Ухвала суду № 58405556, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/23721/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року

та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року

у справі № 826/17533/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авікомпанія «Марс РК»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Авікомпанія «Марс РК» (далі - ТОВ Авікомпанія «Марс РК»; позивач) до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0005382208 від 12 серпня 2013 року та № 0005372208 від 12 серпня 2013 року. Присуджено з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на користь ТОВ Авікомпанія «Марс РК» понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,81 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року апеляційну скаргу ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві залишено без задоволення. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року змінено шляхом викладення абзацу третього її резолютивної частини в такій редакції: «Стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ Авікомпанія «Марс РК» понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 458,81 грн.» В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Авікомпанія «Марс РК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на прибуток та податку на додану вартість при взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Саноіл Торг» за період з 01 січня 2010 року по 31 травня 2013 року, за результатами якої складено акт № 685/26-58-22-08-11/31794945 від 22 липня 2013 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0005382208 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1 150 021,00 грн. (1 150 021,00 грн. - основний платіж, 0,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції); № 0005372208 від 12 серпня 2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 066 008,00 грн. (1 000 019,00 грн. - основний платіж, 65 989,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції). Перевіркою встановлено порушення товариством підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.3 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) з огляду на неправомірне формування даних податкового обліку при придбанні нерафінованої сирої соєвої олії в ТОВ «Саноіл Торг» за нікчемним правочином (договором № 24-06-11 від 24 червня 2011 року).

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган посилався, зокрема, на матеріали досудового розслідування № 3201311010000031 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України, відповідно до яких невстановлені особи створили документальне оформлення купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей по ланцюгу постачання з використанням, в тому числі ТОВ «Саноіл Торг» як транзитного підприємства в ланцюгу мінімізації податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість. Ці невстановлені особи сприяли суб'єктам підприємницької діяльності, серед яких ТОВ «Авікомпанія «Марс РК», в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах.

Визнаючи протиправними та скасовуючи оскаржувані акти індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент позивача на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; відповідачем на підтвердження викладених в акті перевірки доводів не подано належних доказів.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Реальність, зокрема, потребує з'ясування того факту, чи справді відповідний товар отримано від указаного в первинних документах контрагента. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб (у тому числі посадову особу контрагента, задіяну в такому процесі) як свідків.

Не досліджено судовими інстанціями і технічну можливість ТОВ «Саноіл Торг» виконати спірні поставки з урахуванням його фактичних господарських ресурсів, понесення ним витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

При вирішенні даного спору судами не проаналізовано і критерії, якими керувався позивач при виборі названого суб'єкта господарювання як постачальника, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Саноіл Торг» контрагентом, не перевірено наявність у товариства ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій.

Також, судами першої та апеляційної інстанцій у порушення принципу офіційного з'ясування обставин справи, який передбачає обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін, не досліджено і обставини щодо фактичного руху активу (нерафінованої сирої соєвої олії) в процесі виконання операції з експорту та не встановлено дійсну економічну участь позивача в цій операції. Зокрема, не з'ясовано, які фактично дії господарського характеру вчинено позивачем у процесі придбання та подальшої реалізації активу на експорт, яким чином налагоджено ділові стосунки з покупцем-нерезидентом тощо.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 лютого 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.