Ухвала суду № 58405075, 15.06.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2016 року м. Київ К/800/41579/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів Рецебуринського Ю.Й. (доповідача),

Ємельянової В.І.,

Стародуба О.П.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області (далі - Управління) до товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» (далі - ТОВ «ФИМ»), третя особа - Управління Пенсійного фонду України в м. Жовтих Водах Дніпропетровської області, про стягнення заборгованості,

за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У січні 2015 року ТОВ «ФИМ» звернулося до суду з адміністративним позовом, про стягнення заборгованість по витратам на виплату і доставку пенсій за списком №2 за грудень 2014 року в сумі 49117 грн 88 коп.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року, позов задоволено повністю.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалені ними судові рішення та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

З'ясувавши обставини справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права згідно статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів приходить до висновків про відмову у задоволенні касаційної скарги з огляду на наступне.

Судами встановлено, що позивачем були отримані повідомлення та відповідні розрахунки за грудень 2014 року, за даними яких позивач повинен відшкодувати відповідачу витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Відповідач фактично не погоджується з сумами, наведеними в отриманих розрахунках, оскільки у нього відсутній обов'язок з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених вказаним вище пенсіонерам, так як означені особи отримали повний стаж на роботі за Списком 2, що надав їм право на пенсію на пільгових умовах до 1 січня 1992 року, тобто до введення в дію Закону України "Про пенсійне забезпечення", а тому на думку позивача, пільгова пенсія призначається на підставі пп. а ст. 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення», обов'язок підприємства з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку якої чинним законодавством не передбачений.

Так, за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV) пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими й важкими умовами праці за Списком 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через такі фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ). У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону №1058-IV. При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

На момент набрання чинності Законом №1058-IV питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-XII було врегульовано Законом України від 26 червня 1997 року №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР), відповідно до пунктів 1 та 2 статті 1 якого позивач є платником збору на обов'язкове державне пенсійне забезпечення.

Згідно ж з абзацом четвертим пункту 1 статті 2 Закону № 400/97-ВР для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті 13 Закону №1788-ХІІ до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 12 Закону №1788-ХІІ.

Абзацом третім пункту 1 статті 4 Закону №400/97-ВР встановлено ставку на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 100 відсотків від об'єкта оподаткування, визначеного абзацом четвертим пункту 1 статті 2 цього Закону.

Відповідно до абзацу четвертого підпункту 1 пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

З огляду на викладені норми законодавства, колегія суддів робить висновок про те, що витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пунктів "а", "б"- "з" частини першої статті 13 Закону №1788-XII за Списком 1 та Списком 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов'язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених ПФУ після 01 січня 2004 року, не пов'язаний із датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу (до чи після набрання чинності Законом №1058-IV).

Винятком із цього правила є лише відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій особам, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, призначених з урахуванням вимог статті 14 Закону №1788-ХІІ.

Аналогічна позиція неодноразово була висловлена у постановах Верховного суду України, зокрема від 25 вересня 2012 року №№21-251а12, 21-293а12.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій про обов'язок відповідача відшкодувати Управлінню витрати на виплату та доставку пенсій, які згідно з розрахунком, складеним останнім відповідно до Інструкції, призначені працівникам цього Товариства відповідно до п.п. "б" - "з" статті 13 Закону №1788-XII.

Посилання ТОВ «ФИМ», як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог, на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 квітня 2013 року у справі №2а/0470/2563/12, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки питання, які були вирішені вказаним судовим рішенням мали відношення до перерахунку сум для відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, сплачених позивачем за період з 2010-2011 років, та не має відношення до спору за даним адміністративним позовом щодо стягнення з заборгованості по сплаті фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2 за грудень 2014 року.

Суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно встановили обставини справи, дали їм належну юридичну оцінку, правильно застосували норми матеріального і процесуального права, тому відсутні підстави для скасування або зміни прийнятих ними рішень.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ФИМ» залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 4 червня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 2 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута у порядку і з підстав, передбачених статтями 235-237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді Ю.Й. Рецебуринський

В.І. Ємельянова

О.П. Стародуб