Постанова № 58406901, 15.06.2016, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

15.06.2016 справа №905/3198/15

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі судового засідання ОСОБА_4за участю представників: від позивача: не зявивсявід відповідача:ОСОБА_5 за довіреністюрозглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецькна рішення господарського суду Донецької області від31.03.2016р.по справі№905/3198/15 (суддя Гринько С.Ю.)за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласс» м.Дніпропетровськдо відповідача: про за зустрічним позовом: до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецьк стягнення 166 131,66грн. Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецьк Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласс» м.Дніпропетровськпровизнання недійсним договору поставки від 11.08.2015р. №01-08/2015

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бласс» м.Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецьк про стягнення 166 131,66грн., з яких: заборгованість в сумі 157 571,23 грн., пеня в сумі 8 015,21 грн., 3%річних в сумі 545,22 грн.

Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецьк була подана зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласс» м.Дніпропетровськ про визнання недійсним договору поставки від 11.08.2015р. №01-08/2015.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.03.2016р. у справі №905/3198/15 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласс» заборгованість в сумі 157 571,23 грн., пеню в сумі 8 015,21 грн., 3%річних в сумі 545,22 грн., судові витрати у розмірі 2 491,97 грн. Відмовлено у зустрічному позові за недоведеністю підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м. Донецьк, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернулося до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду від 31.03.2016р. по справі №905/3198/15 скасувати.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що заперечує проти отримання ним будь-якого товару за спірним договором. Крім того, відповідач вказує на те, що надані позивачем документи в підтвердження існування спірного договору поставки від 11.08.2015р. №01-08/2015 (видаткові накладні від 27.08.2015р. №6 та №7, товарно-транспортні накладні №Р6 та №Р7 від 27.08.2015р.) не підтверджують того, що товар було передано уповноваженим особам Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай».

Також, скаржник зазначає, що судом було незаконно та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертиз у справі.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання не прибув, відзив не надав (направлено проект відзиву без підпису уповноваженої особи).

Представник відповідача за первісним позовом у судове засідання прибув, заявив клопотання про припинення розгляду справи, у звязку з затвердженням мирової угоди. Проти розгляду справи за відсутності представника позивача не заперечував та не наполягав на задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши зазначене клопотання відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що воно не підлягає задоволенню, оскільки апеляційний суд не покладено обовязок щодо затвердження мирової угоди при розгляді апеляційної скарги на рішення місцевого суду. При таких обставинах, справа розглядається по суті.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

З матеріалів справи вбачається, що 11.08.2015р. сторонами був укладений договір поставки №01-08/2015р., за умовами якого постачальник (позивач) поставляє, а покупець (відповідач) приймає і оплачує на умовах договору товар за ціною та в асортименті, що вказані в специфікації до договору (п.1.1).

Пунктом 1.3 визначено, що сума договору відповідає сумам вартості товару, що поставляється покупцеві за всіма накладними за цим договором.

Відповідно до п. 2.1. Договору поставка товару здійснюється зі складу постачальника, відповідно до попереднього замовлення покупця, протягом 5 календарних днів з дати отримання замовлення постачальником. Замовлення подається покупцем за допомогою електронних засобів звязку і має містити інформацію щодо асортименту та кількості товару (п. 2.1).

Згідно до п. 2.2. Договору поставка здійснюється на склад покупця, транспортним засобом і за власний рахунок постачальника, на умовах СПТ м. Київ, пров. Куренівський, буд. 17-А (згідно Інкотермс 2010).

Оплата здійснюється в національній валюті України, шляхом сплати грошових коштів на банківський рахунок постачальника. Оплата за кожною накладною здійснюється шляхом відстрочення платежу на умовах, зазначених в специфікації (п.п. 5.1., 5.2).

Пунктом 9.1. Договору передбачено, що договір набуває чинності з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2015р. включно. Термін дії договору може бути продовжений за згодою сторін, про що укладається відповідна додаткова угода.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами підписані як додатки до договору Специфікація від 11.08.2015р. №1 та Специфікація від 11.08.2015р. №2 відповідно до яких сторони узгодили поставку продукції із зазначенням її найменування, номенклатурного номеру, кількісних показників, ціни, умови оплати.

Договір та специфікації до нього підписані та засвідчені печатками сторін без заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом зустрічного позову є визнання договору №01-08/2015 від 11.08.2015 р. недійсним.

Підставою для заявлення зустрічного позову є те, що поставки за вказаним договором не проводились, а копії документів, що надані первісним позивачем не підтверджують того, що товар було передано уповноваженим особам ТОВ «Бад-Алтай», тому вважає, що оспорюваний договір був укладений з метою неправомірного заволодіння майном ТОВ «Бад-Алтай» та навмисного введення в оману. Крім того, позивач посилається на те, що директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Бласс» (відповідач за первісним) ОСОБА_6 є засновником Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай», а тому, на думку скаржника, дії директора ОСОБА_6 можуть носити ознаки злочину.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову за недоведеністю вимог, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Визнання правочину недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.

За умовами ст.215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Згідно з ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

З наведених норм вбачається, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

За умовами ч.1 ст. 230 Цивільного кодексу України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Відповідно до п.п. 19-20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009р. та п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» від 29.05.2013р. №11 у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 230 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідна вимога може бути задоволена за умови доведеності позивачем факту обману.

Під обманом слід розуміти умисне введення в оману представника підприємства, установи, організації або фізичної особи, що вчинила правочин, шляхом: повідомлення відомостей, які не відповідають дійсності; заперечення наявності обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину; замовчування обставин, що мали істотне значення для правочину. При цьому особа, яка діяла під впливом обману, повинна довести не лише факт обману, а й наявність умислу в діях відповідача та істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб'єктом введення в оману є сторона правочину, - як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Враховуючи вищевикладене, позивачем за зустрічним позовом не доведено факту введення його в оману відповідачем за зустрічним позовом, а той факт, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бласс» є одним із засновників товариства відповідача на думку колегії суддів не може бути підставою визнання договору недійсним, враховуючи навіть те, що договір з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецьк підписано іншою особою директором ОСОБА_6.

Крім того, виконання умов договору або його невиконання не впливає на факт недійсності договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду, що договір вважається укладеним, оскільки має всі істотні умови для даного виду.

Оцінивши зміст спірного договору, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що останній за правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України.

Згідно з статтею 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобовязується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобовязується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та Специфікацій від 11.08.2015р. №1 та №2 за видатковими накладними №6 від 27.08.2015р. та №7 від 27.08.2015р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на підставі довіреності від 27.08.2015р. №302 на загальну суму 157 571,23грн., що підтверджується матеріалами справи, які підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про продукцію, а також містить відомості про фактичне отримання продукції. Тобто, за своїми ознаками така накладна є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірної продукції, виходячи з приписів ст. 664 Цивільного кодексу України.

Довод апелянта що вказана довіреність не може підтверджувати повноваження особи, яка ніби-то отримала товар, оскільки підписана головним бухгалтером, не приймається з огляду на наступне.

На думку колегії суддів не вбачається, що саме бухгалтером видана зазначена довіреність, оскільки підпис головного бухгалтера міститься в іншій графі, аніж підпис керівника підприємства.

Крім того, в матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні від 27.08.2015р. №Р6 та №Р7, які підписані з боку обох сторін.

Згідно з п.5.2 Договору, оплата за кожною накладною здійснюється шляхом відстрочення платежу на умовах, визначених в Специфікаціях.

Відповідно до Специфікації №1 від 11.08.2015р. оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту передачі товару покупцеві.

Згідно з Специфікацією №2 від 11.08.2015р. оплата здійснюється протягом 60 (шістдесят) календарних днів з моменту передачі товару покупцеві.

З урахуванням умов оплати відповідно до специфікацій за видатковою накладною №7 від 27.08.2015р. відповідач повинен був оплатити товар до 26.09.2015р. (включно) та №6 від 27.08.2015р. до 26.10.2015 (включно).

Як вбачається з матеріалів справи, станом на час подачі позовної заяви до суду, відповідачем не сплачено суму 157 571,23грн. за отриманий товар.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно з вимогами пункту 7 статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про те, що позовні вимоги про стягнення суми боргу у розмірі 157 571,23грн. підлягають задоволенню.

Оскільки, відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару належним чином не виконав, за поставлений товар вчасно не розраховувався, позивачем нараховано пеню за прострочення виконання грошового зобовязання в сумі 8015,21грн. та 3% річних у розмірі 545,22грн.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з вищевикладеним та здійснивши повний розрахунок 3% річних колегія суддів погоджується з висновком суду щодо задоволення даних вимог повністю та стягнення з відповідача 545,22грн. 3% річних, нарахованих на заборгованість за період з 27.09.2015р. по 20.11.2015р.

Крім того, позивач просить стягнути пеню у розмірі 8 015,21грн. за порушення грошових зобовязань.

Відповідно до п.6.2. Договору, у разі несвоєчасної поставки товару, постачальник зобовязується сплатити покупцю неустойку у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, від суми непоставленого у строк товару, за кожний день прострочки.

Таким чином, перевіривши арифметичний розрахунок суми пені, приймаючи до уваги вищевикладені обставини, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо правомірності нарахування пені в розмірі 8 015,21грн. за період з 27.09.2015р. по 20.11.2015р.

Заперечення відповідача за первісним позовом проти отримання ним будь-якого товару за спірним договором, колегією суддів розглянуто та не приймається з огляду на наступне.

02.03.2016р. слідчим Оболонського районного управління ГУ МВД України м. Києва були відібрані пояснення у ОСОБА_7, який є відповідальною особою (завідуючий складом ТОВ «Бад-Алтай»), згідно довіреності № 302 від 27.08.2015р. на отримання товару від позивача. Згідно цих пояснень ОСОБА_7 поставив свій підпис та передав вказані накладні в бухгалтерію. Зазначав, що кількість отриманого товару відповідає документам, оглянувши товарно-транспортні накладні № Р7, № Р6 від 27.08.2015 р., видаткові накладні № 6, № 7 від 27.08.2015 р., довіреність №302 від 27.08.2015 р. пояснив, що вказані документи дійсно їм підписані та підтвердив факт отримання товару, дані зазначені в документах відповідають дійсності.

Також, скаржник зазначає, що судом було незаконно та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертиз у справі щодо неотримання ним спірної продукції.

Згідно з ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 1 Закону України «Про судову експертизу» судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 «Про деякі питання практики призначення судової експертизи» судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Частиною 5 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обовязковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього кодексу.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Таким чином, враховуючи те, що позовні вимоги підтверджуються достатніми та належними доказами в розумінні ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, а також те, що правову оцінку як договору, так і іншим доказам надає суд, а не експерт, а поставлені питання експерту не впливають на вирішення спорів, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо незадоволення клопотання про призначення судової почеркознавчої та судової технічної експертиз у справі.

При таких обставинах доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши повний перегляд справи, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно зясовано фактичні обставини справи, тому рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2016р. у справі №905/3198/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись статтями 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бад-Алтай» м.Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2016р. у справі №905/3198/15 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.03.2016р. у справі №905/3198/15 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надруковано 5 прим.:

1прим.-Позивачу;

1прим.-Відповідачу;

1прим.-У справу;

1прим.-ДАГС;

1прим.-ГСДО.