Ухвала суду № 58405338, 25.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2016 року м. Київ К/800/16618/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року

у справі № 2а-6970/11/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім»

до 1. Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова,

2. Державної податкової адміністрації у Львівській області

про визнання неправомірними дій та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гал-Дім» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Личаківському районі міста Львова (далі - відповідач-1), Державної податкової адміністрації у Львівській області (далі - відповідач-2) про: визнання неправомірними дій ДПА у Львівській області щодо відмови від розгляду по суті скарги ТОВ «Гал-Дім» на податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року №0001192320/8202 про донарахування податкових зобов'язань в сумі 887169,25 грн. за основним платежем та штрафних санкцій в сумі 364695,83 грн., що оформлено рішенням №12407/10/25-005/947 від 06 травня 2011 року про залишення скарги без розгляду; визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень № 000264232/0/32683/10/23-2 від 29 грудня 2010 року, № 0001192320/8202 від 06 квітня 2011 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005362380/32679 від 29 грудня 2010 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року позов був задоволений частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ Личаківському районі м. Львова № 0001192320/8202 від 06 квітня 2011 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005362380/32679 від 29 грудня 2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ Личаківському районі м. Львова № 000264232/0/32683/10/23-2 від 29 грудня 2010 року в частині визначення ТОВ «Гал-Дім» податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 501994,50 грн. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року було залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ Личаківському районі м. Львова, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ Личаківському районі м. Львова була проведена планова виїзна перевірка ТОВ «Гал-Дім» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2008 року по 30 червня 2010 року, за результатами якої складений акт № 644/23-2/32800891 від 13 грудня 2010 року.

За висновками акта перевірки позивачем були порушені, зокрема: підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, вимоги пункту 5.9 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 1069471,00 грн. (у тому числі: за 2 квартал 2009 року - 82195,00 грн., за 3 квартал 2009 року - 281652,00 грн., за 4 квартал 2009 року - 569265,00 грн., за 2 квартал 2010 року - 136359,00 грн.) та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 1 півріччя 2010 року на 188890,00 грн.; вимоги пунктів 1.3, 1.7 статті 1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1 пункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 354133,00 грн. (у тому числі: за липень 2008 року - 450,00 грн., за жовтень 2008 року - 4572,00 грн., за листопад 2008 року - 7458,00 грн., за грудень 2008 року - 1297,00 грн.,за березень 2009 року - 4782,00 грн., за червень 2009 року - 911,00 грн., за серпень 2009 року - 6578,00 грн., за вересень 2009 року - 28344,00 грн., за жовтень 2009 року - 66461,00 грн., за листопад 2009 року - 14680,00 грн., за грудень 2009 року - 37875,00 грн., за січень 2010 року - 10579,00 грн., за лютий 2010 року - 5771,00 грн., за березень 2010 року 4326,00 грн.,за квітень 2010 року - 147673,00 грн., за травень 2010 року - 7497,00 грн., за червень 2010 року - 4879,00 грн.), завищено значення рядка 26 за серпень 2009 року на 184107,00 грн. та за червень 2010 року на 2048,00 грн. та завищено від'ємне значення між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом за червень 2010 року на 327,00 грн.; вимоги пунктів 2.8, 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637, в результаті чого товариством був перевищений залишок ліміту в касі на 7076,64 грн.

29 грудня 2010 року ДПІ Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002632320/0/32681/10/23-2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктами 17.1.3, 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Гал-Дім» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 1981147,80 грн., у тому числі: 1069471,00 грн. - за основним платежем, 911676,80 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 грудня 2010 року ДПІ Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 0002642320/0/32683/10/23-2, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ТОВ «Гал-Дім» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 531199,50 грн., у тому числі: 354133,00 грн. - за основним платежем, 177066,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

29 грудня 2010 року ДПІ Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки прийняла рішення № 0005362380/32679, яким згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосувала до ТОВ «Гал-Дім» штрафні (фінансові) санкції у сумі 14153,28 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ДПА у Львівській області.

Рішенням ДПА у Львівській області від 18 березня 2011 року №7192/10/25-005/589 «Про результати розгляду первинної скарги» було скасоване податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0002632320/0/32681/10/23-2 в частині 182301,25 грн. основного платежу по податку на прибуток та 466556,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, застосованої відповідно до підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Податкове повідомлення-рішення № 0002642320/0/32683/10/23-2 від 29 грудня 2010 року та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0005362380/32679 від 29 грудня 2010 року були залишені без змін.

06 квітня 2011 року ДПІ Личаківському районі м. Львова на підставі вказаного акта перевірки та з урахуванням рішення від 18 березня 2011 року №7192/10/25-005/589 прийняла податкове повідомлення-рішення № 0001192320/8202, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 збільшила ТОВ «Гал-Дім» суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 1251865,08 грн., у тому числі: 887169,25 грн. - за основним платежем, 364695,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Вказане податкове повідомлення-рішення також було оскаржене позивачем до ДПА у Львівській області.

Рішенням ДПА у Львівській області від 06 травня 2011 року № 12407/10/25-005/947 «про залишення скарги без розгляду» скаргу позивача було залишено без розгляду з підстав того, що звернення позивача зі скаргою від 18 квітня 2011 року є повторним зверненням до одного і того самого органу державної податкової служби від однієї і тієї самої особи, з одного і того самого питання.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: висновок про заниження позивачем валового доходу був зроблений податковим органом без дослідження усіх первинних бухгалтерських документів, наданих позивачем до перевірки; позивач не набував права власності на квартири, які зазначені у акті перевірки, а отримував лише майнові права на вказану нерухомість; висновок податкового органу про неправомірне віднесення позивачем до складу валових витрат вартості будівництва багатоквартирного будинку у м. Львів-Винники по вул. Сухомлинського, здійсненого ПП «Сервіс-Доріг», є безпідставним, оскільки позивачу згідно представлених дозвільних документів було надане право на будівництво групи житлових будинків по вул. Сухомлинського у м. Львів-Винники, а не лише за адресою: м. Львів-Винники, вул. Сухомлинського, 8; акт перевірки не містять посилань до господарські операції та первинні бухгалтерські документи, які б давали можливість встановити, які ж саме витрати були неправомірно включені позивачем до складу валових витрат; позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях з ПП «Сервіс-Доріг» та ПП «львів-Металобуд» на підставі належним чином оформлених податкових накладних; реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Версант» підтверджена належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, з огляду на що позивач правомірно сформував податковий кредит по господарських операціях із вказаним контрагентом; податковим органом був пропущений строк застосування адміністративно-господарських санкцій, встановлений статтею 250 Господарського кодексу України. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог, суд виходив з того, що: ДПА у Львівській області оцінювала правомірність зафіксованих у акті перевірки від 13 грудня 2010 року № 644/23-2/32800891 порушень під час розгляду первинної скарги позивача, за результатами розгляду якої було прийняте рішення №7192/10/25-005/589 від 18 березня 2011 року, з урахуванням якого було прийняте податкове повідомлення-рішення від 06 квітня 2011 року № 0001192320/8202, з огляду на що обґрунтованим є висновок податкового органу про те, що звернення позивача зі скаргою від 18 квітня 2011 року є повторним зверненням до одного і того самого органу державної податкової служби від однієї і тієї самої особи, з одного і того самого питання; позивач визнав факт порушення ним вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту по операціях з ТОВ «Терем і К», суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2, ТОВ «ІММ», ТОВ «Західбудсервіс», ТОВ «ТД «Магістраль-Україна», ВАТ «Львівський ЗЗВ № 2», ТОВ «Львівське ТВП «Будівельник», ВАТ по газопостачанню і газифікації «Львівгаз», ПП «ТВФ «Технобудмат», ПП «Галицькі барви», ПАТ «Концерн «Галнафтогаз», ПП «Мережа Люкс», ТОВ «Цезар Сателліт Україна», ДП «Фактор-Преса», ТОВ ВКП «Пошук».

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів першої та апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За визначенням, наведеним у абзаці 2 пункту 1.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), акт - це службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Пунктами 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), передбачено, що акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 2.32 пункту 2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10 серпня 2005 року № 327 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно: висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю; у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень; зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення; у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому, до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів; у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.

Разом з цим, у акті перевірки взагалі не вказано, по яких господарських операціях позивачем було допущено порушення вимог підпункту 4.1.1 пункту 4.1 статті 4, підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження в 3 кварталі 2008 року доходу від продажу товарів (робіт,послуг) на загальну суму 81371 грн.

Натомість, позивачем з посиланням на відомості декларацій з податку на додану вартість (зокрема додаток № 5 декларації за липень 2008 року) доведено, що ним задекларовано у повній мірі розмір дохід у 3 кварталі 2008 року, включені до доходу суми за вказаними у акті перевірки операціями з ВАТ «Миколаїв-Львівський КБК». Крім іншого, на 7 аркуші акту первеірки було вказано, що при перевірці даного питання податковим органом були використані акти наданих послуг та податкові накладні, складені ВАТ «Миколаїв-Львівський КБК», оборотно-сальдові відомості по рахунках 361, 703, 311, банківські виписки.

Також, у акті перевірки було вказано про порушення ТОВ «Гал-Дім» вимог пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у заниженні скоригованого валового доходу на загальну суму 1978480,00 грн., які полягали у тому, у 4 кварталі 2009 року позивач придбав товар (10 квартир) загальною вартістю 1978480,00 грн., який, згідно наданих до перевірки документів, не було реалізовано.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що згідно договору №21 від 01 листопада 2006 про передачу функцій замовника та виключних прав на залучення коштів (з додатками №№1-3), укладеного між ТОВ «Гал-Дім» (замовником) та ПП «Гарантія-Сервіс» (виконавцем), акту розподілу майбутнього нерухомого майна від 28 березня 2007 року до цього договору (т.1 арк. справи 116-126), листів ТОВ «Гал-Дім» директору ПП «Гарантія-Сервіс» позивач не набував права власності на 10 квартир, про які йдеться у акті перевірки, а отримував лише майнові права на вказану нерухомість.

Відповідно до положень розділу 5 договору № 21 від 01 листопада 2006 року до моменту завершення будівництва і введення об'єкту (60-кв. житлового будинку) в експлуатацію об'єкт на підставі домовленості сторін є власністю виконавця - ПП «Гарантія-Сервіс». Після завершення будівництва право власності на об'єкт (весь або частину) виникає у виконавця або визначеної ним третьої особи. Виконавець самостійно та за власний рахунок оформлює на себе документи про право власності на об'єкт або передає таке право третім особам.

Як вбачається з матеріалів справи, право власності на квартири, які повинні були перейти до ТОВ «Гал-Дім» згідно акту розподілу, було оформлене ПП «Гарантія-Сервіс» на третіх осіб - фізичних осіб, а не на позивача (т.1 арк. справи 130-139)

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що вказана вартість об'єктів нерухомості не могла коригуватись за правилами приросту (убутку).

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», які полягали у неправомірному включенні позивачем до складу валових витрат суми проплат, здійснених на користь ПП «Сервіс-доріг» за виконання робіт за адресою: м. Львів-Винники, вул. Сухомлинського, 8, оскільки станом на квітень 2010 року будівництво багатоквартирного будинку за адресою: м. Винники, вул. Сухомлинського,8, було завершене (у отриманих від зазначеного контрагента податкових накладних зазначена номенклатура - «Будівництво багатоквартирного житлового будинку у м. Львів-Винники по вул. Сухомлинського»).

Також, вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту у відповідних податкових періодах по вказаному епізоду.

За визначенням, наведеним у пункті 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абзацом 4 пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, у номенклатурі податкових накладних не вказувався номер будинку по вул. Сухомлинського у м. Львів-Винники, а позивачу згідно наданих доказів (дозволу на виконання будівельних робіт № 326/08 від 22 грудня 2009 року, схеми генплану проектованого будівництва по вул. Сухомлинського, опитувального листа від 22 червня 2009 року, рішення виконкому Винниківської міської ради № 84 від 19 лютого 2008 року) було надане право на будівництво групи житлових будинків по вул. Сухомлинського у м. Винники, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що висновок податкового органу про неправомірне формування товариством валових витрат та податкового кредиту по вказаному епізоду є необґрунтованим.

Також у акті перевірки було вказано про завищення позивачем інших витрат на суму 151611,00 грн. Разом з цим, у акті перевірки взагалі не вказано, по яких господарських операціях позивачем було допущено вказане порушення та якими документами підтверджуються зазначені обставини. Натомість, позивачем були додані до матеріалів справи докази на підтвердження здійснених у спірний період витрат.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення №0001192320/8202 від 06 квітня 2011 року та наявність підстав для його скасування.

Як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1.3, 1.7 статті 1, підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», які полягали у безпідставному включенні до податкового кредиту за червень 2010 року суми податку на додану вартість 5206,00 грн. по податковій накладній від 23 червня 2010 року № 6230000004, виписаній ПП «Версант», оскільки згідно акту ДПІ у Франківському районі м. Львова від 21 вересня 2010 року № 4336/23-4/36828580 ПП «Версант» не могло здійснювати господарські операції, з огляду на те, що проведеною перевіркою даного підприємства не встановлено, що свідчить про те, що договір поставки, укладений між позивачем та ПП «Версант» є нікчемним в силу положень частини 2 статті 228 Цивільного кодексу України.

Разом з цим, у справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між позивачем та ПП «Версант» підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, а саме: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями.

Крім іншого, колегія суддів вказує, що згідно з пунктом 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення перевірок підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей стосовно відносин з контрагентами та дотримання податкового законодавства, затверджених наказом ДПА України від 01 жовтня 2008 року № 622 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести перевірку контрагента, зокрема у зв'язку із зняттям з обліку, встановленням відсутності контрагента (посадових осіб контрагента) за місцезнаходженням, відповідальний підрозділ не пізніше 2-х робочих днів від дати надходження запиту складає акт «Про неможливість проведення, перевірки контрагента з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей» (додаток 3) та вживає відповідні заходи, передбачені Порядком взаємодії. Акт «Про неможливість проведення перевірки контрагента з питань підтвердження отриманих від платника податків (іншої особи) відомостей» реєструється в спеціальному журналі реєстрації актів.

З наведеного слідує, що акт про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання складається не за результатами проведення зустрічної звірки чи перевірки суб'єкта господарювання, а у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання, з огляду на що зазначений акт може бути лише носієм інформації щодо наявності фактів, які унеможливлюють проведення зустрічної звірки та не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання.

Крім іншого, в акті перевірки було вказано про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2008 року податку на додану вартість у загальній сумі 165491,67 грн. по господарських операціях з ПП "Львів-Металбуд" без підтверджуючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані суду копії податкових накладних № 000803 від 29 вересня 2008 року та № 1562 від 29 вересня 2008 року.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 29 грудня 2010 року № 0002642320/0/32683/10/23-2 в частині визначення позивачу податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість в сумі 501994,50 грн.

Як вбачається з акту перевірки, порушення позивачем вимог абзацу 2 пункту 3.5 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), мали місце 12 листопада 2009 року (виявлено видатковий касовий ордер № 10 від 12 листопада 2009 року на суму 7100 грн., у якому видача готівки з каси не підтверджена підписом одержувача).

Разом з цим, оспорюване рішення № 0005362380/32679 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій було прийняте податковим органом 29 грудня 2010 року.

За своєю суттю передбачені статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) штрафні (фінансові) санкції є адміністративно-господарськими санкціями, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України.

Згідно частини 1 статті 238, частини 1 статті 250 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків; адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що порушення органом державної податкової служби строків застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 250 Господарського кодексу України, є підставою для задоволення позовних вимог про скасування такого рішення.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 29 грудня 2010 року №0005362380/32679 підлягає скасуванню.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить посилань на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень згідно положень частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ Личаківському районі м. Львова підлягає залишенню без задоволення, а постанова Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 222, 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі міста Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 01 березня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ______ Л.І. Бившева

Судді: ______ А.М. Лосєв

______ Т.М. Шипуліна