Рішення № 58410547, 14.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/3615/15-ц Головуючий у І інстанції Карабаза Н. Ф.Провадження № 22-ц/780/1778/16 Доповідач у 2 інстанції Сушко Л. П.Категорія 46 14.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

14 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Сушко Л.П.,

суддів: Лащенка В.Д., Кулішенка Ю.М.,

при секретарі: Тимошевській С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Першого заступника прокурора Київської області на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року у справі за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України до Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_4, треті особи: Комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство», ОСОБА_5, Управління Держземагенства у м. Ірпені Київської області про визнання недійсним рішення ради, державного акту на право власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2015 року позивач перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі: Кабінету Міністрів України, звернувся до суду з вищезазначеним позовом обґрунтовуючи його тим, що прокуратурою області за результатами вивчення законності розпорядження землями лісогосподарського призначення виявлено порушення вимог законодавства при відведенні Гостомельською селищною радою земельних ділянок у приватну власність громадянам для будівництва і обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд. Рішенням Гостомельської селищної ради від 11.03.2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5 земельну ділянку загальною площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_5 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за №011096601167. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2011 року ОСОБА_5 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_4, про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1. Вартість земельної ділянки становить 94 352 грн. Зазначене рішення Гостомельської селищної ради, державний акт на право власності на земельну ділянку є незаконними та мають бути визнані недійсними, оскільки відповідно до положень ст.ст. 12, 116 Земельного кодексу України місцеві ради мають право передавати земельні ділянки комунальної власності у власність громадян. Водночас, перевіркою установлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11.03.2010 р. № 1298-50-У у приватну власність громадянину передано земельну ділянку державної власності, яка знаходиться за межами населеного пункту селища Гостомель. Зокрема, за 'інформацією управління Держземагентства у м. Ірпені згідно з планово- картографічними матеріалами указана земельна ділянка знаходяться за межами населеного пункту. Крім того, відповідно до проекту землеустрою, який затверджено оспорюваним рішенням, відведення земельної ділянки передбачене за рахунок земель запасу, однак у період з 01.01.2009 р. по 01.01.2011 р. на території Гостомельської селищної ради згідно з державною статистичною звітністю за формою 6-зем площа земель запасу не змінювалася. На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліспроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва. За інформацією Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання «Укрдержліспроект» від 08.10.2014 р., спірна територія була лісами ще з радянських часів. Так, на підставі Постанови ЦК КПУ і Ради Міністрів УРСР від 20.06.56 року № 673 та рішення виконкому Київської міської ради від 07.08.56 року № 1186 створено Святошинське лісопаркове господарство, яке ввійшло до складу управління зеленої зони м. Києва. Загальна площа Святошинського лісопаркового господарства на момент створення становила 14167 га, вказані землі передано без вилучення із Держлісфонду України. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 2715 від 17.12.01 на виконання рішення Київської міської ради від 02.10.01 № 59/1493, Київське державне комунальне об'єднання зеленого будівництва «Київзеленбуд» перейменовано на Київське комунальне об'єднання зеленого будівництва та експлуатації «Київзеленбуд», а державне комунальне підприємство Святошинське лісопаркове господарство - на комунальне підприємство «Святошинське лісопаркове господарство». Лісовпорядні роботи проводилися в 1945-46, 1952-59, 1969, 1979, 1989, 1999, 2009 роках. Зазначає, що надання спірної земельної ділянки у приватну власність громадянину згідно положень ст.ст. 116, 118 Земельного кодексу України можливе лише після її вилучення (викупу) та в порядку, визначеному ст.ст. 149, 151 цього Кодексу. Водночас, перевіркою установлено, що погодження на вилучення з постійного користування вказаної спірної ділянки КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало, уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав. Крім того, земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_5 передано з порушенням порядку зміни цільового призначення земель. Тобто, цільове призначення вказаної земельної ділянки змінено в порушення вказаних норм земельного та лісового законодавства не уповноваженим органом, за відсутності погодження органу виконавчої влади з питань лісового господарства, землю відведено для житлової забудови за межами населеного пункту, що відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України є підставою для визнання недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області. Гостомельською селищною радою Київської області з перевищенням визначених законом повноважень в порушення вимог ст.ст. 12, 20, 38, 39, 84, 116, 118, 122, 149, п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 33, 57 Лісового кодексу України, п. 34 ст. 36 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» земельна ділянка державної власності лісогосподарського призначення, що знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель, без вилучення у постійного користувача передано у приватну власність ОСОБА_5 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, у зв'язку з чим рішення селищної ради від 11.03.10 № 1298-50-У є незаконним та має бути визнано недійсним. Прийнятим рішенням Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 р. № 1298-50-У порушено право власності держави на земельну ділянку лісогосподарського призначення, за відсутності відповідних повноважень передано у приватну власність ОСОБА_5 Оскільки право власності до ОСОБА_5 перейшло на підставі рішення, яке є протиправним, то виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 підлягає визнанню недійсним. Земельні ділянки вибули з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що дає підстави для пред'явлення вимог про витребування її із чужого володіння на користь держави. Зважаючи на викладене, вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної земельної ділянки не заявляється, а для повернення земельної ділянки у державну власність необхідним є припинення правового титулу належного набувача, тобто визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданого на ім'я ОСОБА_5 У зв'язку з цим просив визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 р. № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1500 га, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4, витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га вартістю 94 352 грн.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі перший заступник прокурора Київської області просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на його незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вважає, що судом застосовано строк позовної давності без визначення обсягу прав та законних інтересів позивача, які порушені у спірних правовідносинах, а тому суд невірно застосував строки позовної давності.

Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст.309'ЦПК України підставами для скасування рішення суду з ухваленням нового рішення є, зокрема, неповне з"ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, а також неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.214 цього Кодексу під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності, тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих відносин.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що встановлений ст. 257 ЦК України термін позовної давності на момент подачі позову у даній справі сплинув, що відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України, є самостійною правовою підставою для відмови у позові.

Однак, такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Гостомельської селищної ради від 11.03.2010 року № 1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» затверджено проект землеустрою та передано безкоштовно у приватну власність ОСОБА_5. земельну ділянку загальною площею 0,15 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_1.

На підставі вказаного рішення на ім'я ОСОБА_5 видано державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2, площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, зареєстрований відділом Держкомзему у м. Ірпінь за №011096601167. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2011 року ОСОБА_5 відчужив зазначену земельну ділянку на користь ОСОБА_4, про що зроблено відповідну відмітку на державному акті на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. п. а), б) ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядженнями землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.ст. 20, 21 ЗК України, які діяли на час виникнення правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Зміна цільового призначення земель, зайнятих лісами, провадиться з урахуванням висновків органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища та лісового господарства.

Порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Згідно п. ґ) ч. З ст. 84 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Частиною першою статті 116 ЗК України в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

За правилами ч. 1 ст. 122 ЗК України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

На момент відведення спірна земельна ділянка згідно з інформацією КП «Святошинське лісопаркове господарство» та ВО «Укрдержліппроект» перебувала у постійному користуванні лісгоспу та відповідно до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування знаходилась у кварталі № 12 Київського лісництва.

Судом встановлено, і це підтверджується наявними в справі доказами, що будь-якого погодження на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки - КП «Святошинське лісопаркове господарство» не надавало та уповноважений орган державної влади відповідного рішення не приймав.

На підставі встановлених судом обставин та зазначених вище норм Закону, оскільки спірна земельна ділянка на момент ухвалення Гостомельською селищною радою Київської області рішення від 11.03.2010 року за №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» знаходилась за межами населеного пункту смт. Гостомель та без вилучення у постійного користувача і без зміни у визначеному законом порядку цільового призначення була передана у власність ОСОБА_5

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що Гостомельська селищна рада при винесенні зазначеного рішення вийшла за межі своїх повноважень, чим порушила законні інтереси держави. Оскільки право власності до ОСОБА_5 перейшло на підставі рішення, яке є протиправним, то виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку підлягає визнанню недійсним.

Також судом вірно встановлено, що земельна ділянка вибула з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що є підставою для задоволення вимог про витребування її із чужого володіння на користь держави, оскільки оскаржуваним рішенням щодо передачі у приватну власність та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

При розгляді вказаної справи необхідно враховувати, що земельна ділянка вибула з державної власності всупереч законодавству та волі держави в особі уповноваженого на те органу, що є підставою для задоволення вимог про витребування її із чужого володіння на користь держави, оскільки оскаржуваним рішенням щодо передачі у приватну власність та зміни цільового призначення спірної земельної ділянки порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення.

Висновки суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк позовної давності звернення з даним позовом до суду, не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 268 ЦК України, який діяв на час виникнення правовідносин, позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 16.12.2015 року у справі № 6-251 Оце 15, підтверджуючи правильність висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15, судові палати в цивільних, адміністративних та господарських справах Верховного Суду України в справі, яка переглядається, виходять із того, що вказана правова позиція Верховного Суду України стосувалася спірних правовідносин, які виникають із оскарження державою правових актів органів державної влади, та ґрунтувалася на тому, що держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти й несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею (державою) незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

У справі, яка переглядається, вимоги позивача обґрунтовуються порушенням права власності держави на землю з боку органу місцевого самоврядування. За таких обставин відсутні підстави вважати, що судове рішення суду касаційної інстанції в цій справі в частині застосування норм пункту 5 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» не відповідає правовому висновку щодо застосування пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-68цс15.

Оскільки в даній справі вимоги першого заступника прокурора Київської області обґрунтовуються порушенням права власності держави на землю з боку органу місцевого самоврядування, то на правовідносини, які виникли між сторонами у вересні 2010 року, позовна давність не поширюється.

Крім того матеріали справи не містять доказів про отримання прокурором копії рішення органу місцевого самоврядування від П березня 2010 року, яке оспорюється. Також Кабінет Міністрів України, який визначений прокурором у якості позивача, не приймав участі у вилучені та подальшому користуванні земельної ділянки та зміни її цільового призначення. Саме Кабінет Міністрів України з 08 квітня 2012 року на підставі вимог ст.. 122, 149 Земельного кодексу України від імені держави здійснює повноваження власника та розпорядника спірної земельної ділянки, оскільки вона розташована на території земель лісогосподарського призначення.

Оскільки вимоги прокурора є похідними від вимог органу державної влади, права та інтереси якого він захищає, то і перебіг строку позовної давності розпочинається з моменту, коли про порушення прав та інтересів держави дізнався саме відповідний орган державної влади, а не прокурор (постанова Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі №3-126гс15).

За таких обставин колегія суддів вважає безпідставним посилання суду першої інстанції на необхідність застосування строку позовної давності як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦПК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Матеріали справи не містять доказів того, що Кабінет Міністрів України повідомлявся про оскаржуване рішення ради.

З урахуванням викладеного ухвалене рішення необхідно скасувати як таке, що постановлене з порушенням норм матеріального права та відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України ухвалити нове, яким позовні вимоги прокурора задовольнити.

Відповідно до ч. З ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1500 га. та державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4. є недійсними. ОСОБА_5 у вказаній справі є третьою особою на стороні відповідачів Гостомельської селищної ради та ОСОБА_4, яка має права, передбачені ст.. 27 ЦПК України. З урахуванням зазначеного відсутні підстави вважати, що незалучення ОСОБА_5 в якості відповідача по вказаній справі, призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 307, 309 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 24 грудня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнати недійсним рішення Гостомельської селищної ради Київської області від 11.03.2010 року №1298-50-У «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», яким передано у власність ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,1500 га.

Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданий ОСОБА_5 на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га, з відміткою про перехід права власності до ОСОБА_4.

Витребувати з володіння ОСОБА_4 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,1500 га вартістю 94352,00 грн.

Стягнути з Гостомельської селищної ради Київської області, ОСОБА_4 на користь прокуратури Київської області по 786,89 грн. судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: