Ухвала суду № 58405128, 06.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Київ К/800/34305/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Веденяпіна О.А.

Пилипчук Н.Г.

за участю секретаря Латишевої Л.П.

представника позивача Діденко Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області (правонаступник Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби)

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013

у справі №820/583/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «ТДК»

до Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013, позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Дергачівської МДПІ Харківської області ДПС №0000932223 від 20.12.2012 та №0000942223 від 20.12.2012.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та прийняття нового рішення про відмову в позові, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ фірма «ТДК» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2011 по 30.06.2012, за наслідками якої складено акт №736/22-204/32796917 від 06.12.2012.

За висновками акта перевірки, позивачем допущено порушення:

1. при заповненні декларації за 2-4 квартал 2011 року по рядку 05 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства неправомірно завищено витрати в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Газторг Україна», чим порушено п. 138.2 ст.138 ПК України,зі змінами та доповненнями;

- неправомірно завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності (ряд. 07 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства) за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 383452 грн. та занижено позитивне значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 1327654 грн. по безпідставно віднесеним витратам в сумі 1711105,55 грн. по придбанню товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Газторг Україна» на підставі факсової копії актів прийняття - здачі від 30.06.2011 року №0000000346;

- при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року неправомірно завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн. (383452 х 25%) та занижено позитивне об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 95863 грн. чим порушено п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України.

Вказане порушення призвело до заниження об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності по рядку 07 Декларації.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 встановлено його заниження всього у сумі 325491 грн., у тому числі: за підсумками 2-4 кварталу 2011 року на 305360 грн.; за І півріччя 2012 року на 20131 грн.

2. до складу податкового кредиту ПДВ зайво включено 176667 грн., а саме: за квітень 2012 року: по факсовій копії податкової накладної від 17.04.2012 року №60/2 на загальну суму 6 0000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн. від ТОВ СП Вікторія-ВТ; по факсовій копії податкової накладної від 28.04.2012 року №42 на загальну суму 1000000,0 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн. від ТОВ «Скела Терциум», чим порушено п. 198.6. ст. 198 ПК України.

- п.п.176.2 «б» п.176.2 ст.176 ПК України, встановлено не відображення в довідках за формою №1-ДФ за 2-4 квартали 2011 року сум виплачених доходів приватним підприємцям, а саме: ОСОБА_3 24.05.2011 в сумі 4,20 грн., 11.10.2011 в сумі 29,40 грн., 22.11.2011 в сумі 8,40 грн., 08.12.2011 в сумі 29,40 грн., ОСОБА_4 01.07.2011 в сумі 19,50 грн., 14,20 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 0000932223 від 20.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на прибуток підприємств у розмірі 325491,00 грн. та штрафних санкцій у розмірі 5033,00 грн.;

- № 0000942223 від 20.12.2012, яким збільшено суму грошового зобов?язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 176667,00 грн. та штрафні санкції у розмірі 44167,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судом повно встановлені обставини у справі, яким надана правильна правова оцінка на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до положень п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, при складанні податкової звітності з метою правильного відображення господарської операції повинні враховуватись відповідні документи первинного обліку, а саме по зазначених операціях придбання результатів робіт (товарів) повинні бути в наявності як акти виконаних робіт, так і результати таких виконаних робіт (товарів).

Як було встановлено судами попередніх інстанцій, у періоді, що перевірявся, позивачем здійснювалась торгівля газом через місцеві (локальні) трубопроводи (35.23) та оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (46.71).

25.12.2009 між ТОВ «Газторг Україна» (Продавець) та ТОВ фірмою «ТДК» (Покупець) було укладено Договір №П-10/09-12/31, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ (Газ) в обумовленому договором порядку та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах даного договору. Обсяг Газу, який Продавець передає протягом 2010 року складає 600000 куб. м. (п. 2.1.Договору).

Додатковою угодою №25 від 31.12.2010 строк Договору було продовжено до 31.12.2011.

На виконання умов Договору, Продавцем у червні 2011 року було передано Покупцю Газ у загальному розмірі 673,478 тис.м.куб. на суму 2053326,66 грн., у т.ч. ПДВ 342221,11 грн., що підтверджується актом прийому-передачі вартісних показників природного газу від 30.06.2011 №0000000346.

Оплата товару була проведена повністю шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки підприємства, що підтверджується виписками по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто: 3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ «Газторг Україна», за червень 2011 року).

Відповідачем не ставиться під сумнів реальність виконання сторонами Договірних зобов'язань.

Більш того, у п. 3.1.2 акту перевірки податковий орган підтверджує, що податкові накладні за наслідками даної господарської операції оформлені належним чином та включені до складу податкового кредиту відповідного періоду по передоплаті, тобто, фактично, господарські зобов'язання між сторонами мали реальний характер та відповідні правові наслідки для кожної із них, у т.ч. для віднесення понесених за їх наслідками витрат до складу витрат, що підлягають оподаткуванню та формування на їх підставі суми податкового кредиту (зобов'язання).

Заперечення щодо використання позивачем отриманого від контрагента - ТОВ «Газторг Україна» товару у власній господарській діяльності відсутні.

З огляду на викладене, суди дійшли вірного висновку, що надані позивачем документи підтверджують реальність господарських операцій у спірних правовідносинах, та понесення ТОВ фірмою «ТДК» витрат, шляхом вибуття безготівкових коштів з власності даного суб'єкта господарювання в оплату вартості придбаного товару, що свідчить про відсутність наміру безпідставно отримати податкову вигоду.

Щодо висновків відповідача про порушення позивачем п.3 підрозділу 4 розділу XX ПК України внаслідок неправомірного завищення при заповненні декларації за 1 півріччя 2012 року від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового звітного періоду по рядку 06.5 Податкової декларації з податку на прибуток підприємства в сумі 95863 грн., та як наслідок заниження позитивного об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності на 95863 грн.

Відповідно до п. 1 підр. 4 розд. XX «Перехідні положення» ПК України норми розділу III Кодексу застосовуються під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

До вказаного терміну для цілей визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, у разі, якщо об'єкт оподаткування має від'ємне значення, застосовуються норми пункту 6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У 2010 році норми пункту 6.1 статті 6 діяли з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими, зокрема, передбачалося, що у звітних податкових періодах 2010 року у складі валових витрат платника податку враховувалося 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року. У I кварталі 2011 року сума збитків з податку на прибуток, яка утворилися станом на 01.01.2010 та не була врахована у складі валових витрат у 2010 році, та збитки, які утворилися у 2011 році, включаються до складу валових витрат першого календарного кварталу 2011 року та, відповідно, стають від'ємним значенням I кварталу 2011 року.

Зазначене відповідає положенням статті 6.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якої сума від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року включається до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року та, відповідно, стає витратами I календарного кварталу.

Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу пункт 150.1 статті 150 цього Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Одночасно, положенням пункту 150.1 статті 150 ПК України передбачено, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про відсутність заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.

Правильно відхилено судами попередніх інстанцій і доводи податкового органу, що встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими, оскільки були встановлені попередніми перевірками, за наслідками яких прийняті податкові повідомлення-рішення та визначено податкові зобов?язання.

Відповідно до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 по справі № 2а-17725/11/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.04.2012, скасовано податкові повідомлення-рішення від 01.07.2011 №0000392310/0 та №0000402310/0, які були прийняті на підставі акту перевірки № 543/23-104/32796917 від 17.06.2011.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 14.06.2012 по справі №2-а-5030/12/2070, залишеною без змін ухвалою колегії суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.10.2012, скасовано податкові повідомлення-рішення №0000682310 від 14.12.2011 та №0000692310 від 14.12.2011, які були прийняті на підставі акту перевірки від 06.12.2011 № 1034/23-104/32796917.

Згідно п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188 ПК України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Згідно п. 201.1, 201.4, 201.6 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця та є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 200.1 ст. 200 цього Кодексу встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. В свою чергу, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно п. 198.1 ст. 198 виникає, окрім іншого, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. При цьому, відповідно до п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою, протягом такого звітного періоду, окрім іншого, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 Кодексу).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.01.2010 між ТОВ СП «Вікторія-ВТ» (Постачальник) та ТОВ фірма «ТДК» (Покупець) було укладено Договір поставки №02/01-10, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та сплатити на умовах Договору товар - продукцію сільськогосподарського призначення (Товар), асортимент, кількість та ціна якої визначається в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Постачальником було передано у власність ТОВ фірма «ТДК» товар (соняшник).

Вартість отриманого товару була повністю оплачена позивачем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, про що свідчать надані позивачем виписка по особовому рахунку у банку та аналіз рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ СП «Вікторія-ВТ», за квітень 2011 року).

Також, 19.12.2011 між ТОВ «Скела Терциум» (Продавець) та ТОВ фірма «ТДК» (Покупець) було укладено Договір №51, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати Покупцю природний газ (Газ) в обумовлених цим Договором порядку та кількості, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Газ на умовах Договору. Відповідно до п.2.1 Договору встановлено, що Продавець передає Газ протягом 2012 року до 1000000 куб. м. щомісячно.

Факт отримання природного газу документально підтверджено та відповідачем не заперечується.

Вартість отриманого товару була повністю сплачена позивачем, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця, про що підтверджується виписками по особовому рахунку у банку та аналізом рахунку по субконто:3711 (замовлення: Контрагенти: ТОВ «Скела Терциум» з 28.04.2012 -28.04.2012).

На виконання умов договору, контрагентами було виписано позивачу податкові накладні, а саме: ТОВ СП «Вікторія-ВТ» №60/2 від 17.04.2012 на загальну суму 60000 грн., в т.ч. ПДВ - 10000,0 грн.; ТОВ «Скела Терциум» №42 від 28.04.2012 на загальну суму 1000000 грн., в т.ч. ПДВ - 166666,67 грн., які були включені позивачем до реєстру виданих та отриманих податкових накладних за квітень-травень 2012 року та відображені у відповідних податкових деклараціях та розшифровках податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.

Податкові накладні № 42 та № 60/2 прийняті та зареєстровані Дергачівською МДПІ Харківської області ДПС, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій № 1 та № 2 та роздруківкою реєстру податкових накладних з електронної бази ДПС «АІС ОР».

Отже, доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «ТДК» податкових накладних є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

На час виконання умов договорів та видачі податкових накладних підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість.

Реальність зазначених господарських операцій відповідачем не заперечується, так само як і факт віднесення контрагентами позивача до складу податкового зобов'язання сум податку на додану вартість за виданими ними податковими накладними.

Законом передбачено чіткий перелік підстав, які дають право на податковий кредит. Ці підстави дотримані позивачем в повному обсязі.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із вищезазначеними контрагентами.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дергачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27.02.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2013 - без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-2391 КАС України безпосередньо до Верховного Суду України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.А.Веденяпін

Н.Г.Пилипчук