Ухвала суду № 58408232, 31.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2016 року м. Київ К/800/57579/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року у справі № 826/9628/14 за позовом Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „УкрЕнергоПоліс" до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві,

про скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство „Страхова компанія „УкрЕнергоПоліс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про скасування податкового повідомлення - рішення № 26626552202 від 21.02.2014, яким збільшено позивачу податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 94556 грн.: (78932 грн. основний платіж, 15624 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 26626552202 від 21.02.2014.

Відповідач звернувся із касаційною скаргою про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.08.2014 та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 23.10.2014, посилаючись на порушення судами норм матеріального права.

В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суд апеляційної, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань проведення фінансово-господарських операцій з ПрАТ „Страхова компанія „Прогрес-Фонд", ТДВ „СК „Рада", (ТДВ „СК „Відродження України"), ТДВ „СК „Сяйво" в частині операцій перестрахування за період з 01.07.2010 до 31.12.2012 та складено акт №115/26-55-22-02/32707743 від 06.02.2014.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, занижено податок на прибуток від діяльності іншої ніж страхова у сумі 91382 грн.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №26626552202 від 21.02.2014, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 94556 грн.: (78932 грн. основний платіж, 15624 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Відповідач вважає, що позивачем проведено операції з передачі ризиків (страхування майна від нещасних випадків) у перестрахування з підприємствами - перестраховиками, які задіяні у схемах мінімізації податкових зобов'язань та не забезпечують реальний страховий захист прийнятих ризиків: ПрАТ „Страхова компанія „Прогрес-Фонд", ТДВ „СК „Рада", (ТДВ „СК „Відродження України") та ТДВ „Страховик" (ТДВ „СК „Сяйво"), що підтверджується висновками перевірок контролюючих органів щодо дотримання зазначеними платниками податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства у період в який позивачем було укладено договори перестрахування.

Матеріали справи свідчать, що між позивачем та його контрагентами було укладено договори, предметом яких є загальні умови конкретних договорів перестрахування, які сторони мають намір укласти надалі.

Кожна зі сторін, що підписала договір, може приймати від іншої сторони або передавати їй на перестрахування ризики, відповідно до видів страхування, зазначені в ліцензіях сторін.

Позивачем долучено до позовної заяви копії однотипних договорів про співпрацю в галузі факультативного перестрахування (ретроцесії).

Досліджуючи подані позивачем докази на підтвердження правомірності формування спірних даних податкового обліку з податку на прибуток, судами встановлено складення їх у відповідності до вимог діючого законодавства, а факт перерахування перестраховикам страхових платежів підтверджується виписками з банку по рахунку позивача.

На момент складання та виконання укладених договорів перестрахування контрагенти позивача були зареєстровані у ЄДРПОУ та мали ліцензії на здійснення страхової діяльності.

Слід зазначити, що суб'єкт владних повноважень не заперечує факт наявності у позивача наведених вище первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, а також не вказує про їх недоліки при оформленні.

Згідно з п.1.21 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", доходи з джерелом їх походження з України - будь-які доходи, отримані резидентами або нерезидентами від будь-яких видів їх діяльності на території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, сплачених резидентами України, доходи від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до портів, розташованих в Україні, доходи від продажу нерухомого майна, розташованого в Україні, доходи, отримані у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України, а також доходи страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України, інші доходи від господарської діяльності на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних служб України (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо).

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства.

Податковим органом не доведено наявності протиправного умислу та мети при укладенні угод позивачем з вказаними контрагентами, що мали місце під час здійснення позивачем підприємницької діяльності.

Відповідно до підпункту 135.5.14 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), інші доходи включають суми коштів (інших видів компенсації), отримані платником податку як оплата товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених у період перебування такого платника на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, з яких не був сплачений єдиний податок, включаються до доходу (без урахування сум податку на додану вартість, що надійшли у вартості таких товарів (виконаних робіт, наданих послуг) у звітному податковому періоді отримання таких коштів (інших видів компенсації).

Згідно з положеннями підпункту 291.5.4 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України, не можуть бути платниками єдиного податку: страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів.

Відповідно до пункту 1 підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Закону України „Про страхування", договори перестрахування підлягають реєстрації в порядку, затвердженому Уповноваженим органом.

Відповідно до пункту 2 "Порядку реєстрації договорів перестрахування", затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України №153 від 28.03.2011, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 642/19380 від 31.05.2011 (в редакції, чинній на час укладення позивачем договорів перестрахування страховиком (цедентом, перестрахувальником)- резидентом у Держфінпослуг реєструються: договори перестрахування, укладені із страховиками (перестраховиками) - нерезидентами; договір перестрахування (договори перестрахування), укладений (укладені) з одним і тим самим страховиком (перестраховиком) - резидентом, у разі якщо сума перестрахового (перестрахових) платежу (платежів) за ним (ними) дорівнює (дорівнюють) або перевищує (перевищують) протягом календарного року сумарно 150000 гривень.

Інші договори перестрахування підлягають реєстрації у страховика (перестраховика) та страховика (цедента, перестрахувальника).

Судами встановлено, що ПрАТ „СК „Проргес-Фонд", ТДВ „СК „Відродження", ТДВ „СК „Сяйво" є нерезидентами, а також враховуючи те, що сума перестрахового платежу за вказаними вище договорами перестрахування не перевищувала 150 тис. грн., укладені між позивачем контрагентами договори перестрахування не підлягали реєстрації у Держфінпослуг.

Доводи відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та його контрагентами, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки зміст зазначених правочинів не суперечить актам цивільного законодавства, а відповідач не надав доказів, які б підтверджували, що зміст угод не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Судами попередніх інстанції обґрунтовано не взято до уваги посилання податкового органу на акти перевірок контрагентів, оскільки чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів.

Також, перевіркою не встановлено жодного випадку незабезпечення реального страхового захисту ПрАТ „СК „Проргес-Фонд", ТДВ „СК „Відродження", ТДВ „СК „Сяйво" прийнятих від ПрАТ „СК „УкрЕнергоПоліс" на перестрахування ризиків, зокрема, невиплати вказаними перестраховиками страхових виплат по страхових випадках перестрахувальнику.

Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.

Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.

Керуючись ст., ст. 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 серпня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.