Ухвала суду № 58405586, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/54767/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року

у справі № 1570/5376/2012

за позовом Приватного акціонерного товариства «Конекрейнс Україна»

до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року, адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Конекрейнс Україна» (далі - ПрАТ «Конекрейнс Україна»; позивач) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області; відповідач) задоволено в повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0000462200 від 10 травня 2012 року та № 0000472200 від 10 травня 2012 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, просить скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги залишити без задоволення в повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Конекрейнс Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2011 року, за результатами якої складено акт № 1200/22-20/20013200 від 23 квітня 2012 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000462200 від 10 травня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 505 726,00 грн. (1 454 222,00 грн. - основний платіж, 51 504,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0000472200 від 10 травня 2012 року, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2 910 061,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження, названі акти індивідуальної дії залишено без змін.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, пункту 10.1 статті 10 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пункту 150.1 статті 150, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у зв'язку з неправомірним віднесенням витрат у розмірі 2 087 182,00 грн. за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Одеський завод металоконструкцій» до складу валових витрат, що мотивовано посиланням на акт № 3662/23-512 від 10 червня 2011 року про результати документальної невиїзної перевірки ПрАТ «Конекрейнс Україна» щодо підтвердження взаємовідносин з указаним постачальником за період з 01 грудня 2010 року по 28 лютого 2011 року, в якому викладено думку про нікчемність правочинів, вчинених між позивачем та ТОВ «Одеський завод металоконструкцій» у грудні 2010 року, січні - лютому 2011 року, а також безпідставним неврахуванням при формуванні показників податкової звітності з податку на прибуток висновків акту камеральної перевірки № 7032/15-1/20013200 від 06 жовтня 2011 року про завищення товариством від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за другий квартал 2011 року на 6 983 426,00 грн.

Задовольняючи адміністративний позов у повному обсязі, суди попередніх інстанцій виходили з того, що реальний характер господарських операцій, здійснених між ПрАТ «Конекрейнс Україна» та ТОВ «Одеський завод металоконструкцій», підтверджується постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11 липня 2012 року у справі № 2а/1570/10358/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2012 року, встановлені обставини в якій в силу частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Також, судові інстанції врахували постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2012 року у справі № 1570/1022/2012 року, залишену без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0023241501 від 27 жовтня 2011 року про збільшення товариству суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 606 188,00 грн., прийняте на підставі акту камеральної перевірки № 7032/15-1/20013200 від 06 жовтня 2011 року.

Проте, колегія суддів вважає зазначений висновок судів передчасним, адже передбачене частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ.

Для спростування преюдиційних обставин, передбачених частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суд також повинен враховувати вимоги частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо необхідності офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках витребувати ті докази, яких, на його думку, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду інших адміністративних справ, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічно наявність у судових рішеннях в інших адміністративних справах висновків щодо неправомірності позицій, викладених в актах податкових перевірок, не може бути беззастережною підставою для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, суд під час розгляду даної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен був самостійно кваліфікувати поведінку позивача та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід врахувати, що згідно з частиною 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30 січня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.