Ухвала суду № 58405187, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2016 р. м. Київ К/800/47794/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І.

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Теплодар»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 р.

у справі № 2а-3328/11/0970 (№ 9104/2812/12)

за позовом приватного підприємства «Фірма «Теплодар»

до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області

про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2011 року приватне підприємство «Фірма «Теплодар» (далі - позивач, ПП «Фірма «Теплодар») звернулось до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Коломийської об'єднаної державної податкової інспекції Івано-Франківської області (далі - відповідач, Коломийська ОДПІ), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000502310, від 19.10.2011 р. № 0000902310, № 0000912310 та від 04.11.2011 р. № 0001052310.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. позов задоволено повністю: скасовано податкові повідомлення-рішення Коломийської ОДПІ від 08.06.2011 р. № 0000502310, від 19.10.2011 р. №0000902310, № 0000912310 та від 04.11.2011 р. № 0001052310.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 р. постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. в частині скасування податкових повідомлень-рішень Коломийської ОДПІ від 08.06.2011 р. № 0000502310, від 19.10.2011 р. № 0000902310 та № 0000912310 - скасовано та прийнято нову постанову, якою відмовлено в задоволенні позовних вимог; в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 04.11.2011 р. № 0001052310 постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, щодо відмовлених позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 р., в частині відмовлених позовних вимог, та залишити в силі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р.

Відповідач своїм процесуальним правом не скористався, заперечення на касаційну скаргу не надав.

Сторони в судове засідання 15.06.2016 р. не з'явились, про час та місце слухання справи належним чином повідомлялись, справу розглянуто в порядку письмового провадження на підставі положень статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.05.2011 р., відповідно до наказу від 11.04.2011 р. № 334 та згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78, пунктів 79.1, 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою Коломийської ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Фірма «Теплодар» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Холдінг «Інвестиційна компанія Прикарпаття» їх реальності та повноти відображення в обліку за липень 2009 року, за результатами якої складено акт від 30.05.2011 р. № 663/231/32699570 та встановлено порушення позивачем вимог: - статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину (Договір № 33 на загальну суму 25 000 грн. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним); - підпунктів 7.2.1, 7.2.3 пункту 7.2 статті 7, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в наслідок чого завищено податковий кредит в липні 2009 року 4167 грн. та відповідно занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками липня 2009 року на 4 167 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем винесене податкове повідомлення-рішення від 08.06.2011 р. № 0000502310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 5 208,75 грн., з яких 4 167 грн. - за основним платежем та 1 041,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Також, в період з 06.10.2011 р. по 12.10.2011 р., відповідно до наказу від 06.10.2011 р. № 1064 та згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою Коломийської ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ПП «Фірма «Теплодар» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Технострой-99», їх реальності та повноти відображення в обліку за лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 12.10.2011 р. № 2045/231/32699570 та встановлено порушення позивачем вимог: - статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину (Договір № 02/02-11 на загальну суму 170 002,56 грн. не спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним); - пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено податковий кредит в лютому 2011 року на 28 334 грн. та відповідно завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду (р. 21) та зарахування від'ємного значення до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р. 22.2) на 21 949 грн. та занижено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками лютого 2011 року (р. 27) на 6 385 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 19.10.2011 р. винесені податкові повідомлення-рішення: № 0000902310, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 6 386 грн., з яких 6 385 грн. - за основним платежем та 1 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0000912310, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 21 949 грн.

У період з 18.10.2011 р. по 24.10.2011 р., згідно підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України, посадовою особою Коломийської ОДПІ було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «Фірма «Теплодар» з питань документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «Львівресурс», їх реальності та повноти відображення в обліку за вересень 2010 року, за результатами якої складено акт від 26.10.2011 р. № 2233/231/32699570 та встановлено порушення позивачем вимог: - статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину (усна домовленість між ПП «Фірма «Теплодар» та ПП «Львівресурс» не спрямована на реальне настання правових наслідків); - підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпунктів 7.2.3, 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого донараховано податку на додану вартість в сумі 21 355 грн.

Суд першої інстанції приймаючи рішення про задоволення позовних вимог виходив з того, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог щодо податкових повідомлень-рішень від 08.06.2011 р. № 0000502310, від 19.10.2011 р. № 0000902310 та № 0000912310 та відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не спростовано встановлені відповідачем під час проведених податкових перевірок порушення вимог податкового законодавства, які слугували підставою для прийняття зазначених оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Відповідно до статі 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Згідно зі статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувані судові рішення вказаним вимогам не відповідають.

Предметом доказування у відповідній категорії спорів є реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит.

При цьому слід зазначити, що й надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: - неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; - відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв'язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; - облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; - здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; - відсутність первинних документів обліку.

Таким чином, будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції судам необхідно з'ясувати, зокрема: - рух активів у процесі здійснення господарської операції; - установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; - установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. В обов'язковому порядку необхідно дослідити наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Перевірці підлягають доводи податкового органу, що свідчать про відсутність ділової мети у діях платника податку, зокрема у разі подальшого продажу придбаного товару нижче за ціну придбання; придбання товарів (послуг) у посередників за наявності прямих контактів з їх виробниками; придбання послуг, використання яких не може мати позитивного впливу на результати господарської діяльності платника податку тощо.

Для з'ясування зазначених обставин судам необхідно перевірити доводи податкового органу, викладені в актах перевірки та інші докази.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту.

В даному випадку судами попередніх інстанцій не в повній мірі досліджено обставин, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не встановлено, чи спричинили господарські операції між позивачем та його контрагентами реальні зміни в майновому стані позивача.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Варто також зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі

Касаційна ж інстанція згідно з частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України не може досліджувати докази, встановлювати або визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Враховуючи викладене, касаційна інстанція на підставі статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам у справі, порушень норм процесуального права, у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню, а справа підлягає направленню на новий розгляд для достовірного з'ясування та правильного вирішення спору по суті.

Під час нового судового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, повно та об'єктивно дослідити обставини справи, дати їм належну юридичну оцінку, в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 222, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу приватного підприємства «Фірма «Теплодар» - задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.12.2011 р. та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2013 р. у справі № 2а-3328/11/0970 (№ 9104/2812/12) - скасувати.

Справу № 2а-3328/11/0970 (№ 9104/2812/12) направити на новий судовий розгляд до Івано-Франківського окружного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко