Рішення № 58406542, 14.06.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.06.2016Справа №910/5982/16

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр»простягнення 137205 грн. 51 коп.

Суддя Отрош І.М.

Представники сторін:

від позивача: Телегін Д.В. - представник за довіреністю № 91/2015/11/11-15 від 11.11.2015;

від відповідача: Павліченко С.І. - представник за довіреністю б/н від 27.01.2016.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Київенерго» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» про стягнення 187205 грн. 51 коп., з яких 174750 грн. 72 коп. основного боргу, 3762 грн. 21 коп. 3% річних та 8692 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 не здійснив оплату за спожиту ним теплову енергію у період з 01.04.2015 по 31.05.2015, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 174750 грн. 72 коп. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3762 грн. 21 коп. та інфляційні втрати у розмірі 8692 грн. 58 коп. за період з травня 2015 року по січень 2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2016 порушено провадження у справі № 910/5982/16; розгляд справи призначено на 19.04.2016.

19.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшла заява про припинення провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 174750 грн. 72 коп.

Обгрунтовуючи вказану заяву, відповідач зазначив, що між сторонами 24.12.2015 було укладено Договір про надання послуг № 619/53-15, відповідно до умов якого відповідач надавав позивачу послуги, передбачені умовами вказаного договору, зокрема, збір документів, технічний аудит, обслуговування особових рахунків споживачів, ведення обліку пільгових категорій споживачів, тощо. Відповідач зазначив, що за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року у позивача виникла заборгованість з оплати наданих відповідачем послуг на суму 421965 грн. 39 коп., у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача із заявою від 13.04.2016 № 674 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 174750 грн. 72 коп. за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012. Таким чином, як стверджує відповідач, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 174750 грн. 72 коп. зобов'язання відповідача зі сплати суми основного боргу за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 на суму 174750 грн. 72 коп. припинились, що є підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, 19.04.2016 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про об'єднання справ № 910/5578/16, № 910/5977/16, № 910/5978/16, № 910/5979/16, № 910/5980/16, № 910/5981/16, № 910/5982/16, № 910/5983/16, № 910/6690/16 в одну справу за № 910/5982/16.

У відповідності до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. За клопотанням сторін або з власної ініціативи суд об'єднує кілька вимог, що випливають з корпоративних відносин і пов'язані між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Відповідно до частини 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, суду надано право об'єднати в одне провадження кілька позовних вимог, що містяться в різних позовах.

Таке об'єднання можливе за наявності одночасно таких умов: а)позовні вимоги мають бути однорідними; б)позови мають бути пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача (відповідачів) або різними позивачами до того самого відповідача.

Однорідними вимогами слід уважати такі, що одночасно: а)являють собою однаковий спосіб захисту права (наприклад, про визнання недійсним правочину, про виконання обов'язку в натурі тощо); б)мають ті самі (з одного договору) чи однакові (з різних, але однотипних договорів) підстави виникнення.

Виходячи зі змісту статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідних документів за принципом вірогідності, який враховує кількість справ, що перебувають у провадженні суддів, заборону брати участь у перегляді рішень для судді, який брав участь в ухваленні судового рішення, про перегляд якого порушується питання, перебування суддів у відпустці, на лікарняному, у відрядженні та закінчення терміну повноважень. Справи розподіляються з урахуванням спеціалізації суддів. Після визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи, внесення змін до реєстраційних даних щодо цієї справи, а також видалення цих даних з автоматизованої системи документообігу суду не допускається, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, враховуючи, що справи № 910/5578/16, № 910/5977/16, № 910/5978/16, № 910/5979/16,№ 910/5980/16, № 910/5981/16, № 910/5982/16, № 910/5983/16, № 910/6690/16 знаходяться в провадженні різних суддів, та законодавством не передбачена процесуальна можливість об'єднання справ, які перебувають у провадженні різних суддів, в одне провадження, беручи до уваги принцип автоматизованого розподілу справ, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про об'єднання справ.

У судовому засіданні 19.04.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 20.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.05.2016, відповідно до статті 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів; у судовому засіданні 20.05.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 03.06.2016.

У судовому засіданні 03.06.2016 представник позивача долучив до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків між сторонами, в тому числі за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 на суму 124750 грн. 72 коп. (акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача і відповідача).

Крім того, у судовому засіданні 03.06.2016 представник позивача у судовому засіданні 03.06.2016 подав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 124750 грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 3762 грн. 21 коп. та інфляційні втрати у розмірі 8692 грн. 58 коп.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

З огляду на те, що заява про зменшення позовних вимог підписана уповноваженим представником позивача, суд приймає подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог як зменшення позовних вимог в частині основного боргу і розглядає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 у загальному розмірі 137205 грн. 51 коп., з яких 124750 грн. 72 коп. основного боргу, 3762 грн. 21 коп. 3% річних та 8692 грн. 58 коп. інфляційних втрат.

У судовому засіданні 03.06.2016, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 14.06.2016.

14.06.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи копію заяви відповідача про відкликання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.04.2016 № 674.

Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2016 заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору між сторонами.

Розглянувши вказане клопотання позивача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, оскільки суд вже неодноразово оголошував перерву у судовому засіданні, надаючи можливість учасникам судового процесу реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, в тому числі і з метою мирного врегулювання спору, про що зазначено у протоколах судового засідання від 20.05.2016 та від 03.06.2016.

Крім того, суд зазначає, що сторони мають право укласти миррову угоду на будь-якій стадії судового процесу, в тому числі на стадії виконавчого провадження.

З огляду на вищевикладене, та беручи до уваги строки розгляд спору, встановлені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.06.2016 представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 14.06.2016 надав усні пояснення по справі, суму основного боргу визнав, заперечив щодо розміру нарахованих 3% річних та інфляційних втрат.

У судовому засіданні 14.06.2016 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані суду докази, суд

ВСТАНОВИВ:

08.10.2012 між Публічним акціонерним товариством «Київенерго» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (споживач) укладено Договір № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується виробити та поставити теплову енергію споживачу для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а споживач зобов'язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених у цьому договорі.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору постачальник зобов'язався безперебійно постачати теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно із заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в Додатку № 1 до цього Договору.

У відповідності до пункту 2.3.1 Договору споживач зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у Додатку № 2 до цього Договору.

Згідно з пунктом 9 Додатку № 2 до Договору споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в РТ-2 за адресою: вул. Драгоманова, 40В оформлену постачальником рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції; облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює і повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Споживач щомісячно: забезпечує не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на розрахунковий рахунок постачальника або транзитний рахунок ГІОЦ КМДА. До 25 числа поточного місяця, сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями (пункт 10 Додатку № 2 до Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2013 року (пункт 4.1. Договору).

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили, що Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Судом встановлено, що за період з 01.04.2015 по 31.05.2015 позивачем було поставлено відповідачу теплову енергію на умовах, передбачених Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012, на загальну суму 174750 грн. 72 коп., що підтверджується долученими позивачем до позовної заяви обліковими картками за квітень - травень 2015 року, та відображено позивачем у розрахунку ціни позову про стягнення заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач в порушення умов договору не виконав у повному обсязі взяті на себе зобов'язання з оплати отриманої теплової енергії за період з 01.04.2015 по 31.05.2015, сплативши грошові кошти у розмірі 50000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 124750 грн. 72 коп., що відображено у долученому позивачем до позовної заяви розрахунку ціни позову, а також у довідці про надходження коштів від відповідача, долученої позивачем до матеріалів справи у судовому засіданні 03.06.2016.

Крім того, у судовому засіданні 03.06.2016 та через канцелярію суду 14.06.2016 позивачем долучено до матеріалів справи копію акту звірки розрахунків за теплову енергію станом на 01.05.2016, з якого вбачається, що заборгованість відповідача за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 становить 124750 грн. 72 коп..

Вказаний акт звірки підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Що стосується поданого відповідачем клопотання про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012, суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом встановлено, що між сторонами 24.12.2015 було укладено Договір про надання послуг № 619/53-15, відповідно до умов якого відповідач надавав позивачу послуги, передбачені умовами вказаного договору, зокрема, збір документів, технічний аудит, обслуговування особових рахунків споживачів, ведення обліку пільгових категорій споживачів, тощо.

Відповідач зазначив, що за період з вересня 2015 року по лютий 2016 року у позивача виникла заборгованість з оплати наданих відповідачем послуг на суму 421965 грн. 39 коп., у зв'язку з чим відповідач звернувся до позивача із заявою від 13.04.2016 № 674 про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 174750 грн. 72 коп. за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012.

Таким чином, як стверджує відповідач, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 174750 грн. 72 коп. зобов'язання відповідача зі сплати суми основного боргу за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 на суму 174750 грн. 72 коп. припинились, що є підставою для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу (п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Однак, 14.06.2016 через канцелярію суду позивачем долучено до матеріалів справи копію заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» вих. № 980 від 06.06.2016 про відкликання заяви про зарахування зустрічних вимог від 13.04.2016 № 674, в якій відповідач вказав на скасування заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 13.04.2016 № 674.

Відповідно до ч. 3 ст. 202 Цивільного кодексу України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Згідно з ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 214 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила односторонній правочин, має право відмовитися від нього, якщо інше не встановлено законом. Якщо такою відмовою від правочину порушено права іншої особи, ці права підлягають захисту.

Згідно з ч. 3 ст. 214 Цивільного кодексу України відмова від правочину вчиняється у такій самій формі, в якій було вчинено правочин.

Таким чином, заява відповідача про відкликання заяви про зарахування зустрічних вимог (вих. № 980 від 06.06.2016) є, по суті, відмовою від одностороннього правочину - від зарахування зустрічних однорідних вимог, викладеного у формі заяви від 13.04.2016 № 674.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи у суді зобов'язання відповідача зі сплати суми основного боргу за Договором № 7560665 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.10.2012 не є припиненими, у зв'язку з чим підстави для припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 124750 грн. 72 коп. (враховуючи здійснену відповідачем оплату у розмірі 50000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим позивачем було зменшено позовні вимоги) відсутні.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» у розмірі 124750 грн. 72 коп. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у розмірі 124750 грн. 72 коп., у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» суми основного боргу у розмірі 124750 грн. 72 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 3762 грн. 21 коп. та інфляційні втрати у розмірі 8692 грн. 58 коп. за період з травня 2015 року по січень 2016 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з положеннями пунктів 3.1 та 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку в їх обґрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» 3% річних у розмірі 3762 грн. 21 коп. та інфляційних втрат у розмірі 8692 грн. 58 коп. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2916 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № U39 від 14.01.2016 на суму 160 грн. 00 коп., платіжним дорученням № U94 від 22.01.2016 на суму 1378 грн. 00 коп., платіжним дорученням № U114 від 1378 грн. 00 коп.

Водночас, відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378 грн. 00 коп.

Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.

Таким чином, при зверненні позивача з даним позовом до суду, він повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2808 грн. 08 коп., тобто позивачем переплачено судовий збір у розмірі 107 грн. 92 коп. (2916 грн. 00 коп. - 2808 грн. 08 коп.).

Крім того, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду. При цьому, у заяві про зменшення позовних вимог позивач просив повернути суму судового збору у розмірі 857 грн. 91 коп. та стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2058 грн. 09 коп.

Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, враховуючи, що сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за подання позовної заяви про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 137205 грн. 51 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог) становить 2058 грн. 08 коп., водночас позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2916 грн. 00 коп., беручи до уваги подані позивачем клопотання про повернення зайво сплаченого судового збору (у прохальній частині позовної заяви та у прохальній частині заяви про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 857 грн. 91 коп., сплачений за платіжним дорученням № U94 від 22.01.2016.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, ч. 1 ст. 49, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (04060, м. Київ, вул. Берлінського, буд. 15; ідентифікаційний код: 36844047) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) суму основного боргу у розмірі 124750 (сто двадцять чотири тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 72 коп., 3% річних у розмірі 3762 (три тисячі сімсот шістдесят дві) грн. 21 коп., інфляційні втрати у розмірі 8692 (вісім тисяч шістсот дев'яносто дві) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 2058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 08 коп.

3. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» (01001, м. Київ, площа Івана Франка, буд. 5; ідентифікаційний код: 00131305) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 857 (вісімсот п'ятдесят сім) грн. 91 коп., сплачений за платіжним дорученням № U94 від 22.01.2016 на суму 1378 грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 17.06.2016

Суддя І.М. Отрош