Ухвала суду № 58406145, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/20558/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

за участю секретаря Загороднього А.А.

та представників сторін:

позивача - не з'явились,

відповідача - Перепелюка О.В.,

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Промтех Состав" (далі - Товариство)

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015

у справі № 826/20507/14

за позовом Товариства

до державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - Інспекція)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.12.2014 № 0012562204, згідно з яким платникові збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 312 442 грн. за основним платежем та на 156 221 грн. за штрафними санкціями.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.02.2015 позов задоволено з тих мотивів, що за наявності документального підтвердження реальності виконання поставки послуг позивачеві задекларованим контрагентом - товариством з обмеженою відповідальністю «Протекшн ЛТД» (далі - ТОВ «Протекшн ЛТД») - порушення правил оподаткування та умов ведення господарської діяльності, допущені названим постачальником, не мають правового впливу на порядок відображення цих операцій у податковому обліку Товариства.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 назване рішення суду першої інстанції скасовано; у позові відмовлено.

У прийнятті цієї постанови апеляційний суд виходив з того, що подані платником первинні документи не засвідчують фактичну економічну участь ТОВ «Протекшн ЛТД» у виконанні розглядуваних послуг, що у сукупності з фактами наявності ознак фіктивного суб'єкта господарювання у діяльності цього постачальника та відсутності у нього об'єктивної можливості виконати задекларовані операції підтверджує висновки Інспекції про безтоварний характер спірних операцій.

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, покладеними в основу прийняття оскаржуваної постанови, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначене рішення апеляційного суду та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору як скасовану незаконно.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог з урахуванням з такого.

Попередніми судовими інстанціями під час розгляду справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ «Протекшн ЛТД» за період з 01.04.2014 по 31.09.2014, оформлену актом від 20.11.2014 № 1275/26-54-22-04-39157344.

Перевіркою зроблено висновок про фіктивний характер операцій з поставки позивачеві послуг з огляду і технічного обслуговування вагонів, підготовки їх до завантаження у рамках господарських правовідносин з ТОВ «Протекшн ЛТД» на підставі договору про надання послуг від 15.07.2014 № 1507/01.

Підставою для цього донарахування слугував висновок податкового органу про те, що господарські операції з поставки названим постачальником послуг позивачеві не здійснювалися, подані платником первинні документи на підтвердження виконання цих операцій містять недостовірні відомості та представлені платником з метою одержання необґрунтованої податкової вигоди, дії платника спрямовані на штучне створення документального підтвердження факту виконання взаємних зобов'язань між господарюючими суб'єктами, ТОВ «Протекншн ЛТД» залучений до взаємовідносин з позивачем виключно з метою збільшення податкового кредиту.

На обґрунтування цього висновку Інспекція послалася на: неможливість ТОВ «Протекшн ЛТД» виконати зазначені послуги в силу відсутності необхідного обсягу матеріально-технічних і трудових ресурсів та з урахуванням ступеня віддаленості об'єктів виконання цих послуг; відсутність у названого контрагента ознак реального суб'єкта господарювання в силу його реєстрації на підставну особу - ОСОБА_2, який заперечив свою причетність до реєстрації та фактичної діяльності цього підприємства.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.3 цієї ж статті ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Керуючись наведеними положеннями податкового законодавства, суди сформували цілком об'єктивну правову позицію відносно того, що податкові наслідки у вигляді формування податкового кредиту з ПДВ є правомірними лише у випадку реального виконання господарської операції та її підтвердження належними первинними документами, що відповідають критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт. Податкова вигода не може бути визнана обґрунтованою, якщо отримана не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності. Формально складений пакет первинних документів не може бути підставою для формування даних податкового обліку.

Аналізуючи наведені в акті перевірки доводи Інспекції, суди встановили, що за договором про надання послуг від 15.07.2014 № 1507/01 ТОВ «Протекшн ЛТД» (виконавець) зобов'язалося надавати позивачеві (замовник) послуги з огляду технічного стану вантажних вагонів замовника, їх внутрішньої очистки, з організації робіт з підготовки вагонів до завантаження і розвантаження тощо.

Приймаючи рішення про задоволення даного позову, суд першої інстанції визнав належними і достатніми доказами реальності виконання поставок за вказаним договором подані позивачем податкові накладні, акти здачі-приймання робіт, акти огляду технічного стану вантажних робіт, звіти про виконані роботи, банківські виписки, якими засвідчено факт оплати позивачем наданих робіт/послуг у безготівковому порядку; також суд зазначив, що зміст придбаних послуг відповідає статутним видам діяльності Товариства, якими є допоміжне обслуговування наземного транспорту, інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; за висновком суду, результати придбаних послуг були використані у господарській діяльності платника шляхом їх подальшої поставки іншій особі (ДП «Трансгарант-Україна») на виконання своїх договірних зобов'язань.

Водночас судом апеляційної інстанції зазначені первинні документи були відхилені як доказ товарності розглядуваних операцій. При цьому апеляційний суд погодився з доводами Інспекції про недостатність у цього контрагента ресурсів для виконання задекларованого обсягу послуг в різних місцях дислокації вантажних вагонів протягом одного календарного місяця. Також апеляційний суд виходив з того, що первинні документи, підписані особою, яка заперечує свою причетність до фінансово-господарської діяльності очолюваного нею підприємства та до підписання від імені останнього первинних документів, не можуть слугувати належною підставою для формування даних податкового обліку.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій ним, зокрема, у постанові від 22.03.2016 у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДК «Ельбрус» до державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. У цій постанові Суд зазначив, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

У постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа № 21-421а11), міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, що стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Також при розгляді цієї справи слід враховувати, що позивач провадить свою господарську діяльність у сфері допоміжного обслуговування наземного транспорту, маючи для цього необхідні ресурси. Товариством не наведено будь-яких економічних причин, що зумовили б залучення ТОВ «Протекшн ЛТД» до виконання спірних послуг. У той же час різновидом нереальної господарської операції є операції, що здійснюються фактично самим платником, але документально оформлюються як роботи, виконані сторонньої особою.

З урахуванням викладеного Вищий адміністративний суд України погоджується з висновком апеляційного суду про законність оспорюваного нарахування, у зв'язку з цим процесуальних підстав для скасування оскаржуваної постанови Київського апеляційного адміністративного суду зі спору та задоволення касаційних вимог Товариства не вбачається.

За таких обставин, керуючись статтями 160, 167, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Промтех Состав» залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.04.2015 у справі № 826/20507/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько