Ухвала суду № 58406093, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2016 року м. Київ К/800/23314/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року

у справі № 826/20215/13-а

за позовом Приватного акціонерного товариства «АІГ Україна страхова компанія»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «АІГ Україна страхова компанія» (далі - ПрАТ «АІГ Україна страхова компанія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001862202 від 06 серпня 2013 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року апеляційну скаргу ПрАТ «АІГ Україна страхова компанія» задоволено. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року скасовано та прийнято нову - про задоволення позовних вимог. Скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, відповідач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року та залишення в силі постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 лютого 2014 року.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлене у справі рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Крім того, ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПрАТ «АІГ Україна страхова компанія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 342/26-56-22-02-10/30858295 від 18 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001862202 від 06 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток страхових організацій у розмірі 3 923 319,00 грн. (3 456 062,00 грн. - основний платіж, 467 257,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

За наслідками адміністративного оскарження, названий акт індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) з огляду на безпідставне віднесення доходів у вигляді перестрахувальних комісій, отриманих від компаній-перестраховиків за договорами перестрахування, до доходів від страхової діяльності, які мають оподатковуватись за ставкою 3 відсотки.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції підтримав доводи ДПІ у Подільському районі ГУ Міндоходів у м. Києві та зазначив, що позивач є частково страховим брокером та не надає страховий захист, а передає його до перестрахування. На підтвердження зазначеного висновку суд посилався на те, що комісійна винагорода, яка є складовою частиною страхового платежу та виплачувалась перестраховиками позивачу, становила близько 70 відсотків цього страхового платежу, у зв'язку з чим підприємство (страхувальник) не має можливості отримати страхове відшкодування в повному обсязі в разі настання страхового випадку.

Суд апеляційної інстанції цілком об'єктивно не погодився з вказаними доводами Окружного адміністративного суду м. Києва, виходячи з таких підстав.

За правилами підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 ПК України, на який посилався контролюючий орган при прийнятті оскаржуваного акту індивідуальної дії, прибуток страховика від іншої діяльності, не пов'язаної із страховою діяльністю, а також доходи, одержані страховиком-цедентом у звітному періоді від перестраховиків за договорами перестрахування, зменшені на суму здійснених страховиком-цедентом страхових виплат (страхового відшкодування) у частині (у межах часток), в якій перестраховик несе відповідальність згідно з укладеними із страховиком-цедентом договорами перестрахування, оподатковуються в порядку, строки і за правилами, встановленими цим Кодексом, за ставкою, визначеною відповідно до пункту 151.1 статті 151 цього Кодексу.

Втім, Київський апеляційний адміністративний суд, на відміну від суду першої інстанції, правильно звернув увагу на те, що зазначену норму внесено до ПК України 01 січня 2013 року внаслідок набрання чинності Законом України від 02 жовтня 2012 року № 5412-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо врегулювання окремих питань оподаткування», в той час, як відповідачем здійснювалась перевірка товариства за період з 01 квітня 2010 року по 31 грудня 2012 року.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в частині 1 статті 58 Конституції України.

Таким чином, відсутні підстави для притягнення позивача до відповідальності на підставі підпункту 156.2.3 пункту 156.2 статті 156 ПК України в розглядуваній ситуації.

При цьому суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про помилковість доводів податкового органу про неналежність доходів ПрАТ «АІГ Україна страхова компанія» у вигляді перестрахувальної комісії до доходів, отриманих від страхової діяльності.

Так, відповідно до статті 1 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі -

Закон № 85/96-ВР) страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

За правилами статті 2 Закону № 85/96-ВР предметом безпосередньої діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.

Перестрахуванням є страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований. Страховик (цедент, перестрахувальник), який уклав з перестраховиком договір про перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі згідно з договором страхування (стаття 12 Закону № 85/96-ВР).

Отже, право на укладання договорів перестрахування передбачено чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України. Контролюючим органом при цьому не подано жодних доказів та не наведено будь-яких доводів щодо невідповідності укладених позивачем договорів перестрахування вимогам законодавства та (або) укладення їх з компаніями, що не мають права на здійснення страхування (перестрахування).

В свою чергу, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не містить обмежень щодо обсягів перестрахування, які можуть здійснювати страхові компанії, та не визначає можливі розміри комісійних винагород, які можуть отримуватись цими страховими компаніями (цедентами). Зазначені умови є предметом договірного регулювання між страховиком та перестраховиком, а відтак у податкового органу відсутні повноваження на визначення виду діяльності та отримуваних доходів страховиком, виходячи виключно із свого суб'єктивного бачення такої діяльності без посилання на імперативні норми законодавства, якими б така позиція обґрунтовувалась.

Відповідно до підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 ПК України до доходів страховика, крім доходів, передбачених статтями 135, 136 цього Кодексу, які визначаються з урахуванням особливостей, передбачених даною статтею, належать також доходи від страхової діяльності.

Для цілей оподаткування під доходом від страхової діяльності розуміється сума доходів страховика, нарахована протягом звітного періоду, у тому числі (але не виключно) у вигляді, зокрема, страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами страхування, співстрахування і перестрахування ризиків на території України або за її межами протягом звітного періоду, зменшених з урахуванням вимог цього підпункту на суму страхових платежів, страхових внесків, страхових премій, нарахованих страховиком за договорами перестрахування. При цьому страхові платежі, страхові внески, страхові премії за договорами співстрахування включаються до складу доходів страховика (співстраховика) тільки в розмірі його частки страхової премії, передбаченої договором співстрахування.

Як з'ясовано судом апеляційної інстанції, отримання позивачем перестрахувальних комісій у розглядуваній ситуації безпосередньо пов'язано із здійсненням ним страхової діяльності, а тому ці доходи мають бути відображені в податковому обліку товариства за правилами підпункту 156.1.1 пункту 156.1 статті 156 ПК України.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Державну податкову інспекцію у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.