Постанова № 58410520, 17.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/3709/16-п Головуючий у І інстанції Мельник О. О.Провадження № 33/780/330/16 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 17.06.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2016 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області у складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ОСОБА_1, за участю: правопорушника ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Київської митниці ДФС України на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року, -

в с т а н о в и в :

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина ОСОБА_5 Казахстан, працюючого водієм, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2,

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1700 грн. без конфіскації валюти;

вилучену валюту у розмірі 7615 Євро та 7550 російських рублів повернуто ОСОБА_2.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що він, 02 квітня 2016 року о 13 годині 10 хвилин, в залі «Відліт» терміналу «D» ДП ДМА «Бориспіль», під час проведення митного контролю пасажирів, які відлітали з України до Польщі м. Варшава рейсом № LO 752, обрав проходження митного контролю в каналі, позначеному символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України заявив, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо ввезення на митну територію України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», у нього були виявлені не заявлені 17615 Євро та 7550 російських рублів. Вказана іноземна валюта знаходилася в одному із відділень особистої сумки пасажира без ознак приховування. Із вказаної суми ОСОБА_2 було пропущено 10000 Євро та за протоколом про порушення митних правил вилучено 7615 Євро та 7550 російських рублів.

У апеляційні скарзі представник Київської митниці ДФС порушив питання про скасування постанови судді. В обґрунтування апеляційної скарги указав на те, що суддею були порушенні норми матеріального та процесуального права, а саме не були всебічно, повно і обєктивно зясовані всі обставини справи, з урахуванням особи, що притягується до адміністративної відповідальності. Указав на необґрунтованість посилання суду першої інстанції на те, що у разі застосування до ОСОБА_2 стягнення у виді конфіскації предмету правопорушення, на останнього буде покладено «індивідуальний надмірний тягар». Поряд із цим, указав на формальний підхід до прийняття рішення у даній справі, оскільки доводи сторони захисту щодо джерела походження вилучених коштів, а саме, заробітної плати, не ґрунтуються на матеріалах справи, відповідно до яких, ОСОБА_2 неодноразово указував на те, що вилучені кошти йому не належать. Просив постанову скасувати, прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні правопорушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та накласти стягнення у виді конфіскації вилученої валюти та штрафу у відповідному розмірі.

Вислухавши пояснення:

представника Київської митниці ДФС України, який апеляційну скаргу підтримав, підтвердив її доводи та просив її задовольнити;

правопорушника та його захисника, які доводи апеляційної скарги представника Київської митниці ДФС вважали необґрунтованими, просили залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбачених ст. 471 МК України та винності ОСОБА_2 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 02 квітня 2016 року № 0254/125120101/16, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 02 квітня 2016 року, доповідними записками головних державних інспекторів відділу митного оформлення №1, поясненнями ОСОБА_2, та іншими доказами.

Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи та як наслідок хибності висновку про відсутність підстав для конфіскації коштів, не ґрунтуються на зібраних матеріалах із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і обєктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до положень ч.1 ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини у справі «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, зазначив, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний, inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов'язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав Суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Пошук такого справедливого балансу пролягає через всю Конвенцію. Далі Суд зазначає, що необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар» (див. рішення щодо Брумареску (Brumaresku), параграф 78).

Таким чином, оцінюючи дотримання права на мирне володіння своїм майном, передбаченого ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Європейський суд з прав людини виходить із оцінки забезпечення «справедливого балансу» / дотримання принципу пропорційності (справедливої рівноваги між інтересами суспільства і основними правами окремої людини) (п.п. 69, 73 рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, п.п.31, 34 рішення у справі «Ісмаїлов проти РФ» від 06 листопада 2008 року).

Апеляційний суд Київської області звертає увагу на те, що хоча правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес, проте із урахуванням обставин даної справи, не відповідатиме принципу пропорційності (справедливої рівноваги між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту основних прав конкретної особи). Необхідну рівновагу не буде забезпечено, якщо відповідна особа буде нести «особистий і надмірний тягар».

Наведене указує на те, що підстав для скасування чи зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 суд не вбачає, у звязку із чим, залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487 МК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС України залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 квітня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ігнатюк О.В.