Постанова № 58406952, 14.06.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 902/315/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Тимошенко О.М.

судді Огороднік К.М. ,

судді Савченко Г.І.

при секретарі Саган І.О.

за участю представників:

від органу прокуратури - ОСОБА_1

від позивачів - не з'явились;

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився;

від відповідача 3 - не з'явився;

від відповідача 4 - ОСОБА_2

від третьої особи - не з'явився;

розглядаючи апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області на рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.16 р. у справі № 902/315/15

за позовом Заступника прокурора Вінницької області в інтересах держави в особі:

- Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області;

- Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації;

до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області;

до Виконавчого комітету Вінницької міської ради;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Грата";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД";

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ОСОБА_3 акціонерне товариство "ПроКредит Банк";

про визнання незаконними дій щодо передачі у власність ВАТ "Вінницький Насіннєвий завод" захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) - підвалу будівлі теплопункту площею 354,9 кв.м.; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.08.2000 р.; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 р.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі та споруди № 63 від 12.04.2004 р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.04.2004 р. та скасування запису про державну реєстрацію права власності на захисну споруду за ТОВ "Ароніс ЛТД".

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 02.02.2016 року зі справи № 902/315/15 (колегія суддів: Кожухар М.С., Матвійчук В.В., Яремчук Ю.О.) в позові відмовлено.

Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що погоджується з доводами прокурора про незаконність приватизації сховища, яке розташоване в будівлі теплопункту літера "Ф" по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці. Поряд з цим, судом встановлено, що строк позовної давності для захисту порушених прав у даній справі на день подання позову (10.03.2015 р.) сплив, що є підставою для відмови у позові в частині вимог про визнання незаконними дій Фонду державного майна України по Вінницькій області. Про поновлення строку позовної давності ні прокурор, ні позивачі не заявляли. З обставин та матеріалів справи суд не вбачає підстав для поновлення цього строку за власною ініціативою. Крім того, прокурором не конкретизовано, які саме дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області є незаконними. З огляду на це задоволенню не підлягають інші вимоги, оскільки є похідними від першої позовної вимоги, тому відмова в задоволенні першої вже тягне відмову у задоволенні решти позовних вимог. Окрім цього, судом першої інстанції зазначено, що застосовані прокурором у позові способи захисту не забезпечують захист інтересів держави стосовно відновлення прав на приміщення, яке є предметом спору. Так, захист прав держави, як власникам майна, необхідного їй для здійснення своїх функцій, можливий шляхом задоволення віндикаційного позову, за наявності підстав, встановлених ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Також, відносно позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 р. судом відмічено, що прокурором не зазначено, яким актам цивільного законодавства суперечить вищеназване рішення. Підставою для даної позовної вимоги вказано порушення законодавства при приватизації майна, що не стосується вказаного відповідача, тобто виконкому Вінницької міської ради, та вчиненої ним дії. Разом з цим, заявлена вимога про скасування запису про державну реєстрацію прав не відповідає визначеним у ст. 16 ЦК УКраїни та ст. 20 ГК України способам захисту прав. З урахуванням наведеного та виходячи з принципів законності, розумності і справедливості, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, заступник прокурора Вінницької області подав апеляційну скаргу, в якій просить останнє скасувати з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позов задоволити в повному обсязі. В обгрунтування скарги зазначає, що посилання суду на листи ТОВ "Ароніс ЛТД" та ТОВ "Автоград В" від 2007 року, адресованих Головному управлінню Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та акт технічної інвентаризації захисної споруди цивільного захисту № 00110 від 22.06.2010 р., як докази, що підтверджують обізнаність позивача 1 про незаконність приватизації захисної споруди цивільного захисту є безпідставним, а питання початку перебігу строку позовної давності судом узагалі не з'ясовувалось. Відтак, висновки суду про пропуск строку позовної давності є необгрунтвоаним. Про факт порушення законодавства про приватизацію державного майна при приватизації ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" та неправомірність вибуття із державної власності захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) позивачам у справі стало відомо у ході перевірок, тобто в лютому-березні 2015 року. Вважає безпідставним посилання суду на те, що прокурором не конкретизовано, які саме дії регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області є незаконними. Зокрема, в письмових поясненнях від 04.01.2016 року № 05/1-1вих-15 прокурором зазначено, що відповідно до ст. 1 Закону україни "Про приватизацію державного майна" (в редакції станом на 30.03.1995 р.) приватизація майна державних підприємств України - це відчудження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній влаасності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. Зі змісту ст. 11 вказаного закону вбачається, що приватизація державного майна - це процес, у ході якого вчиняються ряд дій та приймається ряд документів, які у своїй сукупності спрямовані на відчудження майна, що є об'єктом державної власності. Водночас законодавством України передбачено заборону саме приватизації окремих категорій державної власності, тобто їх відчудження на користь фізичних та недержавних юридичних осіб. У спірних правовідносинах державне майно відчуджено шляхом його передачі у власність новоствореного відкритого акціонерного товариства. До того ж, господарський суд Вінницької області погодився з доводами прокурора про незаконність приватизації сховища. Відносно твердження суду, що застосовані прокурором у позові способи не забезпечують захист інтересів держави стосовно відновлення прав на приміщення, яке є предметом спору, зазначає, що на думку Верховного Суду України, не можна погодитися з практикою судів, які відмовляють у позові в зв'язку з тим, що позивач, звертаючись до суду, обрав спосіб захисту, не встановлений законом або договором для захисту права чи інтересу, що порушене, невизнане або оспорюється. У таких випадках спід виходити із загальних засад захисту прав, свобод та інтересів, визначених Конституцією України, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. За умовами ст.ст. 328, 345 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Однією з підстав набуття права власності є приватизація державного майна. Згідно ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна" порушення встановленого законодавством порядку приватизації є підставою для визнання недійсним договору купівлі-продажу об'єкта приватизації у порядку, встановленому законом. Таким чином, укладені ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" з підприємством "Грата" та ТОВ "Ароніс ЛТД" договори купівлі-продажу нерухомого майна в частині продажу захисної споруди цивільного захисту, вчинені щодо об'єкта, який приватизовано з порушенням порядку приватизації, а тому є такими, що суперечать цивільному законодавству, інтересам суспільства та повинні бути визнані недійсними. Щодо відсутності підстав для визнання недійсним рішення виконавчого комітету Вінницької області від 13.04.2004 р. № 643 вказує, що даним рішенням оформлено право власності ТОВ 2Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11, у тому числі на сховище, що як установлено судом, вибуло із державної власності в ході приватизації незаконно, а тому таке рішення в силу ст. 21 ЦК України та ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" має бути визнане незаконним і скасовано. За наведених підстав просить апеляційну скаргу задоволити.

В судових засіданнях представник прокуратури підтримала викладені в апеляційній скарзі обставини.

Відповідач 4 - ТОВ "Ароніс ЛТД" у відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апелянта заперечує. Вказує, що судом першої інстанції вірно встановлено момент пропуску строку позовної давності. Разом з цим наголошує, що позивачі не виконують та ніколи не виконували (тим більше у 1995 році) функцій держави з управління спірним майном, тобто повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, а тому заступником прокурора неправильно визначено позивачів по справі, яка стосується захисту інтересів держави як власника майна. Жодним з позивачем не надано належних правовстановлюючих документів на спірне майно. Щодо неналежного способу захисту права відзначає, що позиція Верховного Суду України в даних правовідносинах вказує на те, що у речово-правових відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені ст. 388 ЦК України, які дають право витребувати майно в добросовісного набувача. Право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягає захистові шляхом задоволення позову до чергового добросовісного набувача з використанням правового механізму, установленого ст.ст. 215, 216 ЦК України. Тобто, пред'явлення позову про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.04.2004 року, укладеного між ТОВ "Грата" та ТОВ "Ароніс ЛТД", є неналежним способом захисту майнових прав держави, а тому такі позовні вимоги обгрунтовано не були задоволені судом першої інстанції. Відносно законності приватизації будівлі теплопункту, в підвальному приміщенні якої розміщено сховище, зазначає, що основним розпорядчим документом на підставі якого здійснювалась приватизація державного майна є план приватизації. Згідно ч. 5 ст. 15 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" рішення про затвердження плану може бути оскаржено у 10-ти денний строк у Фонд державного майна України, Верховну Раду Республіки Крим та місцеві Ради народних депутатів. Тобто, у випадку наявності спору щодо переліку майна, яке підлягало приватизації, та затверджувалось планом приватизації, оскарженню підлягало (у т.ч. органами прокуратури) рішення про затвердження плану приватизації - наказ регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області № 60-П від 25.05.1995 р. Підписуючи 31.03.1999 року акт приймання-передачі нерухомого майна у власність ВАТ "Вінницький насіннєвий завод", начальник регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області діяв на виконання затвердженого Плану приватизації, яким було визначено, як перелік майна, що підлягає приватизації, так і майно, що не підлягає приватизації. За наведених обставин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги прокурора про визнання незаконними дій регіонального відділення ФДМУ по Вінницькій області, адже на момент передачі майна фонд діяв на виконання плану приватизації, який був чинним та не оспорювався жодним із суб'єктів права. Окрім цього, відзначає, що чинне на той час законодавство не мало будь-яких заборон щодо приватизації захисних споруд цивільної оборони. За наведених обставин просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судових засіданнях представник відповідача підтримав викладені у відзиві обставини.

Інші учасники провадження у справі письмових відзивів на апеляційнус каргу не подали, явку представників в судове засідання не забезпечили.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2016 р. у справі № 902/315/15 залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до облікових даних Департаменту цивільного захисту Вінницької облдержадміністрації на обліку перебуває вбудована захисна споруда (сховище) III класу місткістю на 450 осіб на насіннєвому заводі в місті Вінниця. Дата прийняття в експлуатацію - 01.10.1979 р., на яку заведено відповідну облікову картку та видано паспорт сховища № 00110 (а.с. 85-86 т.1), .

13.12.1991 р. зареєстровано Статут Державного підприємства Вінницький насіннєвий завод (а.с.236-243 т.3).

Рішенням конференції орендарів Вінницького насіннєвого заводу (протокол від 11.11.1993 р.) затверджено статут орендного підприємства Вінницького насіннєвого заводу (а.с. 244 т. 3), якому передано в оренду державне майно Вінницького насіннєвого заводу за відповідним договором оренди (а.с.217-235,2440245 т. 3).

Приватизація державного майна Вінницького насіннєвого заводу зі створенням Відкритого акціонерного товариства "Вінницький насіннєвий завод" завершена у 1999 році: 31.03.1999р. підписано Акт передачі майна у власність відкритому акціонерному товариству "Вінницький насіннєвий завод" (а.с. 52 т. 1); підтвердження права власності ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" оформлено 30.01.1999 р. за № 1-16/1881 (а.с.51 т. 1); 29.06.1999 р. видано відповідне реєстраційне свідоцтво (а.с.53 т. 1).

В перелік приватизованого майна включено будівлю теплопункту площею 706,3 кв.м. вартістю 3924009 тис. крб. (інвентарний номер 10-019 згідно підтвердження права власності на будівлю (споруду або нежиле приміщення), передану до статутного фонду товариства, а.с. 51 т 1). Вказана будівля передана ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" за актом від 31.03.1999 року (а.с. 52 т. 1).

У той же час в будівлі теплопункту розташоване вбудоване сховище загальною площею 324 кв.м. на 450 осіб, на яке раніше видано паспорт сховища № 00110 на (а.с. 36-38 т.1).

У 2000-2001 роках між ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" (Продавець) та спільним Українсько-Латвійським підприємством "Грата" (Покупець) укладено декілька договорів купівлі-продажу приміщень шляхом викупу (а.с. 127-135 т.2), у тому рахунку Договір купівлі-продажу приміщень шляхом викупу №3 від 31.08.2000р. між ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" (Продавець) та спільним Українсько-Латвійське підприємством "Грата" (Покупець), відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує приміщення, серед яких: приміщення теплопункту літера "Ф" загальною площею 706,3 кв.м. (п. 1-1 Договору №3)(а.с.54-56 т.1,127-129 т.2).

Зазначені в договорі об'єкти належать Продавцю ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" на підставі наказів ФДМУ по Вінницькій обл. № 60-П від 25.05.95р. та № 1145 від 06.10.98р., підтвердження права власності № 1-16/1881 від 30.01.99р. та зареєстрованого в ВООБТІ за реєстраційним номером № 210 від 29.06.1999р. (п. 1.2. Договору №3).

Право власності на приміщення переходить до Покупця з моменту підписання акту прийома-передачі (п. 1.3. Договору №3).

Продавець гарантує, що об"єкти не входять до переліку об"єктів, які не підлягають приватизації, не є проданими, заставленими, не знаходяться під арештом, судових справ щодо них немає (п. 8.1. Договору № 3) (а.с. 127-128 т.2).

31.08.2000р., на виконання договору купівлі-продажу приміщень шляхом викупу №3 від 31.08.2000р., ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" передав, а спільне Українсько-Латвійське підприємство "Грата" прийняло у власність майно, що визначено у п. 1.1. Договору (а.с. 129 т.2).

13.04.2004р. Виконавчий комітет Вінницької міської ради за заявою ТОВ "Грата" прийняв рішення № 643 "Про оформлення права власності ТОВ "Грата" на виробничі будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11", відповідно до якого оформлено право колективної власності ТОВ "Грата" на будівлі та споруди по вул. Лебединського, 11, що придбані за зазначеними вище договорами та з урахуванням додатків до цих договорів та складаються з приміщень: -літери "А" - адмінбудинок - підвал - пр.№1: №1-№ 12 - 340,1 кв.м.; І поверх - пр.№2: № 1 -№29 - 335,1 кв.м.; ІІ поверх-пр. №3: №1-№17 - 359,2 кв.м; ІІІ поверх - пр.№4: № 1-№15 - 361,4 кв.м. Всього по літері "А" - загальна площа - 1395,8 кв.м. Літери "І" - елеватор - І поверх - пр.№1: №1-№7 - 4741,4 кв.м; ІІ поверх - пр.№2: №1-№8 -413,1 кв.м.; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№8 - 424,5 кв.м; ІV поверх - пр.№4: №1-№5 - 426,4 кв.м; V поверх-пр.№5: №1-№5 - 4751,2 кв.м; VІ поверх - пр.№6: № 1 -№5 - 426,4 кв.м. Всього по літері "І" - загальна площа - 111 83,0 кв.м. Літери "К" - вагова з навісом - І поверх - пр.№1: №1-№3 - 17,3 кв.м. Літери "Л" - виробничі будівлі головного корпусу -І поверх - пр.№1: №1-№42 -2123,3 кв.м; ІІ поверх - пр.№2: №1-№22 - 356,6 кв.м.; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№35- 1649,1 кв.м.; ІV поверх - пр.№4: №1-№36 - 1763,2 кв.м; V поверх - пр.№5: №1-№20 - 347,7 кв.м; VІ поверх - пр.№6: № 1 -№31 - 2185,1 кв.м; VІІ поверх - пр.№7: №1-№13 - 363,8 кв.м; VІІІ поверх - пр.№8: №1-№3 - 177,6 кв.м. Всього по літері "Л" - загальна площа - 8966,4 кв.м. Літери "М" - виробничі будівлі - І поверх - пр.№1: №1-№21 - 1350,4 кв.м; ІІ поверх - пр.№2: №1-№15 - 835,4 кв.м; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№8 - 665,7 кв.м; ІV поверх-пр.№4: №1-№3 - 197,0 кв.м; V поверх - пр.№5: №1-№3 - 204,3 кв.м. Всього по літері "М" - загальна площа - 3252,8 кв.м. Літери "Н" - будівля ОЕЦ- І поверх - пр.№1: №1-№16 - 1032,9 кв.м; ІІ поверх - пр. №2: №1-№ 15 - 1042,1 кв.м; ІІІ поверх - пр.№3: №1-№15 - 1045,0 кв.м; ІV поверх - пр.№4: №1-№10 - 1046,2 кв.м; V поверх - пр.№5: №1-№13 - 1048,4 кв.м. Всього по літері "Н" - загальна площа - 5214,6 кв.м. Літери "П" - перша лінія складів - І поверх - пр.№1: №1-№12 - 2212,4 кв.м. Літери "Р" - склад - І поверх - пр.№1: №1-№3 - 1487,0 кв.м; II поверх - пр.№2: №1-№3 - 1487,0 кв.м; III поверх - пр.№3: №1 -№3 - 1487,0 кв.м. Всього по літері "Р" - загальна площа - 4461,0 кв.м. Літери "С" - друга лінія складів - І поверх - пр.№ 1: № 1 -№5 - 3075,9 кв.м. Літери "Т" - частина третьої лінії складів - 2692,0 кв.м. Літери "Ф" - теплопункт - підвал - пр.№1: №1-№13 -354,9 кв.м; І поверх - пр.№2: № 1-№ 15 - 351,4 кв.м. Всього по літері "Ф" - загальна площа - 706,3 кв.м. Галерея приміщення насіння 4 шт.; Рампа (а.с. 57 т.1).

На підставі вказаного рішення 14.04.2004р. Виконавчим комітетом Вінницької міської ради Товариству з обмеженою відповідальністю "Грата" видано свідоцтво № 63 про право власності на виробничі будівлі та споруди, вказані вище, в тому рахунку і на приміщення Літера "Ф" - теплопункт - підвал - пр.№1: №1-№13 -354,9 кв.м; І поверх - пр.№2: № 1-№ 15 - 351,4 кв.м. Всього по літері "Ф" - загальна площа - 706,3 кв.м. (а.с. 58 т.1).

16.04.2004р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грата" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ароніс ЛТД" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого Продавець передає, а Покупець приймає у власність, на умовах визначених договором, виробничі будівлі та споруди, що складають 523/625 (п'ятсот двадцять три/ шістсот двадцять п'ятих) частин нежитлового будинковолодіння, яке знаходиться в місті Вінниці по вулиці Лебединського під номером 11 (одинадцять), далі за текстом "нерухоме майно", в тому рахунку: будівля Літера "Ф" - теплопункт - підвал - пр.№1: №1-№13 - 354,9 кв.м; І поверх - пр.№2: № 1-№ 15 - 351,4 кв.м. Всього по літері "Ф" - загальна площа - 706,3 кв.м. (п. 1.1 Договору)

Зазначене в п.1.1. нерухоме майно знаходиться за адресою: 21100, м.Вінниця, вулиця Лебединського, 11 (п. 1.2. Договору).

Продавець є власником майна, що відчужується за чинним договором, на підставі Свідоцтва про право власності на виробничі будівлі та споруди № 63, виданого виконкомом Вінницької міської ради 14 квітня 2004 року, згідно з рішенням № 643 від 13 квітня 2004 року, зареєстрованого в Вінницькому БТІ 15.04.2004 року за реєстровим № 210, в реєстраційний книзі № 5 (додаткова) (п. 1.3. Договору).

Право власності на майно виникає у Покупця з моменту державної реєстрації договору (п. 1.4. Договору).

Право власності на вказані об"єкти зареєстровано за ТОВ "Ароніс ЛТД", що стверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, щодо об"єкта нерухомого майна № 33895507 (а.с. 130-149 т.1).

13.11.2015р. між ТОВ "Агроград В", ТОВ "Ароніс ЛТД" (Іпотекодавець) та ПАТ "ПроКредит Банк" (Іпотекодержатель) укладено договір іпотеки № 367377-ІД2, відповідно до якого для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань та вимог Іпотекодержателя, Іпотекодавець передає в іпотеку на умовах, визначених Договором Предмет іпотеки, що вказаний у п.2.2. Договору. Зміст та розмір Основних зобов'язань, строк і порядок їх виконання вказуються у Кредитних договорах.

Предметом іпотеки є комплекс нежитлових будівель загальною площею 54317,9 (п'ятдесят чотири тисячі триста сімнадцять цілих дев'ять десятих) кв.м.; реєстраційний номер 65606905000, номер запису про право власності: 1032117, номер запису про право власності: 1032147; місцезнаходження: Вінницька обл., м. Вінниця, вул. Лебединського, 11, заставна вартість 33 244 268,40 грн. (п. 2.2. Договору).

Документи, що підтверджують наявність у Іпотекодавця прав на предмет іпотеки та стану предмета іпотеки: 131/500 частини належить Товариству з обмеженою відповідальністю "АРОНІС ЛТД" на підставі Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 16.04.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 1104, Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 28.10.2004р., посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 3488, Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 29.10.2004р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 3496, Договору купівлі - продажу нерухомого майна від 23.06.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Павлюк 1.1., № у реєстрі нотаріальних дій 2310. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, номер витягу 17485778, дата 07.02.2014 року (абз. 2 п. 2.2.2. Договору) (а.с. 205-207 т. 3).

В силу ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В силу ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Вирішуючи спір у даній справі суд першої інстанції виходив з наступних підстав.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 121 Конституції України, на прокуратуру України покладається представництво інтересів держави у суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.1 ст. 2 ГПК України, господарський суд порушує справи, окрім іншого, за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до господарського суду прокурор зазначає про це в позовній заяві (ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор послався на порушення законодавства щодо цивільного захисту населення та неможливість держави, внаслідок незаконної приватизації сховища, виконувати державні функції по захисту життя і здоров"я населення від наслідків аварій, катастроф, пожеж, стихійного лиха, та визначив в якості позивачів - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області, Вінницьку обласну державну адміністрацію в особі Департаменту цивільного захисту облдержадміністрації.

При цьому, як зазначено вище, ухвалою суду від 07.05.2015р. Вінницьку обласну державну адміністрацію за клопотанням прокурора виключено з кола позивачів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України, до системи центрального органу виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, входять сили цивільного захисту, навчальні заклади та наукові установи, заклади охорони здоров'я (медичні підрозділи) (далі - органи та підрозділи цивільного захисту), які входять до сфери його управління.

Центральний орган виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту формує та реалізує заходи державної політики щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку (п. 16 ч. 2 ст. 17 Кодексу цивільного захисту України).

Відповідно до Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (далі - Положення), затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій № 474 від 18.08.2014р., Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області (скорочена назва - ГУ ДСНС України у Вінницькій області) (далі - Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС України) у Вінницькій області, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, профілактики травматизму невиробничого характеру.

Головне управління є правонаступником прав і обов'язків Територіального управління Міністерства надзвичайних ситуацій України у Вінницькій області та Управління Держтехногенбезпеки у Вінницькій області.

Відповідно до п.4 Положення, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань на відповідній території, зокрема: здійснює заходи щодо створення, утримання та реконструкції фонду захисних споруд цивільного захисту, ведення їх обліку, здійснює контроль за станом захисних споруд цивільного захисту; бере участь у прийнятті в експлуатацію закінчених будівництвом захисних споруд; бере участь, у межах повноважень, у розгляді питань будівництва та реконструкції захисних споруд та їх пристосування для використання у господарських, культурних і побутових потребах; бере участь за запитами уповноважених органів у здійсненні комплексних та позапланових комісійних перевірок стану утримання фонду захисних споруд та у роботі комісій щодо визначення шляхів стосовно подальшого утримання захисних споруд під час проведення приватизації (корпоратизації) підприємств, а також їх банкрутства (ліквідації); організовує спільно із місцевими органами виконавчої влади періодичну інвентаризацію фонду захисних споруд, огляди на краще утримання захисних споруд та здійснює контроль за її проведенням (а.с.104-113 т.1).

Відповідно до Положення про Департамент цивільного захисту облдержадміністрації, затвердженого розпорядженням голови облдержадміністрації від 14.11.2014 року № 687, Департамент цивільного захисту облдержадміністрації (далі - Департамент) є структурним підрозділом облдержадміністрації, уповноваженим органом управління Вінницької обласної територіальної підсистеми єдиної державної системи цивільного захисту населення і територій (далі - територіальна підсистема цивільного захисту), підпорядкований голові облдержадміністрації, а також підзвітний та підконтрольний Державній службі України з надзвичайних ситуацій (далі - ДСНС). Окрім іншого, Департамент у своїй діяльності виконує завдання щодо ведення обліку і здійснення контролю за утриманням захисних споруд, приймає участь у роботі комісій з визначення їх технічного стану, організовує роботу з планування укриття населення у захисних спорудах (а.с. 88-97 т.1).

З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурором при зверненні з даним позовом до суду вірно визначено в якості позивачів органи, що уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Однак, колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується з урахуванням слідуючого.

Позовні вимоги пред'явлені заступником прокурора з метою захисту державних майнових інтересів, а саме інтересів держави як власника майна, яке на думку прокурора не підлягало приватизації у 1995 році.

Згідно ч. 3 ст. 326 Цивільного кодексу України управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. Згідно ст. 1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" управління об'єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Позивачі - Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Вінницькій області та Департамент цивільного захисту облдержадміністрації не виконують та не виконували функції з управління спірним майном, тобто повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, що свідчить про неправильне визначення прокурором позивачів у справі.

Разом з цим, з огляду на відсутність позовних вимог про визнання права власності на спірний об'єкт за державою, колегією суддів відзначається, що відповідно до Положень, на підставі яких діють позивачі, останні наділені функціями державних контролюючих органів стосовно об'єктів цивільного захисту населення. Виходячи з цього, суд констатує, що матеріали справи не містять належних доказів того, що перебування спірного об'єкту (сховища) в приватній власності перешкоджає позивачам здійснювати будь-які функції контролю, покладені на них згідно норм чинного законодавства, що також свідчить про недоведеність порушень їх прав.

Також колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про незаконність приватизації сховища, яке розташоване в будівлі теплопункту літера "Ф" по вул. Лебединського, 11 у м. Вінниці, виходячи з наступного.

Стаття 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в ред. від 15.02.1995 р.) не передбачала серед об'єктів державної власності протирадіаційних споруд, проте, передбачала, що приватизації не підлягають інші об'єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій.

Згідно з ч. 3 ст. 5 даного закону, перелік об'єктів (груп об'єктів), що не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України.

Перелік об'єктів, що не підлягають приватизації було затверджено постановою ВР України від 03.03.1995 р. № 88/95-ВР. У зазначеному переліку відсутній будь-який об'єкт, розташований в м. Вінниці по вул. Лебединського.

Судом не приймається до уваги посилання прокурора на Декрет КМУ від 31.12.1992 р. № 26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається".

Даний декрет не застосовується до приватизації майна ВАТ "Вінницький насіннєвий завод", оскільки не визначає об'єкти державної власності, необхідні для виконання державою своїх функцій; не є у розумінні ч. 3 ст. 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" переліком об'єктів (груп об'єктів), що не підлягають приватизації, і який затверджується лише Верховною Радою України; визначає перелік майнових комплексів державних підприємств, а не окремі об'єкти нерухомості, яким є будівля теплопункту (яку не було виділено в структурний підрозділ підприємства).

Слід зазначити, що вищевказаний декрет містить заборону приватизації протирадіаційних споруд. Разом з цим, згідно паспорту сховища № 00110, останнє не відноситься до протирадіаційних споруд.

Посилання прокурора та суду першої інстанції на те, що спірне сховище може також використовуватись як протирадіаційна споруда, а тому підпадає під об'єкти, що не підлягають приватизації судом до уваги не приймається, оскільки в якості протирадіаційної споруди може бути використано будь-яке приміщення, навіть спеціально не обладнане.

Колегією суддів відзначається, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження захисних споруд цивільної оборони" №1413-ІV від 03.02.2004 року було внесено зміни, щодо заборони приватизації захисних споруд цивільної оборони, до Закону України "Про приватизацію державного майна" та Переліку майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, передача в оренду яких не допускається, затвердженого Декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 року №26-92 "Про перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається".

За загальним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до подій та фактів застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до приписів статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Таким чином, на час приватизації ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" чинне законодавство не мало будь яких заборон щодо приватизації захисних споруд цивільної оборони. До того ж, приватизація відповідача не була визнана незаконною в установленому законом порядку.

З огляду на це, колегія суддів вважає безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню позовну вимогу про визнання незаконними дій щодо передачу у власність ВАТ "Вінницький насіннєвий завод" захисної споруди цивільного захисту (сховища № 00110) - підвалу будівлі теплопункту площею 354,9 кв.м.

Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для вирішення питання пропуску строку позовної давності згідно заяви четвертого відповідача - ТОВ "Ароніс ЛТД" № 1А-5/2 від 28.04.2015р. про сплив позовної давності, в якій він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, в зв"язку з тим, що строк позовної давності з усіх позовних вимог сплив ще 14.09.2010 р.

Зважаючи на те, що судом встановлено безпідставність позовної вимоги про незаконність дій під час приватизації спірного майна, не підлягають задоволенню, як похідні, вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.08.2000 р.; визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Вінницької міської ради № 643 від 13.04.2004 р.; визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі та споруди № 63 від 12.04.2004 р.; визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 16.04.2004 р. та скасування запису про державну реєстрацію права власності на захисну споруду за ТОВ "Ароніс ЛТД".

Таким чином, позов не підлягає задоволенню в повному обсязі.

Як зазначено в п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України", не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обгрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2016 року по справі № 902/315/15 хоча і містить протилежні висновки, однак не підлягає скасуванню з тих підстав, що резолютивна частина рішення є вірною. Зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не обгрунтовані та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Вінницької області від 17.02.2016 р. № 05/1-95вих-16 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 02.02.2016 року у справі № 902/315/15 залишити без змін.

3. Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Савченко Г.І.