Ухвала суду № 58405554, 26.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" травня 2016 р. м. Київ К/800/43646/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

за участю секретаря судового засідання: Ігнатенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року

у справі № 826/626/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресбуд»

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресбуд» (далі - ТОВ «Експресбуд»; позивач) до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві; відповідач) задоволено. Визнано недійсним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000003152 від 09 січня 2014 року.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в позовних вимогах у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Експресбуд» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за вересень 2013 року та в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень 2013 року, за результатами якої складено акт № 55/26-55-15-02/31991817 від 20 грудня 2013 року.

Перевіркою встановлено порушення товариством пунктів 200.1, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним заявленням до бюджетного відшкодування суми податку на додану вартість, сплаченої в серпні 2013 року в ціні придбаної в Державного підприємства Міністерства внутрішніх справ України «Спецсервіс» лінії Sacmi Filling (з видуву, розливу, пакування напоїв і соків) та в подальшому реалізованої на експорт Товариству з обмеженою відповідальністю «ФКПЧФ БОБИМЕКС тм» (Російська Федерація), яку постачальником до бюджету не сплачено.

Зокрема, обґрунтовуючи свою позицію, відповідач вказував про те, що ДП МВС України «Спецсервіс» 31 січня 2014 року подано до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 9003520145 від 31 січня 2014 року до декларації за серпень 2013 року, яким зменшено суму податкових зобов'язань, відображену позивачем у складі податкового кредиту.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000003152 від 09 січня 2014 року, яким ТОВ «Експресбуд» зменшено суму бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок податку на додану вартість у розмірі 1 270 576,00 грн. та визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 317 644,00 грн.

Вирішуючи питання про правомірність прийняття названого акту індивідуальної дії, слід враховувати, що відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетним відшкодуванням є відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пунктів 200.2, 200.3 статті 200 ПК України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, податкове законодавство не ставить у залежність виникнення у платника права на бюджетне відшкодування податку на додану вартість від сплати цього податку постачальником до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, однак не є підставою для позбавлення платника податку-покупця права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Водночас правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на формування даних податкового обліку, є реальне здійснення операції з придбання товарів (послуг). За відсутності ж факту їх придбання відповідна сума податку на додану вартість не може включатись до складу податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

При цьому, власне, наявність протоколу проведення митного аукціону № 1 від 16 серпня 2013 року, на який посилались суди, визнаючи правомірним формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість у даній ситуації, не є достатнім та беззаперечним доказом реального характеру проведеної операції.

Адже, наведений протокол не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до пунктів 10, 33 Порядку організації митних аукціонів, реалізації товарів і транспортних засобів на митних аукціонах, товарних біржах або через підприємства торгівлі, а також розпорядження окремими видами товарів, що не підлягають реалізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2003 року № 607, (далі - Порядок) цим протоколом оформлюється рішення аукціонного комітету. В протоколі проведення митного аукціону зазначаються суми коштів, що повинні бути сплачені за придбані товари переможцем митного аукціону, і номери рахунків (у разі сплати в безготівковій формі), на які переможцю митного аукціону потрібно внести кошти за придбані товари. Пунктом 54 Порядку при цьому передбачено, що у разі несплати переможцем митного аукціону в установлені строки повністю належної суми за придбані товари, зазначеної в протоколі, митний аукціон вважається таким, що не відбувся.

В свою чергу, згідно з вимогами пункту 44.1 статті 44, пункту 198.3 статті 198 ПК України, статей 1, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція пов'язана саме з фактом руху активів платника податку та руху його капіталу.

Тобто, господарська операція для визначення податкового кредиту, який у подальшому приймає участь у формуванні суми бюджетного відшкодування, має бути фактично здійсненою та підтвердженою належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність такої операції, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку.

Проте, суди попередніх інстанцій, підтримуючи правову позицію позивача, в порушення вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, відповідних обставин не перевірили.

З огляду на те, що визначені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 березня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.