Ухвала суду № 58406140, 01.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2016 року м. Київ К/800/9486/15

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І. - головуючий, судді Бухтіярова І.О., Приходько І.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - Інспекція)

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015

у справі № 826/16711/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Укроборонекспорт" (далі - Товариство)

до Інспекції

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.07.2014 № 0001382206, згідно з яким позивачеві визначено пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 368 444,71 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015, позов задоволено частково; оспорюване податкове повідомлення-рішення визнано протиправним і скасовано в частині нарахування штрафу в розмірі 142 314,77 грн.; в решті позову відмовлено.

Судові акти зі спору мотивовані тим, що висновки контролюючого органу про порушення законодавчо визначених термінів повернення грошових коштів за зовнішньоекономічними контрактами від 24.01.2014 № 24/01 та від 25.09.2013 № 25/09 підтверджуються лише частково.

Законність ухвалених у справі судових актів перевіряється у порядку глави 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку з касаційною скаргою Інспекції, в якій вона просить частково скасувати прийняті у справі судові рішення та повністю відмовити у позові. Мотивуючи касаційні вимоги, скаржник зазначає, зокрема, що платіжне доручення від 29.04.2014 № 133140428МТ08451 та виписка з банківського рахунку від 29.04.2014 не містять інформації про призначення платежу, а тому не дозволяють встановити за яким саме контрактом було повернуто позивачеві авансовий платіж.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши відповідність висновків судів наявним у матеріалах справи доказам, правильність застосування судами норм матеріального права та дотримання ними процесуальних норм, обговоривши доводи касаційної скарги, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення розглядуваних касаційних вимог виходячи з такого.

Попередніми судовими інстанціями у розгляді справи встановлено, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято Інспекцією за наслідками проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України згідно з листом ПАТ КБ «ПриватБанк» від 05.05.2014 № Г-31.0.0.0/1-12471 за зовнішньоекономічними контрактами від 25.09.2013 № 25/09 та від 24.01.2014 № 24/01.

Перевіркою виявлено, зокрема, факт укладення Товариством (покупець) імпортного контракту від 25.09.2013 № 25/09 з компанією Zhejiang Dali Technology Co. Ltd (Китай, продавець) на поставку товару (інфрачервоних теплові зорів) на загальну суму 135 000 євро. На виконання своїх договірних зобов'язань за цим контрактом позивач перерахував названому нерезидентові кошти у сумі 135 000 євро (що в еквіваленті становило 1 476 632,39 грн.); у зв'язку з неможливістю виконати вказаний контракт компанія Zhejiang Dali Technology Co. Ltd повернула зазначені кошти позивачеві за платіжним дорученням від 12.05.2014 № 3017185405.

Також під час перевірки відповідачем встановлено несвоєчасне повернення Товариству попередньої оплати у сумі 50000 євро за зовнішньоекономічним контрактом від 24.01.2014 № 24/01, укладеним з компанією-нерезидентом Sellier & Bellot JSC (Чеська Республіка); при цьому Інспекція не визнала доказом повернення цих коштів представлене платником до перевірки платіжне доручення від 29.04.2014 № 133140428МТ08451 та банківську виписку за 29.04.2014 з огляду на відсутність у цих документах інформації про призначення платежу з посиланням на цей зовнішньоекономічний контракт.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (у редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

В силу частини першої статті 4 названого Закону порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Аналізуючи факт дотримання платником наведених норм Закону за зовнішньоекономічною операцією за контрактом від 24.01.2014 № 24/01, укладеним з компанією-нерезидентом Sellier & Bellot JSC (Чеська Республіка), суди дійшли висновку про своєчасне (тобто у межах вказаного строку) повернення на рахунок позивача коштів, перерахованих Товариством названому нерезидентові на оплату майбутньої поставки товару.

Вказаний висновок судів зроблений за наслідками дослідження наявних у справі доказів - платіжного доручення від 29.04.2014 № 133140428МТ08451, банківської виписки за 29.04.2014, а також листа компанії Sellier & Bellot JSC, в якому остання повідомляє про повернення позивачеві коштів у сумі 50000 євро саме за контрактом від 24.01.2014 № 24/01. Оцінивши зазначені докази у сукупності та взаємозв'язку за правилами статті 86 КАС, суди цілком об'єктивно визнали їх належним спростуванням висновків Інспекції, викладених в акті перевірки по розглядуваному епізоду; перевіркою не встановлено наявності інших контрактів між позивачем та названим нерезидентом, у рамках якого могли бути проведені розглядувані розрахунки. А відтак слід погодитися з висновком судів попередніх інстанцій про необхідність задоволення позову у відповідній частині.

Висновки судів по епізоду щодо несвоєчасного надходження на рахунок Товариства коштів за контрактом від 25.09.2013 № 25/09 учасниками процесу у касаційному порядку е оскаржуються, а тому не підлягають правовому аналізу у межах даного касаційного провадження.

Норми матеріального права застосовані судами правильно; порушень процесуальних норм, які тягнуть зміну або скасування оскаржуваних рішень, касаційним судом не виявлено.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 КАС, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві відхилити.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.12.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 у справі № 826/16711/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенкосудді:І.О. Бухтіярова І.В. Приходько