Ухвала суду № 58408238, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/33527/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року у справі № 804/2445/14 за позовом Філії „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства „Юкрейніан кемікал продактс" до Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа: Міністерство екології та природних ресурсів України, Центр дозвільних процедур „Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Філія „Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Приватного акціонерного товариства „Юкрейніан кемікал продактс" звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення-рішення № 0002152201 від 06.11.2013, яким визначено позивачу сплату збору за спеціальне використання води у сумі 20137, 78 грн.: (основний платіж 16110, 22 грн., штрафні санкції 4027, 56 грн.).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2014, яку залишено без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0002152201 від 06.11.2013.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.06.2014 та ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2015, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суд апеляційної, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 до 30.06.2013 та складено акт № 405/04-16-22-01-33173973 від 18.10.2013.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 327.3 ст. 327 Податкового кодексу України, занижено податкове зобов'язання із збору за спеціальне використання води за період з 01.01.2013 до 03.01.2013 на суму 16110, 22 грн., встановлено здійснення водозабору води без Дозволу на спеціальне водокористування за 1 день - 02.01.2013.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002152201 від 06.11.2013, яким визначено позивачу сплату збору за спеціальне використання води у сумі 20137, 78 грн.: (основний платіж 16110, 22 грн., штрафні санкції 4027, 56 грн.).

19.11.2012 року постановою Кабінету Міністрів України № 1203 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2002 № 321" було внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України № 321 від 13.03.2002, доповнено пунктом 4, яким визначено, що до 17.05.2013 видача документів на спеціальне водокористування у разі використання води водних об'єктів загальнодержавного значення та погодження дозволів на спеціальне водокористування у разі використання водних об'єктів місцевого значення здійснюється територіальними органами Міністерства охорони навколишнього середовища.

Зазначена постанова Кабінету Міністрів України набрала чинності з дня офіційного опублікування - 03.01.2013.

У період, що перевірявся, позивачем здійснювався забір води у відповідності до дозволу на спеціальне водокористування № 03074 з 01.07.2012 до 01.01.2013.

Позивачем до закінчення строку дії дозволу на 2012 рік були вчинені дії для отримання нового дозволу, отримані погодження потреби у воді Дніпропетровського обласного управління водних ресурсів за № ВР/1648 від 23.10.2012, що передбачено п. 3 Порядку погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затвердженого постановою КМУ № 321 від 13.03.2002 (в редакції від 17.10.2012).

У листопаді та грудні 2012 року клопотання про видачу дозволу на спеціальне водокористування та відповідний пакет документів позивач надавав до Центру дозвільних процедур "Єдиний офіс" Дніпропетровської міської ради відповідно до положень п. 3 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Постанова Кабінету Міністрів України № 1203 набула чинності з 03.01.2013, а Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області Дозвіл № 03182 було видано позивачу з 03.01.2013 до 03.01.2014.

Відповідно до ст. 50 Водного кодексу строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування. Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).

У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.

Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.

Позивачем фактично був використаний водозабір, погоджений на весь 2013 рік і який не був змінений при видачі дозволу.

Відповідно до пп. 327.3 ст. 327 ПК України, за відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із встановленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті як за понадлімітне їх використання.

У різі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад встановлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів (п. 327.1 ст. 327 ПК України).

Судами встановлено, що позивачем було нараховано та сплачено до державного бюджету плату за воду у повному обсязі, відповідно до ставок, які встановлено ПК України.

В акті перевірки податкового органу не міститься висновків про те, що позивачем у 2013 році було перевищено встановлені обсяги водозабору та не встановлено факту понадлімітного використання води.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Верхньодніпровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області відхилити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07 липня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.