, ОСОБА_6 почав кулаками рук хаотично наносити удари останньому в область голови. Вважаючи, що ОСОБА_10 може вирватися, ОСОБА_5, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки, з метою умисного протиправного заподіяння смерті ОСОБА_10 правою рукою дістав з кишені наперед заготовлений розкладний ніж, вістрям якого наніс з права на ліво не менше чотирьох аналогічних один одному ударів в область грудної клітини зліва, які спричинили смерть останнього. Після цього ОСОБА_5 вийшовши із автомобіля, підійшов до лівих передніх дверей водія і відчинивши їх, при цьому тримаючи в правій руці вищевказаний ніж, наніс вістрям ножа один удар ОСОБА_10 в область шиї.

Смерть ОСОБА_10 настала від чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженнями серця, які призвели до розвитку масивної внутрішньо грудної кровотечі та гострої крововтрати.

Труп потерпілого перевезли на територію ферми СФГ «Майок» с. Зеленьки Миронівського району, де пересвідчившись в його смерті, залишили біля напівзруйнованого приміщення ферми.

Викрадений автомобіль сховали в лісосмузі неподалік будинку №134 по вул. Б. Хмельницького в м. Миронівка.

Крім автомобіля, обвинувачені незаконно заволоділи грошима в сумі 500 грн., мобільними телефонами та іншим майном потерпілого на загальну суму 22199 грн., а також золотою обручкою вартістю 2975 грн., які в подальшому збули в м. Києві невідомим особам, а виручені кошти розділили.

На вирок суду подали апеляційні скарги обвинувачені та їх захисники.

Обвинувачений ОСОБА_5 в апеляційній скарзі та доповненнях до неї просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок і помякшити покарання, яке вважає занадто жорстоким і несправедливим. При цьому одночасно ставить вимогу про новий розгляд кримінального провадження в іншому складі суду.

На підтримку вимог зазначив в апеляційній скарзі, що висновки суду не підтверджуються матеріалами справи, оскільки в них не було заздалегідь спланованого умислу на вбивство потерпілого. Висновки суду про те, що він мав авторитет та вплив на своїх спільників при вчиненні злочину, є надуманим.

Зазначає, що суд призначив йому занадто суворе покарання. Не врахував, що він має на утриманні малолітню дитину та його позитивну характеристику, яка свідчить, що він не був суспільно-небезпечною особою. Суд безпідставно зазначив у вироку, що не вбачає в його поведінці щирого каяття. Такий висновок суду суперечить матеріалам кримінального провадження. Визнаючи свою провину, він вибачився перед рідними потерпілого та частково компенсував моральну шкоду. Покарання у виді довічного позбавлення волі було призначено під тиском таксистів та сторони обвинувачення. Висновки суду також мають істотні суперечності про наявність в його діях повторності та рецидиву злочинів, оскільки в обвинувальному акті зазначено, що обставини, які обтяжують покарання не виявлено. Висновки суду про відсутність в його поведінці щирого каяття суперечить матеріалам справи.

Його захисник ОСОБА_3 зазначив, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі обвинуваченого. Крім того, відношення ОСОБА_5 до вчиненого злочину свідчить про його щире каяття, на що вказує поведінка останнього під час проведення слідчого експерименту. На думку захисника, не відповідає дійсності і фактична вартість незаконно здобутого майна. Вважає покази свідків у кримінальному провадженні недопустимими та такими, що не можуть бути покладені в основу обвинувачення, оскільки це є покази з чужих слів. Докази, вилучені 31 травня 2015 року під час огляду місця події, отримані із грубим порушенням норм КПК України, тому не можуть бути визнані судом допустимими і покладеними в основу обвинувачення, оскільки слідча дія була проведена без звернення до слідчого судді.

Захисник ОСОБА_11 просить вирок щодо обвинувачених скасувати, а у разі відсутності підстав для нового розгляду помякшити призначене покарання ОСОБА_7 до 10 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі посилається на однобічність та неповноту судового розгляду, що стало підставою для призначення судом покарання ОСОБА_7, яке не відповідає ступеню тяжкості та особі засудженого.

В обґрунтування вимог посилається на те, що не було встановлено вартості електрошокера, а також на те, що суд не вірно зазначив про обставини вилучення зашморгу, яким ОСОБА_7 душив потерпілого.

Обвинувачений ОСОБА_7 вважає вирок суду занадто суворим і таким, що підлягає скасуванню. Висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду. На його думку, є незаконним висновок суду про рецидив злочинів і повторність, як і висновок про те, що вони домовилися про вбивство потерпілого до початку злочину.

Зазначає, що тілесних ушкоджень потерпілому він не наносив і відношення до цього не має. Він лише тримав водія, щоб той зупинився. Дій ОСОБА_5 він не передбачав, так як домовленості на вбивство в них не було. Його дії не спричинили смерті потерпілому, про що свідчить висновок судово-медичного експерта.

Обвинувачений ОСОБА_6 просить скасувати вирок з тих підстав, що висновок суду не підтверджується доказами. Не обґрунтованим є висновок, що він був співучасником вбивства потерпілого. Про вбивство він взагалі не знав. Суд не взяв до уваги, що відтворення він робив під тиском та під диктовку слідчого. Призначене йому покарання вважає занадто суворим.

В запереченні на апеляційні скарги, потерпіла ОСОБА_8 просить відмовити у задоволенні вимог апелянтів та залишити вирок без змін, як законний, обґрунтований та вмотивований.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинувачених та їх захисників, які просили задовольнити вимоги апеляційних скарг, думку прокурора, потерпілої та її представника, які заперечували проти їх задоволення, вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи та вимоги апеляційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд, виходячи із наступного.

Доводи апеляційних скарг щодо неналежної оцінки зібраних у справі доказів, наявності суперечностей у доказах, прийнятих судом, неприйняття доказів, які виправдовують обвинувачених у вчиненні злочину, передбаченого п.12 ч.2 ст.115 КК України, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Як убачається із матеріалів справи, висновок суду щодо доведеності вини обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у скоєні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 289, п. 6, п.12 ч. 2 ст. 115 КК України, а саме, у вчиненні умисного протиправного заподіянні смерті ОСОБА_10, вчинене з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема:

показаннями обвинувачених ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7;

показаннями потерпілої ОСОБА_8;

показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20;

довідкою СПД «ОСОБА_21В.» від 17.07.2015, відповідно до якої встановлено номера телефонів служби таксі «Круїз»;

даними протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 23.06.2015 та описом до нього, а також додатком №3 до нього;

постановою від 23.06.2015 про визнання речовими доказами та передачу їх на зберігання з додатками;

даними протоколу огляду місця події від 31.08.2015, заявою ОСОБА_6 про добровільну згоду на його особистий огляд, відповідно до яких ОСОБА_6 видав ключ запалення від автомобіля «Chery», модель «Amulet» та пояснив, що вказаний автомобіль він, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 викрали після того, як двоє останніх здійснили вбивство водія;

даними протоколу огляду місця події від 31.05.2015, фототаблицею до нього, відповідно до яких в м. Кагарлик навпроти вул. ОСОБА_22 в лісосмузі було виявлено автомобіль «Chery», модель «Amulet» д.н.з. НОМЕР_1;

висновком експерта №3-03/769 від 19.08.2015;

даними протоколу огляду місця події від 31.05.2015, домоволодіння, що знаходиться в м. Богуслав, Миронівського району, Київської області по вул. Миколаївська, 119, заявою про добровільну згоду на проведення огляду та фото таблицею до протоколу;

даними протоколу огляду місця події від 31.05.2015 та фототаблицею до нього згідно якого було виявлено складний ніж довжиною 200 мл. у місці на яке вказав обвинувачений ОСОБА_6;

даними протоколу від 31.05.2015 огляду місця події земельної ділянки на території СФГ «Майок», що в с. Зеленьки по вул. Незалежності, 28, Миронівського району Київської області фототаблицею до нього, відповідно до якого виявлено труп ОСОБА_10;

висновком експерта №74 від 31.05.2015 згідно якого смерть ОСОБА_10 настала від чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженнями серця, які призвели до розвитку масивної внутрішньо грудної кровотечі та гострої крововтрати. Між отриманими ОСОБА_10 тілесними ушкодженнями у вигляді чисельних проникаючого характеру колото-різаних поранень грудної клітки (з ушкодженням серця) та смертю потерпілого існує прямий причинно-наслідковий зв'язок;

висновком експерта №73-мк від 29.07.2015;

висновком експерта №79-мк від 30.07.2015;

висновком експерта №78-мк від 28.07.2015;

висновком судово-медичної експертизи №6/74-ВЕ від 06.08.2015 згідно якого смерть ОСОБА_10 настала від чисельних проникаючих колото-різаних поранень грудної клітини з ушкодженнями серця, які призвели до розвитку масивної внутрішньо грудної кровотечі та гострої крововтрати;

висновком експерта №28 від 02.06.2015;

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 31.05.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_6, фототаблицею до нього, відповідно до якого обвинувачений у присутності захисника та двох понятих розповідав про домовленості, які виникли між ним ОСОБА_5 і ОСОБА_7 28.05.2015 на міському стадіоні у м. Богуслав, обставини вчинення ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_7 інкримінованих злочинів, вказав на місце зустрічі з потерпілим, місце безпосереднього вчинення убивства, місце приховування трупа жертви, місця де було сховано автомобіль жертви та де було спалено деякі докази, що містили сліди злочину, місце де ОСОБА_5 було викинуто зашморг та місце де останнім було викинуто ножа. В ході проведення вказаного слідчого експерименту було також виявлено та вилучено зашморг, який згідно пояснень обвинувачених ОСОБА_7 намагався душити ОСОБА_23;

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 01.06.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_7, фототаблицею до нього, відповідно до якого обвинувачений у присутності захисника та двох понятих розповідав про домовленості, які виникли між ним ОСОБА_5 і ОСОБА_6 28.05.2015 на міському стадіоні у м. Богуслав, обставини вчинення ним та ОСОБА_5 і ОСОБА_6 інкримінованих злочинів, вказав на місце зустрічі з потерпілим, місце безпосереднього вчинення убивства, місце приховування трупа жертви, місця де було сховано автомобіль жертви та де було спалено деякі докази, що містили сліди злочину, місце де ОСОБА_5 було викинуто зашморг та місце де останнім було викинуто ножа;

даними протоколу проведення слідчого експерименту від 01.06.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_5, фототаблицею до нього, відповідно до якого обвинувачений у присутності захисника та двох понятих розповідав про домовленості, які виникли між ним, ОСОБА_7 і ОСОБА_6 28.05.2015 на міському стадіоні у м. Богуслав, обставини вчинення ним та ОСОБА_7 і ОСОБА_6 інкримінованих йому злочинів вказав на місце зустрічі з потерпілим, місце безпосереднього вчинення убивства, місце приховування трупа жертви, місця де було сховано автомобіль потерпілого та де було спалено деякі докази що містили сліди злочину, місце де ним було викинуто зашморг та місце де було викинуто ножа;

відеозаписом до протоколу огляду місця події від 31.08.2015 за участю ОСОБА_6;

відеозаписом до протоколу огляду місця події від 31.05.2015;

відеозаписом до протоколу огляду місця події від 31.05.2015, згідно якого було виявлено складний ніж довжиною 200 мл.;

відеозаписом до протоколу огляду місця події від 31.05.2015 земельної ділянки розміром 20Х20 метрів на території СФГ «Майок», що в с. Зеленьки по вул. Незалежності, 28, Миронівського району Київської області згідно якого виявлено труп ОСОБА_10;

відеозаписом до протоколу проведення слідчого експерименту від 31.05.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_6;

відеозаписом до протоколу проведення слідчого експерименту від 01.06.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_7;

відеозаписом до протоколу проведення слідчого експерименту від 01.06.2015 за участю обвинуваченого ОСОБА_5;

речовими доказами : ножем з первинною упаковкою; парою вовняних шкарпеток з вмістом в них металевого тросу; футболкою ОСОБА_10 чорного кольору зі слідами від ударів ножем.

Колегія суддів звертає увагу, що указані докази узгоджуються між собою, зібрані із дотриманням вимог КПК України, у звязку із чим судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про можливість прийняття цих доказів.

Інші докази, на які послався суд у своєму вироку, не викликають у колегії суддів сумнівів щодо достовірності, належності та допустимості.

Посилання обвинувачених та їх захисників на відсутність попередньої домовленості на вчинення вбивства потерпілого, не ґрунтується на матеріалах провадження, і розцінюється колегією суддів як спроба обвинувачених уникнути відповідальності за вчинення злочинів.

Так, суд першої інстанції дав належну оцінку діям обвинувачених, їх показанням та зібраним доказам по справі, та прийшов до обґрунтованого висновку про суперечність показів обвинувачених фактичним обставинам справи та доказам.

Колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на процес готування обвинувачених до вчинення злочинів, зокрема: вибір знаряддя вчинення злочину, розміщення обвинувачених під час вчинення вбивства, а також на спосіб його вчинення.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку діям кожного обвинуваченого, зазначивши про те, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 могли передбачити, а ОСОБА_7 мав передбачити наслідки суспільно-небезпечних дій групи, однак внаслідок злочинної самовпевненості не зробили цього, тобто, мали непрямий умисел на вчинення умисного злочину - вбивства. Крім того, обвинувачені визнали те, що знали про наявність у ОСОБА_5 ножа, у звязку із чим і розподілили між собою місця в автомобілі, та розташувались так, щоб у випадку непередбачених обставин, ОСОБА_5 мав можливість подолати опір водія. Також, суд врахував поведінку обвинувачених після вчинення вбивства потерпілого ОСОБА_10, а саме, очікуваність такого розвитку події, на що вказує заздалегідь придбані медичні рукавички, допомога ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в подальшому приховуванні трупа та дії, направлені на пересвідчення факту смерті потерпілого.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність спільного умислу ОСОБА_5, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на вчинення вбивства з метою заволодіння транспортного засобу потерпілого, та відсутність ексцесу виконавця, оскільки дії трьох носили узгоджений характер, були обєднанні єдиним умислом та домовленістю.

Що стосується доводів апелянтів про виключення такої кваліфікуючої ознаки, як повторність, то вони не ґрунтуються на матеріалах провадження, оскільки суд першої інстанції таку кваліфікуючу ознаку ОСОБА_5 та ОСОБА_6 виключив, оскільки вона не є кваліфікуючою ч. 3 ст. 289 КК України, однак може бути врахована як обтяжуюча при призначенні покарання, що суд і зробив.

В апеляційних скаргах обвинувачених та їх захисників зазначалось про надмірну суворість призначених покарань. На думку колегії, покарання у виді позбавлення волі обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відповідає характеру і ступеню тяжкості вчинених злочинів й даним про осіб винних і є необхідним для їх виправлення та запобігання нових злочинів.

На думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про те, що призначення покарання ОСОБА_5 за п. п. 6, 15 ч. 2 ст. 115 КК України у виді позбавлення волі на певний строк не забезпечить завдань кримінального судочинства та не слугуватиме цілям його застосування, є обґрунтованим.

Підстав для помякшення призначеного обвинуваченому покарання, колегія суддів не знаходить. Даних, які б свідчили про обмову й самообмову обвинувачених у кримінальному провадженні, не встановлено, так само як і обставин, які б указували на необєктивність при його судовому розгляді.

Судом першої інстанції в повній мірі дотримано приписи ст. 384 КПК України, що було предметом перевірки апеляційного розгляду.

В апеляційних скаргах зазначені обставини про сумніви щодо вартості викраденого майна потерпілого та суперечності при визначенні місця вилучення знаряддя злочину, тому, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що такі обставини ніяким чином не впливають на правильність кваліфікації дій обвинувачених та виду і розміру призначеного покарання і не є такими, що тягнуть за собою скасування чи зміну вироку суду.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

вирок Миронівського районного суду Київської області від 19 січня 2016 року щодо ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 289, п. 6, п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з цивільних і кримінальних справ на протязі трьох місяців.

Головуючий

Судді: